Сага про штани, або Зареєструй, якщо зможеш
Про проблему комунікації управлінь юстиції та фронт-офісів написано багато. Мова про те, як здійснюється реєстрація громадських об'єднань до початку повноцінної роботи ЦНАПів. Згідно з ...
Додано:
Микола Литвиненко
Про проблему комунікації управлінь юстиції та фронт-офісів написано багато. Мова про те, як здійснюється реєстрація громадських об’єднань до початку повноцінної роботи ЦНАПів.
Згідно з законодавством державну реєстрацію юридичних осіб, у т.ч. громадських організацій, віднесено до компетенції головних територіальних управлінь юстиції (ГУЮ). Водночас Законом передбачено, що громадяни подають необхідні документи до фронт-офісів – центрів надання адміністративних послуг (ЦНАПів), які, в свою чергу, направляють електронні копії та оригінали документів до Управління державної реєстрації ГУЮ (відповідна процедура описана, до речі, й на сайті ГУЮ в Полтавській області: http://www.just.gov.ua/news/6712/).
Усупереч визначеному порядку, ЦНАПи відмовляють у прийомі документів, мотивуючи це відсутністю інформаційних карток для такої послуги, чим змушують громадян у спеку і в бурю долати великі відстані до обласного центру, про що вже неодноразово писали в матеріалах “Громадського Простору”.
Не знаючи про недостатню імплементацію Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань», повний рішучості зареєструвати громадську організацію на прохання батька, я рушив до ЦНАПУ за місцем знаходження майбутньої ГО – у Крюківську філію Кременчуцького Центру, де отримав відмову з формулюванням “документи подані за неналежним місцем проведення реєстрації”.
Зважаючи на відмову, отриману в ЦНАПі, прямую до Полтавського ГУЮ, у 30-ти градусну спеку долаю 100 км та намагаюся знайти Управління державної реєстрації. На сайті ГУЮ вказано, що Управління знаходиться за адресою вул. Сапіго 4. По факту – зачинені двері. Телефоную в ГУЮ, кажуть, що Управління переїхало і знаходиться на вулиці Червоноармійській. Іду туди, там говорять, що прийом документів ведеться на Жовтневій у приміщенні обласної ради. Ок, іду. Здаю документи, але виявляється, що статут ГО має бути прошитий (мабуть, я щось недочитав). Повертаюся в облраду з прошитим статутом, а на вході мене не пускають:
– Ви в шортах, я Вас пустить не можу.
– Я щойно вийшов, до цього у Вас претензій не було.
– Я зробив “ісключєніє”, а по поводу Вас уже був звонок, що по адмінбудівлі ходить людина в шортах.
Маю надію, що бодай хтось із ГУЮ в Полтавській області хоча б колись натрапить на цей текст і, принаймні подумки, відповість на моє запитання: у вас там що, зайнятися нічим, крім як на вахту дзвонить і доповідать, хто в чом ходить?
Словом, друзі, без штанів ну ніяк ГО в Полтавській області ви не зареєструєте!
P.S. Так, я знаю, що таке дрес-код і сумлінно його завжди дотримуюся, але не вважаю доцільним особливим чином одягатися, щоб покласти документи на стіл секретарю, яка на них навіть не подивиться, тим паче в приміщення облради я навіть не планував заходити, їдучи з Кременчука.
До слова, жодних документів на підтвердження того, що моя заява прийнята, мені надано не було. Точно так же не було перевірено ані мою правосуб’єктність, ані повноваження на здійснення реєстраційних дій. Крім того, секретар Начальника ГУЮ повідомила, що відлік встановленого законом 10-денного строку реєстрації почнеться з 5.07. (наступного дня), оскільки “реєструвати документи треба день в день, а ми їх ще поки передамо”. Цілий день папери мандруватимуть до Управління державної реєстрації – через дорогу від облради. Натомість про мої шорти охоронців повідомили миттєво – тут у них проблем з комунікацією немає, ні.
P.P.S. В Головному територіальному управлінні юстиції в Полтавській області відреагували на публікацію. Мені надійшов дзвінок від начальника ГУЮ Пашко Ірини Станіславівни, яка поцікавилася проблемою, повідомила про проведення службової перевірки та запитала про можливі побажання щодо покращення якості надання адміністративних послуг в органах юстиції. Дуже Вам дякую за те, що реагуєте та готові до діалогу.
Про проблеми треба говорити. Тоді з’являється можливість їхнього вирішення.