Громадський Івано-Франківськ
Продовжуючи наш марафон зустрічей та обговорень у форматі Prostir Talks про розвиток громадської активності, реформи та зміни у постМайданній Україні – на початку липня ми завітали до гостинного міста Івано-Франківськ. Побували в уже відомому не тільки в Україні Urban Space 100, поспілкувалися з місцевими журналістами, а ще мали чудову зустріч з представниками громадськості міста в облраді Івано-Франківської області.
“Під час спілкування з білоруськими і польськими активістами в мене та в наших експертів часто запитували, а що реально нового після Майдану з’явилося, що сприяє більшому залученню громадян до процесу прийняття рішень. Дехто нам зокрема казав про те, що в Україні сьогодні стало менше емоцій, постмайданної ейфорії, а вже більше практичних кейсів, прагматичності. Крім того, що ми сьогодні, у вихідний день, маємо можливість зустрітися з депутатом обласної ради та громадськими активістами – в приміщенні обласної ради, чим ми приємно вражені, ми хотіли б почути Ваші думки, важливі спостереження після Майдану”, – на початку зустрічі з представниками влади і громадського активу в обласній раді Івано-Франківська поцікавилась Алла Прунь, виконавчий директор ІАЦ “Громадський Простір”.
Агнешка Коморовська, Алла Прунь та Наталія Чаплинська, зустріч в обласній раді Івано-Франківська
“Як формується громадянське суспільство: де людина відчуває себе реалізованою і комфортною, там вона починає діяти. У нас у Франківську почали розуміти, що держава саме не може все охопити, ми беремо один сегмент – і творимо зміни. Перший Майдан і другий – дали сильні поштовхи, - зауважує Наталія Чаплинська, громадська діячка, волонтерка, співкоординатор Івано-Франківського обласного Центру психологічної допомоги учасникам АТО, на останніх виборах була обрана депутатом Івано-Франківської обласної ради.
Так, в Україні є корупція, на жаль, її найбільше зверху, але йде вона з низів. І це найстрашніше. Хочу навести такий приклад: боєць повернувся з фронту, мама його захворіла – і лікар прийшла додому, подивитися її. Мама за огляд дістає і віддає їй 100 грн. А син каже: “Мамо, що ти робиш, я не за це воював…” Це так звана побутова корупція. Що змінюється… Коли треба якийсь дозвіл чи якась інша дія, вимагають гроші за це, то вже більше людей пишуть заяви у відповідні органи, коли раніше вони навіть не думали, а давали.
Якщо брати 10 років тому, то на Франківщині коли працювали, організовували круглі столи, в юстиції то ГО було чимало, але живих громадських організацій – раз-два, будь-які заходи збирали одних і тих же людей, на сьогодні їх вже багато по різних напрямках, вони об’єднуються в великі групи, особливо після Майдану громадських організацій стало багато і різних. Одних тільки біля 50 ГО учасників АТО, які об’єднуються на захист своїх прав (у відео Наталія Чаплинська зокрема розповідає про розробку “єдиного вікна” для надання комплексної допомоги бійцям – авт.).
Якщо брати навіть мою комісію, в якій я працюю, та всі інші комісії обласної і міської рад, всюди є радники з громадських організацій, депутати мають радників з громади, будь-які комісії є відкриті. Наша комісія складається з 6 депутатів, але в залі сидять і представники держслужб, і представники ГО, вони долучаються, вносять пропозиції – ці рекомендації враховуються. Зрештою це дуже добре, тому що іноді не вистачає ідей, як зробити, що зробити, а тут є люди, які готові виголосити ідеї, і ці ідеї є добрі, слушні і з ними можна працювати. Такі речі відбуваються і в обласній, і в міській раді, я добре це знаю, тому що я депутат обласної ради, але від міста Івано-Франківська.
Розвиток громадянського суспільства також ще формує розвиток еліти. Ми не говоримо про багатих людей, а саме людей – за якими піде громада. Це можуть бути митці, цьому може сприяти розвиток різних фестивалів. Наше місто завжди було насичене різними фестивалями. Це науковці, наукові центри, створення нових бачень, це той же Urban Space, Тепле Місто. Де люди можуть себе реалізувати… таким чином формується еліта. Це наступний етап формування громадянського суспільства”.
Продовжує розмову громадська активістка Ольга Ткачук: “Я уже величезний час в громадській діяльності, можу робити певні висновки і певний аналіз. І я величезний комплімент хочу зробити Громадському Простору, тому що я на вашій сторінці, напевне, черпаю всю основну інформацію, яка потребується для громадських організацій, взагалі для спілкування, для всього. Дякую за цю зустріч.
Слухаю нашу дискусію і бачу, що у нас змінилося. Громадянське суспільство України продемонструвало спротив, коли була спроба завадити нашому вибору, нашій свободі. Змінилося дуже багато, почало змінюватися швидкими темпами, звісно, є елемент зневіри, бо були вищі очікування після Революції Гідності. Але відбувся перелом, дуже багато людей уже не спостерігають збоку, люди вже у цих процесах. І це процес не заради процесу, а заради результату…
Найбільше бракує знань, якщо треба залучати кошти, аби розвивати ініціативу – більшість молодих ГО не знає як написати проект.
Сама держава як функціонал дуже сильно відстає. Якщо великі очікування від держави – не буде нічого. Ми є нація, яка поки що ще в процесі будування держави. Майдан дав сигнал, віру в свої сили, в те, що нам ніхто державу не збудує. Усе залежить від активності людей, завдання громадських організацій – активізовувати людей. Бо нема ще такої критичної маси… Ще є страх, що та система може вернутися, може взяти реванш. Але Ви були в Urban Space 100, спілкувалися з активними людьми, Ви бачили що триває рух молодих людей, завдяки якому відбулася Революція Гідності.
Галина Герасимів, психолог-практик, громадська активістка: “Найбільше, що відбулося після Революції Гідності – це зміна способу мислення. Експерти, еліта, думаючи як змінити цю “махіну” (про існуючу систему – авт.) кажуть важко міняти старе, бо це величезна структура. Є інший шлях, що передбачає побудувати нове здорове, а то все старе – саме відпаде. Потреба в здоровому мисленні, в здорових прогресивних людях сьогодні є дуже велика”.
Наталія Чаплинська згадує зі свого громадського досвіду: “Один із способів щось міняти – якщо ти хочеш щоб ти і твоя сім`я, друзі – добре жили, міняй щось у цьому суспільстві, докладайся до цих змін, роби щось те, що ти можеш робити – у себе на вулиці, у своєму під`їзді, місті. Але змінюй щось, бери цю місію. Коли я пригадую, як гендерна активістка (вирішуючи певні питання) – заходила у владні кабінети, я тих людей і зараз бачу, і я їм казала, що питання гендеру і протидії домашньому насильству в сім`ях буде на часі (це був 1996 рік). А на мене дивилися як на несповна розуму… Нас всього 30 жінок зібралося з усієї України, які діяли – і вже через 5 років, в 2001 році, Верховна Рада проголосувала закон “Про попередження насильства в сім’ї”. Вода камінь точить, не стійте, думайте, робіть, розказуйте!”
Зустріч проходила в рамках навчального візиту активістів з Білорусі, організованого Інформаційно-аналітичним центром «Громадський Простір» разом з партнерами з Польщі – Stowarzyszenie Wschodnioeuropejskie Centrum Demokratyczne та Fundacja Batorego.
