04.07.2018

Олена Урсу: на що звертає увагу донор при розгляді ваших заявок на грант

Олена Урсу (ПРООН) під час форуму «Від ідеї до успіху. Місцеві ініціативи змінюють життя українських громад», організованому Спілкою «Громадські ініціативи України», розповіла про критерії добре підготовлених заявок на грант, та порадила громадським організаціям, як ставати більш інноваційними у своїх проектах.

Коли ми думаємо про бухгалтерський підхід, то в мене виникає думка, що іноді громадські організації, коли подаються на донорські конкурси (наприклад, до нас надсилають якісь проектні заявки) – втрачають здатність об’єктивно мислити про гроші. Тому що будь-які затрати вони можуть помножитися на два-три, тобто виникають абсолютно нереалістичні бюджети на ті заходи або речі, що планують робити.

У даному випадку для нас бухгалтерський підхід – це реалістично оцінити, що ти плануєш робити, той обсяг робіт, який ти пропонуєш в рамках свого проекту і скільки на це потрібно коштів. Тому що надіслана донору заявка – не означає, що там коштів дуже багато. Я б радила думати в цьому випадку також про те, чи погодилися б це фінансувати не міжнародні донори, а хтось інший, хтось із місцевих на локальному рівні, із тих ресурсів, які можна знайти на місцевому рівні. Якщо це реалістично, тоді з донорською підтримкою можна отримати більше можливостей.

Друге – це відповідність формальним критеріям. Критерії є завжди в кожному описі грантового конкурсу, дуже чітко прописані, деталізовані. Але мене часом дивує, коли ми ставимо якийсь застосунок на мобільний телефон, і не читаючи правила, на питання: «Чи ви погоджуєтеся з правилами?», відповідаємо: «ОК, погоджуємося з правилами». А по факту правила читали по діагоналі.

Якісь конкретні речі, які донор хоче бачити в тій чи іншій заявці, які дуже легко прописати, якщо звернути увагу на ці формальні критерії, – залишаються поза увагою. У нас таке буває, коли ми визначаємо, наприклад, цільові групи – ми хочемо, щоб цей проект стосувався молоді, але для певної мети, ми визначили молодь від 18 до 35 років, а не від 14 років. Але організації подають заявки в такий традиційний спосіб, орієнтуючись на законодавство України і потім ще два роки з нами сваряться за те, що в Україні молодь – з 14 років: “ви нас не взяли до уваги, ми написали так, як в законодавстві, ви порушуєте наші права”.

Одним словом, велика порада – ретельно ознайомлюватися із тими критеріями, які описані в оголошенні про грантовий конкурс.

Найцікавіше починається тоді, коли ми починаємо оцінювати всі заявки, які відповідають формальним критеріям. Тому що їх, зазвичай, набагато більше, ніж є можливості надати кошти. Коли всі формальні критерії дотримані, ми починаємо дивитися на такі речі, про які говорили на цьому форумі. Перше і найважливіше – ми думаємо, чи матиме даний проект вплив на громади чи на цільової аудиторії. Справа в тому, що ми теж отримуємо кошти від інших донорів, в даному випадку платники податків Данії, тож їх дуже цікавить питання, чи приносить та допомога, яку вони надали Україні, дійсний результат. Наприкінці року намагаємося довести: «Так, приносить, будь ласка, продовжуйте свою підтримку».

Щоб їх переконати в цьому, ми намагаємося знайти докази цього впливу. Коли ми бачимо, що в заявках чи потім у звітах, інформацію про те, що було проведено два тренінги, у яких взяло участь 60 осіб… Це дуже добре, але це не показує моменту впливу. Наприклад, якщо ви можете репрезентативною соціологією показати, що це допомогло на 60% підвищити рівень знань з таких то тем, а потім ще 20% з тих учасників реалізували якісь свої ініціативи – це вже елемент впливу. Якщо ми говоримо про якісь показники, орієнтовані на процес, то тут про вплив говорити важко.

Звичайно, я розумію, що дуже часто проекти короткострокові і про обмежений період часу говорити дуже важко. Але оскільки ми намагаємося знайти цей елемент впливу і зробити на один крок більше, тому просимо і всіх думати про те, на що ви вплинули своєю діяльністю, або плануєте вплинути, щоб зробити якісь позитивні зміни на місцевому рівні.

Ще один критерій – інноваційність. У всіх наших заявках є такий розділ – чим цей проект інноваційний, що такого ви робите, що інші не робили? З тих заявок, які я читаю, мені здається, що представники ГО читають пріоритети конкурсу, і думають: по цій темі можемо провести тренінг, з експертами проведемо аналіз права, та зробимо прес-конференцію. І коли все прописано, тоді вони починають обґрунтовувати, чим це інноваційно, тож це може виходити штучно і надумано.

З усіх тренінгів по інноваційності, які ми проходили, я винесла дві такі поради:

Перша порада – полюби свою проблему. Тобто, у першу чергу, потрібно подивитися на проблему, яку ви хочете вирішити, та детально її проаналізувати – ви побачите в ній ті аспекти, які ви спроможні вирішити. Тоді ви можете запропонувати рішення, яке потрібно, а не спочатку пропонувати рішення, а потім з’ясувати, що воно вже там існує.

Друга порада – тренд в темі інновацій – «громадяни як експерти». Ми в секторі громадянського суспільства іноді схильні думати, що знаємо, що потрібно зробити за когось, але найкраще знають про проблеми ті люди, які безпосередньо з ними зіштовхуються. Тому якщо ти, наприклад, хочеш підвищити якість адміністративних послуг, то піди до тих людей, які отримують ці послуги в процесі, які щойно отримали цей досвід і спитай, що їм не сподобалося, що, на їхню думку, варто змінити. Опрацюй творчо цей відгук, і тоді пропонуй те, що ви готові змінювати. Тобто варто подивитися на процес навпаки – не від рішення (яке дуже часто ми схильні пропонувати, в залежності від того, що ми вміємо робити, просто тому що це нам легко, ми в цьому фахівці, експерти), а від проблеми, потреби, реальної ситуації.