Олександра Романцова. Акція солідарності з кримчанами
5 років тому, 9 березня 2014 року, у різних містах Криму до пам’ятника Тарасові Шевченку почали виходити активні кримчани на знак спротиву окупації. З того часу почалася традиція у різних містах Криму виходити до пам’ятника Тарасові на знак спротиву окупації.
Олександра Романцова, виконавча директорка «Центру Громадянських свобод»:
«Зараз більшість з нас це люди, які заблоковані… Ми не можемо поїхати в Крим, бо мати український паспорт і факт правозахисника — це фактично одразу бути заарештованим і утримуватись в підвалі. Проте ми постійно шукаємо спосіб, яким чином підтримувати ті ініціативи, тих людей, які заповнюють той вакуум, який Росія намагається створити в громадському суспільному русі в Криму.
І дійсно існує такий підпільний рух, існують активісти, існують правозахисники, існують адвокати, які виконують дуже складну задачу захисту політично мотивованих ув’язнених. І за це вони так само отримують погрози, позбавлення ліцензії.
Але ми маємо пам’ятати, що, перш за все, це люди і вони мають від нас мати максимальну підтримку. Бо те, що вони зараз переживають в Криму — перетворення унікального екологічного природного культурного регіону в фактично мілітарну базу Російської Федерації, яка там відновлює воєнні об’єкти, яка перевозить туди персонал воєнний, яка створює фактично біля нас, під Європою, в такому дуже красивому, дуже милому і коханому, для всіх українців, місці, воєнний об’єкт, який може бути загрозою для всієї Європи.
Для цього саме вони витискають людей, які можуть про це говорити, вони створюють вакуум інформаційний. Вони нападають на журналістів і правозахисників. Вони витискають спільноту кримських татар, яка є найактивнішою та найорганізованішою.
Зараз це вже більше 30 000 людей, які змушені були покинути Крим і стати переселенцями або навіть біженцями в інших країнах. Всі ці люди, що лишилися там, що ще тримаються, що намагаються там вижити для того, щоб відновити власне нормальне життя в нормальній країні в Криму. Всі вони мають почути нас і побачити, що Крим постійно на порядку денному.
Ми правозахисники. Ми підтримуємо ті організації, які приїхали в Київ
Зараз це одні з найпотужніших організацій, які постійно працюють на міжнародному рівні. Постійно ми організовуємо різні виступи в ООН, Раді Європи, на теренах ОБСЄ і в інших місцях, де говорять про цю ситуацію. На жаль, міжнародна спільнота має дуже багато різних проблем і вони не готові постійно пам’ятати про Крим. Їм потрібно про це нагадувати. Україна повинна мати активну позицію в цьому. Не тільки правозахисники, не тільки ГО, не тільки родичі політв’язнів, які організувалися, не тільки ті переселенці, які зоорганізувались в окремі організації, але й держава.
Найголовніше: це має бути найперше питання в усіх міжнародних перемовинах
На міжнародних майданчиках ми будемо говорити про деокупацію Криму. І правозахисники, і організації і, наприклад, кандидати в президенти, мають постійно це питання включати навіть в свою програму. Якщо ви не бачите цього питання, питання Криму, питання людей, які з Криму вимушені були переїхати у програмах кандидатів, у програмах партій — спитайте їх про це. Це питання має там з’явитися.
І ще один дуже важливий момент. Люди, які зараз знаходяться в тюрмі просто через те, що Російська Федерація вважає їх небезпечними — це молоді кримськотатарські чоловіки, це Балух як людина, що просто вивісила флаг. Це можуть бути люди, які були заарештовані і не розуміли, чому були заарештовані. Це Валентин Виговський, який вже п’ятий рік (якщо я не помиляюсь) свій День народження святкує в тюрмі через те, що йому (і ми навіть не бачили ніколи повне досьє його справи), тому що його звинуватили в шпигунстві — і це тепер секретно.
Всі ці люди, перш за все, мають відчувати, що ми про них не забули. Що їм потрібно мати сили дочекатися моменту, коли ці застінки російської тюрми впадуть.
Тому дуже просимо вас не забувати про них. Напишіть їм листівку, напишіть їм листа. Люди мають відчувати, що ми чекаємо їх і мати сили дочекатися моменту свободи. Слава Україні!».
Транскрибування: Оксана Семанчак
