10 кроків для покращення комунікації чиновника з громадським активістом

Що за несправедливість!? Ви подивіться скільки освітніх ресурсів та можливостей для громадських активістів і як мало для чиновників!

Ну так, вступаючи на посаду у багатьох виникає відчуття, що вони все знають і вміють. А щоб навчатись чомусь новому – у першу чергу, потрібна мотивація і зізнання самому собі, що ти не все знаєш.

Так от, цей пост присвячую державним службовцям та службовцям органів місцевого самоврядування, які хочуть трішки покращити комунікацію з громадськими активістами. Писатиму не книжними словами, а виключно з власної практики, оскільки побував по обидві сторони “барикад”.

Що ми знаємо про активістів, або як боротись зі стереотипами? Для службовців – закрийте очі і пригадайте, чи траплялось таке з вами? Активісти – спробуйте поставити себе на місце державних мужів та допоможіть їм вам допомогти.

Отож, громадські активісти, не завжди але часто:

• Приходять з проектом сьогодні на завтра. В середу просять приміщення на п’ятницю. Так, державна машина то бюрократична установа, яка в т.ч. потребує й часу для розгляду звернень та прийняття рішень.
• Мало що вміють робити якісно. Пригадайте 5-7 локальних організацій, чи є вони вузькопрофільними? Що вміють робити справді добре?
• Не вміють \ не хочуть письмово викласти суть прохання. Ну ми ж усно попросили, чому цього недостатньо? ))
• Відповідальність за їх провал ляже на ВАС. Саме так, якщо міська рада підтримає проект, а він стане провальним – усіх собак повішають саме на владу.
• Хочуть 100% фінансування. Сьогодні ця тенденція змінюється на краще, і активісти шукають й інші джерела ресурсів.
• Звертаються не за адресою. В міськради просять в оренду Драмтеатр, який на балансі обласної ради.
• Забувають звітувати. Ну а чого, проект провели і забули!
• Не вміють планувати (на місяць, квартал, рік). Коли ви просите принести план заходів на наступний рік – пропонують мінімум. Про сьогодні на завтра ми вже говорили)
• Відсутня юридична особа. Приходить Іван Іванов з класним проектом, а угоду підписати немає з ким!

10 кроків, як покращити комунікацію чиновника з громадським активістом:

1. Пояснити чим займається ваш підрозділ, а чим ні, які ресурси має в наявності, а які ні.
2. Розробити типовий електронний варіант звернення \ прохання. Так, художники – малюють, спортсмени – виграють медалі і не всі вони вміють писати прохання та звернення.
3. Частіше спілкуватись. Як би банально це не звучало, але більшість проблем просто від відсутності нормального спілкування.
4. Не ставитись зверхньо. Типу, о…знову прийшли щось просити! Активісти не просять собі квартиру чи землю. Активісти пропонують допомогти спільно вирішити важливі проблеми. Про це варто пам’ятати.
5. Якщо не володієте ресурсом – пояснити в кого він є.
6. Залучати до розробки проектів документів, які їх стосуються. Ми часто знаємо, як зробити комусь добре не запитавши власне отримувачів цих “благ”.
7. Не використовувати, а будувати довготривалі партнерські стосунки.
8. Запропонувати \розробити \презентувати чіткі механізми отримання коштів на ініціативи. Бо типу гроші є, а як їх отримати не завжди відомо.
9. Допомагати співпрацювати з іншими структурними підрозділами.
10. Завести сторінку структурного підрозділу у соціальних мережах.

Проте, спостерігаючи за роботою деяких чиновників, підготував також поради, як провалити співпрацю з активістами:

• Ігнорувати і уникати зустрічі. Є такі “державні мужі”, які просто тікають від людей.
• Не братись за звернення поки не “підіжмуть” контрольні терміни. А що ж, 30 днів ще не минуло! І за 2 дні до заходу відписатись, що приміщення, яке хотіли активісти на ту дату вже зайняте, і нехай вони парять мізки, де знайти альтернативне!
• По будь-якому питанню пропонувати прийти в раду – і нехай зачекає під кабінетом. Це просто якийсь “біч” багатьох чиновників – покликати до себе, нехай людина чекає, потім ви проведете невелику нараду, збіжете до “голови”, а після цього за 3 хвилини скажете те, що можна було повідомити телефоном або повідомленням у FB.
• Розкажи, що ти хочеш зробити – і я поясню чому це неможливо. Є люди, які заточені на відмову, оскільки нові проекти – це нове навантаження при тій самій зарплаті.
• Працювати лише зі “своїми” (в т.ч. й нагороджувати). Це ж круто, поділити всіх на своїх і чужих з якими не варто працювати і підтримувати незалежно від якості проекту!
• “Відфутболювати” в інші підрозділи (переадресовувати). “Ми цим не займаємось, краще піди (до речі, чомусь на “ти”) до того або того”. Хоча частенько можуть і самі допомогти, або зателефонувати кому потрібно.

І контрольне питання, як для активістів так і чиновників, яке допоможе  знайти підтримку або вирішити чи підтримати проект – “Яка користь для громади від реалізації проекту”?

Працюючи на тренінгах як з активістами так і з службовцями, ми завжди доходимо одного висновку – адекватні і нормальні люди є і серед політиків/чиновників так і серед громадських активістів. Саме таких потрібно шукати і з такими працювати.

Працюймо на користь своїх громад!