Антикорупційні Уповноважені: як НАЗК оцінює їхню ефективність

До 10 лютого антикорупційні уповноважені мали подати звіти про результати своєї діяльності за 2024 рік через електронний кабінет на Порталі доброчесності НАЗК. Оцінювання ефективності діяльності ...

in-text-09_эффективность
Антикорупційні Уповноважені: як НАЗК оцінює їхню ефективність

До 10 лютого антикорупційні уповноважені мали подати звіти про результати своєї діяльності за 2024 рік через електронний кабінет на Порталі доброчесності НАЗК. Оцінювання ефективності діяльності антикорупційних уповноважених органів влади є ключовим елементом забезпечення прозорості та підзвітності в державному управлінні України. Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК) відіграє центральну роль у цьому процесі, розробляючи методології оцінювання і здійснюючи аналіз та оцінку для підвищення ефективності антикорупційних заходів.

Методологія оцінювання ефективності

У серпні 2023 року НАЗК затвердило нову Методологію з оцінки ефективності роботи уповноважених підрозділів (уповноважених осіб) з питань запобігання та виявлення корупції. Цей документ визначає критерії та процедури оцінювання, спрямовані на забезпечення об’єктивності та прозорості процесу. Оцінювання проводиться на основі аналізу інформації, наданої уповноваженими за результатами їхньої діяльності протягом року. Метою є надання зворотного зв’язку щодо роботи уповноважених, виявлення потенційних точок для зростання та кращих практик, а також інформування громадськості про результати. 

Аналіз кількості проаналізованих звітів та наданих довідок

За даними НАЗК, у 2020 році було проведено пілотне дослідження ефективності діяльності антикорупційних уповноважених, результати якого були опубліковані у відповідному звіті. 

У 2023 році, завдяки цифровізації процесу оцінювання, кількість надісланих форм до НАЗК зросла на 95% порівняно з попереднім роком. Це свідчить про підвищення активності та залученості уповноважених підрозділів у процес оцінювання. 

Протягом 2024 року Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК) здійснило оцінювання ефективності роботи антикорупційних уповноважених у таких органах:

  • Державна служба України з питань праці (код ЄДРПОУ 39472148) – 68% ефективності;
  • Міністерство освіти і науки України (код ЄДРПОУ 38621185) – 86% ефективності;
  • Міністерство енергетики України (код ЄДРПОУ 37552996) – 54% ефективності;
  • Міністерство охорони здоров’я України (код ЄДРПОУ 00012925) – 75% ефективності;
  • Державна служба морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України (код ЄДРПОУ 41886120) – 89% ефективності;
  • Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (код ЄДРПОУ 39924774) – 70% ефективності.

Загалом, за 2023 рік було подано 3 855 форм звітування щодо діяльності уповноважених осіб. Станом на початок 2024 року оцінювання пройшли лише 6 органів, що становить менше 0,2% від загальної кількості поданих форм. Всі результати оцінювання можна знайти на Порталі доброчесності: https://antycorportal.nazk.gov.ua/efficiency-evaluation/

Проблематика та висновки

Низький відсоток проведених оцінювань свідчить про значне навантаження на НАЗК, що може призводити до затримок у перевірці звітної інформації та знижувати ефективність у реальному вимірі. Підхід до оцінювання потребує перегляду і оптимізації, оскільки враховуючи поточні темпи його проведення, перевірки усіх поданих форм може зайняти понад 10 років.

Релевантність переліку питань до результатів роботи

Методологія передбачає оцінювання за 27 основними завданнями, серед яких:

  • розробка і актуалізація внутрішніх політик, спрямованих на запобігання та виявлення корупції;
  • надання методичної та консультаційної допомоги працівникам;
  • здійснення контролю за дотриманням антикорупційного законодавства;
  • організація роботи з оцінки корупційних ризиків у діяльності органу.

За думкою НАЗК, такий підхід дозволяє комплексно оцінити діяльність уповноважених та виявити як сильні сторони, так і напрямки, що потребують вдосконалення. Проте методологія ніяк не враховує вимоги Професійного стандарту “Уповноважений з антикорупційної діяльності”, який чітко структурує вимоги до виконання всіх завдань і функцій уповноважених. 

 

Основні проблеми Методології оцінки ефективності НАЗК

  1. Неточність термінології та концептуальна невідповідність законодавству

Однією з основних проблем є використання терміну «оцінка ефективності роботи», який не відповідає положенням Закону України «Про запобігання корупції». У Законі вживається термін «ефективна діяльність», що охоплює не лише кількісний показник виконаних завдань, а й їхню якість та результативність.

Через цю невідповідність методологія НАЗК фактично оцінює не ефективність антикорупційної діяльності, а формальну відповідність виконаних дій звітним вимогам. Це створює ситуацію, коли орган, який формально виконує всі бюрократичні вимоги (подає плани, звіти, проводить формальні заходи), може отримати високу оцінку, навіть якщо реальних антикорупційних результатів немає. 

  1. Невизначеність об’єкта оцінювання

Методологія передбачає оцінку ефективності роботи уповноважених підрозділів та осіб у:

  • державних органах,
  • органах влади Автономної Республіки Крим,
  • органах місцевого самоврядування,
  • територіальних (міжрегіональних) органах,
  • державних цільових фондах,
  • державних підприємствах, установах та організаціях.

Однак, у документі відсутня чіткість щодо оцінки ефективності уповноважених у суб’єктах, які підпадають під дію статті 62 Закону України «Про запобігання корупції», зокрема в комунальних підприємствах. Це означає, що місцеві органи влади та їхні підприємства фактично випадають із загальної системи оцінювання, що може призвести до відсутності систематичного підходу в оцінці корупційних ризиків на місцевому рівні.

Крім того, існує проблема на регіональному рівні, оскільки у Департаментах та Управліннях ВЦА, які мають статус окремої юридичної особи публічного права,  функціонують власні уповноважені, які виконують частину повноважень уповноваженого. Однак їх діяльність не відображає загальну картину антикорупційної роботи всього ВЦА. Подібна ситуація спостерігається й у громадах та територіальних органах центральних органів державної влади. Через різну систему підпорядкування в податковій службі, держстаті чи казначействі фактично неможливо системно узагальнити звіти та подати загальні дані про антикорупційну діяльність. Найбільш важливо – це зрозуміти проблематику кожної сфери, щоб визначити стратегічні проблеми і заходи впливу на національному рівні, які має робити НАЗК згідно отриманих даних. 

  1. Формалізованість і бюрократичний характер оцінки

Методологія передбачає лише аналіз формальних документів – планів роботи, звітів, антикорупційних програм, наказів. Проте відсутні чітко визначені критерії для оцінки їхньої ефективності. Наприклад:

  • Уповноважений може регулярно проводити тренінги та семінари, але методологія не враховує якість отриманих знань працівниками і вплив навчань на їхню поведінку у робочому середовищі.
  • Оцінюється факт проведення оцінки корупційних ризиків, але не аналізується якість виявлених ризиків та ефективність заходів їх мінімізації.
  • Не враховується реальний вплив антикорупційної діяльності на зменшення рівня корупційних проявів в організації.

Отже, збираються сухі статистичні дані, які не відображають ефективність діяльності уповноважених осіб і не дають змоги оцінити, чи відповідає їхня робота потребам органів влади, зважаючи на їхню чисельність та структуру.

Це означає, що оцінка зводиться до бюрократичного аналізу поданих документів без урахування їхнього фактичного впливу на організацію та її працівників. Важливо зауважити, що без перегляду методології акценти залишаються на формальній відповідності поданих документів, замість оцінки реального впливу антикорупційних заходів на усунення корупційних ризиків.

  1. Відсутність критеріїв оцінки реальних результатів антикорупційної діяльності

У методології відсутні:

  • критерії оцінки фактичного зниження корупційних ризиків в організації;
  • оцінка впливу роботи уповноваженого на зменшення кількості порушень антикорупційного законодавства;
  • аналіз ефективності антикорупційних заходів (наприклад, наскільки впроваджені механізми дійсно знижують ризики).

Це призводить до того, що оцінювання зводиться до перевірки документації, а не до реальних змін у поведінці працівників та керівництва органів влади.

  1. Відсутність чіткої процедури верифікації звітних даних

Методологія не встановлює, яким чином мають перевірятися звіти уповноважених осіб, зокрема:

  • Хто має проводити перевірку? Чи це спеціалісти НАЗК, чи можлива незалежна оцінка?
  • Чи передбачена можливість фактичної перевірки організації? Чи оцінювання відбувається лише за поданими документами?
  • Які наслідки матиме оцінка? Чи існують механізми виправлення виявлених недоліків? 

Це створює ризик суб’єктивності в оцінці та можливість маніпуляцій.

  1. Відсутність аналітики щодо загального стану системи антикорупційних заходів у державних органах

НАЗК має можливість отримувати велику кількість даних від уповноважених осіб, однак методологія не передбачає аналізу загальних тенденцій та проблем системи антикорупційної діяльності. Наприклад, немає:

  • зведеного аналізу основних порушень та проблем, які виявляють уповноважені;
  • оцінки ефективності антикорупційних заходів у різних секторах;
  • порівняльного аналізу ефективності антикорупційних підрозділів у різних органах влади.

Як наслідок, система оцінювання не дозволяє отримати об’єктивну картину стану організації антикорупційної роботи в країні.

 

Рекомендації щодо покращення системи оцінювання

  1. Змінити підхід до оцінювання ефективності – методологія має оцінювати не тільки формальні показники, а й реальний вплив антикорупційних заходів на організацію. 
  2. Запровадити механізм незалежної оцінки – включати в процес оцінки експертів, аудиторів або залучати громадянське суспільство.
  3. Розширити аналітичну функцію НАЗК – збирати та аналізувати загальні дані щодо ефективності антикорупційної роботи в державних органах.
  4. Запровадити рейтинг ефективності антикорупційних підрозділів – оцінка повинна бути порівняльною, щоб стимулювати органи влади до впровадження кращих практик.
  5. Впровадити міжнародні стандарти – методологія має відповідати найкращим міжнародним практикам, зокрема стандартам ISO 37001 та ISO 37301.


Висновок

Наразі система оцінювання ефективності роботи антикорупційних уповноважених базується переважно на їхній самооцінці, що значно знижує її об’єктивність. Верифікація наданих даних через формальні перевірки та запити є лише бюрократичною процедурою, яка не має практичної цінності, адже більшість цієї інформації можна автоматизувати. Водночас реальна оцінка результатів роботи уповноважених можлива лише в рамках повноцінної виїзної перевірки НАЗК, яких планується не більше 24 на рік.

Оцінювання ефективності має стати дієвим інструментом для визначення реального рівня впровадження антикорупційних заходів та розробки стратегій їхнього покращення на національному рівні. Проте нинішня методологія верифікації, яка фактично дублює анкету самооцінки, не виконує цієї функції. Вона не забезпечує отримання верифікованих даних, а лише створює додаткове навантаження на уповноважених та співробітників НАЗК, змушуючи їх витрачати час на непотрібні запити, замість реального аналізу ефективності роботи антикорупційних підрозділів.

Методологія оцінки ефективності роботи уповноважених осіб, запроваджена НАЗК, має потенціал для розвитку, однак її поточна версія не дає змогу отримати об’єктивну картину стану антикорупційної діяльності в органах влади. Основна проблема полягає в бюрократичному підході, який оцінює формальні показники, а не реальні результати. Без запровадження змін система оцінювання залишиться формальністю без значного впливу на підвищення прозорості та доброчесності державного управління.


Останні публікації цього розділу:

Баланс досягнень та викликів: як комунікувати антикорупційні заходи?

Координація vs Koнкуренція: чому громадський сектор не домовляється

Громадська участь: купа цегли чи затишний дім?

Як готувати молодіжні інклюзивні проєкти: чекліст

Як залучати молодь до своїх проєктів та активностей