Чому мене навчили корейці за два тижні стажування

У серпні цього року я вперше відвідала Південну Корею. Два тижні вивчала в Сеулі тренди у виробництві телевізійного контенту та його дистрибуції. Це був час усвідомлення, що країна Східної Азії має стільки спільного з Україною. Але лише через три місяці після повернення стало зрозуміло, чому мене навчили корейці.

 За 7 тисяч кілометрів від Києва представники медіа сфери з 15 країн, переважно азійських, зібралися вивчати особливості виробництва та дистрибуції корейського телевізійного продукту (ICT Expert Training Program (K-LINK)). Було враження, що багатомільярдна Азія говорила в моїй голові різними мовами, дивилась серіали, про які я не чула, обговорювала акторів, яких я не знала.  

 Продюсер успішної продакшн-студії показувала епізоди фільмів та серіалів, створених у ко-продукції корейської сторони та США, Японії, Китаю. Ми обговорювали розподіл ролей у процесі спільного виробництва та вартість епізодів корейської драми, яка складає сотні тисяч доларів.

 Україна ж має вже цілий список адаптованих корейських форматів і процес співпраці активно продовжується. Цікаво, що формати інших країн не є особливо популярними серед корейців. Але британський формат ”Strictly Come Dancing”, всесвітньо відомий як “Dancing With The Stars”, все ж завоював свого глядача в Кореї. Записала для себе тезу, що специфіка шоу, де виграють гроші, у тому, що корейці вважають краще “donate them, don’t use for its own”.

 У потоці лекцій, семінарів, поїздок на телеканали і студії я побачила на екрані один важливий слайд. Лектор показував географічну карту, де Республіка Корея – острів. Така складна й особиста тема для країни.

 Далі почалося вивчення досвіду захисту інформаційного простору як стимулу для розвитку власного контенту. Адже з 1945 р. на законодавчому рівні було обмежено доступ корейської аудиторії до японського контенту майже протягом 50 років. При цьому держава активно підтримувала місцевий продакшн. Сьогодні корейська культура є відомою у світі (Корейська хвиля, К-рор) завдяки вдало використаним вікнам можливостей та трудоголізму.

 Корейці показали мені, що кожна країна має власні “відкриті рані”, вразливі теми, але світ – величезний і фокусування виключно на власних проблемах – обмежує. Я побачила, як повага і любов до своїх традицій, готовність захищати свій простір – дають сили і витримку боротися десятиліттями.