“е-Звернення” – фейкове досягнення чи працюючий інструмент?

Вся ця машинерія цілком законна. Законом Про звернення передбачено “контактні центри, телефонні “гарячі лінії””, відповідно це дає підстави КМУ прописувати нормативку для таких центрів. Електронне звернення може надсилатися з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв’язку, ось громадяни і надсилають через електронний кабінет, який адмініструє УКЦ.

УКЦ є державною установою, що входить до сфери відання СКМУ. Бюджетна програма називається “Інформаційне-аналітичне та організаційне забезпечення оперативного реагування ОВВ”.

А створено було на виконання Указу ПУ №109/2008, яким КМУ було надано завдання: “запровадити до 1 січня 2009 року єдину комп’ютерну систему обліку звернень громадян та контролю за вирішенням порушених у них питань в ОВВ …”.

Ну і головне, що треба пам’ятати, що “Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави” ст. 3 Конституції України. Тому, навіть якщо спосіб дії не прописано детально в НПА, проте він дає змогу виконати головний обов’язок, в даному випадку забезпечення права на звернення, то він є цілком законним.

Спілкувався з суддями адміністративних судів. Ч. другу ст.19 КУ треба розглядати в розрізі всієї статті та Конституції в комплексі, враховуючи статтю 3.

І означає вона не те, що якщо спосіб не визначено Конституціє чи законом, то орган чи чиновник повинен сидіти склавши руки (хоча цією мантрою користуються бюрократи), і до речі, багато проблем з причини такого неправильного трактування.

А спрямована ч. 2 насамперед на захист прав громадян, ось якщо дії органу чи чиновника загрожують правам чи якось їх ущемляють, то тут треба обов’язково спосіб. А якщо дії спрямовані на захист та ствердження прав, то достатньо принципів діяльності та основного обов’язку.

А взагалі, всім хто розповідає про ч.2 ст. 19 я питаю, то що органам та чиновникам постанови КМУ та Укази ПУ не треба виконувати? А відповідь банальна: наприклад в Законі про ЦОВВ встановлено, що вони керуються в тому числі Указами ПУ та постановами КМУ, ось вони на підставі цього закону їх і виконують, і способи беруть звідтіля, а ще виконують навіть накази міністерств нормативно-правового характеру, бо визначено в тому ж законі, що вони обов’язкові для виконання для органів на території України.

А щодо прикладу УКЦ: в законі Про КМУ визначено, що останній керується Указами ПУ (які мають презумцію конституційності до речі і є які є обов’язковими до виконання на території України), ось КМУ і виконало Указ – все законно.

Навіть якби не було Указу, Законом Про КМУ визначено, що основним завданням КМУ є вжиття заходів щодо забезпечення прав і свобод людини та громадянина. На виконання цього завдання можуть видавати постанови та розпорядження (до речі це і є спосіб), спрямовані на забезпечення права в даному випадку на звернення. Організація виконання цього завдання покладено на КМУ, хочуть центри створюють, хочуть через смски, хочуть через мобільні додатки, хочуть супутниковий зв’язок організовують для подання звернень мешканцями Карпат, ГОЛОВНЕ – не звужувати право громадян, за чим повинен слідкувати Мін’юст та СКМУ.

Офіційно тлумачити Конституцію має право тільки КСУ, а застосовувати норми права в конкретній справі повинен суддя.

Нормальний суддя адміністративного суду має наступну логіку:

ст. 129 КУ “Суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права”, “відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави” (ч.1 ст.6 КАСУ).

ст. 242 КАСУ “Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства”, яким є “справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень” (ч.1 ст. 2 КАСУ).

Також, ч.2 ст. 2 КАСУ: У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано та пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

ч.4 ст. 6 КАСУ: “Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини”.

Тобто, простими словами, якщо немає в органу способу, проте він вчинив дію з метою забезпечення права громадян на підставі наявних повноважень та в їх межах, то це відповідає принципу верховенства права, а не виконання цієї дії завдало б шкоду цим правам. Такий спосіб мислення та розгляду справи якраз притаманий фаховим суддям, бо тут треба мислити та аналізувати. А судді, які вирішують виключно чи є “підстава, повноваження та спосіб” якраз не зовсім фахові (студенти це можуть визначити, ще й в матеріалах сторін все розписано), і це мабуть про них Ви і говорили ))

І нормальні судді дивляться на спосіб значно ширше, ніж ненормальні. Бо якщо для Вас частина друга ст. 19 така чітка, то спробуйте надати чітке визначення терміну “спосіб”, і які акти законодавства надають йому визначення, щоб в кожному конкретному випадку можна було зрозуміти, ось це спосіб, а це ні.

Ідеї, які Ви пропагуєте є небезпечними, більш відповідають поліцейській бюрократичній державі, а у нас ст. 1 КУ Україна визнається “правовою державою”.