Громадський контроль в умовах воєнного стану

Теза про те, що громадськість має контролювати владу в українському демократичному суспільстві не піддається сумніву. Так само, як очевидним є те, що громадськість має контролювати роботу силових органів, як найбільш схильних до порушення прав людини. 

Проте 24 лютого минулого року змінило реальність і багато речей поставило під сумнів. Рівень довіри і підтримки не лише Збройних Сил України, а й всіх силових структур виріс врази. І одним з питань стало – чи є місце громадському контролю за сектором безпеки в умовах воєнного стану? 

Відповідь правозахисних організацій, які зібрались на конференцію під егідою Freedom House Ukraine, була однозначною – так. Більше того, умови повномасштабного вторгнення не лише зняли з порядку денного проблеми, які існували раніше, а й суттєво загострили їх та створили цілу купу нових викликів. 

Почали захід з позитивного формату, презентувавши механізм регіональних платформ, які виступали майданчиками для комунікації між правозахисниками та представниками органів безпеки. 

Сергій Іллюк з Експертного центру прав людини розказав проєкт “Діалог безпеки”, в рамках якого функціонували регіональні платформи для комунікації між владою та громадських сектором як це інструмент гарно зарекомендував себе до широкомасштабного вторгнення та як він відновив роботу вже за умов воєнного стану. 

Цей досвід показує, що громадський контролю це не лише про прискіпливе відслідковування роботи силовиків в очікуванні помилок, це також і про вибудовування комунікації між громадськими організаціями та правоохоронними органами, яка дозволяє вирішувати проблеми. 

Далі пішла мова про сферу, де здавалось мала б бути тотальна монополія правоохоронців, проте присутність громадських організацій в ній зробила вирішення проблеми більш ефективним. Це питання документування воєнних злочинів. 

Станом на зараз органами прокуратури задокументовано більше 100 тисяч злочинів пов’язаних з російською агресією і більшість з них підпадають під визначення воєнних злочинів. 

Євген Захаров з Харківської правозахисної групи розповів про досвід організації в документуванні злочинів і як участь громадської організації в цьому процесі робить його ефективнішим. Зокрема, через те, що громадяни більше довіряють громадським організаціям та готові поділитись з ними інформацією. Також, громадські організації надають громадянам більший спектр послуг, тому мають контакт з ширшим колом людей і можуть легше знайти контакти людей, які стали жертвами злочинів. Захаров приводив випадки, коли організації вдалось знайти людей, яких не могли знайти навіть правоохоронні органи, оскільки вони змінили місце проживання і з ними не було можливості зв’язатися через офіційні канали. 

Наталія Ящук з Центру громадських свобод презентувала роботу організації в напрямку звільнення цивільних заручників та розказала про ініціативу “Трибунал для Путіна”. 

Юлія Морій з Юридичної сотні говорила про проблеми із захистом прав самих військовослужбовців, які також стикають з тим, що їх порушують. 

Загально спікери погоджувались з тим, що тема громадського контролю не втрачає своєї актуальності і в умовах воєнного стану.