Розвиткові та життєзберігаючі проєкти в громадах мають право на існування
Півроку очікування, депресії, суму, хаотичні спроби місцевих громадських активістів, ОМС далі жити та щось продукувати для своїх співгромадян. Нова хвиля роздумів, а чи варто щось робити розвиткове, ...
Додано:
Микола Орлов
Півроку очікування, депресії, суму, хаотичні спроби місцевих громадських активістів, ОМС далі жити та щось продукувати для своїх співгромадян. Нова хвиля роздумів, а чи варто щось робити розвиткове, якщо в коментарях в соцмережах зустрічаєш у відповідь на них певний осуд чи застереження на кшалт «не на часі»…
Я би розділяв розважальні заходи і розвиваючі, релаксуючі і енергозберігаючі. Наприклад, танці – це з однієї сторони відпочинок, розвага, що теж може і має мати місце, оскільки ресурс людини не безмежний і без поновлення енергії ми не зможемо нікому допомогти ні собі ні тим, хто її потребує. Ми ж маємо пам’ятати, що однією із задач людини під час війни має бути «Не стати за власною волею таким, який потребує допомоги інших». Тому танці – це нормально. Танці – це тренування, це фізична активність. Якщо їх саме так розглядати і подавати. Якщо ж це просто “танці-відпочинок” – то можливо варто подумати де, як і чи варто масово, публічно. І ми говоримо саме про публічні заходи, оскільки індивідуальні то на розсуд кожного і психотерапевти говорять, що власна думка має бути при цьому провідною.
Футбольний міні турнір, виставка картин чи щось схоже – то це теж про вихід енергії та заміщення негативної від стресу, страху і суму на позитивну про силу, впевненість, підтримку форми та і просто переключення уваги. Для підтримки і відновлення власного балансу енергії всі засоби годяться. Пісні і військовий гумор були присутні на війнах і раніше, а репертуар можна підібрати відповідний життєствердний та патріотичний.
А такі заходи як, наприклад, благодійний ярмарок, краєзнавчий квест, історичний квіз чи фестиваль здоров’я взагалі треба рекомендувати до проведення. Не всі можуть і вміють працювати із ВПО чи пораненими бійцями чи родинами воїнів, а от свою екологічну, економічну, просвітницьку діяльність ГО чому б не продовжувати. Той же фестиваль здоров’я – коли на декількох локаціях люди зможуть виміряти рівень цукру, тиск, пульс, отримати консультацію психолога, навчитися першій медичній допомозі, а діти в цей час зі спортивними аніматорами проведуть руханки. Заодно поспілкуються із відомими дієтолагами, лікарями мобільних бригад.
Саме такий фестиваль нещодавно відбувся в одній із невеличких громад на Львівщині, а незабаром має стати реальністю на Рівненщині. Місцевою особливістю буде і наявність куточків питної води, адже саме тема питної води була провідною у громаді, завдяки зусиллям ГО та за підтримки українсько-швейцарської програми.
Якщо не можуть формально працювати влітку освітні чи позашкільні заклади, то можуть і достатньо успішно працювати ГО і громадські ініціативи, які проводять і квартирники і інтелектуальні змаги і масштабні Вуличні академії з дотриманням необхідних застережень і норм безпеки на яких присутній якісний компонент медіаграмотності, фінансової грамотності, основ організації життя громади, патріотична складова тощо.
Місцеві активісти, ГО, БФ можуть також диференціювати свою сталу роботу і розширитися чи спеціалізуватися на близьких до основної в мирний час діяльності. Хто працює з енергоефективністю може допомогти в облаштуванні пунктів обігріву на осінь, хто займається роботою із молоддю – додати компонент профорієнтації, можливості навчання за кордоном, ті, які добре розуміються на партисипації можуть бути корисними при адаптації ВПО. Я вже не кажу про консалтинг та модерування складних процесів: роз’яснення новацій законодавства, пошук рішень в умовах діючих обмежень, проведення обговорень, презентацій, налаштування нових каналів комунікацій, підготовка проєктних менеджерів для майбутніх проєктів відновлення країни. Розвиткові та збалансовані заходи мають право на життя.
на фото приклади активностей в Здолбунівській громаді (Рівненщина), висвітлені в місцевій газеті, яка належить ГО і продовжує вихід у 22му