Топ-10 вад е-декларування «антикорупційних» громадських організацій
Президент Петро Порошенко відмовився ветувати законопроект, який запроваджує е-декларування для громадських організацій, які протидіють корупції. Цей законопроект обурив громадськість та міжнародних ...
Додано:
Олександр Равчев
Президент Петро Порошенко відмовився ветувати законопроект, який запроваджує е-декларування для громадських організацій, які протидіють корупції. Цей законопроект обурив громадськість та міжнародних партнерів України. В той час, як влада намагається переконати суспільство, що подібні норми є адекватними та не суперечать міжнародному праву.
Які ж основні недоліки «антикорупційних правок», що були ухвалені парламентом?
- «Антикорупційне е-декларування» погіршує правове середовище для громадських організацій.
Українська влада може довго розповідати про потребу подібного механізму, проте очевидно, що він погіршує законодавство в рамках якого діють громадські організації, оскільки запроваджує додаткові обтяження для ГО без жодних додаткових переваг чи повноважень. Тобто влада змушує громадські організації подавати додаткові звіти, проте не дає їм нічого взамін цих додаткових вимог.
Наприклад, будь-яка громадська організація може отримати ознаку неприбутковості та не платити податок на прибуток. Це податкова пільга від держави, тому неприбуткові організації щорічно подають звіти в державні органи.
За подачу е-декларації «антикорупційна організація» нічого не отримує. Ні додаткових пільг, ні додаткових повноважень.
- «Антикорупційне е-декларування» суперечить попереднім зобов’язанням української влади.
Зокрема, лише минулого року Президент видав Указ №68 «Про сприяння розвитку громадянського суспільства», де серед задач, які заплановано вирішити – посилення громадського контролю за органами влади та зменшення бюрократії у відносинах держави та громадських організацій.
Під реалізацію цього Указу створено Координаційну раду сприяння розвитку громадянського суспільства співголовами якої є заступник голови Адміністрації Президента Ростислав Павленко та Віце-прем’єр міністр Геннадій Зубко.
Очевидно, що ці пункти прямо суперечать е-декларуванню для НУО, що контролюють владу.
- «Антикорупційне е-декларування» псує міжнародний імідж української держави.
«Правки Чорновол» зазнали критики від більшості міжнародних партнерів України, які ці три роки забезпечують політичну та фінансову підтримку нашої держави у протидії російській агресії.
Спроби української влади подати ці правки як міжнародний досвід не витримують жодної критики. В більшості країн, які подаються як приклад, немає жодного спеціального декларування для антикорупційних організацій. Існують звіти для ГО подібні до наших звітів за ознаку неприбутковості, які щорічно подають всі НПО, та податкові звіти, які подають всі громадяни.
- «Антикорупційне е-декларування» ускладнює бізнесу взаємодію з громадськими організаціями.
Закон прописаний таким чином, що під його діють потрапляють всі хто надають послуги «антикорупційним громадським організаціям» – постачальники канцтоварів, ІТ-послуг, таксі, власники офісів та приміщень для заходів.
За цих умов, щоб надати послуги «антикорупційній громадській організації» всі співробітники постачальника повинні будуть заповнити е-декларації. Ця вимога настільки абсурдна, що її хибність визнав сам Петро Порошенко під час зустрічі з представниками громадянського суспільства.
У випадку якщо вона не буде відмінена, громадянським організаціям буде набагато важче отримувати базові послуги, які наразі доступні всім іншим компаніям та установам. І в той же час, бізнесу буде набагато важче отримати додаткові доходи пропонуючи свої послуги НУО.
- «Антикорупційне е-декларування» створює дискримінаційні умови для громадських організацій.
Виокремлення «антикорупційних» серед інших громадських організацій є досить сильним порушенням прав громадян. Це безпідставно ставить їх в набагато гірші умови, в порівнянні з іншими представниками громадянського суспільства.
Крім того, закон зачіпає виключно ті «антикорупційні» організації, які працюють чесно. Його норми прописані так, що під е-декларування підпадають лише ті ініціативи, які офіційно отримують кошти на свою діяльність.
Тобто, якщо умовний олігарх створює кишенькову антикорупційну організацію, і оплачує її діяльність готівкою «в конверті», а не офіційними внесками чи грантами – така організація НЕ підпадає під е-декларування.
- «Антикорупційне е-декларування» зменшує кількість ініціатив, які протидіють корупції.
Оскільки займатись протидією корупції стане набагато складніше, це зменшить інтерес активних громадян до цієї сфери. В першу чергу це стосується нових та регіональних організацій, які не мають достатніх ресурсів щоб існувати в подібному складному правовому полі.
Тобто, умовні «Центр протидії корупції» і «Трансперенсі Інтернешнл» зможуть вижити за таких умов, оскільки мають значний досвід, фахових юристів та хороше фінансування. Проте сотні і тисячі малих регіональних ініціатив скоріше відмовляться від своїх ідей боротись з корупцією, ніж зможуть адаптуватись до таких дискримінаційних правових умов.
Враховуючи значну роль громадських організацій в боротьбі з корупцією, це погано вплине на всіх громадян України.
- «Антикорупційне е-декларування» відволікає діючі громадські ініціативи по боротьбі з корупцією від основної діяльності.
Хоча, «Центр протидії корупції» і «Трансперенсі Інтернешнл» виживуть, але однозначно їм та подібним потужним антикорупційним ГО доведеться багато сил витрачати не на основну діяльність, а на протидію негативним нормам «правок Чорновол».
Враховуючи, що саме ці організації стали основним драйвером антикорупційних реформ в Україні, зниження їх активності спростить життя топовим корупціонерам. Тож Роман Насіров може стати першим, і останнім топ-чиновником, який опиниться на лаві підсудних через корупційні правопорушення.
- «Антикорупційне е-декларування» створює широке поле для спекуляцій та конфліктів.
Власне нарешті можна пояснити чому термін «антикорупційна організація» ми вживаємо в лапках. В законі дуже широко прописано, хто підпадає під «е-декларування» – «учасники антикорупційних заходів». Як показує український досвід – чим ширше опис тим більше поле для спекуляцій та конфліктів. Фактично будь-яка громадська організація може бути визначена, як така що бере участь в «антикорупційних заходах», навіть якщо насправді ця організація займається енергетикою чи децентралізацією.
Знову ж таки можна очікувати величезну кількість конфліктів на регіональному рівні, коли місцеві органи будуть самовільно визначати хто підпадає під е-декларування, а хто ні, і використовувати цей інструмент для політичних переслідувань своїх опонентів.
- «Антикорупційне е-декларування» суперечить логіці взаємодії в демократичній країні.
Цей механізм порушує звичну формулу взаємодії влади та громадянського суспільства. Влада – люди, які отримують спеціальні повноваження. Наприклад, монополію на насильство, право розпоряджатись спільними коштами та землею. Тому суспільство має контролювати владу, щоб не було спекуляцій цими повноваженнями.
«Правки Чорновол» перевертають з ніг на голову цю модель. Фактично, людей, які контролюють владу прирівнюють до посадових осіб, хоча жодних особливих повноважень вони не мають.
І влада створює для себе інструменти, що контролювати тих, хто має контролювати владу. Ця практика є більш звичною для авторитарних режимів, а не демократичних країн.
- «Антикорупційне е-декларування» створює загрозу відновлення диктатури в Україні.
Процедура ухвалення «антигромадських» правок до антикорупційного законодавства виглядає ще гіршою, ніж самі правки. Фактично зміни, які мають яскраво негативні конотації та зачіпають життя сотень тисяч громадян були ухвалені з порушенням регламенту та без широкого обговорення з громадськістю.
Лідерів громадської думки запросили на зустріч, де просто поставили перед фактом, що законопроект буде підписано і їх думка владу не цікавить.
Враховуючи, що рішення суперечать зобов’язанням та деклараціям, які озвучувала українська влада протягом трьох останніх років, це викликає значне занепокоєння. Оскільки створює небезпечні прецеденти, коли індивідуальні бажання можновладців переважають над Законом та правилами суспільної взаємодії.
Цим переліком не вичерпується перелік всіх проблем, які отримало громадянське суспільство, проте навіть їх достатньо щоб зрозуміти яку велику помилку здійснила українська влада. І тепер лише питання в тому – чи буде вона її виправляти, чи ж продовжить повторювати шлях режиму Януковича з усіма відповідними наслідками?
