Як забезпечити компроміс між владою та опозицією із залученням громадськості

Безпідставні міжусобиці між владою та опозицією все сильніше стримують демократичний і соціально-економічний розвиток країни. Отже, постає питання, що робити?

З кожним днем ​​я все більше переконуюся в тому, що нинішня українська влада і опозиція в запалі перепалок між собою вже давно забули про своє справжнє призначення, а також про тих, кому вони фактично зобов’язані своїм існуванням. Народ для них – це ні що інше, як засіб, який необхідний опозиції, щоб прийти до влади, а представникам нинішньої влади – щоб утриматися в ній. В цілому ж виходить якась збочена модель демократії на основі мафіозних двох кланових взаємин, коли опозиція не чим не цураючись, намагається скомпрометувати владу і стримати (а то і направити назад) соціально-економічний розвиток країни, а влада у відповідь на це звужує можливості опозиції та узурпує невластиві їй повноваження.

Наочним прикладом всій цієї ситуації є обговорення законодавства про ринок землі серед громадськості і в парламенті. З одного боку, опозиція наполягає на проведенні референдуму щодо того, щоб сільськогосподарська земля стала об’єктом купівлі-продажу. Але як можна проводити такий референдум за відсутності законодавчих нормативів (правил та гарантій), що регламентують процес купівлі-продажу землі. Природно, що при такий відсутності правил гри – це буде ніщо інше, як неконтрольоване розбазарювання землі, з приводу якого на референдумі народ 100% висловиться проти. З іншого ж боку влада хоче нахрапом, як можна швидше (не дивлячись на регламент) прийняти відповідне законодавство, оскільки воно в незначні терміни дозволить поліпшити багато базових показників економічного розвитку країни. Разом з тим, купівля-продаж землі – це надзвичайно багатогранний і різноманітний процес, що містить у собі безліч підводних каменів, здатних в майбутньому перетворитися в дуже гострі соціально-економічні проблеми для України.

Отже, для вирішення вищеописаної ситуації влади та опозиції необхідно знайти компроміс, який може бути взятий з практики здійснення роботи регіональних парламентів в США. Так, коли я був в Аннаполісі (столиці штату Меріленд) мене надзвичайно надихнув їх досвід обговорення важливих регіональних законів серед громадськості. Зокрема, по найбільш спірним аспектам того чи іншого закону в цьому штаті проводяться, як опитування з багатоваріантними відповідями, так і обговорення серед експертів в прямому ефірі. При цьому, в ході таких прямих ефірів, кожен громадянин штату може задати тому чи іншому експерту хвилююче його запитання щодо обговорюваного закону. Чи не це є прямою демократією та альтернативою для референдумів із заздалегідь відомими, але не об’єктивними результатами?

Що заважає нам розділити проект законодавства щодо купівлі-продажу землі на кілька десятків блоків і організувати обговорення цих блоків, як в прямому ефірі загальнонаціональних каналів, так і шляхом онлайн опитувань через Internet? В результаті, ми отримаємо чітку градацію думок громадськості з приводу тієї чи іншої законодавчої норми, що дозволить цивілізовано прийняти ефективне, дієздатне та справедливе законодавство в цілому.

В принципі, такі ж механізми можуть використовуватися при обговоренні й інших важливих для країни законів або рішень. Можливо, тоді нам все-таки вдасться перенаправити енергію влади та опозиції не на з’ясування міжусобиць між ними, а на вирішення дійсно актуальних для народу проблем.