Як залучати молодь до своїх проєктів та активностей

Для чого працює громадська організація? Напрями та цілі кожної дуже різні, але головна мета – це вирішення конкретних соціальних, екологічних чи культурних проблем. Для цього потрібно розуміти потреби своєї аудиторії, щоб залучати ті ресурси та методи, які будуть максимально ефективними у вирішенні поставлених проблем та задач.

Сьогодні я б хотіла розказати, як саме «Рада жінок Донеччини» досліджує потреби молодих людей, для яких впроваджує молодіжні програми та які методи допомагають робити наші заходи більш інклюзивними та, як наслідок, залучати більшу аудиторію. 

Ми запакували весь наш досвід, а також експертизу фахівців та фахівчинь з інших громадських організацій, благодійних фондів та молодіжних центрів в освітній серіал «Інклюзивна молодіжна робота», доступний на Дія.Освіта. У ньому ви можете ознайомитися з основними методами та інструментами сучасного інклюзивного підходу та дізнатися, як зробити так, щоб молодь хотіла відвідувати ваші заходи. 

А зараз зупинимося детальніше на методах та практиках, які допомагають нам залучати різних молодих людей до своїх активностей.

Дослідження потреб

Існує декілька способів вивчення потреб молоді, які можна поєднувати, залежно від ресурсу вашої команди. 

Перший спосіб — це аналіз статистики та досліджень. Можна проглянути вже наявні соціологічні дослідження та статистичні дані щодо демографічної структури вашої громади. Для цього можна  переглянути сайти Державної служби статистики України, Міністерства молоді та спорту, вашої громади, різних соціологічних компаній та баз молодіжних досліджень. 

Якщо у вашій громаді працюють інші організації, які захищають права людей з інвалідністю чи профільно працюють з молоддю, зверніться за консультацією та запропонуйте обмінятися досвідом. Спитайте, які проблеми турбують та що цікавить молодь вашої громади у фахівців у сфері молодіжної політики та молодіжної роботи, науковців, що досліджують цю тему, працівників закладів освіти, центрів зайнятості та соціального захисту, соцслужб та молодіжних просторів. Зверніться до представників молодіжних рад, студентського і учнівського самоврядування. 

Крім обміну досвідом, можна проводити самостійні дослідження, напряму питати молодих людей про їх побажання, інтереси, цікавитися якими джерелами інформації вони користуються. Збирати ці дані можна традиційними методами, такими як анкетування, телефонне чи поштове опитування, фокус-групи, або спробувати більш креативні техніки, наприклад: 

• Дослідницька прогулянка – це вихід у місце, де молодь зазвичай проводить час (парки, кав’ярні, молодіжні центри) та спілкування з молоддю.
• Скринька опитування – ви розміщуєте скриньку у місцях, де молодь найчастіше буває (в молодіжних центрах та просторах, навчальних закладах) та просите молодь відповісти на питання, яке вас хвилює анонімно та залишити відповідь у скриньці.
• Соціальне картування. Суть методу полягає у створенні карти місцевості, де молодь позначає місця, які вона вважає важливими або цікавими. Це може виявитися корисним для визначення популярних місць або проблем, які цікавлять молодь.

Домовившися з учбовими закладами або молодіжними центрами у вашій громаді, можна організувати наступні заходи, які допоможуть зрозуміти, які проблеми турбують молодих людей: 

• «Світове кафе» – це групова дискусія в неформальній атмосфері, де учасники розміщуються за окремими столами для обговорення різних аспектів питань. Пересуваючись між столами вони обговорюють різні, часто протилежні, думки та ідеї.
• Творчі заняття – можна влаштовувати різні творчі конкурси, літературні або музичні виступи, щоб спонукати молодь висловлювати свої потреби через творчість.
• Малювання. Суть методу полягає у залученні молоді до вираження своїх думок, поглядів та потреб за допомогою малюнків. Цей спосіб можна використовувати як самостійний інструмент або як частину більш широкого дослідження.

Але важливо враховувати різноманітність вашої громади і досліджувати різні цільові групи, в тому числі групу молоді з інвалідністю. При цьому треба пам’ятати, якщо ви опитали одну людину, яка живе з інвалідністю, це не означає, що ви знаєте, що думає та як живе інша людина з подібними порушеннями здоров’я. Молоді люди з різними формами інвалідності потребують у чомусь схожих, а в чомусь різних адаптацій та методів доступності. 

Намагайтеся дотримуватися репрезентативності, тобто опитати достатню кількість хлопців та дівчат, щоб сформувати об’єктивніше бачення. Пам’ятайте, що не варто визначати особистість людини за її інвалідністю. Це лише одна з тисяч ознак і фактів її біографії. Молоді люди з інвалідністю або без неї — це, перш за все, молоді люди, які люблять проводити час з друзями, спілкуватися, мають власні хобі, хочуть здійснювати свої мрії.

Крім того, молодим людям не завжди легко сказати про свої бажання, потреби та страхи. Якщо ви запитаєте їх напряму, відповідь може бути неповною.  Але постійний діалог, чутливість до побажань молодих людей, їхніх батьків та друзів, а також поради ваших колег дадуть вам змогу бути обізнаними та більш інклюзивними.

Методи інклюзивної молодіжної роботи 

Коли ви визначили ключові потреби цільової аудиторії, час знайомитися ближче. Комунікація – основа довіри, а отже й формування інклюзивності, тому важливо шукати індивідуальні підходи та креативні рішення. Наприклад, запрошувати учасників до участі у ваших проєктах в різних форматах – фото, відео, аудіо та інших. Цим ви не тільки підвищите доступність інформації про ваші заходи серед молодих людей, які мають різні порушення здоров’я, а й надасте можливість прочитати інформацію тим, хто їде в транспорті і забув навушники, або швидко гортає сторіз і має лише 30 секунд, щоб прослухати ваше повідомлення. 

При цьому обов’язково використовуйте коректну лексику, основне правило якої дуже просте: «Спочатку говоримо про людину, а вже потім про її ознаки». Тобто ви спочатку називаєте людину, а потім за потреби вказуєте на її ознаки. Наприклад, молода людина з інвалідністю, людина з ДЦП, дитина з синдромом Дауна. Якщо сумніваєтеся, то зверніться до Довідника Безбар’єрності – онлайн словника з етики спілкування без стереотипів. 

Не забувайте про фемінітиви — важливо, щоб жінки та дівчата відчували, що вони видимі, їхні права поважають, їх чекають і запрошують. 

З часом ви зможете обрати формати комунікації, які найбільше підходять вашій спільноті.

Коли ми говоримо про методи інклюзивної молодіжної роботи, це не означає, що ви не можете користуватися тими методами, до яких звикли, або що потрібно шукати зовсім нові підходи. Навпаки, інклюзія може органічно вплестися в роботу вашої команди, якщо ви будете знати і тримати в голові потреби різних молодих людей. Тому не забуваємо про класичні методи, як то психологічні (тестування, соціально-психологічні тренінги), педагогічні (методи самовиховання, організації діяльності чи стимулювання діяльності), чи інформаційні (консультації, воркшопи тощо). 

Але постійно ставимо собі запитання: чи всі молоді люди, яким цікава тематика вашого заходу чи проєкту, зможуть взяти в ньому участь? Один із ключових методів інклюзивної молодіжної роботи — забезпечення доступності. Він передбачає оцінку фізичного простору та адаптацію до різних потреб. Наприклад, чи є у приміщенні пологий вхід без додаткових сходів, розсувні двері, ліфт на верхні поверхи, кнопка виклику персоналу, зручні вбиральні, щоб маломобільні люди почувалися комфортно. 

Доступність — це і про зручний розклад ваших заходів. Хтось обмежений графіком громадського транспорту, хтось — особистим чи робочим режимом дня. Пропонуйте різні активності в різний час, щоб охопити більше людей.

Для забезпечення доступності онлайн-заходів теж необхідно підготуватися. Наприклад, запросити на подію перекладача жестовою мовою. Реєстр перекладачів є на сайті Всеукраїнської асоціації перекладачів жестової мови та людей з інвалідністю. Ви можете обрати конкретного фахівця і написати йому. Якщо не маєте можливості долучити перекладача, створіть субтитри або опублікуйте відео з  перекладом на жестову мову окремо.

Додаткові матеріали до заходів слід розсилати заздалегідь, щоб учасники й учасниці могли ознайомитися з ними в зручному темпі. Обирайте розбірливий шрифт для малих і великих екранів, наприклад Arial, Tahoma, Verdana, подбайте про контрастність кольорів як в друкованих матеріалах, так і на проєкторі. 

Важливо вказувати в своїх рекламних анонсах, що ваш захід безбар’єрний, можна тезово зазначити, які саме форми доступності забезпечені. Зображайте на інформаційних матеріалах різних молодих людей та поширюйте їх у спеціалізованих соцмережах і чатах з тими, кого захід потенційно зацікавить.

Залучення молоді 

Інклюзія – це безперервний шлях, а не пункт призначення, проте її основне правило просте і зрозуміле – це справедливість. Інклюзивність забезпечує справедливий, а не однаковий до усіх підхід. 

Забезпечивши можливість кожному та кожній взяти участь у плануванні та підготовці активностей, ви сприятимете діалогу між різними групами молоді в громаді й вони відчуватимуть свою причетність до спільної справи. 

Розпланувати різні формати залучення та партисипації молоді, і зокрема молоді з інвалідністю, під час роботи вам допоможе модель американського психолога Роджера Харта під назвою «Сходи молодіжної участі».

Нижні сходинки моделі визначають незначну роль молоді. Маніпуляція, декорація, формальна участь. В таких випадках молодь не розуміє сутності питань, до вирішення яких її залучають, або не бачить свою роль у цьому процесі. Молодих людей залучають формально, не спитавши їхніх бажань та очікувань. Вони не можуть вільно висловити свою думку чи поставити запитання.

На жаль, прояви несправжньої участі можуть траплятися і на це є багато причин. Від неякісної підготовки заходів, браку кваліфікації організаторів, до спроб провести подію для звітності, «для галочки» або навмисного обману. Молоді люди з інвалідністю теж можуть стати об’єктом таких маніпуляцій. Коли недоброчесні організації запрошують їх, щоб підкреслити свою інклюзивність, проте дуже мало турбуються про їхні реальні інтереси. Несправжня участь та псевдозалучення сприяють суспільній зневірі та патерналізму.

Вищі сходинки в моделі Харта відображають можливі ступені справжньої участі молоді в події або проєкті.

Базовий рівень — це інформування. Молоді люди отримують необхідну інформацію про захід або програму, розуміють мету та завдання, отже, можуть добровільно та свідомо взяти участь. При цьому організацією та плануванням займаються інші. Це можуть бути інформаційні сесії та вебінари, тематичні лекції та презентації, куди заздалегідь запрошують молодь.

П’ята сходинка — «консультування». У цьому форматі громадські організації консультуються з молоддю під час розробки проєкту або організації події. Від рекомендацій молодих людей залежать дії працівників, але остаточне рішення ухвалюють організатори. Прикладами таких ініціатив можуть слугувати відкриті форуми та дискусії, тренінги та воркшопи, де молодь має можливість висловлювати свої думки та дати рекомендації з різних аспектів проєкту чи організаційних рішень.

Сходинка шість описує проєкти, які реалізують разом із молоддю. Наприклад, молодіжна газета. Ініціатива належить громадській організації, але молоді люди самі збирають матеріал, фотографують, пишуть дописи, друкують і так далі.

На найвищій сходинці — ініціативи, ідея та реалізація яких належить молоді. При цьому представники громадського сектору можуть долучатися до співпраці. Наприклад, команди молоді пишуть заявки й готують бюджет, а потім реалізують ініціативи під наставництвом та в партнерстві з громадськими організаціями.

Для представників громадських організацій, які працюють з молоддю, важливо залучати молодих людей до активності на будь-якій сходинці участі. Крім того, «Сходи участі» це не лінійна модель, вона не означає, що молодь завжди має бути задіяна на найвищому рівні управління проєктами, але важливо, щоб громадська діяльність не проходила на рівні маніпуляції чи формальної участі. 

Зворотний зв’язок і постійне вдосконалення

На жаль, всі ці поради – це не чарівна паличка, тому часто щось не виходить, на якісь ініціативи молодь відгукується менше, якісь методи не дають бажаного результату. Тому важливо не опускати руки і розуміти, що невдачі – це точка росту. А вдосконалюватися допомагає зворотний зв’язок. Необхідно бути відкритими до дискусій, питати в молоді про очікування до події та звіряти їх з відгуками після. 

Пам’ятаймо, що постійне вдосконалення – це не просто виправлення помилок, але й пошук нових можливостей. А коли ви заохочуєте до діалогу різних молодих людей, з різним досвідом та світосприйняттям, ви збагачуєте свою роботу, тож ваші майбутні заходи від цього тільки виграють. 

Освітній серіал «Інклюзивна молодіжна робота» створюється громадською організацією Рада жінок Донеччини за фінансування та у межах гуманітарного реагування UNFPA, Фонду ООН у галузі народонаселення спільно з Регіональним офісом UNFPA у Східній Європі та Центральній Азії, Міністерством молоді та спорту України, Міністерством цифрової трансформації України та радницею-уповноваженою Президента України з питань безбар’єрності для Дія.Освіта.