Як зупиняти кризи в корені: три рекомендації для донорів

В жовтні 2023 року відбулась міжнародна конференція EDGE Funders Conference. 200 фондів з усього світу зібрались, аби поговорити з представни_цями громадських рухів. Теми, які піднімались на конференції, промовисто говорили про потребу більше вкладатися в зупинення глобальних катастроф, геноцидів і кліматичних змін.

Серед 270 людей мені пощастило бути однією з трьох українок на заході, а отже я відчувала відповідальність говорити не тільки про інтереси моєї феміністичної спільноти, з якою я безпосередньо працюю в Україні, а говорити про інтереси українського суспільства загалом, чиєю частиною є заснована мною ГО «Феміністична майстерня». Разом з Настею Задорожною з Мартинки ми розмістили український прапор в просторі конференції з гаслами про потребу зупинення війни, яка триває вже не 9,5 років та надання озброєння Україні.

З перших днів конференції увага була навколо трагічної загибелі цивільного населення у військових конфліктах, зупинення кліматичної кризи та подолання безглуздого перерозподілу грошей на безкінечне вирішення наслідків масштабних катастроф. Більшість учасників та учасниць конференції усвідомлювали: ми тут не для того, щоб краще перерозподілити гроші на наступний рік. Ми маємо придумати разом дієвіші інструменти глобальної справедливості, ніж бомби та корпорації, які вбивають цивільне населення і гранти, які підтримують життя в наслідках катастроф, ними спричинених.

Такий підхід резонує моїм думкам протягом цих 1,5 років ведення спротиву російській агресії. Ми спостерігаємо вражаючу кількість фінансування на кризове реагування та відбудову, але дуже мляву реакцію і небажання перешкоджати безпосередньо діям Росії або навіть підтримувати наші прямі дії проти агресії. Це відображається зокрема в тому, що фонди або міжнародні організації, які бажають відновлення миру або навіть перемоги Україні, відмовляються розбиратися, хто винні у війні в Україні. Як на рівні інституційної програми реагування, так і на особистому рівні, обирають буцімто нейтральні формулювання для опису конфлікту, та обмежують використання їхньої фінансової допомоги. В результаті війна продовжується, вплив від її наслідків тільки зростає, відповідно – і потреби коштів. А українці можуть буцімто вимагати тільки більше грошей від філантропії, так само як ті народи, які страждають від наслідків колонізації або найбільш вразливі до змін клімату.

Натомість ми зацікавлені в тому, щоб ліквідувати причину гуманітарної катастрофи – змустити росію виввести війська з України, а ще краще — побороти політичний режим в Росії, в якому вкорінений колоніалізм та претензії на суверенні держави. Таким чином, кошти які йдуть на подолання кризи, можна буде направити на розбудову демократії та добробуту в світі.

Ось три рекомендації від мене, що мають робити міжнародні донори, щоб зупиняти кризи в корені, а не тільки ліквідувати наслідки.

1. Підтримувати колективну політичну дію.

На противагу заборони займатися політичною (в широкому сенсі) діяльністю та цензурувати висловлювання груп, які підтримують донори, потрібно направляти кошти на роботу з передовими практиками просування демократичних цінностей та розширення прав людини. Ми бачимо приклади, коли і приватні донори і уряди підтримують такі ідеї, як гендерна рівність або залучення вразливих груп до прийняття суспільних рішень, але часто вони наважуються зробити це запізно, тобто коли ці ідеї вже кооптувались капіталізмом, або були викривлені після опрацювання західними структурами зі створення знань.

Коли ми боремось за свободу тривало пригноблюваних груп людей, ми маємо дослухатися до сформованої ними політичної повістки, а не чекати, поки про це напишуть наукові статті англійською мовою або повісять білборди з рекламою цієї ідеї. Підтримувати ті методи, які використовують українські низові феміністки, ромські діячі, люди, що працюють з викоріненням наркозалежності або бездомності, вже сьогодні.

2. Підтримувати громадські ініціативи, які органічно виникають в нашому суспільстві

За часів революцій та війни ми бачили, як швидко зароджуються ініціативи, і скільки спонтанних і автентичних способів самоорганізації може виникнути. Але більшість з них відмирає на шляху до донора. Стандарти роботи донорів занадто вузькі, щоб підтримати широкий спектр громадських ініціатив, і підсилити різноманітне та інклюзивне громадянське суспільство. А тільки такий спектр і може утворити достатню силу протистояння під наступом з одного боку російської армії і розрухи, яку вона полишає за собою, а з іншого боку економічних інтересів західних магнатів на ресурсах України.

Антизабудовні сусідські ініціативи людей, які дбають про екологію країни, робітничі рухи, які сприяють загальному добробуту населення, освітні ініціативи, що походять від самих освітян_ок та учнівства і сприяють зростанню інітелектуального ресурсу країни – це тільки деякі приклади ініціатив, що органічно з’являються в нашій країні завдяки вже розбудованим навичкам самоорганізації та демократичним цінностям. Усі вони можуть утворювати незалежні, сталі та гнучкі водночас рухи, здатні на швидку реакцію та довготривалу роботу.

Фонди можуть краще допомагати різноманітним ініціативам проходити шлях інституціалізації (в тому числі неформальної) та розвитку. Для цього потрібно мати гнучкі і різноманітні інструменти підтримки ініціатив. Серед них може бути наступне:

• Фасилітовані сесії з оцінкою потреб розвитку без потреби звітування по результатах донору
• Навчання з вирішення конфліктів
• Навчання з того, як розробляти власні процедури, політики, системи управління
• Супровід в розробці систем управління, без насаджених завчасно стандартів

3. Допомагати у підсиленні громадянського суспільстві на рівні рухів

Більшість донорів підтримують громадянське суспільство відповідно до своїх довгострокових програм (планів) та обмежуються взаємодією з вибраними грантерами. В результаті кожен донор конкурує своєю програмою з іншими, і ніхто не сприяє обміну між ініціативами \ колективами та взаємообміну між організаціями. У самих же організацій замало ресурсів, щоб знаходити інші організації в масштабах великої країни та влаштовувати обміни. На жаль, проміжних структур, які могли б це робити, також майже немає.

Масштабні кризи, як наслідки війни в Україні, вимагають масшабного консолідованого реагування, і попередньої налагодженої комунікації і довіри між волонтерськими рухами, випробуваних схем взаємодії. Тож донори могли б спонукати взаємодіяти не тільки своїх грантерів між собою, а й взаємообмін та колективні заходи для знайомства і налагодження комунікацій.

Як це можна робити:

• Створювати бази знань і контактів про інші рухи та поширювати їх
• Створювати платформи для зустрічей та знайомств без прописаних очікувань (як то спільні проекти чи виникнення спільних підходів чи ідей)
• Медіаювати конфлікти
• Підсилювати лідер_ок та організації, які спонукають створення цих зв’язків та знань не за проектною логікою

Це кілька ідей про те, як можна підсилити громадянське суспільство у співпраці між рухами та донорами. Сподіваюсь, вони будуть в нагоді, а якщо ні – залюбки розроблю щось, що підійде для конкретного контексту, за запитом. Надзвичайна ситуація, в якій опинилась зараз як Україна, так і багато інших країн глобальної периферії, не дає відкладати революційні зміни на потім.

Зображення:  Капітуляція (прапор) 2023 від Джона Джеррарда зображує білий прапор – символ капітуляції – утворений зі стовпів водяної пари, що випаровується в пустельному ландшафті. Незважаючи на крихкість і ефемерність, прапор виступає як оптимістичний дороговказ, що вказує на світ, який буде менш залежним від викопного палива.