Якості, необхідні для консультанта, експерта з розвитку громади

Часто чую  запитання і репліки «Як стати консультантом, щоб так їздити, спілкуватися, зустрічатися із цікавими людьми, пізнавати нове, допомагати громадам і ще й гроші за те отримувати?»

Дійсно, хто що бачить за звітами, фотографіями, розповідями і часто це лише вершина і емоції, а вся глибина у знаннях, вміннях, досвіді. Тому вирішив дещо поділитися своїми враженнями та і інших почути, щодо піднятого питання.

На мою суб’єктивну точку зору, щоб вам довіряли як консультанту, експерту із якогось питання, то потрібно самому собі чесно відповісти на запитання:

• Твій вік сприяє тому, що тобі довірятимуть, враховуючи життєвий досвід?
• Твоя базова та наступні освіти, підготовка відповідають тим напрямкам за якими ти є наставником для інших?
• Твої практичні навички роботи у цій галузі релевантний глибині потреб інших?
• Ти маєш уявлення про алгоритми змін, багатоваріативність, альтернативність підходів до вирішення ситуації?
• Твої комунікативні навички достатні для того щоб пояснити те що ти сам знаєш, вмієш?

Ось це базова п’ятірка.

Важливо бачити ситуацію з різних сторін, допускати право на іншу думку, визнавати що існують ще якісь правильні рішення, вивчати вплив на політику при прийнятті вашого важливо проекту рішення.

Дещо про політику. В міжнародній практиці існує два близьких значення politik=політика і policy=полісі

Отже політика у більш звичному для нас розумінні– це діяльність органів державної влади, місцевого самоврядування щодо питань і подій суспільного життя, пов’язані з функціонуванням держави, громади.

А Полісі, з однієї сторони більше вужче, але тим не менше глобальніше, стратегічніше саме в управлінському сенсі – це політика в управлінні – система принципів для прийняття рішень і досягнення оптимальних результатів.

Тому експерт, консультант, як на мене – це саме policy expert.

Коли ми пишемо мотиваційні листи для участі у різних проектах, які, завдяки міжнародним партнерам України, зараз плідно працюють в Україні, то я відповідаю на ті самі запитання, щоразу сам переконуючись, чи достатньо у мене компетенцій здійснювати важливу роботу із консультування, наприклад, ОТГ в період їх становлення у фінансовій сфері чи питаннях доброчесного врядування.

Мій приклад виглядатиме спрощено так: Мені 45 і це вік універсальний для того, щоб бути почутим. Моя базова економічна освіта помножена на спеціалізовані короткострокові курси, тренінги для тренерів, дистанційні навчання сприятлива для того, щоб бути всебічно підготовленим за темою місцевих бюджетів, фінансової політики, партисипації, адвокації.

Тенденції глобалізованого світу, у який вливається Україна мною бути засвоєні під час перебування у самому центрі глобалізованого світі у закладі фінансової світової знаменитості Джорджа Сороса, а особливості децентралізації та економічного зростання громад вивчав безпосередньо у мецці економічної свободи світу. Все це приправлене зверху спеціальними знаннями саме як Радника із стратегічних управлінських питань та досвідом науково-педагогічної праці у національному університеті, що дозволяє долати багато перепон комунікації із особами будь-якого рангу. І оскільки пропоновані мною заходи часто пов’язані із активністю населення, прийняттям нормативно правових актів, то маю можливість самому на практиці це втілювати і у своїй громаді, будучи депутатом місцевої ради. Маю блоги, даю інтерв’ю та коментарі.

Погодьтеся не всі мають час, натхнення і можливості витратити стільки часу для здобуття безцінного досвіду, тому очільники громад, як і керівники підприємств не повинні бути всезнайками, для цього є вузькі спеціалісти, консультанти, експерти. І користуватися їх послугами – це нормально, це означає, що керівник настільки впевнений в собі, що може дозволити собі користуватися послугами найкращих спеціалістів.

Лакмусовим папірцем для експерта є тривала співпраця із громадою, адже короткотерміновий тренінг чи семінар не дадуть змоги обом сторонам повною мірою відчути глибину зони знань і компетенцій, тому часто зустрічаю саме колег, які беруться за короткі проекти і менше тих, які здатні супроводжувати школу, лікарню, орган управління, громаду протягом довшого періоду. Це труднощі перехідного періоду та дії світової економіки.

Тому, повертаючись до початку блогу, подорожі, нові місця і все решта що видно на фото – це винагорода за те, що затребуваний, компетентний, відкритий побачити нове. Хочете таким бути? Є вже такі? Чудово, я дуже вболіваю за розвиток справжнього консалтингу громад, який буде інституційно спроможний, високо оплачуваний, результативний.

А як ви вважаєте, що цьому заважає зараз? Які ваші думки, критерії, індикатори щодо встановлення експертності спеціаліста? Чи готові українські громади встановлювати собі «правила життя» за допомогою експертів і жити за ними після завершення проекту, програми?