Акселератори, інкубатори, школи: можливості неформальної освіти для соціальних підприємців

Громадський Простір

Не лише у третьому секторі, а й у бізнес-середовищі часто лунає думка, що саме соціальне підприємництво може стати потужним рушієм соціальних змін та економічного зростання в Україні. На розвиток соцпідприємництва спрямована потужна грантова підтримка, вже видано декілька спеціалізованих посібників, створено онлайн-курси, а слова “акселератор”, “інкубатор” і “хакатон” нас вже не лякають.

Але чи можна взагалі навчитись соціальному підприємництву?

Цікавить, як саме? Про те, які освітні можливості існують в Україні для людей, готових через бізнес-діяльність змінювати світ на краще, та інструменти неформального навчання, що застосовують в міжнародній практиці, говорили на Міжнародна конференція УФБ #SocialBusinessInUA.

Інструменти неформальної освіти для соціальних підприємців

Петро Дарморіс: Ми будемо говорити про неформальну освіту, адже це дуже гнучка форма, яка є відкритою до інноваційних підходів і методик. Які інструменти навчання соцпідприємництву зараз розповсюджені в міжнародній практиці, які саме методики використовуєте Ви у власних програмах?

Якоб Детерінг: 
обізнаність, digital-інструменти, підтримка, формування спільноти, peer-to-peer learning

 «Якими ж є сфери нашого впливу? – починає розмірковувати Якоб Детерінг, виконавчий директор Social Impact Award, котрий і сам є засновником соцпідприємства в Румунії, а також викладачем відповідного навчального курсу в університеті.

 
По-перше, це обізнаність. Спершу ми починаємо пояснювати саму концепцію, наводити приклади впливових венчурних і соціальних підприємств, які досягли успіху.

Після того, як наші учні стають більш обізнаними, ми фокусуємось саме на навчанні, надаючи їм відповідні інструменти, такі як Canvas, щоб перетворити цю першу іскорку натхнення на конкретну креативну ідею. А потім, на стадії воркшопів, ми концентруємо зусилля на тому, щоб вибудувати навколо цього бізнес-модель.

Зображення: https://ukraine.socialimpactaward.net/

Наступне — це підтримка тих, хто готовий втілювати ці ідеї в реальність у формі венчурних підприємств. Переважно ми підтримуємо молодих людей в розробці та перевірці бізнес-моделі: як зрозуміти, хто ваша цільова аудиторія; як вибудовувати підходи; яку саме соціальну проблему варто вирішувати та чи допоможе у цьому той товар чи послуга, яку ви пропонуєте.

І наостанок — формування спільноти, про що часом забувають. Я вважаю, що дуже важливо розглядати це не лише з точки зору успішності певного проекту, а намагатись вибудовувати екосистему навколо цих підприємств. Те, чому ми приділяємо багато уваги, зокрема навчанню один в одного (peer-to-peer learning) — це той інструмент, на якому варто більше фокусуватись, адже учасники один для одного є найкращими вчителями. Всі наші навчальні заходи структуровані у річну програму, яка проходить паралельно у всіх країнах, зокрема і в Україні».

Оксана Матійків: 
хакатони, пре-акселерація та власне акселератори

В Україні функціонує також потужна платформа для навчання та розвитку інноваційних соціальних проектів на базі Львівської бізнес-школи УКУ (LvBS) та Українського католицького університету. Оксана Матійків, PR-менеджерка Центру підприємництва УКУ, запевняє, що у сфері неформальної освіти соцпідприємців ми крокуємо в ногу з часом та використовуємо схожі підходи: 

«За останні роки ми організували багато подій у форматі хакатонів, побачили розмаїття хороших команд та стартапів. Але що ж ми можемо їм запропонувати після цього? Наші програми складаються з пре-акселерації та власне акселераторів, де ми зосереджуємо увагу на бізнес-моделях, дизайн-мисленні та проектуванні послуг, а також, звісно, на формуванні спільноти. Ми маємо намір згуртувати стартап-спільноту, адже з цим є труднощі, і також є проблеми з бізнес-освітою для молодих підприємців. Під час наших програм ми надаємо учасникам усі інструменти, щоб вони створили щось грандіозне, і у нас вже є успішні приклади від випускників».

Альона Ліс: 
починати з наснаги, бізнес-план (Lean Canvas)

 «Думаю, що у нас з колегами є багато спільного, — додає Альона Ліс, координаторка проекту «Інкубатор соціального підприємництва» в Білорусі — зокрема й методології, які ми використовуємо.

 Ми також починаємо із наснаги: надихаємо наших учасників прикладами конкретних соціальних підприємців, запрошуємо їх в якості лекторів, щоб вони розповіли власні історії про те, як стали засновниками соціального бізнесу та чому.»

Альона Калібаба: 
learning by doing, «експрес побачення» із менторами

 Основна методологія, яку ми використовуємо,  Lean Canvas — це бізнес-план, який можна розмістити на одній сторінці, цей метод допомагає якомога швидше протестувати ідею, використовуючи найменшу кількість ресурсів».

«Основний принцип нашої програми – навчатись, роблячи на практиці (learning by doing), важливою частиною є інструменти, які дозволяють зрозуміти, що ж таке соціальний вплив, яким чином ми можемо щось змінювати, як нам це оцінювати та про це звітувати, —  пояснює Альона Калібаба, виконавча директорка Chasopys Creative Family та співзасновниця акселератора SELab. —  У нашому випадку це добре працює протягом останніх трьох років: ми надаємо учасникам інформацію, а потім вони йдуть «в поле» та випробовують її на практиці.

Також справді ефективними є, як ми їх називаємо, «експрес побачення» із менторами. Наша програма організована так: один тиждень навчаємось в хабі, після цього три тижні працюємо «в полі» та отримуємо дистанційні консультації менторів та супервайзерів, а потім знову навчальний модуль — це дозволяє нам залучати людей з усієї України. Ментори надають учасникам фідбек щодо домашніх завдань, фінансових планів, бізнес-моделей і моделей Canvas. А «експрес побачення» із менторами – це індивідуальні консультації з експертами тієї галузі та спеціалізації, котрі потрібні проекту саме зараз. Якщо в певний момент є необхідність в експертній допомозі з юридичних питань, брендингу, SMM чи бухгалтерії — ми з цим допоможемо та налагодимо контакт із відповідними фахівцями».

Марія Повілайте: 
леції, потужна мережа менторів, ментори/лектори є практикуючими підприємцями, практичні завдання, що захищаються перед журі, міжнародна співпраця

 Схожі інструменти, за словами Марії Повілайте, використовують і в New Door у Латвії:

«Всі члени правління нашого акселератора є практикуючими підприємцями, як і лектори та ментори, котрих ми запрошуємо. І часом у нас виникає відчуття, що ми не надихаємо, а навпаки, демотивуємо окрилених соцпідприємців. Всі ж ми знаємо, що організувати бізнес доволі складно, а соціальний бізнес щонайменше вдвічі важче, оскільки ти ставиш собі додаткові умови та критерії, яким потрібно відповідати. Це дуже непросто, але також вже доведено, що це можливо – ось такий основний меседж для наших студентів. Наш курс складається з чотирьох частин, перша з яких теоретична — це лекції, які проводять професіонали-практики: ми намагаємось в дуже доступній та зрозумілій формі викласти основи економічної теорії, маркетингу та бізнес процесів.

Друга частина — це практичні завдання, які потрібно виконати після кожного модуля та захистити перед журі, що складається з менторів та професіоналів сфери бізнесу. За кілька останніх років ми вибудували потужну мережу менторів, дуже відповідальних та зацікавлених допомагати нашим учасникам. Було декілька випадків, коли ментори ставали партнерами учасників і спільно зміцнювали соціальний бізнес. Це ж і є однією з цілей — дати їм можливість побудувати сильну команду. Для нас також важливою є міжнародна співпраця, щоб об’єднати соціальних підприємців з усього світу, бо нам потрібна спільнота підтримки і моральної, і фахової, саме тому на кожен акселератор ми запрошуємо декількох іноземних спікерів. Ми прагнемо, щоб після завершення акселератора у наших учасників був підготовлений сильний бізнес-план, з яким вони можуть піти в банк та отримати позику або показати інвестору, а також розрахунки по обсягам продажів, маркетингова стратегія та план дій на найближчі декілька років — таким є наш підхід».

Мартина Рубіновська: 
співпраця з традиційними навчальними закладами

 Співпраця з традиційними навчальними закладами за програмами соціального підприємництва теж можлива, що демонструє приклад глобальної ініціативи Changemaker Campus від Ashoka.

«Були впевнені, що пройдуть роки, доки ми зможемо відкрити такий кампус в Польщі, — ділиться досвідом Мартина Рубіновська. — Але ми вирішили започаткувати ініціативу «Шлях до Changemaker-сертифікату» — це акредитаційна програма для університетів, яка допомагає випускникам ставати творцями змін у новій якості, вони можуть застосувати ці навички як лідери соціальних стартапів, можновладці або працівники великих корпорацій, котрі також впливають на наше життя. Я б сказала, що соціальні інновації — це позиція, яку можна відстоювати скрізь, на будь-якій посаді».  

Методика відбору учасників

«Інколи ми запрошуємо в програму просто людей з ідеєю, бо вони мають неймовірні особисті якості, а часом це вже підприємці із власною справою або представники НУО, — говорить про учасників Марія Повілайте. — Ніколи не можна з упевненістю передбачити результат. Бувало, що ми думали: «Ось жінка, професорка антропології, яка зовсім не має досвіду у сфері бізнесу, приходить до нас із ідеєю створити ресторан, де працевлаштовуватимуть біженців, — та їй це не вдасться, це ж так складно!» — а вона стає першою після акселератора, хто запускає бізнес, і він успішно працює.

Основна частина витрат на наші акселератори покривається за рахунок міжнародних фондів — ми розробляємо проекти, отримуємо гранти, а потім ці кошти витрачаємо на організацію навчання. Але після перших двох років ми прийняли рішення, що учасники повинні оплачувати близько 10% вартості програми – це невеликі кошти, однак ставлення до навчання тоді більш серйозне».

Альона Калібаба: «У нас немає жорстких параметрів, за якими ми обираємо учасників. Єдине, ми намагаємось співпрацювати з людьми, котрим вже виповнилось 18 років – це пов’язано з вимогами законодавства, адже саме такі особи офіційно можуть бути засновниками підприємств.

Ключове питання — чи справді у вашої ідеї є бізнес-складова? Якщо ж ні — це не страшно, просто в цьому випадку це не соціальний бізнес, а соціальна ініціатива. Вам потрібно бути відвертим із собою та зі своєю цільовою аудиторією. Добре, якщо ви готові залучати кошти для втілення ініціативи шляхом фандрейзингу, але з точки зору бізнес-моделі вона не буде сталою. Ми можемо спробувати разом відшукати бізнес-елемент, якщо це можливо, — це основний принцип, який ми використовуємо, і зазвичай розпочинаємо саме з цього. А чи продовжувати функціонувати просто як ініціатива, чи додавати бізнес-складову — це вже рішення засновників».

Цікаво, що за словами Альони, з минулого року збільшується кількість заявок від вже діючого прибуткового бізнесу, власники якого зараз перебувають в пошуках сенсів та можливостей творення соціальних змін — це для України є позитивною тенденцією.

Основна умовою участі в програмах від ОДБ Брюссель в Білорусі є наявність команди з ідеями, окремих осіб на навчання не запрошують. Однак інколи в процесі навчання ідеї зазнають значних трансформацій, саме такою історією ділиться Альона Ліс:

«Зазвичай до нас приходять люди, які вже мають якусь ідею. І впродовж програми, яка триває шість або дев’ять місяців, вони проходять шлях від ідеї до готового продукту, перших продажів чи реєстрації підприємства. Для нас важливо, щоб учасники, завершуючи програму, мали саме життєздатний проект. Наприклад, до нас приходили з ідеєю створення кафе чи центру для людей похилого віку, а зрештою випустились із іншим проектом – «Нове життя в обмін на кришечки від пляшок», де люди збирають пластикові кришечки, продають їх фабрикам, а отримані кошти використовують для допомоги дітям з інвалідністю. Тобто вони завершили програму із чимось зовсім іншим, але це спрацювало, наразі проект функціонує на всій території Білорусі.

Інша група наших учасників — це соціальні підприємства, які вже функціонують, але хочуть розробити нові послуги, вдосконалити маркетингову стратегію та стратегію продажів, стати більш ефективними. Ми планували обмежитись учасниками 18-35 років, однак почали отримувати багато заявок від людей старшого віку з чудовими ідеями, і ми їх прийняли. У нас є окрема програма для підлітків (15-18 років) у формі літньої школи: ми надаємо їм менторську підтримку, а досягнувши повноліття, вони вже можуть відкрити власну справу – у нас вже було три такі випадки».

Також програма інкубатора від ОДБ Брюссель розрахована на НУО, котрі мають намір трансформувати свої громадські організації в соцпідприємства з метою досягнення фінансової незалежності та сталості.

Social Impact Award працює з венчурними підприємствами на початкових стадіях їх розвитку:

«Ми намагаємось вихопити тих, хто перебуває на такому життєвому етапі, коли готовий втілювати ідеї, але ще до кінця не визначився, як саме, — зазвичай це молоді люди до 30 років, студенти або старшокласники, — пояснює Якоб Детерінг. Перша частина воркшопів та заходи, де ми зосереджуємо увагу на обізнаності, натхненні, навчанні — безкоштовні та відкриті для всіх.

Інкубаційна програма також безкоштовна, але на неї проходить відбір. Ми звертаємо увагу на рівень інноваційності та потенціал щодо впливу на вирішення проблеми певної цільової аудиторії, а також на доцільність і перспективи втілення ідеї в реальність — тут йдеться про підготовленість команди та дієву бізнес-модель».

 
Замість висновків

Наостанок варто дослухатись до поради Петра Дарморіса:

«Якщо ви сумніваєтесь, розвивати соціальний стартап, чи ні — відповідь, найімовірніше, всередині вас самих. Заглибтесь та спробуйте зрозуміти, що вас мотивує. Якщо ж ви вирішили, що це для вас, то існує багато можливостей, програм, онлайн та офлайн інструментів, як в Україні, так і за кордоном, що допоможуть вам здобути практичні навички.

Більш детальну інформацію завжди можна знайти на сайті socialbusiness.in.ua».

Говорили: 

Петро Дарморіс, модератор – виконавчий директор Української соціальної академії, яка пропонує навчальні програми за напрямками Менеджмент соціальних інновацій, Соціальне підприємництво для стартапів (акселератор, літня школа та онлайн-курс), Суспільна етика і лідерство та є представником Social Impact Award в Україні.

Якоб Детерінг – виконавчий директор Social Impact Award International, навчальної та інкубаційної програми, заснованої у 2009 році, що функціонує у понад 20 країнах Європи, Африки та Азії. SIA орієнтуються у своїй діяльності на цілі сталого розвитку ООН, тому саме за цими напрямками в інкубаторі працюють більше 200 венчурних підприємств (з яких близько 80 фіналістів отримують фінансову підтримку), а загалом програма залучає більш ніж 8 тисяч учасників щороку.

Альона Калібаба – співзасновниця Школи українського підприємництва та Міжнародної школи соціального підприємництва SELab – акселератора з соціального підприємництва, який є спільною ініціативою Chasopys Creative Family, ГО «Silab Ukraine» та Українського форуму благодійників. SELab реалізується в рамках проекту «Соціальне підприємництво: досягнення соціальних змін за ініціативою “знизу”» за фінансової підтримки Європейського Союзу.

Альона Ліс – старша програмна директорка ОДБ Брюссель, координаторка проекту «Інкубатор соціального підприємництва», що фінансується ЄС та спрямований на розвиток соціального підприємництва в Білорусі; співорганізаторка проекту «SEI Youth: Мій перший бізнес» для білоруських підлітків та Biz4all для соцпідприємців.

Оксана Матійків – PR-менеджерка Центру підприємництва УКУ, де діють пре-акселераційні програми, під час яких можна перевіряти свої технологічні ідеї на життєздатність у ринкових умовах, створювати прототипи та тестувати їх із користувачами; а також акселератори за напрямками edTech, FoodTech та Digital Marketing з менторською підтримкою від випускників.

Марія Повілайте – членкиня Правління Міжнародного акселератора соціального підприємництва New Door у Латвії, випускниками якого за п’ять років вже стали 60 соціальних підприємств.

Мартина Рубіновська – координаторка напрямку венчурного фінансуваннята стипендій Ashoka в Польщі. Ashoka заснована 1981 року як екосистемна організація, яка створює сприятливі умови для успішного розвитку соціального підприємництва. Наразі її офіси функціонують у більш ніж 30 країнах і надали підтримку понад 3500 учасникам.

Підготувала: Ірина Саторі