Громадський сектор Міста на Камені – очима активістів

Віталій Ніщименко

Громадський сектор міста Кам’янець-Подільський є надзвичайно різноманітним і продуктивним. Місто живе своїм цікавим і неповторним життям: тут відбуваються фестивалі, різноманітні культурні заходи та спортивні змагання, активісти допомагають армії, знімають фільми та пишуть книги… Більше у деталях, іменах, акцентах – представники/ці громадської спільноти  діляться з Громадським Простором.

Славко Полятинчук – голова Кам’янець-Подільського товариства «Просвіта»

Я зі своїми друзями працював над розбудовою громадянського суспільства в конкретно взятому рідному місті Кам’янці-Подільському. Тому що якщо у нас не буде сильного громадянського суспільства, то у нас не буде, такого потрібного розвитку у напрямку Європи. Громадянське суспільство контролює всі сфери життя міста – в першу чергу – владу. І коли сильне громадянське суспільство, тоді буде і багате місто, багата країна. А ми хочемо жити отими європейськими цінностями, щоб пріоритет законів був. Є закон –  і люди ним керуються, і закон рівний для всіх.

І в цьому напрямку ми кілька років тому, ще до подій на Майдані, об’єднавши громадські організації, політичні партії міста, створили рух «Гідність». У нас існував віртуальний Клуб української інтелігенції. Ми запрошували письменників, поетів, нами був організований фестиваль «Остання столиця». Тому що Кам’янець був останньою столицею УНР Симона Петлюри за часів ще Директорії. Навколо нас в той час об’єднувалось дуже багато людей, наша місцева інтелігенція, тому що це ж відомо, що, наприклад, людей, які ведуть суспільство у певному правильному напрямку – це інтелігенція, якої мало, мабуть 10-15%. Це ті, які мають вести за собою всіх інших, які мають розбудовувати громадянське суспільство, які мають нести просвіту, моральні і духовні цінності, творити ту Україну, в якій би було комфортно жити, щоб українцям не хотілось тікати, десь виїжджати за кордон на постійне місце проживання. Тому що тут жили наші батьки, живемо ми і також ми хочемо, щоб тут жили наші діти, щоб вони для себе знайшли ту правильну нішу. У нас як в кожному місті проблеми одні і ті ж, але я думаю, що у Кам’янці-Подільському громадські організації працюють на трішки вищому рівні. Я задоволений, тому що я об’їхав багато міст –  і так як працюють громадські організації в Кам’янці-Подільському я, чесно кажучи, такого не зустрічав.

Андрій Заєць – голова ГО «Ініціатива&Розвиток», кінорежисер

Зараз у Кам’янці-Подільському близько десяти громадських організацій, що діють активно. Цікаві культурні проекти організовують «Кам’яний Острів». «Вуличні лицарі» – це була група стріт-воркауту, вони робили цікаві проекти з бук-кросингу. Біля одного з кафе стоїть телефонна будка з Лондона, вони зробили бібліотеку на вулиці. І постійно проводяться акції за здоровий спосіб життя, за те, щоб люди навчалися, розвивалися. Ще у нас є команда фестивалю «Respublica», відома на всю Україну по стріт-арту, по музичній складовій, по різним таким творчим проектам. «Чисті Схили» зорганізувалися у 2013-му. Почали свою роботу з екологічної акції «300 спартанців», де зібралось понад 300 бажаючих прибрати долину річки Смотрич. У нас дуже великий і гарний каньйон, але він занедбується не тільки туристами, які туди приходять, а й місцевими жителями – 80%.  І наступного року це вже було масштабніше, переросло в лекції, акції… кожного року вони це по-різному роблять. Активно працює «Пласт», «Сокіл». Моя організація «Ініціатива і розвиток». Ми активно працювали до 2015 року, бо зараз я вже почав знімати кіно. В основному я долучався до всіх інших громадських організацій, допомагав їм. І рекламою і соціальною рекламою, щоб висвітлити проект чи в оргпитаннях.

Нових людей мало долучається, в основному все на плечах тих, хто займався спочатку. Пік був – це 2014 рік, всі активно переключились на підтримку армії, багато хто сам пішов в АТО. У нас був активіст на всі фронти – Микола Гордійчук… він загинув, я знімав про нього документальний фільм. Він всюди брав участь, і в скаутських організаціях, що пов’язано з концертами, акціями, то він прикладом був…

Анастсія Донець – власниця арт-кафе «Щасливий Кіт»

Бізнесова активність якось перегукується із громадською активністю. До прикладу, у нас тут не тільки бізнес-проект: продати таку-то кількість чашок і заробити таку-то кількість гривень. Наша мета залучити в арт-кафе «Щасливий Кіт» творчу молодь, зробити це місцем культурного відпочинку. Тут постійно збираються художники, письменники, музиканти. Художники приносять свої картини, ми їх влітку на вулиці виставляємо, проводимо презентації виставок, виставки-продажі. Тут затишний двір, сюди приходять музиканти. Молоді громадські активісти проводили тут ночі кіно, була презентація українських режисерів короткометражок. Ми завжди відкриті, ми ніколи не беремо за це грошей, навпаки раді, що люди сюди приходять.

Вікторія Желіховська – голова ГО «Чисті Схили»

Наше місто не даремно називають містом фестивалів, тому що у нас постійно щось відбувається, якісь культурні чи спортивні події, як у вихідні дні, так і протягом тижня. Але мені здається, що громадські організації міста у нас живуть одним життям, а громадські організації, які входять в Громадську раду – якимось іншим. Громадська рада, в принципі, об’єднує найактивніші громадські організації й існує при міській раді як дорадчий орган для того, щоб впливати на рішення, які приймаються. Можливо, в Громадській раді багато бюрократичної роботи, і це лякає тих активістів, які дійсно щось роблять, а туди люди просто приходять на засідання. Я не знаю, але чомусь існує розрив. Наприклад, ми хотіли стати членами Громадської ради, однак з 18 учасників за нашу екологічну організацію проголосували лише 7. В той же час, профспілка якогось підприємства отримала 17 чи 18 голосів. Я не розумію, чому так відбувається, яка в цьому логіка.

Декому така активність  не до снаги - більше у матеріалі: Хто господар у Молодіжній раді Кам’янця-Подільського?

Тетяна Сметанюк – голова ГО «Творче об’єднання письменників та художників «Кам’яний острів»

Цікавим таким моментом для громадських організацій став час після Революції Гідності. Дуже багато з’явилося різних людей, громадських активістів, які говорили: «Давайте щось робити, давайте змінювати владу, дайте нам у руки можливості, якийсь ресурс і ми все налагодимо, все буде чітко і гармонійно». Був такий великий сплеск громадської активності. На жаль, він трішечки притух. На даний момент є дуже багато ГО, з’являються нові ініціативи. Місто продовжує жити своїм життям. Я не можу сказати, що після 2014 року відбувся або ріст, або спад. Ні, місто живе своїм життям, тут є те, що доповнює один одного. І воно не стоїть на місці. Немає спаду чи росту. Є просто свій розвиток.

Над текстом працювали Віталій Ніщименко, Ірина Гузій та Христина Юхней