Бачення України 2030: у Києві презентували документ реформ для відновлення країни

Громадський Простір

У Києві презентували візійний документ реформ для відновлення країни «Бачення України 2030: соціально-гуманітарна сфера». Над документом протягом 10 місяців працювали близько 50 експертів та експерток.

«У документі ми презентуємо, отже також виносимо на публічне широке обговорення, бачення відбудови і необхідних змін в соціально-гуманітарній сфері країни в перспективі нашої перемоги, а також — європейської інтеграції і отримання членства в НАТО. У цьому документі відбита не лише візійна частина того, що має і може бути досягнуто у перспективі 2030 року, а й окреслені конкретні політики — стратегічні плани і кроки їхнього втілення незалежними кращими громадськими експертами», — зазначають автор(к)и документа.

За словами Євгена Бистрицького, професора та відповідального редактора документа, у  проєкті представлено погляд на ліберально-демократичний розвиток України як європейської держави та члена НАТО. 

«Те, що вкладено у наш проєкт, це якраз і є бачення України як продовження тих реформ, які почалися з Революції Гідності, і мусять продовжуватися зараз, зважаючи на воєнний час, — заявив Євген Бистрицький. — Надзвичайно важливо думати не про те, що буде після перемоги, а вже зараз громадянському суспільству треба більш щільно підходити до процесу реформ. Наш проєкт якраз намагається поєднати і бачення України, якою вона може бути у найближчій перспективі семи років, і якою вона вже зараз мусить починати реформуватися у тих напрямках, які написані у нашому проєкті». 

Як зауважив Марк Еллінгстад, директор відділу сприяння розвитку демократії та врядування Агентства США з міжнародного розвитку в Україні (USAID), цей документ містить не тільки рекомендації для уряду країни щодо відновлення соціальної та гуманітарної сфери, але також відображає бачення українських громадян щодо процесу відновлення. Саме це бачення забезпечує потужний діалог між народом та урядом України, що дозволить перетворити процес відновлення на більш інклюзивний та більш стійкий. 

Документ був представлений на форумі «Бачення України: реформування та відновлення соціально-гуманітарної сфери» 30 червня за участі експертів та експерток Коаліції Реанімаційний Пакет Реформ, Школи політичної аналітики НаУКМА та представників уряду України. 

Документ охоплює ключові сфери життя держави у перспективі 2030 року у семи політиках:

• національна ідентичність: мова, культура, національна пам’ять та державно-церковні відносини;
• громадянське суспільство, медіа, права людини;
• гендерна політика, права людини і реінтеграція;
• освіта, наука та інновації;
• система охорони здоров’я;
• молодь і спорт;
• соціальні політики щодо людей з інвалідністю та ветеранів.

«Відновлення — це в першу чергу про демократичний європейський розвиток. І Коаліція РПР з 2014 року має інституційну пам’ять про те, як розробляти такі рекомендації й політики для впровадження реформ в Україні», — зазначила Ольга Лимар, виконавча директорка Коаліції Реанімаційний Пакет Реформ.

Питання національної ідентичності — у фокусі держави

За словами Петра Бурковського, виконавчого директора Фонду «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва та керівника експертної групи, сьогодні держава не встигає, щоб задовольняти величезний попит на українську мову. Внаслідок війни сфера культури та креативних індустрій зазнала величезних втрат. Зокрема, сильних втрат зазнав і Фонд культурної спадщини: спостерігається відтік кадрів, люди стали менше споживати культурних послуг та культурних продуктів. 

Що стосується сфери історичної пам’яті, то тут відбувся злам — у минуле вже зовсім відходять радянські стереотипи і міфи. Однак відчувається величезний брак коштів для реалізації політики національної пам’яті. Частково це компенсовується на рівні окремих громадянських ініціатив, місцевих ініціатив, але цього недостатньо. Також відбуваються величезні зміни у сфері державно-церковних відносин, але важко сказати, що ця сфера є у фокусі влади. Недостатньо робиться для того, щоб протидіяти викликам безпеці, які все ще залишаються у цій сфері. 

«Питання національної пам’яті та національної ідентичності роками й десятиліттями таврувалися як маргінальні, недолугі та непотрібні, — заявила Ярина Ясиневич, керівниця програм Центру досліджень визвольного руху. — Зусилля, які відбувалися у цій сфері, переважно належали громадським організаціям, ініціативам. Але чи можемо ми сказати, що національна пам’ять була поза політикою в цей період? Ні. На мою думку, це було елементом державної політики — зумисним, який полягав в тому, щоб залишити простір для російських інтервенцій і в питанні ідентичностей, і в питанні цінностей. Для того, щоб залишити можливість вибудувати, і вони досить успішно це робили, цю підставу для теперішньої агресії — концепцію про «один народ».

Сьогодні важливо, щоб українці як постколоніальний народ зруйнували фундамент для імперій. Також в цьому документі вперше йдеться про таку потребу як міжнародна експансія політики національної пам’яті та політики ідентичності української. 

Національна пам’ять має бути пов’язана та імплементована в систему формування перехідного правосуддя. І відповідно, вона буде важливою частиною реінтеграції окупованих територій. На цьому наголосив Антон Дробович, голова Українського інституту національної пам’яті, озвучивши свої зауваги до документа. «Ця реінтеграція має бути чіткою, принциповою, але водночас вдумливою та прокомунікованою з громадами. Тема національної пам’яті та культури буде однією із тригерних тем у післявоєнній відбудові та реінтеграції. Цього не може не бути в цій концепції до 2030 року», — сказав Антон Дробович.

Важливо, щоб мовне законодавство жодною мірою не було видозмінено, а такі небезпеки є. Про це заявила Ірина Констанкевич, перша заступниця голови Комітету Верховної Ради України з питань гуманітарної та інформаційної політики, голова підкомітету з питань національної та культурної пам’яті: «Я би просила вас, представників громадянського суспільства, бути нашими партнерами. Зараз ми маємо чергові спроби від країни, окремих країн, які не зовсім є партнерами в наших євроінтеграційних процесах, через Венеційську комісію тиснути на нас, щоб ми змінювали і освітнє законодавство, і медійне законодавство, і мовне законодавство. Тому, знаючи ваші можливості, нам треба працювати тут всередині, на внутрішньому культурному та гуманітарному фронті, та на зовнішньому».

Зокрема, серед цілей на 2030 рік у мовній політиці експерт(к)и визначили наступні:

• Компетентне вільне володіння українською мовою сприймається як невід’ємна ознака освіченості та громадянської свідомості;
• Українська мова є основною мовою спілкування і споживання інформації у всіх регіонах України;
• Закон про мову імплементовано у всіх публічних сферах;
• Діє система державної підтримки збереження та розвитку кримськотатарської мови, інших мов корінних народів України;
• Законодавство гарантує представникам національних меншин можливість навчання рідною мовою;
• Держава сприяє і підтримує вивчення мов ЄС та англійської мови.

Що стосується червоних ліній у сфері мовної політики, то, на думку авторів та авторок документа, заборонено вчиняти будь-які дії, спрямовані на збереження наслідків російської колоніальної політики у мовній сфері. Крім того, не можемо піддаватися тиску ззовні, коли мова йде про зміну мовного законодавства, та не маємо допускати створення громад, де українською мовою не володіють чи не можуть користуватися більшість громадян. 

Більше про візію щодо національної ідентичності читайте тут: uareforms.org

Громадянське суспільство — потужний гравець, який може допомогти державі відновити та розвинути Україну

Візію на 2030 рік щодо громадянського суспільства та медіа представив Ігор Розкладай, заступник директора Центру демократії та верховенства права та керівник експертної групи: 

«Громадський сектор в Україні є унікальним. Якщо порівнювати з іншими країнами, то він є потужною силою, і потужною вже протягом десятиліть, і це та фішка, якою Україна може не лише похвалитися, але й певною мірою експортувати назовні. Однак є і певні хронічні проблеми, притаманні нашому сектору: це недостатня фінансова сталість. Ми все ще не маємо механізмів, які мають громадські організації Польщі, де щороку ГО змагаються за відсоток податків громадян. В Україні ми тільки стартуємо з цим проєктом, і це початок досить довгого шляху, і я сподіваюся — досить успішного».

Водночас сьогодні воєнний стан змінив правові умови діяльності ОГС, призупинено державне й місцеве фінансування проєктів ГО, а діяльність організацій та активістів на окупованій території стає неможливою, вони є одними із перших об’єктів для переслідування. 

«ОГС — це окрема потужна сила, гравець, який здатний та має capacity допомогти державі та місцевому самоврядуванню відновити та розвинути у новому напрямі нашу державу», — заявив Ігор Розкладай. 

За словами Максима Лациби, керівника програми розвитку громадянського суспільства Українського незалежного центру політичних досліджень, громадянське суспільство готове допомогти уряду доробити План заходів відновлення України. Також важливо, щоб був прийнятий Закон про публічні консультації 4254, завдяки якому ОГС отримають потужний інструмент для реалізації візії реформ для відновлення країни. 

«Громадянське суспільство має план відновлення України, а уряд не має. Минулого року був створений План заходів відновлення України, але він, на жаль, так і не був ухвалений за цей рік. І тому фактично плану немає… А у нас є план. Тому пропоную уряду зустрітися з авторським колективом, і ми готові допомогти доробити урядовий План заходів відновлення України, щоб ви могли його ухвалити та виконувати», — заявив Максим Лациба.  

Візія 2030 щодо ОГС:

• У баченні експертів та експерток на 2030 рік, ОГС нарівні з асоціаціями є головними партнерами органів влади у виробленні державної і муніципальної політики. 
• ОГС постачають, на замовлення уряду і органів місцевого самоврядування, не менше третини соціальних послуг, які потребують громадяни.
• Більшість соціальних груп та колективних об’єднань за інтересами сформували свої ОГС.
• Різні сектори громадянського суспільства координують зусилля для утримання загальної рамки демократії, прав людини і верховенства права. 
• ОГС є основним партнером бізнесу з вирішення соціальних і гуманітарних потреб громадян. 
• ОГС спільно зі школами та університетами стали основними носіями громадянської освіти.
• Громадянське суспільство — драйвер в формуванні і реалізації правозахисного порядку денного.
• Громадянське суспільство — основний драйвер у відновленні ментального здоров’я нації.
• ОГС і правозахисна спільнота здійснюють функцію цивільного контролю за спецслужбами і армією.
• Громадянське суспільство та медіа продовжують бути головним суспільним контролером влади.

Червоні лінії у сфері політики ОГС:

• Влада не має застосовувати інструменти адміністративного і кримінального переслідування активістів, громадських діячів, правозахисників, журналістів з політичних мотивів.
• Влада не повинна ігнорувати і затягувати розслідування кримінальних нападів на активістів і громадських діячів. 
• Влада має утримуватися від необґрунтованої відмови від публічних консультацій і залучення суспільства до вироблення державних рішень.
• Влада має утримуватися від необґрунтованого обмеження громадянських свобод в умовах воєнного часу. 
• Влада має утримуватися від використання технологій штучного інтелекту для запровадження системи тотального слідкування за громадянами, які мають на меті збір та обробку персональної інформації, яка надалі використовується для переслідування активістів.
• ОГС повинні не порушувати принцип аполітичності своєї діяльності.
• ОГС повинні не порушувати таких принципів своєї діяльності, як відкритість, прозорість, підзвітність, цільове використання коштів.

Більше про візію щодо ОГС та медіа читайте тут: uareforms.org

⇒ Ознайомитися із візійним документом «Бачення України 2030: соціально-гуманітарна сфера» можна на сайті uareforms.

⇒ Проглянути всі дискусії Форуму «Бачення України: реформування та відновлення соціально-гуманітарної сфери».

Фото: Реанімаційний Пакет Реформ