Безвізовий режим Україна-ЄС: до мети 2 роки?

Громадський Простір

12 березня у Києві громадські діячі обговорили питання перспективи безвізового режиму з ЄС в умовах унікального історичного вікна. Серед іншого незалежні експерти, зокрема, розглянули питання антидискримінаційної політики, необхідність переходу до біометричних паспортів, а також реформування антикорупційного законодавства.

На сьогодні перед Україною відкрилося “вікно можливостей” для вирішення питання безвізового режиму з ЄС протягом 1,5-2 років. Таку думку висловив науковий директор Інституту Євро-Атлантичного Співробітництва Олександр Сушко. Протягом останніх місяців ми чуємо заяви громадських та політичних лідерів Європи із закликами скасувати візи для громадян України. Наразі керівництво Європейського Союзу шукає способи винагородити українців за їхні європейські устремління.

“З іншого боку є правила і, ми не повинні закликати європейців їх ламати. Ці правила передбачають, що потрібно пройти ще той відрізок шляху, який залишився. Так три дні тому прем’єр-міністр України під час засідання уряду закликав активізувати роботу та найближчим часом закрити питання, які стосуються першої (законодавчої) фази Плану дій з лібералізації візового режиму (ПДВЛ). Поки рано гооврити, наскільки серйозно уряд взявся за виконання цих завдань. Ми очікуємо від уряду проведення протягом місяця консультацій з громадськістю, внесення на розгляд парламенту урядового проекту щодо подолання дискримінації та ухвалення його до літніх канікул Парламенту. Ми вважаємо, що це цілком реалістично”, – підкреслив О. Сушко.

Окрім того, за наявності політичної волі, питання антикорупційного законодавства та введення нових ідентифікаційних документів можна вирішити протягом 2-х місяців. За таких умов, відповідно, до кінця цього року можливе офіційне завершення першої фази ПДВЛ. Друга ж фаза, якщо нею серйозно займатися, як свідчить досвід Молдови, може бути закрита за 1 рік.

Водночас, окремі завдання законодавчої фази, які вже позначені графою “виконано”, необхідно виконувати заново. Так, незважаючи на те, що Закон України „Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус“ був прийнятий ще у 2012 році, він не діє, зауважив Віктор Тимощук, Центр політико-правових реформ.

“Крім біометричних паспортів, туди вклали багато чого з інших мотивів. Насамперед мова йде про базу даних, якої не існує в жодних демократичних країнах. Не існує жодної причини створювати таку мега-базу даних про всіх мешканців України. Це антидемократичний крок, який суперечить і Конституції, і міжнародним зобов’язанням України. Окрім того, цим законом ми зробили декілька кроків назад у сфері захисту персональних даних”, – переконаний експерт.

Разом з тим, навколо цього закону було багато інформації щодо корупційної складової, оскільки автор законопроекту народний депутат В. Грицак не приховував свого зв’язку з концерном ЄДАПС, основним виробником всіх документів в Україні. Таким чином поєднання антидемократичного та корупційного компонентів роблять фактично неможливим виконання цього закону”, вважає В. Тимощук.

Зміна влади відкриває нове вікно можливостей, що дозволяє нам говорити про високу ймовірність перегляду даного закону. Проте поки що керівництво Державної міграційної служби не змінено. Це питання належить насамперед до компетенції Міністра внутрішніх справ. “Ми розуміємо, що у нього наразі є багато більш пріоритетних питань, проте закликаємо не забувати і про це”, – відзначив заступник голови правління Центру політико-правових реформ.

Докладніше на Європейському Просторі