Д-р Раві Захаріас: Знаєте, що не так сьогодні зі світом? Ідеологія і влада диктують цінності

Д-р Раві Захаріас, професор теологічного коледжу Вікліф-Хол Оксфордського університету, 24 листопада 2014 р. дав лекцію в Національному педагогічному університеті імені М. П. Драгоманова. Події ...

Д-р Раві Захаріас

Любов Єремічева

Д-р Раві Захаріас, професор теологічного коледжу Вікліф-Хол Оксфордського університету, 24 листопада 2014 р. дав лекцію в Національному педагогічному університеті імені М. П. Драгоманова. Події Майдану та уже багатомісячних військових дій на Сході актуалізували у багатьох українців пошуки відповідей на питання про причини насильства та конфліктів.

Чимало шукачів відповідей на такі фундаментальні питання звернули свій погляд на міркування про вічне і тимчасове, на добро і зло, на божественне та його відсутність у нашому житті… Шукаючи прихистку своїх відчаїв, за ці місяці люди молилися цілими Майданами та індивідуально. Тому ми віришили опублікувати деякі міркування теолога в рамках його лекції “Бог і проблема насильства”. Можливо, вона зможе наштовхнути вас на нові роздуми, а, можливо, й частково відповість на актуальні для нас запитання. Але один із висновків, які напрошуються після цієї лекції такий – чим менше Бога (етики, духовних цінностей) у житті суспільства і людини, тим більше насильства навкруги.

Повністю прослухати лекцію можна за посиланням.

“Ось моя думка: коли ми говоримо про насильство, коли ми говоримо про зло, коли ми говоримо про жахливі речі, які відбуваються, з чого почати? Як ми можемо визначити найголовніше запитання? Знаєте, в чому полягає це запитання…? Що означає бути людиною? Яке значення вашого життя і мого життя? Перед тим, як ми зайшли сюди, ми говорили із дирекцією вашого університету. Вони зробили дивовижні коментарі: ми відходимо від цієї старої радянської системи матеріалістичного погляду. Чи ми справді є матерією і більше нічим? Чи є щось більше в нашій людській природі?Клайв Льюїс, дослідник в Оксфорді, сказав: коли корабель відправляється в глибокі води, перед ним стоїть три завдання: перше – як зробити так, щоб не потонути, друге – як не зіткнутися з іншими кораблями, третє, найголовніше, – куди він взагалі направляється. Бачите, що він хотів сказати? Щоб не потонути – це питання особистої етики, не зіштовхуватися з іншими – це питання соціальної етики, але куди ми направляємося – це вже фундаментальна етика, з якої все інше випливає”.

Д-р Раві Захаріас привів слова старозавітного пророка Авакума, який ставив ті самі запитання перед Богом: “Аж доки я, Господи, кликати буду, а Ти не почуєш? До тебе я кличу: Насильство! та Ти не спасаєш! Для чого неправість мені Ти показуєш та позираєш на муку? А передо мною грабіж та насильство, і суперечка стається, і носиться сварка. Тому то Закон припиняється, і не виходить до чину назавсіди право, бо несправедливий вигублює праведного, тому правосуддя виходить покривленим“.

“Як бачите, ці божі мужі такі ж питання ставили, вони не ховалися від цих питань: насильство, несправедливість, зло – як ми можемо на все це дивитися? Як можна до цього толерантно ставитися? Але Бог дав йому відповідь. Насильство… Ми бачимо це навколо. Німецький філософ Ф. Ніцше був сином пастора, обидва його дідусі також були пасторами церкви. Але Ніцше відійшов від віри в Бога, від усіх релігійних ідей. Він сказав: ми відвернулися від Бога, але у нас буде проблема. Він каже: чи можемо ми знати, де низ, а де верх? Де право, а де ліво? Можливо, нам знадобляться ліхтарики навіть вранці. Про що він говорив? Він говорив, що нам треба якась надлюдина, сильна людина, яка би знищила всіх слабих цього світу. І Гітлер читав Ніцше. Він купив ще два примірники книги. Він дав один Йосипу Сталіну, і один Муссоліні. Сталін також готувався стати християнським служителем, він був студентом семінарії, але вирішив відвернутися від Бога. Його донька Світлана розповідає одну історію. Коли він помирав, вона стояла поруч з його ліжком…Сталін мав галюцінації, він говорив, що вовки приходять, щоб його схопити і махав до них кулаками. Світлана розповіла, що він зробив одну останню фізичну дію: сів у ліжко, і востаннє протягнув кулак до неба. І тоді опустив руку і на цьому помер. Те, у що ви вірите про Бога і про людину, впливає на те, як ви ставитеся до людей. Це логічний наслідок.

Що ми бачимо у 20 столітті? Ніцше сказав: Бог помер у 19 столітті. Філософськи помер. Він сказав, що у 20 столітті трапиться 2 речі. Перше, почнеться безумство, всесвітнє безумство, друге, – 20 століття стане найбільш кровопролитним в історії людства. І він був правий. В 20 столітті було вбито більше людей, ніж за всі попередні 19 століть. Ніцше провів останніх 14 років свого життя в напівбезумному стані. Ось, що каже статистика. У 17 столітті в Європі 3,3 мільйони людей були вбиті у війнах, у 18 столітті – 5,2 мільйони, у 19 ст. – 5,5 мільйонів людей, у 20 столітті – коли вже перестали рахувати після 1970 року, 28 мільйонів було вбито тільки в Європі. І це не включає чистки, які відбулися в багатьох країнах світу. Подумайте про це! Мільйони… Якщо додати інші країни, можливо буде 50-60 мільйонів людей. Реально, набагато більше, ніж 100 мільйонів людей, коли ви врахуєте все 20 століття. Ми бачимо, що тут навіть не враховувалися політичні чистки. Якщо додати ще ті числа, то це взагалі буде вражаюча цифра. Це просто потрясає нас ізсередини. Ви знаєте всі ці історії, ви читали всі ці історії насильства. Ми це все бачили.

Але є друга реальність, про яку запитує пророк – це несправедливість. Скільки несправедливості. Один американський юрист, філософ сказав: ми живемо в такий час, де етика просто зникла. Її замінила наука. Її стерла психологія. Філософія змістила її як мотив. Вона потонула в співчутті. Вона випарувалась в естетиці. І вона відступила перед релятивізмом. І те моральне розрізнення між добром і злом сьогодні потонуло в емоціях, де ми більше відчуваємо симпатії до вбивці, ніж до того, кого вбили, більше відчуваємо симпатії до перелюбника, ніж до того, кого зрадили.Тепер ми звикли звинувачувати жертву…. Куди рухається наша етика? Тепер ми починаємо звинувачувати жертву, а не того, хтов чинив злочин. Це стається у війнах, це стається у спільнотах, це стається навколо нас. Насильство, несправедливість і зло. І ось питання: що є зло? Яке визначення ми можемо дати злу? Деякі лідери називають іншу країну злом, а ті у відповідь називають ту країну злом. Яке визначення зла ми можемо дати? І ось моя пропозиція для вас: ви ніколи не зможете дати визначення зла, поки не дасте визначення цілі”.

“Як боголов, я говорю це вам. Бог дає вам достоїнство. Не держава. Не культура. Тому, що ви створені безмежним, достойним Богом. Я не маю жодного права вчинити вам зло. Ви не маєте жодного права вчинити зло мені. Тому, що ми створені з достоїнством. Знаєте, що не так сьогодні зі світом? Ідеологія і влада диктують цінності. В той час, як цінності повинні диктувати ідеологіям і політиці. Але ви багатий чи бідний, ви освічений чи не освічений, ваше достоїнство не змінюється від того. Бог – є, і через те ви маєте цінність, я маю цінність”.

“Насильство, несправедливість, зло… Бог, що Ти скажеш на все це? І Бог відповідає: реальністю свого існування, тою роботою, яку Він здійснює в особливі часи, і Бог, який міняє нашу перспективу… Це ті відповіді, які Бог дав пророку Авакуму і це змінило те, як він дивився на реальність”.

Довідково: Д-р Раві Захаріас, професор теологічного коледжу Вікліф-Хол Оксфордського університету, має ступінь доктора юридичних наук від коледжу Асбері (штат Кентуккі) та ступінь доктора богослов’я від університету Свободи (Вірджинія). Також він є почесним доктором Хоутонського коледжу, коледжу й семінарії Тіндейла та МакМастер-Дівініті коледжу (Торонто).


Тематика публікації:    

Останні публікації цього розділу:

Євген Глібовицький: ми з вами не в кінці великих потрясінь, а на початку великих відкриттів

Юрій Антощук: працюємо над створенням рекомендацій херсонським громадам та відновленням соціальних зв'язків

Простір, де вас вислухають, творить умови для зцілення: Франческо Ардженіо Бенаройо про досвід допомоги українцям

Репортажно з Алеї ГО «Згуртованість»: у Києві відбувся #РазомДіємо Фест

Меморіал: створення нової культури пам’яті, віддаленої від радянщини

"Якщо не працювати з культурою, то є сусідні держави, які б хотіли з нею попрацювати" — Яна Бойцова