Hackaton Bridge – Poland to Ukraine: можливість збудувати щось разом

Громадський Простір

У червні стартував новий українсько-польський проект для талановитої та активної молоді Hackaton Bridge – Poland to Ukraine. Креатив, підтримка талантів та об’єднання кращих молодих фахівців двох країн – у фокусі цієї ініціативи. Про те, як побудовано сам процес, яка панує атмосфера довкола проекту, цікавого в рамкахKoło Aktywności-Polska&Ukraina, ми спілкувалися з координаторкою Hackaton Bridge Катериною Березовською.

Чи є в ініціативи Hackathon Bridge – Poland to Ukraine передісторія? 

Ініціатором і патроном конкурсу Hackathonbridge є Міхал Боні, депутат Європейського Парламенту. Разом зі своєю командою він вирішив створити такий проект після візиту до Польщі представників українського третього сектору.

Ще мирні на той час події на Майдані показали, що громадянське суспільство – це ключова умова для змін в Україні. І та енергія, яка є у людей, має бути правильно направлена на розвиток держави. Більш того, Польща, як країна, що пройшла цей період змін, має можливість поділитися власним досвідом і має бажання допомогти. Саме це і стало фундаментом для створення першого подібного міжнародного проекту за підтримки депутата Європарламенту.

Наразі – який актуальний процес ініціативи, що уже зроблено і які подальші етапи? 

Протягом найближчих двох тижнів ми працюємо над створенням мережі Амбасадорів Hackathonbridge. Це люди, які на місцях матимуть змогу представляти проект, допомагати бажаючим взяти в ньому участь, заповнити формуляр на подачу заявки. Це – неоціненний досвід – бути у проекті вже з самого його початку. Окрім того, найкращі амбасадори отримають письмову подяку від пана Міхаля Боні, нашого патрона, а також можливість побачити на власні очі як працює Європарламент у Брюселі. На мою думку, великою перевагою є простота і відкритість цього процесу. Для того, щоб стати амбасадором, потрібно лише надіслати нам своє резюме, а щоб подати проект – заповнити простий формуляр, доступний на сторінці проекту. Вже сформовано Оцінювальну комісію, до якої входять такі відомі діячі як Вольдемар Дикий, режисер, Оксана Забужко, письменниця, Вадим Роговський, засновник рекламної платформи, Олександр Стрижак, Мала Академія Наук України, Володимир Шмідт, IAB Polska та Беата Хміль, Інститут мистецтва кіно в Польщі.

Які найбільші виклики чи складності постають у процесі подання на Hackathon Bridgе

Як і кожен новий проект (а це лише перша едиція Хакатону), ми робимо все «од зера», тобто з самого початку. Тут, безумовно, допомагає попередній досвід і величезна самоорганізація. Нашим головним завданням є допомогти активним людям. Тим, кому потрібна фінансова та/або мериторична підтримка для здійснення своєї ідеї. З іншого боку, це – цікавий проект, який не обмежує учасників. Для запуску складними виявилися умови в Україні. Війна завжди була «дорогим задоволенням» для будь-якої держави, і зокрема, для її громадян. Досить складно в таких умовах дотримуватися свого напрямку. Однак, з іншого боку, якщо нічого не робити, то нічого і не відбуватиметься. Люди не завжди мають доступ до прийняття рішень на державному рівні. Вони делеговані представниками влади. Але для кожного представника суспільства, проект Hackathonbridge – це якраз можливість проявитися і зробити щось власне. Тим більше, одразу на міжнародному рівні.

Складності для нас були і у тому, що для поляків сума 10 000 євро є досить незначною, у той час, як для українців – це суттєва допомога. Україна територіально у два рази більша від Польщі. Різниця у рівні проживання відчувається. Польща знаходиться на декілька років попереду України і пересічний поляк має доступ до багатьох міжнародних грантів. У той час як для України, навіть для того, щоб дістати грант Європейського Союзу, потрібен представник країни-члена Європейського Союзу. І тут дуже важливим для нас є збудувати той міст співпраці Poland to Ukraine.

Ментальна різниця також відчувається. Поляки більш зосереджені на доведенні справи до кінця, у той час, як українці можуть братися за декілька справ одночасно і не завжди доводять хоча б одну. Для цього потрібні зусилля.

Партнерське коло – яким чином добирались люди, організації.. І яка місія кожного з партнерів? 

Партнерське коло добиралося беручи до уваги те, що проект, в першу чергу, є польсько-українським. Завдяки нашому українському партнерові – благодійному фонду «Свічадо», про конкурс дізналися такі освітні навчальні заклади як Київський політехнічний університет, Києво-Могилянська Академія, Національний університет ім Т.Шевченко.

Завдяки фундації «Відкритий Діалог» було організовано декілька прес-конференцій як у Варшаві, так і у Києві, проведено зустрічі зі студентами, поширено інформацію серед молоді. На сьогодні, коли при такому об’ємі інформації, яка існує, дуже важливим є її «корисність». Щоб не лише бути обізнаним, але й використати її для досягнення конкретної задачі.

Учасники – люди, які прагнуть проявити свої знання та креативність. Чи відчувається тепер якось більше вікно можливостей для такої молоді? 

Моя особиста позиція: можливості є завжди. Більш важливим є здатність з них скористатися. І бажання. Думаю, ви помітили, що проект Hackathonbridge має досить широку сферу подачі проектів. Тут і бізнес, і громадська діяльність, і культура. Плюс, окрім вікових (учасники до 28 років), і територіальних (польсько-український склад команди), інших обмежень не має. Головне – ідея, і мета – 10 000 євро.

Вальдемар Дикий, відомий режисер і продюсер, і, до речі, член комісії Hackathonbridge, вважає, що Україна є окремим і специфічним краєм.. і Польща має бути дуже обережна в просуванні польського досвіду. Це питання зараз актуальне в Україні, оскільки в багатьох робочих групах реформ залучено багато польських експертів.. Що ви чуєте про це у Вашому проектному колі 

Україна зараз знаходиться у складній ситуації. Всім це відомо, всі про це говорять. Було дуже страшно, ідучи додому, наприклад, через Майдан, бачити барикади, зброю, бронежилети, маски, відчувати неконтрольовану небезпеку і хаос. Схід повністю знищений сепаратистами, люди втрачають свої домівки і працю. Через день отримуєш фотографії тих місць, де зовсім кілька місяців тому жили твої друзі. І ти розумієш, що це навіть не історичний відео-архів твоєї країни. Це – сьогодні. Як я вже згадувала, Польща за своєю територією є удвічі меншою від України. Однак, по кількості населення, лише 7 мільйонів різниці. Щойно приїхавши до Варшави, я одразу відчула гордість її мешканців за те, що навіть після майже повного зруйнування під час Другої світової, її все ж відбудували знову. Замість одномільйонного прекрасного міста з історією у декілька століть було заплановано створити 100-тисячне німецьке містечко. Знищували все, що було збудоване протягом сотень років, абсолютно не зважаючи на людей – це навіть у голові не вкладається. І польське суспільство дуже пишається тим, що Варшава знову живе. На це сьогодні варто опиратися.

Українське суспільство вже зробило величезний крок, проявивши свою свідомість і засвідчивши про свої потреби. Як показує досвід Польщі, країна повинна ставати на ноги в першу чергу самостійно. Польські експерти із задоволенням підтримають Україну. З огляду на власний попередній досвід, територіальну і ментальну близькість. Однак, вони не здатні прийняти рішення за іншу країну, зробити щось за неї, зайти на територію чужої, суверенної держави, не маючи на це жодного права. В першу чергу, система має бути побудована внутрішньо, в самій Україні. На мою думку, в цьому і полягає «обережність» із просуванням польського досвіду. Досвід може бути адаптований, ним можна поділитися, однак рішення завжди має залишатися власне. І відповідальність теж.

Як польське суспільство відноситься до України сьогодні?

Особисто я бачу не лише небезпеку для життя у східному регіоні. Ситуація впливає на все. Навіть якщо на перший погляд у Києві здається спокійно, то високий рівень інфляції, затримки із виплатами заробітної плати, підвищення рівня безробіття, про який говорить УНІАН – все це не так очевидно, але суттєво погіршує стан держави. Так, збільшилася кількість «безпечних туристів», тому що в Україні все зараз дуже дешево. Однак, і кількість українців, що бажають виїхати, теж зросла. Відповідно до даних Уряду Мазовецькего воєводства кількість аплікантів на отримання карти сталого перебування збільшилася на 50% порівняно з попереднім періодом.

Враження про Україну у поляків є досить обмежене. Воно було сформовано відносно дешевою робочою силою, людьми, які приїжджають на сезонні або будівельні роботи. Переважна більшість польських підприємців не ризикує запускати свою діяльність на території України, незважаючи на те, що, наприклад, українські спеціалісти ІТ-сфери користуються величезною популярністю за кордоном. Саме завдяки своєму професіоналізму і порівняно невисокою оплатою праці. Далеко небагатьом відомо хоч щось про Мистецький Арсенал, Гогольфест, ПінчукАртЦентр.

Деякі пересічні громадяни навіть відмовлялися надавати житло в оренду українцям, боячись, що вони є біженцями. Саме тому, подібні спільні проекти є просто необхідними. Щоб формувати більш широке розуміння України як держави, фокусуватися на її перевагах.

Чи є певні активності/зміни в проекті з огляду на неспокійну ситуацію в Україні?.. та вже і в Польщі? 

Початково, молоді надавалося 3 місяці на подачу своєї ідеї за допомогою формуляру. Враховуючи те, що проект було запущено на початку червня, літні канікули можна було ефективно використати і для креативу.
Першою зміною у проекті було продовження термінів подачі заявки. Це було пов’язано із ускладненням ситуації в Україні. Лише за серпень кількість загиблих збільшилася удвічі і нараховувала більше 2-х тисяч осіб.

Очевидним було те, що більш нагальною потребою є організація медичної та гуманітарної допомоги постраждалим. І ми маємо адаптуватися до змін середовища. Саме тому, термін подачі заявок було продовжено до 30 жовтня: в першу чергу, щоб направити зусилля на більш нагальні речі, по-друге, щоб дати можливість і час більшій кількості людей проявити себе. З боку організаторів, ми тримаємо свої зобов’язання: проекти, що отримають фінансування, будуть оголошені рівно через місяць, і ми залишаємось доступними для наших переможців протягом 3-х місяців для використання досвіду, професійної підтримки, порад і просто натхнення, якщо це буде потрібно.

Дуже сподіваємося на те, що ситуація в Україні хоча б стабілізуватиметься. Це дасть змогу вдихнути ковток свіжого повітря, оцінити можливості і почати будувати себе знову. Кубики Лего недаремно було обрано символом проекту Hackathonbridge. Це – можливість збудувати щось разом. Щось, що принесе користь двом країнам, сприятиме розвитку і укріпленню співпраці двох народів, формуванню взаєморозуміння і взаємопідтримки.

Спілкувалася Алла Прунь для Koło Aktywności – Polska & Ukraina

Koło Aktywności-Polska&Ukraina – ініціатива на формування спільного простору активностей, знань та можливостей, ефективних комунікацій, той майданчик, де Україна-Польща постають взаємно цікавими і корисними, а головно – поінформованими про зміст всього актуального, що насичує й розширює коло дружнього інтересу. А ще – відкриває нас один одному.

Інші матеріали, підготовлені для Koło Aktywności-Polska&Ukraina

• Не треба винаходити велосипед, коли поруч тебе живуть заможні люди, які впливають на свою владу
• Ігор Гирич: нам треба боятися не гарячої війни, а спокою всередині себе, байдужості