Гендерної рівності буде досягнуто у 2095 році. Можливо

Громадський Простір

“Глобальний Звіт про стан гендерної рівності” (“Global Gender Gap Report 2014″) свідчить про те, що рівних можливостей на робочому місці вдасться досягнути через 81 рік, тобто у 2095 році. Згідно із звітом, загальні здобутки у сфері гендерної рівності у світі з 2006 року є початком повних змін лише в незначній кількості країн. Найвищий індекс рівності у 2014 році, відповідно до звіту, мають нордичні країни; Нікарагуа, Руанда та Філіппіни закривають десятку країн із рівними можливостями. Україна посідає 56 місце серед 142 країн, які були досліджені.

 

Жодна країна не подолала усі показники гендерного розривуДослідження здобутків протягом дев’яти років у сфері всесвітньої гендерної рівності показали, що відбулися лише незначні покращення для жінок на робочих місцях. Згідно глобального звіту про стан всесвітньої гендерної рівності, підготовленому у 2014 році, гендерний розрив у сфері економічної участі та рівних можливостей дорівнює 60%, зменшений на 4%. У 2006 році Всесвітній економічний форум вперше здійснив такі розрахунки. Тоді гендерний розрив становив 56%. Ґрунтуючись на цій траєкторії та за умов, що попередні досягнення залишаться незмінними, доведеться чекати 81 рік до повного подолання гендерної нерівності.

Дев’яте видання звіту свідчить про те, що серед 142 країн, які були досліджені, гендерний розрив залишається найменшим у сфері охорони здоров’я та виживання. 35 країн у світі повністю закрили цей розрив, і він залишається на рівні 96% в інших країнах. Протягом останніх 12 місяців три країни повністю подолали гендерний розрив. Наступний розрив, який залишається одним із найвужчих, становить 94% у світовому масштабі і стосується освітньої сфери. Його повністю подолали 25 країн. Гендерний розрив у сфері економічної участі та рівних можливостей зменшується дуже повільно. Четверта колона дослідження у сфері розширення політичної участі, залишається із широким розривом у 21%, хоча у цій сфері і відбулися найбільші зміни, починаючи із 2006 року.

Жодна країна не подолала усі показники гендерного розриву, проте нордичні країни очолюють список звіту та залишаються країнами із найбільш рівними можливостями для суспільства. До минулорічних лідерів – Ісландії, Фінляндії, Норвегії та Швеції – долучилась Данія, яка піднялась з восьмої до п’ятої сходинки. Також на шостій сходинці розташувалась Нікарагуа, піднявшись на чотири сходинки, Руанда, яка вперше увійшла до списку на сьомій сходинці, Ірландія, яка змістилася до восьмої позиції, Філіппіни, що втратили чотири позиції і знаходяться у звіті на дев’ятому місці, та Бельгія, яка піднялась на одну сходинку і закрила десятку країн із найбільш рівними можливостями.

Далі за показниками знаходяться Сполучені Штати Америки, де було збільшено кількість жінок, які займають позиції на парламентському і міністерському рівнях, та зменшили розрив у розмірі заробітної плати. Серед країн групи БРІКС найвищу сходинку займає Південно-Африканська Республіка (18-те місце) завдяки високому показнику участі жінок у політичному житті. Наступною йде Бразилія на 71-ому місці, Росія на 75-ому, Китай на 87-ому та Індія на 114-ому.

Регіональний аналізКраїни Європи та Центральної Азії займають 12 із 20-ти найвищих позицій у звіті, на одну країну менше ніж у минулому році. Серед країн регіону з найкращою економікою Німеччина піднялась на дві сходинки і займає 12-те місце, Франція піднялась з 45-тої позиції до 16-тої. Водночас Велика Британія втратила 8 позицій і змістилась до 26-тої сходинки. Франція покращила свій результат завдяки збільшенню кількості жінок у політиці, 49% жінок-міністрів – один із найвищих показників у всьому світі, та завдяки зменшенню розбіжностей у розмірі заробітної плати. Зниження позиції Великої Британії відбулося через зміни у розмірі очікуваних доходів.

У Азії та Тихоокеанському регіоні, Філіппіни залишаються країною із найкращими показниками. За ними йде Нова Зеландія (13-те місце), Австралія (24-те місце). Ця група тримається відособлено. Ще одна країна, яка у цій групі має високі показники – це Монголія, яка розташована на 42-ому місці серед 50. Сінгапур, Народна демократична республіка Лаос і Таїланд знаходяться на 59-ому, 60-ому та 61-ому місці відповідно. Японія піднялась на одну сходинку і тепер на 104-ому місці, Китай втратив 18 позицій і займає 87-ому, переважно через зниження показників рівного співвідношення статей при народженні. Індія має найнижчий показник серед країн групи БРІКС, країна є однією із тих, де зайнятість жінок зменшується. Через це країна стрімко змістилася до 114-ого місця.

Займаючи шосту позицію у звіті, Нікарагуа зміцнила свою позицію лідера з різних можливостей серед країн Латинської Америки та Карибського регіону завдяки потужній кампанії у сфері охорони здоров’я, освіти та участі у політичному житті країни. Бразилія знизилася на дев’ять позицій до 71-ої, незважаючи на успішне подолання гендерного розриву у сфері освіти, охорони здоров’я та виживання. Тепер пріоритети Бразилії повинні бути зосереджені на підвищенні зайнятості жінок. 80-те місце Мексики є результатом зменшення участі жінок у політичному житті країни, та незначного поліпшення у сфері зайнятості та доходів.

На Середньому Сході та у Північній Африці Кувейт зайняв 113-те місце і є країною із найвищим показником в регіоні, якого вдалося досягнути завдяки змінам у сфері доходів, у тому числі і для жіночої частини населення. Об’єднані Арабські Емірати на 115-тій сходинці погіршили свої показники, проте демонструють покращення у сфері економічної та політичної участі і залишаються другою країною, що займає найвище місце у регіоні. У цьому регіоні також знаходиться країна Ємен з найнижчими показниками (142-ме місце) з 2006 року, проте деякі з них поліпшилися у порівнянні з минулими роками.

У Центральній Африці знаходяться три країни, які увійшли до двадцятки з найкращими індексами. Найвище розташування у звіті займає Руанда завдяки економічній та політичній участі та найшвидшим темпам розвитку. Наступною йде держава Бурунді, яка піднялась на п’ять сходинок і зайняла 17-те місце, і за якою слідує Південно-Африканська Республіка. Нігерія як країна із другою найбільшою економікою у регіоні втратила 12 позицій і розташувалась на 118-тій позиції.

Зміни у країнах, починаючи з 2006 року, були здебільшого позитивними, проте не скрізь. Серед 111 країн, показники яких постійно відображаються у звіті протягом останніх дев’яти років, 105 з них зменшили гендерний розрив, але інші шість країн демонструють погіршення стану гендерної рівності. Ці шість країн знаходяться у різних регіонах світу: в Азії – це Шрі-Ланка; у Африці – Малі; в Європі – Хорватія і Македонія; на Середньому Сході – Йорданія та Туніс. Серед країн Центральної та Південної Америки збільшення гендерного розриву не зафіксовано.

УкраїнаОсновні демографічні та економічні показники:
ВВП (US $ млрд) ………………………………………….. 97.27
ВВП (ПКС) на душу населення (постійно 2011, міжнародний $) ……. 8.332
Загальна чисельність населення (млн) ……………………….. 45.49
Зростання населення (%) ………………………………….. – 0,23
В цілому співвідношення статей населення (чоловіки / жінки) ……. 0.85

Згідно із “Глобальним Звітом про стан гендерної рівності 2014″, Україна посідає 56 місце серед 142 країн, які були досліджені. Попередні три роки, як вказано у звіті, Україна майже не рухалась у напрямку подолання гендерного розриву.

У 2014 році найменший гендерний розрив стосується освітньої (29) та економічної (31) сфер, далі йде охорона здоров’я та виживання (74). Найгірший показник, тобто найбільший гендерний розрив стосується розширення прав і можливостей жінок у політичній сфері (105). Детальніше.

___________________________________________________

В той час як нордичні країни є прикладом досягнення гендерного паритету, в деяких країнах із найнижчими показниками протягом минулих дев’яти років відбулися великі і значні зміни. Наприклад, позитивні зміни у сфері економічної та політичної участі відбулися у Саудівській Аравії у порівнянні із показниками дев’ятирічної давності; у освітній сфері в Буркіна Фасо; в Анголі у сфері охорони здоров’я та виживання; в Об’єднаних Арабських Еміратах у сфері розширення політичних можливостей для жінок. Найбільші позитивні зміни, безумовно, відбулися в Гватемалі у сфері економічної участі; у Непалі у сфері освіти; а Анголі у сфері охорони здоров’я та виживання; в Нікарагуа у сфері політичної участі.

В категорії економічної участі у сфері зайнятості жіночої частини населення Непал, Ботсвана та Нігерія здійснили найбільше позитивних перетворень. Кувейт, Люксембург та Сінгапур – це країни, в яких найбільше зріс дохід жінок. Найбільші здобутки для жінок як законодавців, посадовців та управлінців відбулися у Франції, Мадагаскарі та Гондурасі, водночас для жінок, які є висококваліфікованими спеціалістами, відбулися позитивні зміни у таких країнах як Болгарія, Гондурас та Еквадор.

Країни, в яких відбулися негативні зміни у порівнянні з останніми оцінками: Йорданія у сфері економічної участі; Індія у сфері охорони здоров’я; Ботсвана у сфері політичних можливостей. Країни, в яких практично не відбулося жодних змін за абсолютною величиною – це Малі у сфері економічної участі, в Анголі в сфері освіти; в Індії в сфері охорони здоров’я та виживання, в Шрі-Ланці у сфері політичної участі.

Регіон із безумовно найбільшим показником загальних змін – це Латинська Америка, за нею Центральна Африка, Азія, Тихоокеанський регіон, Середній Схід та Північна Африка. У Європі загальний показник змін є найнижчим. Порівнюючи з початковими показниками близько десятиліття тому, порядок змін був відносно інший. Тоді зміни на Середньому Сході перевершували регіон Азії.
________________________________________________

Повністю переглянути звіт можна за посиланням.

Переклад – Тетяна Ратушна

Матеріал підготовлено в рамках конкурсу грантів Міжнародного благодійного фонду “Український жіночий фонд”.