Карл-Отто Центел: рівень організації громадянського суспільства в Україні вражає

Громадський Простір

Одна з найбільших гуманітарних організацій світу CARE International уже другий місяць активно працює в Україні. CARE уже налагодила партнерство з Благодійним фондом «Стабілізейшен Суппорт Сервісез», Міжнародним фондом «Відродження» і багатьма іншими, та продовжує нарощувати обсяги роботи. 

CARE International з’явилася 1946 року та мала на меті допомогти людям, які постраждали внаслідок другої світової війни. Найперші гуманітарні пакети приїхали у Францію. З того часу CARE допомагали у понад 100 країнах світу, які потерпали від бойових конфліктів та гуманітарних катастроф. Цього року CARE запустилися й в Україні. У проєкті з БФ «ССС» компанія поставляє харчові, гігієнічні та медичні пакети внутрішньо переміщеним особам по всій Україні. А також планує відкрити повноцінний офіс у Києві. 

Під час візиту у Київ пощастило відвідати понад 5 різних гуманітарних організацій та поспілкуватися із десятками волонтерів, гуманітарних працівників та правозахисників: від евакуаційного штабу на вокзалі до гуманітарного штабу Kyiv Volunteer, який закріпився у кафе «Дублер».

Медіа координатор «ССС» Олексій Бондаренко супроводжував делегацію CARE у Києві, а також поспілкувався з Карлом-Отто Цеттелем, головним виконавчим директором CARE Deutschland e.V.  відповідальним за гуманітарну допомогу CARE для України.  І ось про що була ця розмова.

Після всього, що ви почули сьогодні, про що думаєте?

Я був вражений організацією громадянського суспільства тут, у Києві. Тим, наскільки багато людей волонтерять. Наприклад, ми зустріли волонтера на вокзалі. І на ньому була куртка, на якій просто написано “Волонтер”. Це означає, що вони там самі для себе. Це справді вражає.

Чому це настільки вразило?

Бо очевидно, що він це робить без жодної організації під боком. Він просто надавав допомогу людям, які цього потребували. Ось це справді вразило мене в хорошому сенсі.

Скільки воєн ви відвідали?

(Карл робить глибокий вдих і довго думає – авт.) Скажімо, зон бойових дій… У багатьох країнах внутрішні конфлікти, а не ”класичні” війни однієї країни проти іншої. 

Коли я був в Іраку в 1990-х, це був конфлікт між курдами та центральною владою Іраку. В Ємені громадянська війна. Те саме було в Афганістані в 90-х. Таджикистан після “перебудови” – це також сплеск боротьби між різним групами та частинами суспільства. Тож так, доволі багато.

Які відмінності ви бачите між ними та Україною?

Це інший час. І це інший рівень розвитку. Ви не можете порівнювати Ємен й Афганістан з Україною. Тому що рівень розвитку визначає і те, як ти можеш реагувати на гуманітарні проблеми. Те, що ми побачили сьогодні в Києві — ґрунтується на співпраці в інтернеті. Це б не спрацювало в Ємені чи Афганістані. А, наприклад, в Іраку було б дуже складно. 

Це також про відмінність поколінь. Люди тут володіють достатніми технічними навичками та використовують сучасні технології на благо собі, що дозволяє дуже швидко налагодити процеси реакції на гуманітарну катастрофу. 

Чому CARE прибула в Україну зараз?

CARE — організація розвитку та гуманітарної допомоги. Якщо візьмете наш мандат як гуманітарної організації, ви зрозумієте, що для нас настав час прибути сюди, щоб долучитися і запропонувати допомогу. Це наш обов’язок як гуманітарної організації, допомагати нужденним людям. І ми якнайкраще намагаємося допомогти людям всередині України, сусідніх країн, а також тим, хто поїхав до Німеччини. 

Яку допомогу ви надаєте?

Ми дуже раді, що працюємо через місцевих партнерів, які допомагають передавати їжу, воду, засоби гігієни, медичне обладнання, ліки, а також психологічну допомогу. Робота через партнерські організації важлива, бо місцеві організації – це люди, які будуть рушієм змін у громадянському суспільстві. Тому перш за все ми будемо підтримувати роботу наших партнерських організацій. 

Тож зараз ви у пошуку більшої кількості партнерів?

Так, і також ми хочемо закріпитися тут, в Україні.

Ви збираєтесь відкрити штаб тут?

Так. Наразі ми працюємо над реєстрацією. Є певна невизначеність щодо того, який найліпший спосіб для реєстрації. Це займе трохи часу. Проте очевидно, що нам потрібна правова основа для присутності тут. 

Чи оприлюднюєте ви, скільки грошей ви плануєте інвестувати в гуманітарну допомогу для України?

Ми продовжуємо збирати кошти для України, тому цифра змінюється щодня. Наш план — підтримка в приблизно 10 мільйонів євро в межах шести місяців від початку війни, і ми плануватимемо більш довгострокову підтримку залежно від того, як розвиватиметься ситуація. CARE однозначно віддані ідеї залишатися в Україні стільки, скільки буде потрібно.

Я також маю зазначити, що гуманітарна допомога триватиме набагато довше, ніж те, що ми плануємо надіслати через 3 і 6 місяців. Наша мета зараз розрахована на початкову трирічну фазу. 

А що якщо війна закінчиться? Ви залишитеся тут?

Так, і плануємо на якнайменше три роки. CARE завжди буде про посилення інституції суспільної допомоги. Також важливо забезпечувати захист і нарощувати допомогу для жінок і дівчат.

Наразі багато українських бізнесменів, звичайних людей займаються волонтерством. Вони залучають усі свої наявні ресурси, щоб допомагати людям. Вони роблять гуманітарні центри з власних ресторанів. Але одного дня їхні фінансові ресурси будуть вичерпані. Що станеться тоді?

Вони мають розширювати мережу помічників і систематизувати роботу. Коли все тримається на окремих людях, вони в якийсь момент будуть виснажені. Вони будуть виснажені як особисто, так і фінансово.

Саме тут CARE можуть бути корисними. Ми можемо допомогти у побудові систематичної роботи та включитися там, де ресурсів уже не вистачатиме. 

Наскільки я розумію, ви намагаєтесь допомагати лише цивільним, уникаючи допомоги військовим?

Так, ми як гуманітарна організація не приймаємо жодних сторін і дотримуємося принципів неупередженості та нейтральності. Із того, що я побачив і почув сьогодні, ясно, що немає чіткої межі між допомогою цивільним і військовим. І з цим треба розібратися. Бо гуманітарні організації за своєю природою не підтримують жодну сторону, незважаючи ні на що. 

Гуманітарний мандат надважливий для CARE. Також правда, що інші міжнародні гуманітарні організації працюють в складних умовах на обидві сторони, наприклад, у Ємені, Сирії й інших місцях.

Ми вже поговорили про те, що вас приємно вразило. Проте, виходячи з вашого досвіду, які потенціальні проблеми ви бачите в українському гуманітарному секторі?

Я розумію, що дуже рано говорити про оцінку потреб. Але це має відбутися незабаром для того, щоб справді визначити, який запит найбільший. Треба, щоб допомога надходила до тих, хто її найбільше потребує. Тож варто подумати над створенням чогось на кшталт парасолькової організації, яка допоможе нам зрозуміти, як правильно розподіляти гуманітарну допомогу.

Чому ви прибули сюди особисто?

Як головний виконавчий директор CARE Deutschland e.V., я вважаю важливим особисто побачити, яка тут ситуація, поговорити з людьми на місцях, а не тільки телефоном чи через зум. Це має бути не формальна зустріч на годину, а щира розмова, яка допоможе краще зрозуміти, як тут живуть люди і яким чином відбувається їхня боротьба. Саме тому мені важливо було приїхати сюди особисто.

Також мені важливо побачити яким чином розподілятиметься наша допомога та хто реалізовуватиме програми CARE. 

Ще одна причина – у Німеччині ми починаємо проєкт із допомоги українським дітям-переселенцям, які йдуть до школи. Тож розуміння локального контексту дуже збагачує мій досвід. 

Як ви бачите роль уряду в гуманітарному процесі?

Є питання по тому, як буде відбуватися процес реєстрації. Було б чудово мати одне вікно, через яке ми могли б працювати. Але я впевнений, що у нас вийде вдала співпраця. 

Олексій Бондаренко, журналіст-фрилансер і медіа координатор «ССС»,  для Громадського Простору