Констанція Фортунато: мир народжується тоді, коли ми спільно досягаємо мети
В Україні уже понад 14 років працює унікальна жінка із США - Констанція Фортунато. Відомий диригент та педагог із майже 40-річним досвідом роботи із дітьми, засновниця та директор благодійної ...
Додано:
Громадський Простір
В Україні уже понад 14 років працює унікальна жінка із США – Констанція Фортунато. Відомий диригент та педагог із майже 40-річним досвідом роботи із дітьми, засновниця та директор благодійної організації «Music Camp International», а також Посол миру для України допомагає дітям через музику повірити у власні сили та розкрити свій потенціал.
Констанція та її благодійна організація «Music Camp International» проводить в Україні унікальні музично-освітні проекти для дітей віком 11 – 16 років, а особливо для тих, хто немає можливості отримати музичну освіту. Програми тривають 6 днів і закінчуються урочистим дитячим концертом для батьків та громади. В Україні було проведено понад 30 музичних таборів, які закінчувалися фінальним концертом на сценах Національного театру опери і балету, Національної філармонії України, Будинку органної музики, Українського дому тощо. Констанцію було нагороджено Дипломом Книги Рекордів України у зв’язку із встановленням рекорду України – в таборі “Артек” за 6 днів було підготовлено найбільший дитячий хор, в якому брали участь 800 учасників. У 2014 році за свою роботу Констанція Фортунато отримала звання Посол Миру.
Громадський простір мав змогу поспілкуватись із унікальним педагогом Констанцією Фортунато. Ми зустрілися із пані Фортунато у її офісі в Києві, де вона вразила нас своєю доброзичливістю, щирою посмішкою та непідробним співчуттям до України. Ми розпитали у неї про її унікальну методику та про те, чому саме Україна стала одним із місць її діяльності.
Як було створено табір “Music Camp International”?
Це було щось схоже на те, чим я займалась в США. А почала я цю діяльність в 1996. В 1990, після повалення режиму Чеушеску, мене зацікавила ідея музичної терапії для дітей-сиріт у Румунії. Я працювала над цим кілька років, і одна з моїх подруг порадила мені створити тут музичний табір. Я була здивована, але вона запевнила, що ця ідея спрацює. Тоді я написала одній людині, яка знаходилась на той момент в Києві, і повідомила про мій приїзд до Румунії з наміром заснувати табір. Мене турбувало питання, чи було б це цікаво для українців? Подруга відповіла: “Неодмінно! Ти повинна сюди приїхати!”. В 2002 році я відвідала Україну і однозначно вирішила відкрити табір, який вже в 2003 році почав свою роботу. Це був дуже вдалий проект. Я закохалась в Україну, закохалась у людей, а особливо – в дітей. Тому я досі тут.
Опишіть свої враження про Україну та людей. Що вам подобається найбільше в нашій країні?
Перш за все, Україна – дуже розумна країна. Люди мають велику жагу до навчання. Діти дуже активні та чуйні. Між прагненням та можливістю є відчутний баланс. Все ж, мені здалось, що українське суспільство досить багатошарове: багато дітей мають змогу навчатися, але величезна їх кількість такої можливості не мають. Саме ця класова різниця і стала головним поштовхом у моєму прагненні працювати в Україні, адже я свято вірю в те, що кожна дитина талановита. І я хочу, щоб усі діти мали однакову можливість проявити свою обдарованість, розкрити свій потенціал. Кожна дитина повинна вірити у свої сили. Це потребує важкої праці, дисципліни і віри дорослих в результат. Важливо підтримувати дитину впродовж всього її шляху. Тож саме це і змусило мене приїхати сюди. А відкритість дітей до нових ідей – це одна з найкращих рис цього суспільства.
Ви розробили унікальний метод навчання. Що ви можете розповісти про нього? В чому його особливість?
Моя методологія та стиль навчання сформувались під значним впливових двох чинників. Перший – дослідження доктора Говарда Гарднера, який працює в Гарварді (Бостон, Массачусетс). Він розвинув теорію множинного інтелекту. Що це означає? Г. Гарднер говорить, що коли ви бачите дитину і говорите: “Цікаво, наскільки ця дитина розумна?” – ви ставите неправильне питання. Тож і відповідь отримаєте неправильну. Питання не в тому, наскільки дитина розумна, а в тому, як дитина виявляє свій розум. Наприклад, успішні спортсмени, напевно, ніколи не будуть великими вченими, а великі вчені ніколи не будуть найкращими музикантами світу. Розум має безліч проявів. Завдання вчителя – знайти, в чому полягає талант дитини, як вона його застосовує. І коли це завдання буде виконано, вчитель допоможе дитині усвідомити свою гідність та обдарованість. Другий чинник – це мої власні дослідження розвитку дитячого мозку. Дитина пізнає візуально, кінестетично, на слух, реляційно, тощо. Діти не беруть багато для себе з лекцій чи розмов, вони більш ефективно вчаться через дію, через досвід, якщо дозволити їм відчути себе учасниками динамічної та інтерактивної пригоди. Отже, я поєднала ці дві основи, які дійсно тримають на собі мою методологію. Ці дві ідеї мають сильний вплив та визначають мій підхід як до кожної дитини окремо, так і до принципів проведення аудиторної роботи.
Для мене це була велика честь. Я щиро вірю в те, що наша діяльність творить мир. Найголовніша ідея, яку я намагаюсь також інтегрувати в навчальний процес – це повага різноманіття. Дуже важлива річ, особисто для мене, це те, що музичний табір – не змагання. Бо, на мою думку, суть змагань полягає в тому, що ми перемагаємо за чийсь рахунок. А це суперечить миру. Я вважаю, що мир народжується тоді, коли ми спільно досягаємо мети, дякуючи один одному. Це співпраця та лояльність до різних поглядів. Наприклад, якщо двоє людей абсолютно однакові, один стає зайвим. Тож я намагаюсь донести до дітей ідею, що несхожість не робить іншу дитину кращою, або гіршою. Вона просто інша. Ми прославляємо цю унікальність. І врешті-решт, це важливо, щоб просто навчитись жити в цьому світі: глибоко цінувати один одного і усвідомлювати, що разом ми можемо досяти таких висот, яких ще нікому не вдалося досягти самостійно. Саме це сіє між нами мир.
Яким ви бачите майбутнє України?
Звичайно, я люблю Україну і для мене дуже болюча трагедія її народу. Зараз панує багатостраждальний та нестабільний період в українській історії. Але я вірю, що такий період, який переживає чи то особистість, чи то сім’я, чи вся країна, здатен пробудити усе, що в нас є найкращого, допомагає нам самим стати кращими. Я навіть не прикидатимусь знавцем політики, але вважаю (і я виховую це в дітях), незалежно від того, що чекає Україну попереду, люди повинні зрозуміти, що джерело їхньої величі – в них самих. Не в перевазі над іншими, а в служінні один одному та у віднайденні сутності їхньої душі. Таке розуміння надасть нових сил українцям, зробить їх більш чуйними, тому що, дійсно, важкі часи завжди допомагають нам краще зрозуміти проблеми та потреби інших. Мені здається, що це вирішальний період в житті країни, і, звичайно ж, я молюсь за її добробут.
Що ви можете порадити українцям: як використовувати музику як терапію в сучасній ситуації?
Що ж, музика дійсно має терапевтичний ефект, я вже переконалась у цьому, коли працювала в Румунії із сиротами. Єдине, чого я прагнула – це залікувати їхні рани за допомогою музики. І ви перебуваєте в подібній ситуації, уся ваша нація отримала величезну травму і переживає кризу. У мене є кілька порад: будь-яка музика з використанням тексту обов’язково повинна нести оптимістичне повідомлення. Якщо зазирнути до історії, ми побачимо, що музика завжди була віхою культурних переворотів, вона не лише відображає актуальні людські цінності, а й формує цінності наступного покоління. Значною мірою, ми стаємо тим, що слухаємо. Я закликаю країну слухати добру музику, яка говорить нам про те, ким ми хочемо бути. Ось чому ми з дітьми вчимо “Боже великий єдиний” та “Боже, Україну збережи!”, ось чому ми говоримо з відданістю своїй країні. Я вважаю, що це дуже потужний меседж. Також я хочу заохотити вас слухати музику, яка попри все своє різноманіття заспокоювала б вашу психіку. Музика буває хвилююча, і буває заспокійлива, треба звертати на це увагу. Україна переживає часи, коли кожному необхідно відчути мир у душі. Я думаю, музика допоможе вам у цьому.
Як ми, дорослі, можемо знайти свій власний шлях?
Усі діти талановиті. Але якщо ми витрачатимемо своє життя на те, щоб змусити рибину вилізти на дерево, ми спонукаємо її почувати себе дурною. Я помітила тенденцію у Східній Європі, не лише в Україні, оцінювати дітей, як обдарованих, чи більш обдарованих, і бездарних. Це здійснює руйнівний вплив на суспільство, як на психологічному, так і на освітньому рівні. Якщо ми керуємось таким менталітетом, то умисно відокремлюємо себе від тих, кого вважають надбанням нації. Так, є люди талановиті певною мірою, але й решта людей – це також надбання нації. Проблема в тому, що ми не визнаємо їхній дар. Ми відокремлюємо їх від суспільства та культури. Тому дорослі, коли йдеться про навчання та школу, не повинні поділяти дітей на “таких”, і “не таких”. Ми, вчителі, повинні задумуватись не над тим, чи здатна дитина до навчання, а над тим, чи спроможні ми навчити. Ми повинні відчувати, як донести знання так, щоб дитина їх отримала. Якщо доросла людина відкриє для себе і зрозуміє справжнє визначення таланту – вона побачить його в кожній людині. Я викладаю музику уже роками, і до мене часто підходять батьки і кажуть: “Навчіть мою дитину, вона така талановита” або “Навчіть мою дитину, але вона не дуже талановита в музиці”. У такому випадку я однозначно відмовляю. Пліч-о-пліч діти є однаковими, різниця лише у сприйнятті їх батьками. Я думаю, що ми, дорослі, закриваємо себе від багатьох можливостей, коли так все ділимо. Я отримую радість, бачачи, що відбувається з виразом обличчя дитини, що відбувається у її серці, особливо коли їй все життя казали, що вона бездарна, а тут вона відкриває для себе, що вона талановита. Мені часто діти казали – “ви не розумієте, я дурний/дурна”, і тоді доводилось переконувати, що це не так. “Я допоможу тобі відкрити твій талант”, – казала я. І коли це відбувалось… вони посміхались, багато з них плакало. Це моя найбільша нагорода в житті.
У мене є величезний запал допомогти дітям, незалежно, як крутило ними життя. Допомогти їм відкрити, що всередині вони є великі, всередині вони є розумні, талановиті та здатні навчатися, і вони можуть мати життя, де вони щось будуть значити. І багато цього можна буде досягнути допомагаючи іншим. Це не творення життя тільки навколо себе самого, але й навколо інших. Нічого не зрівняється із радістю від цього. Я була вихована у домі, де мене вчили, що віддавати – це моя відповідальність… Це велика радість.
Можливо Ви хочете ще щось сказати, чого ми у Вас не запитали?
У час таких важких днів в Україні, копайте всередину себе, щоб знайти свої цінності та зрозуміти, що ті, хто є великими, є такими тільки через те, що вони бачать таланти в інших. Йдеться не про себе, а про здатність бачити це в інших. Це дасть нам майбутнє. Для України це час викликів. Але не лише для України. Якщо подивитись на світ зараз, то там так багато місць безнадії… Не забувайте про це тільки через те, що у вас є потреби зараз. Весь світ має такі потреби. Не дивіться всередину себе заради себе самих, а заради інших.
Засновник та президент “Music Camp International” – Констанція Фортунато має величезне бажання принести найкращу музичну освіту в життя дітей та молоді. Вона щиро вірить, що всі діти мають музику в душі, і коли їх навчають в позитивному та активному середовищі, використовуючи різні методи викладання, кожна дитина може віднайти та розвинути цей прекрасний дар музики. Пані Фортунато розпочала свою роботу в Європі у 1993 році, працюючи з сиротами у Румунії. У 2000 році вона провела перший музичний табір для дітей у 3-ох селах, «перший», свого роду, для посткомуністичної країни. Відтоді, ця пристрасть привела її до міст Румунії та України. Куди б вона не приїздила, вона працює з усіма дітьми, незалежно від їх матеріального стану чи музичного обдарування.
Пані Фортунато співпрацює з Департаментом Соціальних служб, аби залучати соціальних дітей, а також з різноманітними фондами, будинками сімейного типу та інтернатами для сиріт. На батьківщині, у Сполучених Штатах Америки, Констанція очолює Schola Cantorum (www.scholaforyouth.org), що являє собою громадську хорову програму для дітей та молоді у Санта Крузі (штат Каліфорнія), а також є диригентом Сelebration Choir – дорослого хору в окрузі Монтерей Бей. Цей хор презентує глядачам пісні у жанрі спіричуєлс наприкінці літа та дає щорічні концерти навесні.
Констанція Фортунато – випускниця Вітовського коледжу штату Іллінойс з музичного та літературного фахів. За час роботи (понад 30 років) у музичній сфері, вона видала підручних з музичної освіті для підготовчої освіти дорослих, який у 1985 році отримав нагороду Gold Medallion. Пані Фортунато також проводить тренінгові семінари, виступає як запрошений диригент на різних хорових фестивалях. Вона має ступінь ад`юнкт-професора та надає консультативні поради у США.
Переклад – Алеся Божицька
Спілкувались – Любов Єремічева, Галина Жовтко
