Медіа і третій сектор Білорусі творять успішні гендерні кейси

Громадський Простір

Що ми знаємо про громадські активності і медіа близької нам Білорусі. Дуже мало. Здогадуємось, що громадянському суспільству там дуже непросто будувати простір демократії і прав людини. Тиск на активістів і журналістів, відмова в реєстрації ГО – все ще прикра реальність. Проте є багато достойних відповідей, ефективних активностей щодо проблемних тем, які суголосні сьогодні і нам. І після розмови з Яніною Мельніковою, керівником аналітичного проекту про медіа і для медіа – Mediakritika.by, ми в цьому ще більше переконались:  думати, що в Білорусі нічого не відбувається – помилково.

Яніна розповіла Громадському Простору саме про актуальні медіа-ініціативи в Білорусі, які вдало працюють на об’єднання медіа-спільноти, у взаємодії з громадськими активістами – в інтересах суспільства.

“Загалом, у Білорусі тема соціальної відповідальності журналістів піднімається доволі часто. Частіше за все обирається конкретна проблема, де журналісти готові працювати, де журналістам цікаво робити соціально значущі кампанії разом з громадськими активістами (яких ми називаємо третім сектором)”.

Одним із таких вдалих напрямків кооперації Яніна назвала – гендерну тематику. На її думку, це зараз модно у всіх країнах пострадянського простору зараз, бо раніше про це не часто згадувалось. Усі були “рівні”, але всі розуміли, що у кожного є своя “зона відповідальності”. Те, що було дозволено чоловікові – було не дозволено жінці чи навпаки.

“У деяких питаннях ми залишаємось доволі таки патріархальними. Особливо це стосується прав жінок – ненасилля в сім’ї. Те, що відбувається у сім’ї – там і залишається. Коли жінка виносить певні історії в публічну сферу, найчастіше це викликає подив у чоловіків та  й жінок теж. Багато запитань та критики відносно цієї  жінки, а не чоловіка. Тому, я дуже рада, що в білоруській медіа-сфері з’являються цікаві журналістські проекти, які  направлені на руйнування таких стереотипів”.

Білоруська медіа-експертка успішним кейсом назвала проект, який робить головний білоруський портал  TUT.BY. Кілька років тому декілька журналістів разом взялись за спецпроект «Дім та насилля». Перед журналістами стояло непросте завдання – розповісти про долі жінок, які зіткнулися з насильством в сім’ї, заручитися довірою героїнь, розговорити їх, показати через призму їхніх особистих історій проблему в цілому. Проблему, яка, найчастіше, залишається невидимою.

“У візуальній та текстовій формі, у формі мультимедійних історій вони розповідають про причини насилля у білоруських сім’ях, про те, чому жінки йдуть або не йдуть, як вони намагаються змінювати історію своїх сімей та своє особисте життя.

Це викликає досить серйозний відгук у суспільстві. У першу чергу, тому, що у нас прийнято, якщо тебе б’ють, як говорять жінки, тут є декілька варіантів: “ти сама винна в цьому”. І варіанти: “якщо б’ють – то іди”, у чому проблема?!  І всі вважають, зі сторони, що це так просто, взяти та піти. А є варіант: «якщо б’є – значить любе». Це така історія, яка тягнеться роками. Якщо без таких емоцій, то і почуттів нема. А підняв руку, приревнував, десь там намагався придушити тебе легесенько – це люблячи, нічого страшного…”, – коментує Яніна, в принципі дуже нам знайомі фрази-приказки.

За її словами, в Білорусі часто, навіть якщо жінки наважуються на те, щоб написати заяву у міліцію, це нічим не закінчується. Оскільки ці заяви не порушуються, їх ніхто не розглядає – це все залишається на відкуп жінки. Але навіть, якщо чоловіків карають (якимось штрафом або арештом),  він все одно залишається в сім’ї. Таким чином,   становище жінки не змінюється. Всі ці  історії – історії конкретних жінок, історії притулку для жінок , які постраждали від домашнього насильства. Про це все розповідають журналісти TUT.BY.

Звичайно, я бачу, що це має позитивний відгук у людей. По-перше, тому що їм пояснюють, що потрібно  робити. По-друге, тому що їм пояснюють механізм психології жертви в цій ситуації і стає зрозуміло: не дай Бог кожній з нас потрапити у таку ситуацію, невідомо, як ми себе поведемо. Далеко не завжди піти – вихід із ситуації, далеко не завжди не піти – означає, що ти безвольна, що ти ні на що не здатна, що ти в силу якихось життєвих обставин все життя змушена будеш жити з цим агресором у сім’ї. Це дуже чудовий проект, насправді”.

Журналісти розуміють, що навіть якщо сьогодні нічого не змінюється, то в будь-якому випадку, через деякий час їхні зусилля приведуть до змін.

___

Редакторська підготовка - Поліна Церр 

Громадський Простір продовжує готувати серію матеріалів на гендерну тематику, зокрема, як взаємодія медіа, НУО-ініціатив може робити свій вагомий вплив у вирішення проблематики насильства проти жінок, яке на сьогодні лишається найбільш поширеним порушенням прав людини у світі.