На Франка з’являться художні поручні від польських та українських митців

Галина Жовтко

У міському просторі Києва є старі та побиті поручні сходів на перетині вулиць Ярославів Вал та Івана Франка. Як повідомили Koło Aktywności-Polska&Ukraina організатори, вони перетворяться на витвір мистецтва – і надаватимуть не лише підтримку на фізичному рівні, а й на духовно-ментальному. А презентацією проекту став вуличний перформанс під назвою “Ми на вас дивимося (Хоровод)”.

Ідея зробити із поручнів предмет мистецтва належить Ельжбєті Яблонській, яка вирішила збагатити його функції як об’єкту, пов’язаного з безпекою – на нього можна опертися, об нього зігрітися, він відділяє від дороги та захищає від прослизання. Він пов’язаний з людьми, які живуть та ходять поруч. Але також на нього спираються як діячі культури, що під час Майдану зимою 2014 року окупували Міністерство культури України, що знаходиться неподалік, так і старі й нові чиновники Міністерства.

Ельжбєта Яблонська про проект “Сходи”:

Як відомили Koło Aktywności-Polska&Ukraina організатори мистецької акції “Сходи” – галерея Лабіринт таПольський Інститут у Києві, мета проекту – зав’язати мистецький діалог між митцями з Польщі та України, а також з мешканцями міста: “Ми прагнемо, аби мистецтво, виходячи за межі галереї у відкритий простір міста, заохочувало до роздумів над його роллю, аби воно ставало ближче людям”. До активної участі у проекті долучились польські та українські митці – Януш Балдиґа, Ельжбєта Яблонська, Ядвіґа Савицька, група Р.Е.П. та TanzLaboratorium. 

На новому поручні будуть вигравірувані вірші шістьох літераторів (Софія Андрухович, Лесь Белей, Таня Малярчук, Дзвінка Матіяш, Остап Сливинський та Сашко Ушкалов).

Реалізацією проекту займається Іван Мельничук, архітектор, художник член “Групи Предметів”, Групи Мельничук-Бурлака, член Ініціативи Самозахисту Трудящих Мистецтва:

19 вересня учасники незалежної перформанс-групи TanzLaboratorium, з метою розбудити культуру,здійснили ритуальну дію у публічному просторі – на сходах недалеко від будівлі міністерства культури – “Ми на вас дивимося (Хоровод)”.

“Вони не зводять очей з міністерства ні на секунду, навіть коли піднімаються сходами спиною вперед. Бо якщо вони забудуть про міністерство, то воно неодмінно знайде можливість упасти в обійми – як не російських добродіїв, то європейських чеснот чи власної національної гідності“.

Довідково:

Януш Балиґа, який належить до числа найважливіших польських перформерів, займається мистецтвом від початку 80 років. Окрім цього він займався малюнком, створює об’єкти, інсталяції, вуличні акції та дії у просторі. Є членом міждисциплінарної групи Академія Руху. Від 2010 року керує Відділом мистецтва перформанс на факультеті скульптури та акцій у просторі Познанського мистецького університету. Протягом багатьох років проводить авторську програму майстер-класів з перформансу у Польщі та за її межами. Є співавтором концепції Школи мистецтва перформанс, яка щороку відбувається у рамках Днів мистецтва перформанс у Львові. У Києві митець представить перформанс на вулиці Івана Франка.

Ядвіґа Савицька займається живописом, фотографією, створює об’єкти та роботи у публічному просторі. Починаючи з кінця 90 років, використовує у своїх роботах елементи тексту – слова та речення зі ЗМІ, які називає «прописним живописом». За допомогою своїх інсталяцій, художниця намагається заохотити відвідувачів до роздумів про життя у «інформаційну епоху», бо на її думку, проблемою сучасної людини є не відсутність інформації, а її надмірна кількість. У рамках проекту «Сходи», Ядвіґа Савицька стала автором біг-борду «Ще одне зусилля», який протягом вересня знаходитиметься на вулиці Івана Франка.Художниця про свою роботу: ЩЕ ОДНЕ ЗУСИЛЛЯ можна сприймати як вирвану фразу з цитати: «Французи, зробіть ще одне зусилля, якщо хочете стати республіканцями» (з усіма існуючими історичними контекстами: революція 1789 року, де Сад, перманентна революція). Можна також відірватись від цього контексту та сприйняти ці слова у якості конкретного заклику, який змушує зосередитись та дає надію на отримання бажаного результату.

Ельжбєта Яблонська почуває себе добре у багатьох мистецьких царинах, створює інсталяції, організує перформанси та суспільні акції. Окрім цього займається живописом, малюнком, графікою та фотографією.Своєю творчістю вона іронічно представляє суспільну ситуацію жінок у Польщі. Найбільшого розголосу отримали її роботи: біг-борд «Супермама» з циклу «Домашні ігри» та акції під назвою «Через шлунок до серця» – великі застілля під час деяких мистецьких проектів у галерейному просторі та за його межами. Художниця про проект «Поручень»: поручень, який виконує роль підтримки під час пересування центром Києва стане багатозначною підтримкою, як на фізичному, так і на духовно-ментальному рівні. Можливо, це сприятиме кращому розумінню сучасного мистецтва серед пересічних громадян, стане родзинкою вулиці, а також буде конкретним доказом «польсько-української» співпраці.

Реалізація проекту «Поручень» – Іван Мельничук.

Iван Мельничук народивися в 1982 році у Луцьку. Архітектор, художник член “Групи Предметів”, Групи Мельничук-Бурлака, також є членом Ініціативи Самозахисту Трудящих Мистецтва. Живе і працює у Києві.

R.E.P. (Революційний Експериментальний Простір) – це група з шести осіб: Олеся Хоменко, Ксенія Гнилицька, Микита Кадан, Жанна Кадирова, Володимир Кузнецов, Лада Наконечна. Митці займаються соціальною і політичною тематикою, за мету обрали творення та пропагування нового українського мистецтва, побудову мистецького середовища. R.E.P. було створено під час Помаранчевої Революції (2004), коли її члени почали спільно організовувати вуличні акції – експонуючи великі малюнки на полотні, що були своєрідними коментарями до політичних змін, що відбувались. Перша виставка групи відбулася У Центрі Сучасного Мистецтва у Києві 2005 року, a у наступні роки відбулася серія акцій у публічному просторі, під час яких митці пародіювали стиль кампаній самореклами, організованих пост-помаранчевими політичними рухами. R.E.P. створив також серію документальних фільмів про офіційні українські культурні установи, що намагаються адаптувати радянську модель взаємин між культурою і державою до пострадянської реальності.

TanzLaboratorium – незалежна група митців, що творять на межі театру і перформансу, заснована 2001 року Ларисою Венедиктовою. Істотними для групи є час і простір – існуючий, випадково чи свідомо обраний. TanzLaboratorium реалізує свої мистецькі дійства, працюючи із тілом як засобом вираження – тілом, що має свідомість самого себе і окремої уяви. Тіло не використовується як засіб, але виступає у ролі «автора» конкретної картини та ключового чинника у процесі мислення. Фізичні діяння стають методом критичного аналізу, а танець завдяки заглибленню у нього стає способом мислення.

Джерело : Koło Aktywności-Polska&Ukraina