Насильство в сім’ях учасників АТО: війна загострює, але не є першопричиною

Галина Жовтко

За 6 місяців 2016 року до Національної поліції надійшло понад 67 тисяч заяв та повідомлень щодо насильства у сім’ї, проте яка кількість таких звернень має відношення до сімей учасників АТО – даних немає. Але, незважаючи на відсутність ведення окремої статистики, проблема існує, вона “прихована”, про неї не просто говорити, але про неї необхідно говорити – заявляє координаторка кампанії “Війна, яка не відпускає”, журналістка, головна редакторка сайту Центру інформації про права людини Ірина Виртосу.

3 серпня у Києві за участі юристів «гарячої лінії», які надають підтримку жінкам, що опинилися в ситуації насильства, представників Національної поліції, журналістів та всіх небайдужих відбулася дискусія “Насильство в сім’ях учасників АТО: реальна проблема чи некоректне запитання?” Окрім того був презентований фотопроект інформаційної кампанії за участі фотографа Валерії Мезенцевої, що має на меті привернути увагу суспільства до цієї проблеми. Зустріч-дискусія відбулася в рамках проекту «Війна, яка не відпускає»: кампанія проти насильства над жінками учасників АТО» за підтримки Українського жіночого фонду.

Як наголошує журналістка, мета цієї кампанії –  не обвинувачувати військових, а найперше інформувати жінок про існуючу проблему, чому не варто мовчати і як діяти. Окрім того, привернути увагу суспільства та спонукати державу реагувати на подібні звернення та запобігати насильству в сім’ях.

В рамках кампанії була проведена закрита фокус-група з учасниками АТО, за участі Назара Лосюка (терапевта, фахівця з військової психології, учасника бойових дій). Під час цієї зустрічі учасники фокус-групи ділилися своїми спостереженнями та наголошували, що не треба стигматизувати військових, і що вони знають, що така проблема насильства в сім’ях існує. Військові порекомендували, щоб психологи працювали не лише з ними, а й родинами, де є колишні учасники АТО, оскільки для їхніх дружин “війна тривала щохвилини”. Також згадувалися випадки, коли через підхід “рівний рівному” бійцю вдавалося допомогти своєму побратиму в складній сімейній ситуації, – зауважила координаторка кампанії.

“Кампанія “Війна, яка не відпускає” – це інформаційна кампанія про те, як допомогти жінкам в ситуації насильства знайти відповіді, знайти допомогу та вийти з цього кола насильства. Ми, Центр інформації про права людини, не надавали юридичний супровід, а надавали інформацію, де можна отримати допомогу і нам всіляко в цьому сприяв Міжнародний жіночий правозахисний центр “Ла Страда-Україна”, –  Ірина Виртосу.

Як повідомила Анна Саєнко, юристка Міжнародного правозахисного центру “Ла Страда Україна”, у 2015 році на гарячу лінію надійшло 9 тисяч дзвінків щодо насильства у сім’ї, а за шість місяців 2016 року - 16 685 дзвінків. Кількість дзвінків постійно збільшується.

Національна "гаряча лінія" : 0 800 500 335 або 386 (з мобільного)

“В нічний час консультують психологи. У денний час можна отримати консультацію юриста, соціального працівника і також психолога. З цих 16 тисяч дзвінків найбільше стосуються саме домашнього насильства – це 93.1%. Стосовно АТО (авт. – насильства у сім’ях учасників АТО), то відсоток невеличкий – 0.9%. Але якщо ми візьмемо розбивку цих дзвінків, то побачимо, що кожен п’ятий дзвінок, який стосується цієї тематики, ми отримуємо саме щодо насильства у сім’ях. І вони майже всі починаються однаково: у нас все було добре, поки не прийшла війна… потім, коли чоловік був демобілізований, він повернувся зовсім іншою людиною. Інколи скаржаться, що їм погрожують зброєю, яка була привезена із зони АТО. Або чоловік почав себе поводити по-іншому  – став агресивним, інколи втрачає зв’язок з реальністю”.

“З того відсотку дзвінків, що мають відношення до тематики АТО, то 38% стосувалися ПТСР. Ми консультуємо всіх. Якщо подивитися статистику, то у нас 35.6% – це саме дзвінки від чоловіків. Бувають такі випадки, що чоловік сам телефонує і говорить: я розумію, що зі мною щось не так, мені здається, що я вчиняю насильство … як я можу це змінити?”-  зауважила Анна Саєнко.

За словами юристки, більшість жінок, які телефонують, через страх не готові одразу щось змінювати. В основному вони можуть розрізнити по відношенню до себе лише фізичне та психологічне насильство, а от економічне та сексуальне – не можуть. Вони не завжди розуміють, що зґвалтування може бути у шлюбі, не розуміють, що обмеження в їжі або певних коштах – це економічне насильство.

“Коли лінія почала працювати цілодобово, то ми зрозуміли, що вночі також багато дзвінків і вони бувають різними.  Багато дзвінків з’явилися в нічний час саме з окупованих територій, тому що їм так легше, вони почувають себе більш в безпеці”, – зазначила Анна Саєнко.

За 6 місяців поточного року до Нацполіції надійшло понад 67 тисяч заяв та повідомлень про порушення, пов’язані із насильством в сім’ї, – повідомив Василь Богдан, заступник начальника відділу дільничих офіцерів поліції Департаменту превентивної діяльності Національної поліції України.

“Цей вид злочину перестає бути латентним, люди звертаються до Національної поліції більше. І це залежить не від того, що кількість злочинів зростає, а те, що люди перестають мовчати, тримати це в собі й більше довіряють органам Національної поліції, та звертаються.  За 6 місяців поточного року до нас надійшло понад 67 тисяч заяв та повідомлень про порушення та інші події, пов’язані із насильством в сім’ї. На сьогодні на профілактичному обліку Національної поліції перебувають майже 65 тисяч таких осіб, з яких майже 6 тисяч жінок.  Цього року представниками поліції особам, які скоїли насильство у сім’ї винесено майже 37 тисяч офіційних попереджень про недопустимість вчинення насильства у сім’ї. 3.3 тисяч захисних приписів. 382 особи відправлено до спеціалізованих установ для проходження реабілітації, тобто осіб, які постраждали від домашнього насильства.  Понад 2 тисячі кривдників – до центру проходження корекційних програм. Понад 47 тисяч винесено адміністративних протоколів до кривдників, понад 7 тисяч вже розглянуто в судах. Але не дивлячись на всю цю статистку, змушений констатувати, що на сьогодні окрема статистика щодо насильства в сім’ях учасників АТО у Національної поліції на даний момент відсутня“, – Василь Богдан.

В Україні є чимало організацій, діяльність яких спрямована на запобігання насилля над жінками. І ця тематика стає актуальнішою, оскільки військовий конфлікт триває. Як зауважила Ірина Колковська, координаторка програм Українського жіночого фонду, події, які останні роки переживає Україна, лише сприяють підвищенню градусу агресії як на загальному рівні, так і на побутовому:

“Ми вважаємо, що особливу увагу потрібно приділяти жінкам, які є членами сімей, де є учасники АТО. Необхідно надавати комплексну допомогу, навчати їх постояти за себе, виробити психологічну стійкість та вміння виходити з кризових ситуацій. Проект “Війна, яка не відпускає” є одним із проектів, що підтриманий Українським жіночим фондом в рамках нашого останнього конкурсу грантів. Реалізуються такі проекти як створення Реабілітаційного центру у місті Полтава з метою надання жінкам психологічної допомоги, а також навчання їх навичкам східних бойових мистецтв. Це, з однієї сторони, їх дуже емоційно розвантажує і, за необхідності, навчить постояти за себе, а з іншої – дає їм велику впевненість у собі. Ми знаємо, що впевненість сприяє тому, щоб жінка не мала комплексу жертви і, відповідно, у майбутньому знижувалася можливість застосування до неї насилля. Ще одним із проектів в рамках цього конкурсу є розробка обласної програми в Луганській області для реабілітації сімей учасників АТО з метою запобігання домашнього насилля. Також одним із проектів в рамках цього конкурсу є надання жінкам із сімей учасників АТО у Волинській області практичних навичок та інструментів роботи в кризових ситуаціях. Мається на увазі проведення для них навчання інструментам психологічним – що сприяють заспокоєнню, встановленню емоційного балансу, що позбавляє жінку комплексу жертви. Ці проекти піднімають різні аспекти теми насилля над жінками, а проект “Війна, яка не відпускає” якраз їх доповнює, тому що сприяє широкому розголошенню цієї проблеми. Важливо говорити про ці питання, “вивести їх з тіні”, щоб жінки знали, що є можливість знайти допомогу і знали куди звернутися, і не мовчали про це”.

“Війна накладає свій відбиток на спілкування. Зрозуміло, що емоційні стани змінюються і чоловік по-іншому веде себе у сім’ї. Але коли ми торкаємося насильства в сім’ї, коли ведемо консультацію, то виникає запитання, точніше ми досліджуємо, а чи було насильство у сім’ї до того періоду, коли людина пішла воювати. І виявляється, що дійсно такі моменти були. Як правило, насилля, яке відбувається зараз в сім’ях, а ми зараз кажемо про ветеранів АТО,  то в цих сім’ях було насильство, насильство над жінками до того періоду, як вони пішли воювати. Про це важливо говорити, тому що кажуть, що війна стала причиною цього насильства, а насправді виявляється, що  насильство було до того, як людина пішла воювати. Кажуть, що саме війна стала причиною розлучення чи погіршення стосунків. Так, війна загострює стосунки. Але, як правило, якщо стосунки були гармонійні до війни, то в цьому випадку сім’я стає ресурсом і підтримує людину, коли вона знаходиться в зоні АТО, але якщо дійсно стосунки були негармонійними, нересурсними, якщо були проблеми і ситуація розлучення вже стояла, то тоді відбувається так, що ситуація загострюється, спілкування погіршується“, – прокоментувала психолог проекту “Воїну гідна праця” ЦЗВЛ Катерина Горішня.

______________________________________________

Довідково: Інформаційну кампанію “Війна, яка не відпускає” проводить Центр інформації про права людини за підтримки Міжнародного благодійного фонду “Український жіночий фонд”.