Президентська виборча кампанія та нові реалії масової комунікації

Громадський Простір

20 травня 2019 року коаліція громадських організацій обговорила питання висвітлення у медіа президентських перегонів в Україні та ключових особливостей.

Тож які нові реалії масової комунікації? Соціальні мережі, нові медіа, блоги та традиційні медіа – який вплив? Хайп чи професійна журналістика?

Експерти звернули увагу на те, що в передвиборчій кампанії 2019 вперше була настільки відчутна роль медіа та соціальних мереж. Дехто стверджує, що ЗМІ зробили президента. Чи можна так говорити? Давайте розбиратись!

В обговоренні взяли участь: «Комісія з журналістської етики», «Платформа прав людини», «Український інститут медіа та комунікації» та «StopFake» за підтримки Ради Європи.

Ми виходимо з того, що левова частка ЗМІ таки належить олігархам. Тоді, чи не була ця вся кампанія ілюстрацією того, як олігархи через медіа зробили собі президента?

Думка експертів:

Беззаперечно, ЗМІ продемонстрували свою залежність від власника. Вони також підтримують редакційну політику, яку диктують їм власники. І якщо, наприклад, “вищестоящі” підтримують конкретну політичну партію або кандидати, вони не будуть говорити щось погане про нього на своєму телеканалі.

“Ми не можемо заперечувати, пана Зеленського зробило телебачення, але телеканали вирішують не все. Моніторинг та статистика показують, що роль соціальних мереж стрімко росте.”

Розглянемо політичну позицію декількох українських каналів:

• 1+1 (власник І. Коломойський): симпатії на цьому телеканалі надавались В. Зеленському та О. Шевченку; Критика лунала на адресу П. Порошенка та чинної влади.
• “Прямий” (власник В. Маєнко) та 5 канал (власник П. Порошенко): симпатизували Петру Порошенку. На “Прямому” звучала критика щодо кандидатів в президенти Ю. Тимошенко та В. Зеленського.
• “Україна” (власник Р. Ахметов): симпатії О. Вілкулу, від “Опозиційного блоку”. Критикували Ю. Бойка.
• “Інтер” (власник Д. Фірташ та С. Льовочкін): симпатія телеканалу була на боці Ю. Бойка.

(Джерело: Висвітлення виборів в Україні: Порадник для журналістів та редакцій)

Що варто пам’ятати — ринок ЗМІ плюралістичний, серед олігархів також існує конкуренція. Канали були вчора, є сьогодні, та будуть продовжувати своє існування. Зате, такий феномен як соціальні мережі — це те, що не є чиєюсь власністю.

Якими є нові реалії масової комунікації? Це використання мас медіа для власної користі? Як зробити з цього саме комунікацію?

Думка експертів:

Олігархат – це така собі діюча “інституція” в Україні. Медіа можна вважати певним продовженням олігархів, проте структура медіа та комунікацій переформатовується. Ми зараз знаходимось в так званому “конфлікті”, адже президентська кампанія спробувала застосувати нову технологію ведення комунікації. Як це відбувалось та що ми маємо в результаті – із цим можна детально ознайомитись ось тут. 

Особливості характеру президентської кампанії 2019:

По-перше, перенасиченість інформаційного простору.

Велика кількість каналів комунікації висвітлювали одні і ті ж події. Серед традиційних медіа, це – телебачення, преса та онлайн-видання. Серед “нових” – соцмережі (Facebook, Instagram, Twitter, Youtube) та різні месенджери (Telegram, Messenger), крім цього, вагомою була думка блогерів у просуванні політичної позиції кандидатів. Таке широке висвітлення не означає, що вся інформація була правдива та якісна. Тому, це не завжди йшло на користь виборцю, щоб здійснити відповідальний вибір.

По-друге, надмірна емоційність.

Експерти говорять, що президентська передвиборча кампанія 2019 характеризується популярністю ток-шоу та інших розмовних форматів. Ця тенденція мала місце в традиційному медіа. Від політиків, телеведучих та учасників ток-шоу звучали образливі та дискримінаційні фрази, що обурювали аудиторію та їх опонентів. Це свідчить про низький рівень культури дискусії. Також мало місце підтримування ненависті до влади загалом. Традиційні медіа акцентували увагу на податках, тарифах та інших речах, що збуджували негативні емоції глядачів по відношенню до абстрактного поняття – влада.

По-третє, втрата достовірності.

Мова йде про не критичну роботу журналістів з джерелами, ігнорування базових стандартів якості. Багаторазово зафіксовані випадки посилання на анонімні та нефіксовані сторінки в мережі, також на джерела російських ЗМІ. Це спричинило розповсюдження дезінформації та зниження рівня прозорості усієї кампанії.

Насамкінець, ще однією особливістю, був зріст ролі соцмереж та втрата позицій телебачення.

Серед негативних тенденцій від росту цієї активності, відзначають наступні:

• Підвищення конфліктності в інформаційному просторі.
• Поширення та постійні інтерпретації заангажованої й емоційної інформації.
• Зниження кількості достовірних та правдивих даних, поширення неперевіреного контенту.
• Розкол у середовищі журналістів через політичні погляди.

Володимир Зеленський, зокрема, у своїй інформаційній кампанії значно використовував соцмережі, якими більше користується молодь. З іншої сторони, значно менше використовував традиційні медіа, не брав участі в ток-шоу та різного роду телеефірах.

Підводячи висновки, ми усвідомлюємо, що найбільший виклик, що перед нами стоїть сьогодні, це необхідність навчитись захищати себе та Україну в інформаційному середовищі. Обернути засоби комунікації в конструктивне русло, адже попереду парламентські вибори. Все, що було досліджено впродовж президентських перегонів, необхідно враховувати в наступних виборах.

Для досягнення цієї мети, журналістам, активістам та громадському середовищу, перш за все, треба відповідально застосовувати медіа-інструменти та створювати достовірний контент. Задача, що перед нами стоїть – налагодження зв’язку та комунікації з громадянами України. Медіа мають стати просвітницьким майданчиком. А влада має комунікувати з людьми і робити зусилля, щоб почути думку народу.

Щоб детально ознайомитися з результатами моніторингу, переходьте за посиланням.

Відео з прес конференції.

Фото: Комісія з журналістської етики

Підготувала: Валерія Іванчук