Рух до безвізового режиму: є чим пишатись – зарано святкувати

Prostir.Ua

Коли ми говоримо про візову лібералізацію, то мусимо розуміти, що це не вузьке питання лише віз та кордонів. Це процес, який вбирає в себе цілу низку реформ. За великим рахунком, рух до безвізовості пришвидшує державу робити масштабну роботу, цілий комплекс змін у сфері прав людини, які довго перебували на другому плані. Тому не варто зосереджуватися на датах скасування віз, а радше на якості трансформацій – у державі та суспільстві.

Питання скасування віз – це насамперед питання модернізації та реформ. Для цього важливо продовжити вести відкриту публічну дискусію з представниками органів виконавчої влади, які безпосередньо відповідають за процес імплементації завдань Плану дій з лібералізації візового режиму, громадськими експертами та представниками ЄС, які консультують, оцінюють кроки держави у цьому напрямку. Ірина Сушко, керівник ГО “Європа без бар’єрів”, зауважила, що уперше за довгий час усі сторони можуть говорити про суттєве зрушення у питанні безвізового режиму. ГО “Європа без бар’єрів” разом з Фундацією ім. Стефана Баторія підготували аналітичний документ «Другий шанс для України», де подано аналіз реформ в рамках Плану дій з візової лібералізації, які необхідно здійснити Україні. Щоправда, ми суттєво пришвидшились у цьому напрямку, тому певні моменти в рекомендаціях втратили свою актуальність.

То ж що вже зроблено, що лишилось зробити, аби відповідати тим сміливим очікуванням, щоб до кінця наступного року отримати безвізовий режим, говорять предметно експерти. Зокрема, як процес візової лібералізації України виглядає зовні очима незалежного експерта, у розрізі країн Східного Партнерства, де Молдова вже отримала безвізовий режим, а Грузія, маючи ідентичний план з візової лібералізації, фактично вже наздоганяє нас, розказав Якуб Бенедичак, координатор програми «Відкрита Європа» Фундації Стефана Баторія (Польща). Він вважає, що Україна досить близько до того, аби досягнути безвізового режиму до кінця 2015 р. Те, що громадяни Молдови вже подорожують без віз – це важливий сигнал.

Після трьох з половиною років, ми дійсно можемо себе привітати з певними успіхами, нарешті можемо говорити про перехід до другої фази, що означає – Україна фактично завершила упровадження законодавчих актів, а це серйозні реформи, які заторкують життєво важливі сфери. Окремо треба привітати ту практику, певне українське ноу-хау, каже Олександр Сушко, директор Інституту євроатлантичного співробітництва, достатньо сильну роль громадських організацій у цьому процесі. “Ми бачили ще з досвіду балканських країн кілька років тому, де громадськість брала участь, докладала зусиль, але в українському випадку ми маємо поєднання дуже потужного експертного потенціалу, лобістського і міжнародного. Працюють одразу всі сегменти, які можуть допомогти”.

Відбулася мобілізація усіх внутрішніх, організаційних та донорських ресурсів. Працює міжнародна коаліція, важливий сам факт залучення до руху без кордонів представників країн-членів ЄС, які можуть впливати на своїх політиків, органи влади. Наприклад, Міжнародний фонд “Відродження” включив напрямок просування до безвізового режиму у свою стратегію на наступні роки.

Паспорти – справи не до жартів

Є певні речі, про які раніше мало говорилося, оскільки перспектива візового режиму була далекою. Це зокрема стосується отримання власне нових біометричних паспортів.

Якщо завтра нам повідомлять – все, режим скасовано, то скористатися цим ніхто не зможе. Бо на сьогодні власників біометричних паспортів – 0. Уряд пообіцяв, що з 1 січня почнеться випуск. Але важливо знати, скільки Україні потрібно біометричних паспортів і якою є спроможність тих органів, які відповідають за їхній випуск – Нацбанк і “Поліграфкомбінат “Україна”, щоб забезпечити той попит, який буде, в установлені терміни.

“Якщо справдиться найбільш оптимістичний сценарій і наступного року буде безвізовий режим, то нас чекає серйозне випробування. Сьогоднішня спроможність видачі паспортів приблизно 1,5 млн. на рік (така кількість закордонних паспортів видавалась в Україні). Наприклад, у Молдові вже видано 800 тисяч, якщо спроектувати це на українські реалії, то нам потрібно 8 мільйонів. За скільки років Україна спроможна видати 8 млн. паспортів для забезпечення запитів тих, хто регулярно подорожує? Це як мінімум 5 років за нинішнього темпу“, – зауважує Олександр Сушко.

Знову по досвід до Балкан. Зокрема, Македонія, де держава не була готова у визначені терміни, і фактично рік-півтора людям було легше отримати візу у старий паспорт, ніж отримати новий. У нас може бути така ж ситуація. Тому експерти радять використати ці півроку, аби завезти додаткове обладнання, аби мінімізувати ризики.

Сьогодні загалом ситуація сприятлива. Зелене світло, яке ЄС дав до другої фази, свідчить, що вони готові йти на певні компроміси, давати певні аванси, якщо Україна підтверджуватиме готовність до таких активних дій, які були продемонстровані в останні місяці. Парламент своє зробив, тепер справа за виконавчою владою та мобілізацією підтримки з боку громадянського суспільства.

Терміни – похибка, а ціна – розчарування.. 

Кожного року від посадовців ми чули мантру про підписання Угоди, наразі це вже стосується – 1 січня 2015 нас чекає безвізовий режим. Цього не буде, – вважає Сергій Сидоренко, журналіст, експерт з питань європейської інтеграції. 
Одна з найбільших проблем, які існують в Україні, відсутність механізму координації різних гілок, різних органів виконавчої влади.

“Важливість такої координації можна побачити на прикладі Молдови. У них була чітка взаємодія різних органів влади саме щодо Плану дій візової лібералізації. Якби в них не було що два тижні спільного заходу, спільної наради на рівні заступників майже всіх міністерств, я сумніваюсь, чи вони могли б настільки добре комунікувати і виконати План дій у ті строки. На жаль, цього в нас зараз нема”.

Ще певний час буде актуальною проблема з видачею віз у консульствах країн ЄС, навіть не зважаючи на введення безвізового режиму, про що йшлось раніше. На жаль, не всі консульства країн ЄС вважають Україну тією пріоритетною країною, яка може мати людські контакти, може посилати громадян в якісь країни витрачати гроші. Це підтверджує офіційна статистика Єврокомісії. Сергій Сидоренко наводить порівняльні показники видачі туристичних віз консульствами в Україні і Росії. “Як ви думаєте, який відсоток довгих багаторазових віз видається в консульстві Італії в Москві? – 98,5 %, а в Санкт-Петербурзі – більше 99 %. Тобто будь-хто, хто приніс аплікацію до консульства, отримує довгу багаторазову візу. В Україні – це лише 18 %”. Та ж ситуація у португальському та грецькому консульствах.

Постанова уряду від 7 травня 2014 року передбачає запровадження біометричних паспортів для виїзду за кордон з січня 2015 року. Сергій Дехтяренко, директор департаменту управління справами та регіонального розвитку Державної міграційної служби, інформує про те, що наразі робиться в цьому напрямку. “У межах того фінансування, яке є, найближчим часом ми проведемо всі процедури і розпочнемо встановлення 30 робочих місць. Також було прийнято рішення уряду щодо передачі майнового комплексу ДП “Державний центр персоналізації документів” в управління Національного банку України. Це, за словами пана Дехтяренка, дозволить певним чином зменшити вартість виготовлення паспортів. Також в планах є придбання додаткового обладнання для друку наповнення паспортних книжок, що дозволить збільшити кількість, яка виготовляється.

“На сьогоднішній день ми можемо виготовлювати приблизно 100-150 тисяч паспортів на місяць. Якщо буде ще одна машина придбана – буде приблизно 300-400 тисяч”. Вузьке місце, – це саме робочі місця для відбирання цієї біометричної інформації, куди люди можуть звертатись. Поки є кошти для створення 30 робочих місць. Зараз з ЄС завершується підготовчий етап одного з проектів, після чого очікується приїзд експертів, після чого може бути розроблено новий кошторис.

На запитання про можливу вартість біометричного паспорту, пан Дехтяренко зазначив, що цим питання опікується тепер Нацбанк, а міграційна служба подала свої пропозиції щодо можливого здешевлення, поки очікується їхній розгляд.

Пер Енеруд, представник Делегації Європейського Союзу в Україні, акцентував на тому, що, мабуть, найголовніше, що відбулося – Європа сьогодні визнала, що Україна дійсно робить наразі потрібні кроки:

У контексті візової лібералізації піднімається і досить наболіле для громадської експертної спільноти питання – проблемний закон про Єдиний демографічний реєстр. Віктор Тимощук, експерт Центру політико-правових реформ, звернув увагу на те, що прийняття урядом у травні нового порядку видачі внутрішніх і закордонних паспортів створило юридичну колізію. “Ми б мали готувати документи відповідно до закону про Демографічний реєстр 2012 року… ми обрали простіший шлях, керуватись підзаконним актом, який навряд чи узгоджується із законом. Сам закон про Демографічний реєстр суперечить європейським стандартам захисту персональних даних“.

Експерт наголошує, час давати чесну відповідь – закон про Демографічний реєстр треба переглянути кардинально. Оскільки заклики до міграційної служби, МВС, Мінюсту були безрезультатними, громадськість підготувала законопроект про документи, що посвідчують особу для виїзду за кордон, за участі експертів з МОМ. Законопроект понад місяць перебуває у стінах Верховної Ради, була одна спроба включити у порядок денний, але він не набрав голосів.

Всеволод Ченцов, директор Департаменту Європейського Союзу МЗС України, розповів про суть актуальних проблем на шляху до лібералізації візового режиму, адже попереду ще багато роботи:

Безпечна країна

Звичайно, в контексті розмови про візові питання, як і, мабуть, на всіх зараз інших громадських заходах, не можна було оминути ті події, що відбуваються на сході України. Згадувалось, що на початку 90х рр. єдиною постсоціалістичною країною, яка мала безвізовий режим із Західною Європою, була Югославія, і вона втратила його через війну. Варто розуміти, якщо швидко нам не вдасться розв`язати питання війни, то є серйозні виклики, звучатимуть аргументи проти. Важливе відчуття стабільності.

А ще питання біженців. У балканському досвіді – була велика хвиля біженців в Західну Європу, що ставила під загрозу сам процес. Нам важливо, щоб досвід Молдови був оцінений позитивно, як такий що не несе додаткових загроз.

Сприймається на Заході як виклик також той факт, що на територію Україну вільно заходять через кордон озброєні терористи. Лише сьогодні виконувач обов’язків президента Олександр Турчинов заявив про початок перекриття східного кордону України, зокрема, у центральній частині Луганської і на півдні Донецької областей. Чому дивуватись, адже східний кордон України існував довгий час як досить номінальний.

Український процес візової лібералізації триватиме швидше всупереч подіям. Саме тому залишається потреба в якісній міжвідомчій координації, особливо важлива комунікація посадових осіб, де перетинаються компетенції різних органів виконавчої влади. Україна засвоює новий інституційний досвід, який в минулому був не типовим і не практикувався.

Завдання громадянського суспільства полягатиме в тому, щоб будь-які реформи вкладалися в загальну стратегію реформ, не були відірваними від процесу трансформації держави і не розглядалися як ситуативні пріоритети. А ще важливо розвивати нову якість культури участі.