Світлана Літвінчук: коли збираємось, то з маленької думки розвиваємо великі ідеї

Громадський Простір

Створити безпечну та комфортну міні-пральню для внутрішньо переміщених осіб, яка на сьогодні полегшує життя тим, хто був змушений залишити звичні домашні зручності — таку просту, але практичну ідею втілили на Черкащині. До того ж, така пральня — не тільки, власне, про прання, а й про можливість знайомства, спілкування та гуртування. Голова ГО “Соціальних ініціатив “РУХ” (Водяницька громада, Звенигородського району, Черкаської області) Світлана Літвінчук розповіла Громадському Простору про проєкт “Бульбашка”, який вдалося реалізувати завдяки перемозі  в конкурсі “На місцевих ініціативах будується сильна Україна” спілки “Громадські ініціативи України” за підтримки NED.

Ця історія продовжує серію публікацій “Великі справи у невеликих громадах”, в яких розповідаємо про важливі ініціативи по всій Україні, про небайдужість тих, хто включився на допомогу людям, змушених покинути рідні оселі.

“Головне для нас забезпечити для людей безпеку та комфорт” — говорять в організації. 

Місія вашої організації?

Наша громадська організація молода. Вона була створена у липні 2021-го року для розвитку громади, для згуртування людей, для реалізації ідей, шляхом участі у різних грантових конкурсах, проєктах.  Ми ставили за мету підтримку, навчання та реалізацію соціальних та суспільно корисних проєктів. До початку повномасштабної війни реалізували один проєкт — Дитячий простір “Відпочинок” в опорній школі. А після 24-го лютого напрямок зовсім змінився (гадаю, це стосується багатьох організацій) і ми працюємо над тим, аби допомогти нашим захисникам(-цям) та внутрішньо переміщеним людям, які проживають на території Водяницької громади. Завдяки перемогам у різних конкурсах ми забезпечуємо наших внутрішньо переміщених людей продуктами харчування та засобами гігієни, рушничками та іншими корисностями та необхідними речами.

Як ви та ваша команда реагувала на початок повномасштабного вторгнення, яким чином двалося діяти, попри все?

Черкаська область — це центр нашої країни, на щастя у нас тут “тиха” зона (досі була). Звичайно, як і всі, ми допомагали чим могли, приймали людей, зносили з дому все, що можна і не можна, віддавали все, аби тільки допомогти.

До нашої маленької громади з населенням у 6007 осіб приїздило понад 1200 внутрішньо переміщених осіб. Звичайно, не всі лишилися — хтось побув та й поїхав далі, а для когось Водяницька громада стала домівкою…

Ваш проєкт з цікавою назвою “Бульбашка”… Розкажіть про що він?

Люди втікали від страшної війни, часто з самим “рюкзаком на плечах”… Влада та мешканці нашої громади допомагають, чим можуть — одягом, продуктами харчуванням, засобами гігієни. Але, на жаль, у наших населених пунктах 80% будинків не мають проведеної води у будинках та на пічному опаленні. Вода — у криниці, а криниця є не у кожному дворі, часом потрібно іти на сусідню вулицю по відро води. Слід зауважити, що у с. Водяники — найбільша кількість ВПО серед громади…

Ідея проєкту “Бульбашка” у нас виникла десь у травні, коли ми щодня бачили, як люди ходять по воду за квартал — знову ж таки, тому що у наших населених пунктах немає водогону. Люди возять воду бідонами та пластиковою тарою.

Однією з таких родин була мама з чотирьма дітками. І ми просто уявили, як їй прати речі для дітей — це ж стільки води потрібно навозити! Якось, роздаючи гуманітарну допомогу, ми так “легенько” запитали декілька родин про це, поцікавилися їхньою думкою… Ви знаєте, їхні очі загорілися. І ми зрозуміли — ПОТРІБНО.

Так ми замислили зробити маленьку пральню. Потрібно було лише встановити дві пральні машинки-автомат. І вже це дуже полегшило б життя людям… 

Уже все працює? 

Проєкт уже реалізовано та все успішно працює. Облаштувались поряд із ЦНАПом. На сьогодні міні-пральня “Бульбашка” має дві автоматичні пральні машинки. Є тут відповідальна людина… Вимушені переселенці телефонують, записуються, і, згідно з графіком, приходять прати одяг та інші речі. Запис щодня на 8:00, на 12:00 та на 15:00, окрім суботи та неділі. Пральний порошок теж є, його вистачить на пів року. Люди користуються машинками безкоштовно, за світло платить сільська рада, вода — зі скважини.  

Поряд є кімната для очікування, де люди можуть перепочити, поки перуться їхні речі. До речі, якось до нас завітали з фонду “МХП-Громаді” і, дізнавшись про наш соціальний проєкт, подарували нам у кімнату для очікування кондиціонер, адже там три великих вікна і влітку дуже жарко. Тож у такий спосіб люди могли очікувати з комфортом.

Слід зазначити, що наша цільова аудиторія — це внутрішньо переміщені родини у нашому селі, в яких відсутні побутові умови, які вимушені прати щодня, або і декілька разів на день… Також пральнею можуть скористатися ВПО з сусідніх населених пунктів, коли приїжджатимуть до села Водяники.  Нині п’ятнадцять родин ВПО регулярно користуються пральнею та ще сім сімей користувались пару разів. Ці родини приїхали з Донецької області та Запоріжжя… Дві жінки особисто висловлювали нам вдячність, говорили, що тепер їм значно легше.

Згадується, що люди з таким нетерпінням очікували, коли ж запрацює пральня! Вони навіть приходили щотижня та запитували: “Ну коли ж відкриття проєкту?” і додавали: “Кличте нас — ми прийдемо допомогти!”.

До всіх практичних аспектів, пов’язаних з роботою пральні, ще додається й комунікативний. Жінки, які сюди приходять, познайомилися між собою і навіть знайшли спільні інтереси. Оскільки приміщення невеличке, то допомога просто не знадобилася, команда нашої організації за день все зробила. Соціальні проєкти завжди єднають людей — люди підходили і казали: якщо потрібна якась допомога, то вони з радістю прийдуть.

Ми розуміємо, що всі проєкти важливі, але наш дуже корисний, бо він полегшує життя, дає хоч трішечки комфорту цим людям, які були змушені покинути свої домівки — з усіма зручностями та сучасною технікою.

Після війни наша пральня точно знадобиться малозабезпеченим людям чи людям похилого віку… 

Хто втілює проєкт? Як вдається партнерування з владою?

Реалізовували даний проєкт, як власне, й інші проєкти, команда нашої організації. Всі молодці — бо готові до будь-якої роботи у будь-який час.

Сільська рада надала нам приміщення та матеріали на невеликий ремонт. 

Знаєте, наша команда — здебільшого — працює в органах місцевого самоврядування. Тому нам тут легше, бо голова нашої громади, Руслан Каюк, завжди нас підтримує у будь-яких починаннях та у реалізації ідей. Загалом, ми молода громадська організація, і поки що — єдина у нашій громаді. Але ми відкриті до співпраці! І ми намагаємося розвиватися.

А якою бачите свою громаду в майбутньому?

Звичайно, роботи попереду — дуже багато. Але головне — щоб закінчилася війна.

Є плани щодо соціального підприємництва, перукарні та пекарні. І на туристичний напрямок багато ідей… Але поки що допомога внутрішньо переміщеним особам та захисникам(-цям) — на першому місці.

“Великі справи — у малі громади”. Що з цим гаслом ви сьогодні б побажали колегам в різних куточках України?

Головне — мати команду однодумців, “сам у полі не воїн”. Коли ми збираємось, то з маленької думки розвиваємо такі ідеї та плани, що тільки встигай записувати, та шукати можливості для підтримки!

Наша команда перемагає, щоб допомагати. Реалізували вже 3 ініціативи та одна на стадії втілення. Командна робота — це запорука успіху.

Читайте також:

Ольга Галак: маленькими кроками кожен з нас наближає Перемогу

Втілюючи «Мрію». Як громада і молодь Переяслава згуртувались задля появи скейтпарку

Люба Гультайчук: обов’язково переможемо, бо ми — українці

Наталія Луценко: все глобальне у світі починається з маленьких щоденних справ

Оксана Салівончик: атмосфера театрального простору може замінити тисячу психологів

Вікторія Неруш: мова стала дієвим інструментом у боротьбі з ворогом