Сила в людях: 3 історії громадських організацій, що змінюють Київ

Громадський Простір

Для того, щоб робити столицю кращою, більш дружньою та комфортною, не обов’язково ставати політиком. Потрібна тільки ідея, однодумці, час та енергія! Громадські організації столиці доводять: допомагати – просто, реалізовувати шалені ідеї можна з мінімумом ресурсів, а зміни не змушують на себе чекати.

Три історії ГО, котрі входять до Київської громадської платформи неурядових організацій – про дух проактивної громадськості у столиці

Олександр Білера, ідеолог ГО “Європейський культурний центр”: Висаджування дерев на Русанівці пожвавило міжкультурний діалог

 ГО «Європейський культурний центр» – це спільнота однодумців, котрі хочуть впроваджувати зміни у себе вдома, в Києві. Й які точно знають, що для цього є всі можливості. Олександр Білера, ідеолог ГО “Європейський культурний центр”: “Ми зареєстрували ГО у 2015 році, аби лобіювати на рівні влади питання створення культурних центрів європейського зразка.

Чому саме такого? У Європі культурний центр – це осередок, в якому перетинаються найрізноманітніші напрямки (від хореографії та музики до циркового мистецтва), створюють колаборації й реалізують спільні проєкти. Завдання такого центру – забезпечити творчість ефективним менеджментом й технічні умови для реалізації ідей. Ми мріємо про такі осередки в Україні. 

Одним із яскравих реалізованих нами проєктів є «Алея українських діаспор». Навесні Русанівка почала зеленіти завдяки нашим зусиллям, адже ми разом з представниками української діаспори у 12 країнах висаджували там дерева. В чому цінність цього проєкту, крім озеленення столиці? Перший крок – посадити дерево, другий – налагодити міжкультурний діалог для подальшої реалізації спільних освітніх, соціальних проєктів. Діаспоряни, яких близько 20 млн, зітхають – на них ніхто не звертає уваги, а вони теж хочуть брати участь у житті країни, хоч й дистанційно. Це і їх дім!

Ми зверталися у Світовий конгрес українців, у посольства, Київська громадська платформа дуже допомогла із налагодженням міжкультурного діалогу. Ірландія, Люксембург, Франція, США та ще 8 країн  – тепер дерева їх українських діаспор ростуть на Русанівці. Та і місце для Алеї було обране прекрасне: парк й берег Дніпра, поки не забудований…”

Наразі ГО “Європейський культурний центр” залучена також до розробки закону “Про Інститут Театру, Цирку та Хореографії”. Разом з експертами з державного (Національним інститутом стратегічних досліджень, Національним центром театрального мистецтва ім. Леся Курбаса та ін.) й недержавного секторів маємо консультації, аби знайти максимально ефективні його формулювання. 

Ще одна наша ініціатива, співорганізаторами якої також стали місцева ініціативна група “Русанівка – ZooДозор” та ГО “Форум ЮА-ВЕТ”- зоофест «Зустрінь друга»: займаємося адопцією безпритульних тварин. Ми згуртували волонтерів навколо ідеї і все організовували за їхній кошт. Меценати допомагали тільки з найнеобхіднішим – банерами, рекламою тощо. Вже успішно провели 3 таких фестивалі й знайшли дім понад 50 тваринкам. Не полінувалися приїхати до нас на фест й жителі правого берега Києва. Словом, Русанівка – чудове місце для реалізації проєктів.

Одним із пріоритетів нашої діяльності стає екотема. Так, спільно з Київським  університетом імені Бориса Грінченка та Київським національним університетом технологій та дизайну працюємо над проєктом “The 7even” навколо проблематики руйнації планети людиною та тим, як мінімізувати негативні наслідки її діяльності.

Серцевина нашої ГО складається з 10 людей. Проте якщо хтось хоче допомогти, волонтерити – ми абсолютно відкриті. Якщо маєте ідею проєкту, залюбки допоможемо її реалізувати. Якось до нас звернулася людина – просто прийшла і каже: «Хочу заснувати дитячий джазовий фестиваль». Ми погодились і не промахнулись – результат був приголомшливий!

Громадські організації – це сила. Тим паче, якщо таке їх об’єднання, як Київська громадська платформа неурядових організацій. Громадяни зараз проактивні, мешканці Русанівки – тому доказ.

Тож гуртуймось і робімо столицю і своє життя у ній кращим.

Юлія Жерліцина, натхненниця ГО «Вулик ідей»: Cпонтанна ідея так довго живе

 У нашої організації незабаром День народження – 9 років. Не віриться, що спонтанна ідея так довго живе. В мене народилася дитина і я хотіла її всіляко розвивати та проводити заняття і для інших діток. Соціальна служба запропонувала створити громадську організацію (а чом би й ні?) і ми почали співпрацювати – проводили заняття на їх базі. «Вулик ідей» зростав і з часом став самостійним.

Ми працюємо у 5-ти головних напрямах і маємо близько 50 вихованців. Перший із них – освіта. Проводимо гурткову роботу, розвиваючі заняття, навчаємо англійської, німецької та інших іноземних мов. А ще маємо денний догляд за дітьми, курс підготовки до школи та ще багато іншого.

Інший напрям – екологія: пропагуємо серед дітей сортування сміття. Минулого року у школах проводили заняття з висаджування дубів. Словом, допомагаємо виховувати дітей, котрі бережно ставляться до навколишнього середовища.

Працюємо і в напрямку інклюзивної освіти. Наразі реалізуємо проєкт «Рідна колисанка» за підтримки Українського культурного фонду й видавництва «Веселка». Готуємо до друку книжечку – збірку колискових 11 найбільших нацменшин України та, звичайно, українська колискова також увійде до збірки.  Ілюстрації до колискових створюють діти, у тому числі, й з інвалідністю. На інклюзивних заняттях за участі дітей з національних меншин вони дізнаються більше про культуру і мистецтво тієї чи іншої спільноти. Після цього слухають колисанку і створюють ілюстрації до книжки в різних техніках. Чекайте на книжку вже у жовтні.

Благодійність – теж один із напрямів нашої громадської організації. Постійно збираємо одяг, їздимо у дитячі будинки й проводимо там майстер-класи і невеличкі розважальні програми. Тісно співпрацюємо з Асоціацією батьків передчасно народжених дітей “Ранні пташки». Беремо участь в проєкті «Чудо восьминіжки»: волонтери в’яжуть восьминіжок для таких діток. Вважається, що вони допомагають їм швидше набиратися сил і приєднатися до сімей.

І останній напрям, що в принципі, й привів нас до Київської громадської платформи – розвиток громадянського суспільства.

У нас невеличка команда, що складається з 13-14 людей. До проєктів часто долучаються батьки дітей, котрі відвідують наші заняття. Наприклад, одна із мам в’яже восьминіжок, а є ті, хто їздять фестивалями, на яких ми фізично не встигаємо бути – допомагають проводити заходи. Та і ми до багатьох проектів теж долучаємося як волонтери.

Громадянське суспільство, за моїми спостереженнями, розвивається, але хвилями – як мені здається. Коли ми починали, громадських організацій було не так багато, вони були не надто активні, й про них ніхто не знав. З часом, особливо, після Майдану, цей процес почав стрімко розвиватися, а зараз знову відчуваю певний спад.

Юлія Дмитренко, натхненниця ГО «Віра в диво»: “Дуже часто ми можемо допомогти людині, але навіть не здогадуємося про це”

 Я вже давно працюю з темою людей з інвалідністю. З власного досвіду бачила і розумію, з яким масштабом проблем та незручностей вони стикаються у місті. І точно знаю, як їх долати. Я постійно брала участь у громадських проєктах, була переможницею Громадського бюджету. У громадському секторі мене часто запитували, чи, часом, не створила я ГО, пропонували співпрацю. Коли маєш зареєстровану неурядову організацію – партнерства набагато швидше й ефективніше налагоджуються.

Тепер ГО «Віра в диво» майже рік. Всього рік (!), а ми вже стільки зробили!

Маємо понад 10 проєктів і обслуговуємо понад 200 людей. Один із них – Єдиний соціальний портал України UniCountry, співавторками якого є я з колежанкою Юлією Жерліциною. Ідея цього веб-сайту – інформувати людей з інвалідністю, матерів з візочками, людей, які мають тимчасові труднощі з пересуванням про доступні місця у Києві та регіонах. Наприклад, вам потрібно поїхати в школу, хочете відвідати театр, випити кави – зможете завчасно перевірити на інтерактивній карті, чи оснащені ці заклади пандусами й продумати логістичні моменти.

Крім того, портал є базою волонтерів та людей, котрі потребують допомоги: ми хочемо сконтактувати їх між собою.

Дуже часто ми живемо в одному будинку з людиною, котра потребує допомоги, котрій можемо допомогти, але навіть не знаємо про це.

Вже близько року працюємо над порталом – все волонтерськими зусиллями. Сайт вже є, але шукаємо спонсорів для підтримки його життєдіяльності. До того ж, кожен зможе його наповнювати та відзначати дружні до людей з інвалідністю місця. В ідеалі сайт має покривати всю Україну, але стартуємо з Києва. Думаю, якщо почнемо з наповнення інформацією про столицю, дамо приклад – інші міста теж обов’язково підтягнуться до нашої ініціативи.

Інший великий проєкт – «Віра здатна творити дива». Чи чули ви колись про гарденотерапію? Якщо й не чули, то точно відчували, як вирощування рослин заспокоює та вирівнює емоційний стан. Гарденотерапія – один із напрямків цього проєкту. Якось у Львові була у центрі «Джерело» й виникла ідея створити його мініатюру для людей з інвалідністю у Києві. У такому просторі зможемо вирощувати рослини і проводити заняття з догляду за ними.

Крім того «Віра здатна творити дива» задумувалася як мінімайстерня. Наша мрія – зробити її такою, куди діти могли б приїжджати займатися, а батьки в цей час працювати. Наприклад, шити еко-торбинки. У планах також відкрити кулінарну майстерню та майстерню з ремонту побутової техніки. Батьки зможуть у ній навіть дистанційно чи за гнучким графіком працювати. Для багатодітних сімей чи сімей, що мають дитину з інвалідністю такий тип роботи – єдиний вихід. Ми не можемо працювати цілий день, але не хочемо бути утриманцями – прагнемо заробляти і забезпечувати свої сім’ї. Дуже важливо дати батькам цей поштовх.

Серед проєктів, якими пишаємося – проєкт «Ми на стилі». Організовуємо так званий банк для збору одягу. Оскільки свого приміщення не маємо, співпрацюємо з Червоним Хрестом – передаємо їм ці речі, а вони вже реалізують завдяки власній базі.

Проводимо і щомісячний клуб «Віра» – збираємося з батьками, дітьми, спілкуємося, п’ємо каву, проводимо майстер-класи, до нас приїжджають клоуни, ілюзіоністи. Всі просто у захваті, адже у буденному житті не мають достатнього спілкування. Незабаром, 29 вересня, плануємо виїжджати на озеро – вже понад 100 охочих. Батьки дзвонять, запитують і не можуть дочекатися цієї зустрічі.

 Переважну кількість проєктів реалізували власними силами, майже без стороннього фінансування. Тому не вірте людям, котрі говорять, що допомагати – це дорого. Вони лукавлять. Можна все робити і з обмеженими ресурсами. Головне – мати ідею й доностити її. Побачите: відбою від охочих волонтерити та всіляко допомагати – не буде.

Громадські організації – це потужна сила. Саме вони допомагають людям і роблять багато того, що є сферою відповідальності держави. Шкода, що там де є кошти, не роблять того, що роблять люди, котрі таких ресурсів не мають.

Київська громадська платформа – це об’єднання активної спільноти, яка бачить розвиток Києва шляхом конструктивного діалогу та співпраці із публічною владою, тим самим розвиваючи місцеве самоврядування. Ініційована під час першої Академії громадської участі від проєкту Ради Європи “Сприяння участі громадян у демократичному процесі прийняття рішень в Україні” ще навесні 2018 року, Платформа офіційно зареєстрована у березні 2019 року та за підтримки Ради Європи в Україні поставила собі за мету зробити Київ містом, в якому комфортно жити, є можливості для самореалізації, думка кожного врахована, влада веде діалог та консультується перед прийняттям рішень.

Автор — Ірина Тітаренко