Тетяна Ісаєва: Політика з людським обличчям — це і є гендерний підхід

Громадський Простір

Про пошуки себе та віру в свою ідею, про речі, які перевертають свідомість, про непростий шлях у створенні першого в Україні гендерного музею та перетворення його на креативний простір для діалогу й навчання — розповідає Тетяна Ісаєва, засновниця та директорка Музею жіночої та гендерної історії.   

Тетяна Ісаєва в гендерному русі з 2004 року. Авторка ідеї та редакторка журналу з гендерної просвіти “Я”. Авторка ідеї та керівниця проекту щодо створення єдиного в Україні гендерного музею та першого в Україні Центру гендерної культури. 

Я відкрила для себе речі, які змінили мою свідомість

Темою прав жінок та гендерної рівності я займаюся давно. А почалося все з тренінгів Харківської жіночої організації “Крона”. Саме тоді я відкрила для себе такі речі, які змінили мою свідомість. Моїй дочці тоді було 15 років, і я розуміла, що перестаю бути для неї цікавою. Тому хотілося щось змінити у своєму житті. Хотілося говорити зі своєю дочкою однією мовою.

Коли тренінги закінчилися, у мене виникла ідея створити журнал, де можна було б розповідати про пошуки шляху до себе. Саме так з’явилося видання, у якому я пропрацювала редакторкою близько 6 років. 

Перший випуск інформаційно-просвітницького журналу “Я”, єдиного в Україні друкованого періодичного некомерційного видання з гендерної просвіти, з’явився у 2003 році.

Вже у 2006 році я потрапила у Швецію за навчальною програмою для ЗМІ, де нам розповідали про те, яким чином відбуваються процеси виборчих кампаній, про просування жінок у владу та яким чином це відображається у суспільстві.

Саме у цей період виникла ідея створити музей. Цю ідею я донесла своїм шведськими подругам-викладачкам. Звісно, ніхто одразу не кинувся створювати цей музей, але у мене з’явилися перші експонати. Через два роки назбиралася колекція — листівки, футболки, книги, сувеніри.

Вже у 2008 році за підтримки Українського Жіночого Фонду було створено першу виставку. Саме з неї почалося створення Музею жіночої та гендерної історії. Зазначу, що у 2019 році музею буде вже 10 років.

Музей жіночої та гендерної історії створений 2008 року в Харкові. Це перший та єдиний в Україні та у Східній Європі гендерний музей. Колекція музею нараховує понад 3000 найрізноманітніших експонатів, зібраних в Україні та переданих із різних країн світу.

Із самого початку це був переносний музей — ми переїжджали з місця на місце, проводячи різні заходи. Але оскільки більшість експонатів почала псуватися через постійні перевезення, а ще — наша колекція зростала, було прийнято рішення розмістити музей у постійному місці. На той час великих можливостей не було, тому музей “оселився” у приватній квартирі аж на 5 років.

Згодом, на його основі з’явився ще й Центр гендерної культури як місце для спілкування та навчання. Щоб людина, яка зайшла в музей та подивилась всі ці експонати, могла, за бажанням, дізнатися більше, могла навіть створювати власні проекти та змінювати своє життя.

Труднощів було та й досі є чимало — це і питання приміщення, фінансування, людських ресурсів. Перед нами було багато завдань — як зробити переносну виставку, як зробити виставку, щоб вона не псувалася, як знайти ті форми для донесення інформації, щоб вона була зрозумілою, цікавою та змінювала свідомість людини. Тому багато речей ми відкрили самі для себе.

У 2018 році завдяки підтримці Європейського Союзу Музей жіночої та гендерної історії переїхав у нове приміщення та перетворився у креативний простір для діалогу.

Гендерна чутливість не залежить ні від статі, ні від віку

Ні від соціального статусу, ні від роду занять, ні від національності, культури та релігії. Гендерна чутливість або є, або її немає.

Коли хтось скептично відноситься до всіх цих питань, ми показуємо, яким чином відбувається маніпуляція, яким чином людина може зіткнутися з гендерною дискримінацією. Зазвичай, люди, які не стикаються з цією проблемою, не відчувають її. Вони переконані, що її немає. А ті, хто зіткнувся, буває кажуть — “що ж ви так погано працюєте?”

Наше завдання — донести людям, що гендерні стереотипи, які обмежують можливості людини, не дають реалізувати власні бажання, прагнення та потенціали. І люди стають нещасливими. Бо людина, яка змогла знайти себе в цьому світі, неодмінно досягає успіху та визнання, вона отримує задоволення від процесу свого життя.

Показуємо, як суспільство перетворює жінок в об’єкти

“Жіночий євро”, що менший на 25% ніж звичайний євро, привертає особливу увагу відвідувачів музею. Він показує, що жінки отримують меншу заробітну плату, ніж чоловіки, за однакову роботу.

Також для порівняння, показуємо відвідувачам різні дитячі книжки. Зокрема, на що дівчаток та хлопчиків зорієнтовує українська книга, а на що — шведська. Книжка про шведську принцесу перевертає свідомість.

У музеї ми показуємо, які речі суспільство вигадало для жінок, щоб перетворити їх в об’єкти. Ми розповідаємо правду про ці речі. Наприклад, дехто вважає, що вже не існує традиції жіночого обрізання. Але все це реальність, дуже багато людей й досі страждають. А як це стосується України? Світ відкривається, до нас приїжджають люди з інших культур. Дівчата, вийшовши заміж, виїжджають в інші країни, де може виникнути така проблема з їхніми дочками.

Великі сили  протистоять гендерній рівності

Щодо закону, який вносить зміни до Кримінального кодексу щодо обов’язкової обопільної згоди на секс… На жаль, до певного часу в нашій культурі  існувало таке ставлення, що якщо жінку зґвалтували, то вона сама винна, бо одягла не ту сукню. Тому цей закон буде змінювати систему цінностей. Мова йде не про те, що жінок будуть вчити одягатись по-іншому, а про те, що чоловіки повинні відповідати за свої дії. Це не про культуру згоди або незгоди у сексі. Це про людину, яка прагне бути свідомою, сучасною людиною.

Скажу, що гендерна політика — це завжди маніпуляція. Маніпуляція людьми, які не можуть критично мислити. Бо людьми, які мають свою власну думку, не зманіпулюєш. Під час перебування у Швеції нас попередили, що ми можемо гуляти всю ніч, і ми можемо почувати себе у безпеці. Політика з людським обличчям — це і є гендерний підхід.

Ще сто років тому жінка не мала права ні навчатися, ні голосувати, ні права вибору при одруженні, ні права водити авто, носити штани чи з’являтись на вулиці ввечері. Суспільство змінюється, і ми маємо привносити потрібні зміни. Бо дуже великі сили  протистоять гендерній рівності.

Новий формат Центру гендерної культури

Тепер у нас можливість реалізувати наш задум — об’єднати в одному приміщенні Музей як простір для діалогу та сам Центр гендерної культури як простір для розвитку та навчання. Зазвичай, люди приходять у музей один раз. А до нас ви можете прийти декілька разів, бо маємо і велику колекцію, і можливості для навчання.

Центр гендерної культури — це інноваційна структура, що дає можливість для народження власних проектів, для отримання підтримки, для посилення себе, для пошуку нових речей, людей, які тебе зрозуміють та роблять з тобою одну справу, або хоча б рухаються в одному напрямку, живуть в одній системі цінностей.

Із жовтня 2018 року Центр гендерної культури розпочав свою роботу у новому форматі. Ціленаправлено організовуються заходи для молоді, такі як «школа волонтера», «сексуальність без міфів та упереджень» тощо.

На даному етапі проводимо тренінги для жінок — лідерок громад. Окрім того, заплановано навчальний візит у Швецію для 15 відібраних учасників. А вже наступний етап — це програма міні-грантів. Представники всіх напрямків, які в нас є, зможуть подавати заявки на проекти, пов’язані з гендерною чутливістю.

У Центрі відкрито дитячу кімнату, на основі якої розвиваються лабораторія креативної журналістики для дітей та сімейний коворкінг.

Центр підтримки малого та середнього бізнесу — ще один напрямок роботи, що здійснюється за фінансової підтримки USAID. Ми проводимо тренінги для людей, які тільки хочуть створити бізнес.  Як відкрити ФОП, аналіз бізнесу та його процесів, розробка бізнес-моделі, маркетинг, продажі в інтернеті, управління фінансовим ростом — тематика навчань різноманітна.

Окрім того, ми працюємо зі школами Харкова та області.  Хочемо через тренінги для вчителів, директорів та представників районного управління освіти розбудувати гендерночутливі школи. Плануємо організувати поїздку у Фінляндію, щоб показати, як проходить навчання дітей у сучасних школах.

Маємо ще такий напрямок як лабораторія досліджень та моніторингу. У березні 2018 року, залучивши волонтерів, ми проводили моніторинг навколишнього простору на предмет ідентифікації сексистських оголошень. У гендерний комітет Мінсоцполітики, що відповідає за це питання, було надіслано 88 скарг. Вже у березні цього року стартує другий моніторинг — будемо дивитись, що змінилось, а що ні. Також плануємо досліджувати міський простір на предмет гендерної чутливості. Всі дані нанесемо на карту, щоб можна було побачити, які місця відповідають необхідним критеріям, а які ні. 

Якщо ви хочете допомогти Музею жіночої та гендерної історії

Допомога потрібна завжди — це і підтримка в організації заходів, розповсюдженні інформації про події в музеї тощо. Якщо ви хочете допомогти музею фінансово або поволонтерити — контакти тут. 

 Проект “Центр гендерної культури як платформа для розширення прав і можливостей жінок та молоді”, що реалізовується за підтримки ЄС, має на меті поширення ідей гендерної рівності і гендерної культури.

У рамках проекту готується нова когорта тренерів/ок і радників/ць з гендерних питань. Проект реалізується у партнерстві «Харківським обласним гендерним ресурсним центром», громадською організацією «Агенція змін «Перспектива» та громадською організацією «Сучасна жінка».

Матеріал підготовлений в рамках The EU Project for Civil Society Development in Ukraine. Проект ЄС для розвитку громадянського суспільства в Україні створено задля зміцнення українського громадянського суспільства шляхом посилення ролі організацій громадянського суспільства у реалізації та моніторингу демократичних реформ та всебічному соціально-економічному розвитку в країні.