Громадський Простір

Збереження ментального здоров’я під час війни є не менш важливим, ніж забезпечення інших базових потреб — в цьому переконана команда молодої громадської організації “ЮСТИНА” на Чернігівщині.

З перших днів повномасштабного російського вторгнення, Іванівська громада, де сьогодні організація реалізує свої активності, дуже сильно постраждала. Деякі села опинилися в окупації, а деякі були під постійними обстрілами, як, наприклад, село Количівка. Все це негативно вплинуло на психологічний стан жителів громади — як дорослих, так і дітей. У постійному стресі живуть зараз сім’ї, де є військовослужбовці чи загиблі.

Щоб підтримати жителів громади, а саме — ознайомити з методиками психологічної самопідтримки та надати практичні навички для відновлення власного ресурсу, команда ГО “ЮСТИНА” реалізувала проєкт “Любов в родині — Мир у світі”.

Менторську та фінансову підтримку організація отримала завдяки проєкту “Інституційний розвиток громадських організацій в громадах України”, що реалізується Спілкою “Громадські ініціативи України” за сприяння Національного фонду на підтримку демократії (NED). 

Детальніше про актуальність подібних проєктів Громадському Простору розповіла Ольга Вовченко, голова ГО “ЮСТИНА”.

Громада постраждала від вторгнення і це вплинуло на психоемоційний стан її мешканців

У фокусі проєкту “Любов в родині — Мир у світі” — психосоціальна підтримка жінок 35+ років (у тому числі із вразливих категорій) села Количівка, що постраждали під час повномасштабного вторгнення. Учасниці проєкту вивчали методики самопідтримки та дізнавалися про практичні кейси для відновлення власного ресурсу. Загалом у проєкті взяли участь декілька десятків людей. Втім, серед труднощів його реалізації — стереотипне ставлення до потреби в психологічній допомозі, зокрема в сільській місцевості. Тож, як зауважують організатори, ще треба багато працювати над тим, щоб подолати ці стереотипи, аби психологічна допомога, особливо актуальна в часи війни, сприймалась як щось нормальне і потрібне.

“Наш проєкт був викликаний тими проблемами і потребами, які виникли в нашій Іванівській громаді Чернігівського району, — розповідає Ольга Вовченко. — Громада постраждала від повномасштабного вторгнення, і це вплинуло на психоемоційний стан її мешканців. Люди пережили окупацію — ворожа армія зайшла у села нашої громади, а їх сімнадцять. Було пошкоджено житлові будинки та інфраструктуру. Люди на власні очі бачили бої, і це дуже негативно вплинуло на їхній стан. До того ж жінки, які проживають на території громади, відзначили, що мобілізація чоловіків так само сприяла збільшенню навантаження на них, вони ресурсно виснажені з початку повномасштабного вторгнення. Були втрачені родинні зв’язки, оскільки чоловіки на фронті, а вони далеко від них і не завжди навіть в телефонному режимі можуть поспілкуватися.

Рідні виїхали, що також пригнітило психоемоційний стан. Жінки бояться за власне життя, за життя дітей, за членів своїх родин. У жінок не було навичок відновлення власного ресурсу. До всього — оскільки багато жінок втратили роботу, то знизилася фінансова спроможність. Наприклад, в місті, що знаходиться недалеко від села, є робота, але дуже великий конкурс, іноді не вистачає кваліфікації, тому доєднатися до платних консультацій або заходів, у них просто немає можливості. А ще в силу того, що вони активно займалися відновленням своїх будинків, то у них просто не було часу їздити на такі заходи. Тому й виникла ідея зробити на місці такий проєкт”. 

“З перших днів повномасштабної війни команда Освітнього дому прав людини в Чернігові, як і тисячі мешканців області, опинилася в епіцентрі бойових дій. Село Количівка, де знаходиться Освітній дім прав людини та через яке проходить одна із ключових трас в сторону Києва, перебувало під постійними обстрілами” — читайте також матеріал “Боремося за ті самі цінності, але в умовах війни: Сергій Буров про Освітній дім прав людини в Чернігові”.

“У нас протягом цього періоду в селі відбувалися толоки, — Ольга Вовченко розповідає про те, як з’ясовувалися проблеми в громаді. — Збиралися жінки, дівчата, хлопці, діти, тому все це обговорювалося в усній формі”. 

“Я навіть і не думала, що малювання може так заспокоювати”, або Про що проєкт

Серед проведених заходів — психологічний ресурсний груповий тренінг “Я — це я”, воркшоп з використанням психологічних МАК карток, воркшоп “Ресурсна куля”, майстер-клас “Мій ресурс в кожному фрагменті”, КВІЗ “Актівіті” тощо. Родзинкою став “Вечір сімейного кіно” — спільний перегляд та обговорення сімейного фільму з психологинею. У заходах взяли участь також діти й чоловіки, які прийшли підтримати своїх жінок.

“Нашим учасникам дуже сподобалися заходи, — каже Ольга Вовченко. — До прикладу, коли у нас була арт-терапія, ми використовували картини по номерах, а психологиня розповідала паралельно про те, як відновлювати свій ресурс. У супроводі лунала музика, яка розслабляє. Звісно, за цей час деякі картини не були завершені до кінця, тож потім телефонували жінки і казали: “Дитина не може лягти спати, вона домальовує цю картину! А я ж їй допомагаю… Це так розслабляє, це так надихає! Такий класний захід. Я навіть і не думала, що малювання може так заспокоювати”. 

Психологиня Олена Гірченко, яка була залучена у проєкт, розповіла, що в жінок змінився вектор емоцій: “Якщо на початку вони були трішки мовчазні та відсторонені, то вже в ході тренінгів почали розкриватися. Хтось сміявся, хтось плакав, хтось говорив, хтось сидів тихо, хтось почав спілкуватися зі своїми дітьми. Це є така динаміка змін. І тому після проведених заходів були люди, які зверталися до мене особисто, з якимись дівчатами ми продовжуємо спілкуватися у фейсбуці.

В принципі, оце і є позитивні зміни — коли люди не перервали контактність, а вирішили її продовжити. Думаю, що це звичайно позитивна динаміка, яку потрібно підтримувати. Тому що від ось такого до кожної людини, до кожної родини і прийде розуміння того, яким я можу зараз бути і яким я маю бути”. 

Психологічна допомога: чому це важливо

“Я підтверджую — це актуальна потреба,  — говорить керівниця організації Ольга Вовченко. — Навіть сьогодні в нас відбувається прощання з молодим захисником з нашого села. Самі розумієте — як це, коли люди ховають свого молодого сусіда, в якого ще все життя було би попереду.” 

Психологиня проєкту Олена Гірченко в коментарі Громадському Простору зазначила: “Однією з основ нашого виживання в період військової агресії, в період війни, є збереження саме ментального здоров’я. А збереження ментального здоров’я напряму залежить від того, наскільки люди дозволяють собі різні емоції, їх проживання, і тоді вони можуть відновлюватися. Бо інакше емоції виснажуються і ми виходимо в емоційне вигорання. Тому коли проводяться такі популяризаційні заходи, то учасники отримують не просто дозу інформації, а проживають свої емоції.

Такі активності — надзвичайно корисні. Адже якщо ти допоможеш самому собі зараз — бути в сьогоднішньому, бути різним, бути до себе співчутливим, бути до себе уважним, то тоді ти покажеш своїм близьким, як про себе треба піклуватися. А це і є запорука того, що ми всі зможемо встояти. І ми встоїмо не занурившись в глибоку травмованість, а встоїмо в тому, як зараз знаходимось”.

Наші захисники та захисниці мають повернутися в суспільство, яке сприятиме їхньому відновленню

“Унікальність цього проєкту полягає в тому, що його заходи проводилися родинами, — розповідає Ольга Вовченко. —Приходили не тільки жінки, а й приводили своїх дітей. І ця комунікація дітей була дуже важливою: діти комунікували з батьками, діти комунікували між собою, тому що у нас діти знаходяться на дистанційній освіті і вони між собою не спілкуються. А тут був чудовий приклад комунікації і спільного проведеного часу саме в родині. Це був чудовий досвід. Ми не очікували такого результату, коли очі горять і кажуть: “А все вже? Закінчилося? Можна ми ще тут побудемо?” — “Звичайно, можна”. Люди не хотіли йти. 

Я сподіваюся, що в нас все буде виходити. Наразі в нас є перешкода — в холодну пору року приміщення, в якому ми проводили цей захід, непридатне для проведення таких подій. Але ми шукаємо альтернативи, такий варіант є”. 

В межах проєкту ГО “ЮСТИНА” також провела локальний аналіз щодо актуальних проблем та потреб, результати якого будуть надані місцевій владі. “Опитування ми проводили за допомогою висячих питань та виявили такі проблеми і потреби, які нам були невідомі, — зазначила керівниця проєкту. — Тож маємо вектор руху. Будемо працювати”.

“Цей “марафон”, який триває на всій території України, жінки мають пройти достойно. Вони мають бути сильними, ресурсними та ділитися цим ресурсом зі своїм оточенням, своїми дітками. Жінки мають бути наповненими для того, щоб коли їхні чоловіки, сини, батьки, брати прийдуть, вони теж сприяли реабілітації і підтримці наших захисників. І наші захисниці також мають повернутися в суспільство, яке є наповненим, неозлобленим, та яке сприятиме тому, щоби швидше відновилися ті, хто пішов на захист наших життів, наших домівок, нашої землі”, — переконана Ольга Вовченко.