УЖФ: жінкам саме час ставати все більш “видимим батальйоном”

Громадський Простір

Представниці Українського Жіночого Фонду, міжнародної благодійної організації, яка допомагає жіночим громадським організаціям – через навчання, грантову підтримку їхніх активностей, різні кампанії  – відігравати активну роль у процесах розбудови демократичного суспільства, розповіли Громадському Простору про складові роботи за оновленою стратегією. Сьогодні Жіночий Фонд акцентує свою увагу й організовує допомогу в таких ключових напрямках – сприяння жіночому лідерству та розширенню економічних можливостей для жінок, запобігання насильству, підтримка жінок-вимушених переселенок та їхніх сімей, що розпочинають своє життя в нових громадах. Крім того, ми поцікавилися напрацюваннями УЖФ щодо стратегії громадянського представництва “Невидимий батальйон 2016-2017″, яка має на меті ліквідувати всі форми дискримінації жінок у Збройних Силах України.

Громадський Простір: Олесю, розкажіть детальніше про основні напрямки Українського Жіночого Фонду?

Олеся Бондар: Після того, як в Україні почалися сумні події, наше Правління прийняло нову стратегію, з якою ми працюємо з 2014 року. Вона прийнята на три роки – тобто до 2017-го. Ця стратегія містить п’ять пріоритетних напрямів. Перший із них – це жіноче лідерство та участь жінок у процесах прийняття рішень, політична участь жінок, йдеться про Академію жіночого лідерства. Також у нас є програма “Перший крок до успіху“, в рамках якої ми звертаємося до молодих жінок і намагаємося підтримувати молодих лідерок, які мають потенціал, бажання та енергію змінювати свої громади.

Олеся Бондар, директорка Українського Жіночого Фонду

Наш другий напрямок – це захист жінок і дівчат від насильства. Зараз ми всі розуміємо, що через воєнний конфлікт ця проблема постійно підіймається, ми маємо підвищений рівень насильства в суспільстві, тому направляємо наші зусилля також і на цей компонент. Надаємо підтримку жіночим організаціям, які працюють саме з жінками, які потерпають від насильства, які працюють із сім’ями, чоловіки яких знаходяться в АТО, а потім повертаються і в цих сім’ях відбуваються сплески насильства. Ми нещодавно завершили проект, спрямований на молодих людей і на подолання проявів насильства в їхньому середовищі.

Третій напрямок – це розширення економічних можливостей для жінок. Коли я говорю про якийсь напрямок, то маю на увазі, що він складається з двох частин – однозначно грантова частина, гранти, які ми надаємо жіночим організаціям, та діяльність, що додатково проводиться самим Фондом на підтримку того чи іншого напрямку. Тож у цьому компоненті ми надаємо гранти та проводимо тренінги з фінансової грамотності для жінок незахищених верств населення (одинокі мами, жінки-переселенки, жінки, чоловіки яких є зараз в АТО або були в АТО, безробітні жінки).

Ще один напрямок – це допомога внутрішньо переміщеним особам. Тут варто згадати проект “Внутрішньо переміщені особи та приймаючі громади: побудова толерантності через діалог”. Він щойно розпочався в чотирьох областях України – Харківській, Дніпропетровській, Херсонській та Вінницькій, та має такі завдання: надати жінкам-ВПО відчуття впевненості, допомогти їм подолати стрес, в якому вони знаходяться, і допомогти їм м’яко інтегруватися в ті громади, в які вони приїхали; допомогти представникам приймаючої громади і навчити їх, яким чином можна швидко реагувати на ті чи інші проблеми, з якими зіштовхуються і вони, і внутрішньо переміщені особи, з якими вони мешкають тепер разом. А третє завдання – це підтримати й місцеву владу, показати їм успішні практики – яким чином ті чи інші питання та проблеми ВПО вирішуються в інших регіонах. Тобто підтримати громади інформаційно та сприяти діалогу ВПО та місцевої влади. У рамках цього проекту будуть відбуватися тренінги, причому жінки, які мають маленьких дітей, матимуть змогу брати в них участь, тому що буде організований неформальний дитячий садок, буде організований літній табір для більш старших дітей ВПО, консультації для жінок ВПО. Також найактивнішим жінкам буде надаватися можливість організувати публічні заходи в своїх громадах для того, щоби сприяти налагодженню діалогу між приймаючими громадами та їх новими жителями.

Громадський Простір: Скільки триватиме цей проект?

Олеся Бондар: Він планується на рік, фактично, до кінця травня 2017-го. Ще є п’ятий наш напрямок – налагодження діалогу між жінками з різних регіонів України: захід, схід, південь, північ – для того, щоби сприяти розумінню в суспільстві, налагодженню миру.

Громадський Простір: Чи є фідбеки від цієї комунікації? Що самі жінки про це говорять – наскільки ця комунікація потрібна і як вона підвищує їхній потенціал?

Олеся Бондар: Перед тим, як працювати в регіонах з переміщеними жінками, ми проводили з ними фокус-групу. Одним із цікавих результатів стало те, що саме жінки готові спілкуватися. Якщо порівнювати чоловіків та жінок, то чоловіки більше спрямовані на те, щоби заробляти гроші, аби дати можливість своїй сім’ї нормально існувати, а ось жінки активно спілкуються між собою та відкриті до комунікації. Тому, навіть поспілкувавшись із нашими партнерськими організаціями в регіонах, ми бачимо, що жінки йдуть на контакт, вони готові щось робити, вони готові показувати в кожній громаді, що не є жертвами, а є ресурсом, є потенціалом, який може використовуватися громадою.

Громадський Простір: Чи помітили Ви тенденцію до розвитку жіночої активності? Можливо, Майдан відкрив щось нове?

Олеся Бондар: Загалом, кожна подія в країні дає поштовх до чогось. Можу сказати, що Майдан дав поштовх до створення нових, молодих ініціатив, до приходу молодих, активних жінок в жіночий рух. Це дійсно є дуже позитивним моментом. Ми бачимо, що й сам конфлікт призвів до того, що створюється  багато громадських організацій, з’являється багато активних жінок, які хочуть щось робити. Я думаю, що просто треба цих жінок трошечки підштовхнути, щоб вони задумалися не тільки про той низовий рівень і допомогу комусь іншому, а й до того – що вони могли б йти вже вище, будувати політичну кар’єру і змінювати країну вже на рівні найвищому.

Громадський Простір: Оксано, згадували про Академію жіночого лідерства, розкажіть детальніше про цей проект, знаємо, що днями пройшов уже другий тренінг.

Оксана Квітка: Проект Академія Жіночого Лідерства стартував рік тому. Після Революції Гідності, а також після зміни влади в країні, жінки почали активніше потребувати того, щоб реалізовувати власні ідеї, власні ініціативи на рівні загальнодержавному. Революція Гідності, зміна влади значно посилили жінок. І на це з’явився такий проект, оскільки є розуміння, що жінки мають багато ідей, багато прагнень та ініціатив. У багатьох випадках їм просто не дають рухатися вперед. Це можуть бути або якісь інституційні обмеження, або якісь власні обмеження, що ми називаємо “скляна стеля”, які заважають їм рухатися вперед. Таким чином, ми хотіли підтримати жінок, активних на місцях, на своїх регіональних рівнях, активних в громадському  житті, в політичному житті, в бізнесі, щоб вони мали сили, мотивацію, підтримку, в тому числі мережеву підтримку інших жінок в інших регіонах, щоб вони розуміли, що вони не одні і що вони є лідерками, можуть реалізувати власні ідеї та служити на користь своїх громад і на користь своїх ідей.

Оксана Квітка, менеджерка проектів Українського Жіночого Фонду

Проект стартував у серпні 2015 року за сприяння Національного Демократичного Інституту Міжнародних Відносин (НДІ) та фінансової підтримки уряду Канади. Тоді ми вперше оголосили конкурс і набрали перших 30 жінок на навчання в Академії Жіночого Лідерства. Ми, чесно кажучи, не очікували, що така кількість жінок буде потребувати підтримки. Нам подалося 315 жінок, які хотіли би проходити навчання, а обрати ми могли лише 30.

Курс навчання складався з двох триденних тренінгів. Один з них відбувся у вересні, інші два в грудні, також вони проходили певну роботу у міжтренінговий період. Ця робота сфокусувалася на такій новій ініціативі для України і для нашого Фонду як менторство. Менторство – це підтримка жінками-експертками у різних сферах учасниць проекту, щоб своїми експертними знаннями або своїм досвідом допомогти учасницям реалізувати свої проекти, ідеї. Учасниці першої Академії, після того як вони пройшли ці два тренінги, процес менторства, вирішили створити об’єднання, яке назвали Всеукраїнською жіночою ініціативою. Вони закріпили свої домовленості меморандумом, і це є той базис, на основі якого вони комунікують та співпрацюють.

Після завершення цього першого етапу, знову відбувся новий відбір 30-ти жінок. Загалом Академія має на меті навчання 60-ти жінок протягом цього року. Попит був ще більший ніж першого разу, приблизно на 28%. Цього разу до нас подалося 415 кандидаток до участі в Академії.

До слова, оголошення про цей конкурс на Громадському Просторі стало одним із топових, набрало рекордну кількість переглядів та поширень в наших соціальних мережах

Знову процес відбору був важкий, оскільки обирати кращих серед кращих – надзвичайно складно. Ці дівчата так само пройшли триденний тренінг, під час якого отримали інформацію про те, що таке гендерна тематика, що таке жінка в мобілізації громади, яку роль вона відіграє, що таке процес децентралізації і як потрібно контролювати владу на місцях, що потрібно робити для того, щоб досягати своїх певних цілей на місцях в політиці або громадському житті.

Упродовж Академії жіночого лідерства перед нашими учасницями виступали знані експерти та експертки. Ми запрошували Олександра Солонтая, Ярослава Юрчишина, Ольгу Веснянку, Ірину Славінську, Андрія Круглашова, Руслана Краплича, Ларису Кобилянську, Ларису Денисенко. Також ми запрошували депутаток міжфракційного об’єднання “Рівні Можливості”, зокрема Марію Іонову, Оксану Продан. Вони спілкувалися з жінками, які вже займають лідерські позиції в своїх сферах, поділилися власним досвідом, що вони роблять на своїх місцях.

Практично в кожному регіоні України є жінка, яка представляє нашу Академію. У деяких областях навіть є кілька учасниць, які готові підтримати одна одну, готові допомогти, готові разом створювати якісь проекти, розвивати та реалізовувати їх на користь своїх громад, і на користь жіноцтва, яке проживає у цих регіонах.

Громадський Простір: Чи планує Український Жіночий Фонд надалі продовжувати Академію жіночого лідерства?

Оксана Квітка: Оскільки даний проект показав себе надзвичайно продуктивно і надзвичайно потрібним для жінок, і ми бачимо, як в прогресі зростає попит на даний проект серед кандидаток, то ми хочемо продовжити його. Як тільки у нас будуть якісь новини, будемо писати про це на нашому веб-сайті або на нашій Фейсбук-сторінці.

Громадський Простір: Ви нещодавно презентували стратегію “Невидимого батальйону”. Що у ній закладено? Що вже вдалося досягти?

Ірина Колковська: “Невидимий батальйон” – це проект, який покликаний захистити права жінок, які воюють в зоні АТО, а також ведуть службу в Збройних Силах України. Ця ініціатива виникла після спілкування з активісткою Марією Берлінською, яка на власному досвіді відчула дискримінацію щодо жінок в зоні АТО. Вона хотіла займатися аеророзвідкою (пізніше вона заснувала Центр підтримки аеророзвідки), а їй запропонували бути начальником польової лазні… Ми поспілкувалися і вирішили провести ґрунтовне польове дослідження, взявши інтерв’ю в жінок, які воюють в АТО, в різних експертів, які займаються цією темою, військових. Стало зрозуміло після спілкування з жінками, що багатьом з них було запропоновано написати якусь посаду, яка дозволена у штатному розписі, але яка не відповідає їхній діяльності. Окрім того, існує дискримінація стосовно того, що жінка взагалі пішла в АТО і від побратимів, і від начальства, і від суспільства, і медіа.

Часто жінкам говорять – ти жінка, мати, будь вдома, виховуй дітей, вари борщ, бо на війні тобі немає що робити.  Після презентації результатів цього дослідження стало зрозуміло, що за це потрібно братися глибше і займатися адвокацією, захистом прав жінок, щоб змінити певні визначення в цих положення, нормативних актах, в законах стосовно участі жінок  в армії, в бойових діях, ЗСУ. Разом з активістками, які робили дослідження, і за підтримки ООН-Жінки, ми напрацювали стратегію. Основні пункти цієї стратегії містять положення про те, які конкретні кроки потрібно робити, щоб досягти нашої основної мети – захисту прав жінки, яка воює в АТО або служить в ЗСУ.

Громадський Простір: Ірино, а що саме закладено у цій стратегії?

Ірина Колковська: Мета стратегії – ліквідація всіх форм дискримінації щодо жінок у Збройних Силах України, зокрема повне забезпечення прав жінок на працю та освіту, мається на увазі – у військовій сфері. Стратегія, яку ми напрацювали, містить три основних компоненти: дослідницько-аналітичний, адвокаційний компонент із розширення прав та можливостей жінок у Збройних Силах України та інформаційно-агітаційний компонент. Дослідницький включає визначення (різними способами – через інтерв’ю, спілкування з експертами) тієї міри дискримінації і тих проблем, які наявні на даний момент.

Ірина Колковська, координаторка програм Українського Жіночого Фонду

Громадський Простір: Чи щось зроблено вже згідно з цією Стратегією?

Ірина Колковська: Ми її  тільки нещодавно презентували, але можна сказати, що наше попереднє дослідження, яке проводилося в зоні АТО, вже є першим кроком у плані дослідження проблеми. Також до дослідницького компоненту включено вивчення досвіду інших країн, на території яких були війни, а також країн, які є членами НАТО, та країн, в яких питання залучення жінок в армію розвинене добре – наприклад, Ізраїль, або скандинавські країни. Відповідно, після вивчення міжнародного досвіду планується пропонувати певні напрацювання та вводити їх в нас.

Громадський Простір: Чи долучився до реалізації даної Стратегії хтось із депутаток, чи це суто громадська ініціатива?

Ірина Колковська: Якраз метою презентації Стратегії і було знайти партнерів, які хотіли би долучитися. Ми, звичайно, запрошували багатьох – з громадського сектору, депутатів, представників посольств, і на даний момент є зацікавлені особи. Наприклад, Ірина Суслова заявила, що готова всебічно підтримувати цей проект, і, коли будуть напрацювання, вона готова виносити це на обговорення, вносити зміни у відповідні закони. На даний момент зацікавлення виявили багато громадських організацій, які займаються питаннями конфлікту взагалі та участі жінок у конфліктах, а також міжнародні організації. До прикладу, ми із самого початку співпрацюємо із ООН-Жінки. Зокрема, завдяки фінансовій підтримці ООН-Жінки ми надрукували посібники, які представляють результати соціологічного дослідження про участь жінок у військових діях в АТО.

Громадський Простір: Ви побачили певні зрушення після того, як було презентовано дослідження?

Оксана Квітка: Першим моментом зрушення можна назвати те, що у Міністерстві оборони введено посаду радниці з гендерних питань. Дар’я Малахова, яка призначена на цю посаду, представляла Україну на конференції в НАТО. Ми не кажемо, що це виключно завдяки нашим зусиллям, але консолідованими зусиллями щось змінюється в цьому напрямку. Варто відмітити ще одну важливу річ – є така Резолюція Ради Безпеки ООН  1325, яку конче потрібно прийняти в країнах, про це говорять практично всі провідні жіночі міжнародні організації. Вона є надзвичайно важливою для підвищення ролі жінок у процесі розв’язання конфліктів, у процесі прийняття рішень, вирішення конфліктних ситуацій і, зокрема, війни, яка відбувається в Україні.

Ситуація поки що маленькими кроками, але змінюється. Дуже важливо пам’ятати про це у контексті прав жінок на війні, а також Резолюції 1325. У нас є Національний план дій, ним опікується Міністерство соціальної політики, але відбувається дуже мало зрушень для реалізації Резолюції і Національного плану. Що ще важливо у контексті кампанії “Невидимий батальйон”, так це те, що про це почала говорити преса, про це почали говорити політики, зокрема, і присутність Ірини Суслової і активний погляд на цю проблему з боку МФО “Рівні можливості”, піднімає цю тему нагору – і не дає її заговорити.

Громадський Простір: Олесю, чи можете промовити свій меседж або побажання тим жінкам, які ще перед собою бачать ту “скляну стелю” обмежень – що їм робити, щоб звільнити свій потенціал, позбутися власних страхів та упереджень?

Олеся Бондар: “Скляна стеля” – це, в основному, не їх упередження та страхи, це те, що суспільство має для жінок та готує для них. Буквально минулого тижня, коли всі раділи з перемоги Гілларі Клінтон, говорили про те, що це історична подія для самої Америки – пробито ту “скляну стелю” в їхній країні. У нас за один день ми її не порушимо, але ми працюємо над цим і, я думаю, що  якщо ми всі разом будемо йти до цієї мети, то ми все-таки зможемо її досягнути.

Громадський Простір: Мати жінку-президента?

Олеся Бондар: А чому б і ні? Хай буде жінка-президент. Стереотипи існують, і так чи інакше, ми будемо із ними зіштовхуватися, але все ж збільшити можливості ми зможемо.

___________________________________________

Дивіться також відео: 

Автор: Галина Жовтко, Любов Єремічева

Фото, відео: Любов Єремічева