Валентин Красноперов: Донбас – це наш «Дикий Схід». Він молодий, недосвідчений, але потенційний

Олександр Ярощук

Рух «Сильні громади» – один з небагатьох, ціль якого – допомогти громадянському суспільству Донеччини розвиватися практично та навчатися впливати на владу.

Завдяки координаторам у містах Донеччини та проведеним тренінгам з місцевими активістами, громадянське суспільство донецького регіону активно розвивається – підвищується його ефективність та вплив.

Громадський Простір поспілкувався з координатором руху «Сильні громади» Валентином Красноперовим та розпитав – як він бачить розвиток громадянського суспільства Донеччини та Луганщини сьогодні та який потенціал має громадськість цього регіону. Наш висновок втішний – Донбас оновлюється, ініціативу у свої руки беруть амбіційні громадські діячі, які нині вже можуть впливати на прийняття рішень місцевою владою.

Громадський простір: Які ключові завдання руху «Сильні громади»?

Валентин Красноперов: Перша проблема – монополізація процесів в Донецькій і Луганській області. Друга – патерналістичність настроїв. Але є надія — це поява  та активізація великої кількості громадських діячів. Люди зрозуміли, що їм треба щось робити, щоб зупинити війну — покращувати внутрішній стан України, підвищувати якість життя. Щось подібне було між ФРН і НДР. Коли потрібно було якістю життя показувати різницю між системами. Люди на Донбасі зрозуміли, що треба змінювати громади, щоб ніхто не міг використати їх недостатньо якісне становище в інформаційній боротьбі. Так було у Сватово, де фермери вигнали бойовиків через те, що громада мала свою суб’єктність — у такій громаді люди розуміють свій інтерес, вони заробляють гроші, живуть нормально, і для них Україна — Батьківщина. Тому перше –  потрібно демонополізувати громадянське суспільство і створити суспільний ліфт, для тих, хто отримав довіру в суспільстві.

Друге наше завдання – допомогти людям рости. Хтось залишиться громадським діячем, а хтось стане політичним суб’єктом. Громадська діяльність, окрім того, що вона впливає і контролює владу, вона в демократичних суспільствах народжує майбутню владу. Ми це розуміємо і хочемо людей втягувати в активність і допомагати їм об’єднуватися, вирішувати проблеми людей, навчатися важливим інструментам, наприклад, доступові до публічної інформації, показувати яким чином, до кого і як звертатися. Коли треба вирішити важливе питання громади, ми, до прикладу, збираємо підписи якомога більшої кількості громадян і надсилаємо всім державним органам, які відповідають за це питання звернення. Таким чином, ми допомагаємо об’єднувати громадянське суспільство Донбасу.

По-третє, ми навчаємо громадських діячів різним інструментам контролю, законодавству, пояснюємо що таке громадський активізм і навіщо він потрібен, чому якісне життя в населених пунктах залежить від громадської активності тощо.

Ми стали однією з платформ, яка поєднала громадських діячів півночі Донецької області. Вони зараз підтримують один одного – їздять на суди, беруть участь у спільних акціях, адвокатують зміни. Я не кажу, що виключно ми це зробили – та ми стали однією з основних підвалин для цього.

Далі з цим досвідом потрібно виходити на решту східних областей, де є схожі проблеми — монополізм і патерналістичність.

Фото: Команда “Сильних громад”/fb.com/gromady.dn.ua

Громадський простір: Маєте на увазі Харківську, Запорізьку та інші області?

Валентин Красноперов: Так, області Сходу і Півдня. Але ми йдемо не в обласного значення міста, а в невеличкі громади – по 50, 100, 150 тисяч населення. Ми намагаємося допомагати громадянському суспільству там, оскільки я вважаю, що хороші громади треба допомагати будувати у населеному пункті, де проживає до 150 тисяч осіб. У великих містах інші процеси. Ми теж туди включаємося, але в іншій ролі.

Отже, нашими завданнями є знищення політичної монополії і розвиток громадянського  суспільства, створення механізму громадського контролю на владу.

Є і практична складовав цих завдань. Перше – аналіз проблем і дій влади. Ми аналізуємо проблеми і адвокатуємо зміни. Ми проаналізували прозорість, відкритість, активність, комунікацію місцевої влади; ми змушуємо місцеві влади створювати в міськрадах інформаційні стенди, інформувати як вони приймають людей, як до них звертатися. Так само на сайті міської ради змушуємо оприлюднювати автобіографії депутатів, їхні декларації, змушуємо вчасно видавати проекти і рішення, бюджети, генеральні плани, річні плани закупівель – все, що допомагає людині зрозуміти, яка є влада і що вона робить. Ми змушуємо їх краще комунікувати з громадою через громадські ініціативи, громадські слухання та бюджети участі. Ми робимо рейтинг проаналізованих міст, аби показати у яких містах найкраще справляються. Це впливає на місцеве самоврядування.

Громадський простір: Скільки показників ви оцінюєте?

Валентин Красноперов: Ми проводимо оцінку по 132 критеріям. Насправді, це дуже сильно впливає на місцеву владу. Наприклад, коли в Бахмуті (колишній Артемівськ) дізналися, що місто посідає перші місця, зібралося позачергове засідання виконкому, на якому виконком прийняв рішення далі покращувати показники. Так само і в Добропіллі. Місто знаходиться в середині рейтингу. Там побачили, що це недобре і зараз приймається багато хороших речей — вони зробили гарні інформаційні стенди, розробляють сайт. Так само вчинила міська рада Торецька (колишній Дзержинськ). Місцеві ради бачать рейтинг, і на них це сильно впливає.

Громадський простір: Хто, на твою думку, найкраще і найгірше справляється за вашим рейтингом?

Валентин Красноперов: Непогано – Бахмут, Слов’янськ, Добропілля, дуже важко – Покровськ (колишній Красноармійськ), Мирноград (колишній Дімітров). Дуже важка ситуація в Дружківці.

Громадський простір: З чим це пов’язано?

Валентин Красноперов: На жаль, сьогодні центральна влада ідентифікує як виправлених тих людей, які відмовилися брати участь у процесах сепаратизму. Тобто, якщо ти був залучений до сепаратизму, але сьогодні кажеш, що був неправий, то людина стає напівсвоєю, з нею працюють. А ми – громадянське суспільство – визначаємо сепаратизм як крайню форму — якщо людина залучена до сепаратизму, то ти маєш понести відповідальність. А чи розуміють вони, що таке західна цивілізація, як служити громаді, відкривати інформацію, допускати людей до комісій, що таке відеонагляд? Якщо я зайду з камерою, буду знімати і мені ніхто нічого не скаже – то це вже рівень. На жаль, в нашої влади немає розуміння, що, в першу чергу, важить не лояльність, а ціннісні поняття. Знову ж таки, лояльність і неофеодалізм продовжується.

Громадський простір: “Сильні Громади” часто відвідують регіон і спілкуються з місцевими активістами. З того що ви там бачите, які основні потреби громадських діячів?

Валентин Красноперов: Донецька і Луганська область відрізняються. Донецька область вже на іншій стадії розвитку.

Луганській області потрібно окрім проукраїнськості мати якісний характер — розуміти як впливати на владу, як реалізувати свої права, показувати людям, що вони теж є суб’єктом і можуть вирішувати їх проблеми. Це не просто – я українець, я з прапором, я виб’ю ногою двері мерії. Це дуже низька форма активізму. Якості не вистачає!

В Донецькій області теж проблема з якісним активізмом. Але не в такій мірі. Найбільше в Донецькій області не вистачає іншого – організованості і об’єднання один з одним. Є більш помірковані групи, а є велика кількість людей, які вважають, що зовнішню патріотичність треба проявляти більше. Об’єднавшись, вони можуть зробити багато серйозних справ. Навіть перемогти на Донеччині зі своїм представником по мажоритарці. Але вони цього не роблять. Це — стара проблема.

 Громадський простір: Як би ти оцінив громадянське суспільство у Донецькій та Луганській областях сьогодні та до 2014 року?

Валентин Красноперов: За цей час кланова еліта втратила монополію. Вчора система була монопольна не лише в політичній площині – вона була монопольна в правовій, економічній площині. Існувала пострадянська партія, яка вважала, що Донбас – це її базис. Вона стримувала розвиток громадських процесів. Та влада контролювала міліцію, СБУ, прокуратуру, підривала громадські ініціативи, альтернативні партії, рухи.

Саме такі контрольовані умови формували поле для громадської активності. Велика кількість людей не усвідомлювала, що Україна – це їхня Батьківщина. Вони над цим не задумувалися. Дуже сильно культивувалася культура Донбасу як особливого регіону. Ніколи питання не ставилося виключно про Україну. На Донбасі був сильним регіональний патріотизм. Звісно, це нормально, але коли він став вище за все національне, це шкодить. І наслідки ми бачимо.

Але після подій 2014 року багато людей зрозуміли, що Україна – це вище, ніж мала батьківщина. Друге – змінились умови діяльності громадянського суспільства. Стовідсотково можу сказати, що силові органи зараз не контролюються місцевими, вони контролюються центральною владою і вже не є інструментом впливу на громадянське суспільство.

Єдине, що залишилося – це економічна монополізація і незначна активність патріотично налаштованого виборця. На жаль, тут проявляється інституційна проблема української держави – вона не може робити стратегічні сценарії. Подивіться на ці кволі Міністерство інформації та окупованого Донбасу – це не інститути.

Сьогодні немає стратегії економічного розвитку Донбасу. Її потрібно писати під економічне переформатування регіону і відхід від індустріального стану до інноваційного. Така стратегія має формуватися на загальнонаціональній стратегії відходу від вугільного споживання, до прикладу. Коли вугілля не тільки не виробляється на Донбасі, але і не споживається по всій країні. Але цього немає також.

Громадський простір: Чи погоджуєшся ти з думкою про те, що до 2014 року громадянського суспільства в Донецькій області як такого не існувало?

Валентин Красноперов: Воно було в зародковому стані конкретно по містах. Але взагалі не мало комунікації один з одним на обласному рівні. Та і то часто проявлялась більш в політичній площині, ніж громадській. Причиною тому була суспільно-політична монополія, яка не давала взаємодіяти один з одним. Між містами комунікація була проблемою, але зараз цей процес комунікації почався.

Громадський простір: Як ти оцінюєш ефективність реалізації проектів і роботи громадських організацій Донбасу? Які основні успіхи в цьому напрямку?

Валентин Красноперов: Ефективність росте. Раніше вона була низької якості. Зараз в містах з’являються громадські осередки, які готові писати проекти різного характеру – просвітницькі, інфраструктурні, на підтримку малого бізнесу тощо. Звільнилося суспільство, змінилося поле діяльності громадянського суспільства –  і пішов ріст.

Громадські активісти ще мають пройти певний процес розвитку, але разом з тим великий потік західних грошей зіграв свою позитивну роль. Знаєте, є така думка, що ГО – грантоїди. Насправді, це уряд може бути грантоїдом. Тут виходу нема, все рівно приходиться гроші давати. А якщо ГО не показала свою ефективність, то грантодавець просто від неї відмовляється – є репутація, аудит, це зовсім інше поле. Гранти даються під конкретні індикатори і за ними слідкують. Рівень відповідальності ГО набагато вищий, ніж в уряду.

Велика кількість ресурсу з Заходу і умови, які ставляться перед НУО, спонукають їх розвиватися, робити проекти більшими, якіснішими, важливими. Неурядові організації починають думати над економічними секторами, над впровадженням інфраструктурних проектів. Півтора року тому цього не було.

Громадянське суспільство проходить ефективний еволюційний розвиток. Якщо далі так буде продовжуватися, ми отримаємо дуже потужне громадянське суспільство на східній Україні. І частково ми вже його маємо. Це неодмінно вплине на всю країну.

Мені здається, що Східна Україна може стати певним рушієм для всієї країни і не тільки через ріст громадянського суспільства. Тут люди тільки знаходять себе. І коли остаточно знайдуть, то дадуть Україні потужний поштовх.  Це – урбанізовані, технократичні області, де інноваційний розвиток може бути дуже потужним. Але люди тут позбавлені об’єднаності. Міста дуже молоді. Тільки зараз з’являються такі поняття як фестивалі, ярмарки – щось суб’єктне, те, що йде від них, а не те, що їм нав’язали, як 9 травня чи день жовтневої революції. Там ніколи цього не було. Захід це вже пройшов. Ці процеси, які відбуваються на Сході України, вони додадуть до України сильно, але потрібен час. Це – наш Дикий Захід, але у нашому випадку – «Дикий Схід». Він молодий, недосвідчений, але потенційний.

Громадський простір: Прогноз на наступні 5 років: де будуть основні проблеми і потенціал громадянського суспільства та регіону загалом?

Валентин Красноперов: Це залежить від вирішення конфлікту. Якщо Мінський процес буде імплементований зараз, то через 2 роки перспектива буде.

Однак, у мене великі сумніви, що найближчим часом ми зможемо його повернути, тому що РФ не полишає сподівань розкачати Україну, використовуючи внутрішній фактор. Це показує, що Росія буде використовувати всі можливі методи, аби не піти з Донбасу і виконати ціль яку поставила – розкачати Україну шляхом створення юридичного суб’єкта в українському конституційному полі, через який Москва могла б контролювати Україну. Цьому завданню 300 років – робити все можливе, аби Україна не була суб’єктом своєї землі. 20 років ми не були суб’єктом, ми балансували на розтяжці. Зараз, нарешті, ми цю суб’єктність отримуємо. Вона ще не повна. Але факт в тому, що від Росії суб’єктність ми точно отримали і її завдання – зупинити це за допомогою Донбасу як інструменту контролю. Якщо Крим – для внутрішнього споживача, то Донбас – для контролю над Україною.

Я думаю, що справи з контрольованим урядом Донбасу підуть так, як йдуть зараз. І незабаром ми отримаємо іншу громадсько-політичну площину саме з Донецької області. На мажоритарних округах почнуть обиратися люди не зав’язані на економічному або клановому ресурсі, а які справді займаються громадською діяльністю. Рівень організації суспільства піде таким чином, що громади матимуть потуги висувати своїх політичних представників на вибори. Цей розвиток не буде абсолютним, але якщо громадські активісти зможуть вирішити проблеми громади, створювати організаційні форми, об’єднувати людей, створювати волонтерські, інформаційні тощо мережі, то їхня потужність буде настільки сильна, що або їхні представники підуть на вибори, або політичні сили будуть вимушені грати за іншими правилами, тому що громадянське суспільство їх просто витисне з поля. Тоді з’являться інші політичні сили.