Виклики після Євромайдану — громадський сектор у дії

Prostir.Ua

Громадянське суспільство повертається до свого звичного формату роботи. Адже є потреба окреслити важливі завдання, новий порядок денний. Проте без врахування поточної ситуації та викликів, які постали після Майдану, ці спроби не будуть успішними. Саме тому днями у Києві пройшов круглий стіл, де були представлені майже всі регіони України. Як показала дискусія, а захід став саме майданчиком для висловлення своїх позицій, а не розлогих доповідей, є певні локальні особливості, проте глобальне завдання спільне – зберегти цілісність України та перевести енергію Майдану в конкретну корисну дію.

Коли Київ уже думає про інструменти збереження та розширення здобутого на Майдані, наприклад, який з варіантів люстраційного закону більш оптимальний, то Схід та Південь дуже складно переживає свій Майдан, одночасно перебуваючи під тиском і сепаратистського руху, і прямого впливу агресора.

Звісно, головний виклик – це готовність самого Сходу спробувати позбутись міфів та стереотипів, пройти дерадянізацію, бути готовим сприйняти нову реальність власним неангажованим поглядом.

Частково громадські організації за ці 4 місяці відклали свої поточні справи і займалися питаннями дещо новими для себе, різноаспектної допомоги Майдану. Але як зазначив Андрій Нечипорук, Товариство Лева (Львів), під час організації місцевих майданів, у багатьох активістів з’являлося багато ідей та бачень, як у нових реаліях варто було б певні процеси налагодити, окреслювались нові напрямки для подальшої громадської активності.

Що зараз треба робити корисного – основна лінія розмов у середовищі громадських організацій. Але щоб зміни ставали глибокими і безповоротними, громадянське суспільство – представники всіх регіонів України – мають сформувати спільне бачення та запланувати практичні кроки, які потрібно робити в найближчий час.

Події майдану оголили багато і проблем, і ситуацій, для вирішення яких сьогодні велике вікно можливостей. Але, як вважає Юрій Степанець, Мережа «Громадські Ініціативи України», громадянське суспільство має подолати розпорошеність і творити нову якість громадської роботи, нову якість політики, продовжувати тиснути, втілювати зміни, формувати нові групи носіїв цих змін.

Валерій Пекар, візійний проект “Нова Країна”, вважає, що Майдан – це, по суті, 3 революції водночас: у сфері економіки, у сфері політики, у сфері ментальності – і всі три спрямовані на те, щоб перевести Україну із середньовіччя в сучасність. Громадянське суспільство зараз має зрозуміти, що потрібно об’єднуватися – не за інтересами, а за цінностями, тому що інтереси тимчасові, а цінності постійні.

5 завдань, над якими наразі має працювати громадянське суспільство:
1. Громадський контроль над владою – через громадські ради при будь-яких органах влади, але оновивши/переформатувавши їх, забрати кишенькових людей, доносити голос суспільства, давати додатковий ресурс для органів влади. Публічний діалог,звітувати що відбувається, чиновники мають бути готові вийти на Майдан і прозвітувати.

2. Нові соціальні інституції – під час Майдану ми бачили сплеск нових ініціатив, як-то самооборона районів проти тітушок, інші спонтанні активності. Так само зараз на громадських засадах працюють десятки робочих груп, бо поки тільки така форма роботи є дієвою, органи влади, система прийняття рішень побудовані таким чином, що швидкодія неможлива.

3. Інформаційна війна – держава не має можливості наразі повноцінно самотужки її виграти. Десятки ініціатив, прості люди включаються в інформаційну роботу, створюють інформаційні продукти різними мовами, налагоджують канали поширення інформації закордоном, часто досить успішно.

4. Захист виборів – у світлі зовнішньої загрози українці мають реалізувати своє право на вибір, ситуація вимагає завершення легалізації нової влади – країна має отримати нового Президента, і дуже важливе завдання захистити виборче право.

5. Зшивання України – це ключове і довгострокове завдання, яке, по суті, вимагає діалогу про майбутнє країни, бо тільки спільне бачення розвитку країни уможливить спільне майбутнє.

Ми перебуваємо на другому етапі нашої революції, коли потрібно працювати над зміною системи, розробкою нових механізмів участі громадськості, старі здебільшого формальні і недієві. Але щоб ці дії були ефективні, енергію Майдану потрібно перевести в конструктивне русло, вважає Михайло Шелеп, Центр Політичного Аналізу та Виборчого Консалтингу (Волинь).

Для виконання вимог Майдану потрібна консолідація місцевих активних груп. Зараз на Волині актив працює з кількома ініціативами, щоб поставити їх на постійні рейки: громадські слухання щодо кадрових призначень на керівні посади на основі публічного конкурсу, громадська люстрація, Віче – не як форма прийняття рішення, а як представлення позиції і консультацій, звітування перед громадою.

Важливе завдання, яке актуальне для громадських середовищ усієї України, -залучати і навчати людей, які проявились під час Євромайдану, які хочуть і готові далі вчитися бути професійними активістами. Звісно, для України Майдан – це пробудження громадянської активності, тому той низький показник залученості до громадської діяльності (8% за оцінками фонду “Демократичні ініціативи”), має вирости.

Запал через незнання та відсутність можливостей їх здобути може швидко згасати, тому цей момент варто використати і провести нову кампанію якісно нових навчальних заходів по всій Україні: в першу чергу, як користуватися інструментами громадського моніторингу і контролю, сформувати базу знань про наявні механізми здійснення впливу громади на прийняття рішень.

Також важливо не допустити повторення 2005 року, коли громадськість після Помаранчевої революції швидко переключилась на власні справи, замість довести справу до кінця і закріпити результат. Ігор Зубко, представник Євромайдану Запоріжжя, вважає серйозним викликом правильно організувати процес формування громадського контролю – через створення народної ради. Ситуація складна, оскільки після перемоги суб’єкти Майдану стали розрізненими, почали зважати на власні інтереси, дійшло до того, що в місті вже діє 2 майдани.

Цим користується влада, зіштовхуючи ці майдани і маніпулюючи їхньою розрізненістю. Влада декларує готовність дослухатись, знаючи що громадськість між собою не може домовитись. Тому на виході отримуємо ту ж імітацію громадських слухань щодо отримання керівних посад тощо. Паралельно виникають і бутафорські громадські ініціативи.

Поки що про ці тонкощі змін, нового порядку денного громадянського суспільства говорити Сходу та Півдню не на часі. Поки існує пряма небезпека в Донецьку, Харкові, Луганську та інших міст Сходу та Півдня елементарно захищати ідею єдиної України. І проблема не лише в подоланні міфів та стереотипів, а в прямій агресії сепарат-груп, груп зовнішньої підривної дії, та в цілому небезпека військового вторгнення.

Як зазначила Тетяна Дурнєва, Донецьке КВУ, Донецьк ще в минулому столітті, про що вже всі забули. Шини, коктейлі молотова – це зараз їхня реальність. “Майдан настільки був прекрасний, що тепер його хочуть повторити в Донецьку, але геть навпаки – зі знаком мінус”.

Це місто, де за прапор України можуть побити серед білого дня. Де ще палять машини місцевим активістам. Де закінчується Національний Велопробіг на підтримку цілісності України – так і не почавшись. До того ж варто зважати, що це регіон з традиційно неактивними і прагматичними людьми. Березневий кількатисячний вихід на Майдан в Донецьку став справжньою подією.

Проте зовнішня загроза змогла об’єднати громадські організації, ЗМІ, партії на створення Комітету патріотичних сил Донбасу, що працює одразу в кількох напрямках: інформаційна робота на розвінчування міфів, допомога військовим, збір пожертвувань та забезпечення необхідними речами, та поширення національної символіки. Деталі можна дізнаватися з Фейсбук групи Действуем вместе #Донецк

Спрацьовують креативні і щирі ініціативи. Наприклад, нещодавно Львів написав і надіслав Донецьку понад 300 листів. Але місцеві активісти придумали як гідно їх передати – перев’язавши їх жовто-блакитними стрічками, волонтери роздавали листи біля Національного університету. Реакція була дійсно позитивна, листи були повні щирих слів і побажань донеччанам. Увага, людське спілкування – це те, що спрацьовує завжди.

Ще більше уваги громадянського суспільства має приділятися Криму. Наразі українці Криму потребують і підтримки, і конкретних практичних речей не тільки від держави. Ми не маємо права лишати Донбас чи Крим сам-на-сам. Навіть звичайні акти підтримки від українських НУО, спільні майданчики для комунікації є бажані, – говорить Олександра Целіщева, Центр регіонального розвитку “Топ-Кая” (Сімферополь).

Як свідчать останні події, зараз найбільш серйозний виклик – знайти розуміння як всій Україні допомогти Сходу подолати інертність, стереотипи, сепаратизм, не спровокувавши хвилю несприйняття, негативний зворотній ефект.

Такі глобальні та локальні проблеми важливо вирішувати об’єднаними зусиллями. Спробувати дати комплексну відповідь на згадані виклики ставлять собі за мету ініціатори проекту «Виклики після Євромайдану — громадський сектор у дії»: Громадький Сектор Євромайдану, Фонд Освіта для Демократії (Варшава, Польща), Мережа «Громадські Ініціативи України» та Товариство Лева.

Мартина Міхалік, Фонд Освіта для Демократії (Варшава), зауважила, що важливо допомогти створити простір, в якому активне громадянське суспільство на локальному та національному рівнях зможе спільно віднайти рішення на найбільші виклики України. Для визначення ключових проблем та викликів, пошуку порозуміння та практичних кроків в рамках проекту заплановано низку ініціатив – круглі столи у кожному регіоні України, своєрідні сесії планування дій, конкурс грантів на проведення комунікаційно-інформаційних кампаній, а також серія стажувань та ознайомчих візитів для представників громадянського суспільства.