Як на Закарпатті сприяють інтеграції дітей ВПО через гастрономію
Перші дитячі кулінарні змагання "ГастроІнтеграція. Закарпаття" пройшли в Оноківській ОТГ. Саме через таку креативну форму гастрономічних змагань з приготування страв закарпатської кухні із ...
Додано:
Громадський Простір
Перші дитячі кулінарні змагання “ГастроІнтеграція. Закарпаття” пройшли в Оноківській ОТГ. Саме через таку креативну форму гастрономічних змагань з приготування страв закарпатської кухні із залученням до участі і представників місцевого населення громади, і ВПО, ГО “Європейська Школа” мала на меті взаємну інтеграцію. В одноденних гастрономічних змаганнях взяли участь діти та підлітки, з яких половина учасників – внутрішньо переміщені особи, які мешкають нині на території Оноківської сільської громади.
Упродовж повномасштабної війни Закарпатська область перебуває у статусі глибоко тилової території, а її міські, селищні і сільські територіальні громади розміщували тисячі вимушених переміщених осіб з фронтових і прифронтових та окупованих і деокупованих регіонів України. Зокрема, в Оноківській територіальній громаді Закарпатської області проживає (офіційно зареєстровано) понад півтори тисячі ВПО.
Тож проект “ГастроІнтеграція. Закарпаття”, втілений спільно із Оноківською територіальною громадою, мав на меті підвищити рівень залучення ВПО в життя громади у такий незвичайний спосіб. Менторську та фінансову підтримку організація отримала в рамках проєкту “Інституційний розвиток громадських організацій в громадах України”, що реалізується Спілкою “Громадські ініціативи України” за сприяння Національного фонду на підтримку демократії (NED).
Про активності за проектом та важливість подібних заходів Громадському Простору розповів член правління ГО “Європейська Школа” Ладислав Помпель.
Можемо допомогти нашій країні, працюючи з дітьми як місцевими, так і ВПО
На думку організаторів, обмеженість ресурсів в умовах війни та гуманітарна криза диктували специфіку роботи і вирішення тих проблем, які вимагали негайного реагування — ремонти шелтерів, забезпечення харчування та забезпечення гуманітарної допомоги, виплати грошової допомоги від держави та міжнародних організацій. І це, безумовно, необхідні речі. Але разом з тим необхідно приділяти увагу інтеграційним та освітнім заходам, наданню психосоціальної підтримки людям, що постраждало від війни, допомогти їм краще адаптуватись та інтегруватись, адже ВПО вже є невід’ємною складовою приймаючої громади, а частина з них залишиться проживати на Закарпатті.
В організації переконані, що недостатність та/або неналежність таких знань і обізнаності щодо регіону тимчасового (або уже постійного) перебування або проживання ВПО на Закарпатті не сприяє не лише їхній адаптації у новому для них соціально-економічному, природно-кліматичному, культурно-мовному і релігійному та ментальному середовищах, але й створює певні бар’єри для повноцінної інтеграції.
“Ідею такого проекту ми носили в голові давно, — розповідає Ладислав Помпель. — Навіть одного разу ми спробували такий проект подати на фонд “Відродження”, але більш масштабніше. Втім, тоді — на щастя або на жаль — ми не отримали фінансування своєї ідеї. Проте зараз удосконалили сам проект, саму заявку. Зрозумівши всі попередні наші помилки, ми його подали знову до Спілки “Громадські ініціативи України” і таким чином ідея була підтримана.
Наша громадська організація уже десять років працює з дітьми. З початком повномасштабного вторгнення ми пробували працювати в різних напрямках. Проте, з плином деякого часу, ми зрозуміли, що наша головна мета — працювати з дітьми. Саме таким чином ми можемо допомогти нашій країні — працювати з дітьми — і місцевими, і дітьми, які приїхали в Закарпатську область з інших регіонів.
Ми працюємо в декількох громадах Закарпатської області. В Оноківській сільській громаді побачили, що самі дітки не до кінця є інтегровані, в них виникають певні психологічні бар’єри — у спілкуванні і у всьому. У нас були на думці спортивні ігри, різноманітні івенти, але ми вирішили, що саме інтеграція внутрішньо переміщених дітей може добре відбутися через гастрономію Закарпаття. Адже наша кухня є особлива.
Ми вчимо внутрішньо переміщених дітей, як правильно готувати закарпатські страви, аби вони розуміли весь колорит нашого краю. Для проведення цього змагання створили команди, де були присутні рівноцінно діти ВПО та місцеві, для того щоб вони під час процесу приготування їжі могли поспілкуватися, один одного підтримати і в такий спосіб налагоджувати свої соціальні зв’язки“.
“Майстер-шеф по-закарпатськи”, або Кулінарні змагання як спосіб інтеграції
У змаганнях взяли участь 6 команд, 36 учасників, це підлітки віком з 14 по 18 років — 18 місцевих та 18 ВПО. За сприяння навчальних закладів середньої освіти на території громади інформація про проведення відбору поширювалась серед учнів місцевих навчальних закладів. Врешті, на відібрані команди покладено завдання – за 3-4 години приготувати обрані місцеві страви, почастувати журі, а також пригостити вболівальників, друзів та родину. Оцінювалися, зокрема, смакові якості кожної страви, акуратність нарізки продуктів, презентація страви, командна робота тощо.
“Спільно з Оноківською територіальною громадою нам вдалося відібрати учасників на цей проект, — розповідає координатор проекту. — Були залучені відділ освіти, культури, молоді та спорту, а також директори шкіл, педагоги-організатори, які допомогли з відбором. Таким чином ми провели цей фестиваль. В Оноківській територіальній громаді є населені пункти Оноківці, Оріховиці, Невицьке, Кам’яниця і Гута. І ми спробували від кожного села взяти команду. Проте оскільки Оноківці є найбільшим селом у цій територіальній громаді, тому від них було дві команди.
Враження в дітей чудові. Взагалі ми громадською організацією працюємо з дітьми від семи років, але саме в цьому проекті ми взяли трішки старших, від чотирнадцяти років. Менші прийшли теж на наш фестиваль, але як глядачі…
Сам фестиваль дещо нагадував телепередачу “Майстер-шеф”. До проведення змагань були залучені кваліфіковані у галузі кулінарії та закарпатської кухні судді”.
“Завдяки матеріальній підтримці Спілки “Громадські ініціативи України” закупили продукти харчування, взяли в оренду обладнання для приготування цієї їжі, — розповідає Ладислав Помпель. — Оноківська територіальна громада надала нам стадіон у користування, приміщення, де ми збирали цих діток. А ще було музичне оформлення, тобто територіальна громада допомогла нам у цьому.
Командам було надано три страви, які були обов’язковими для приготування. Це були бограч закарпатський, лечо і також їм треба було приготувати млинці по- закарпатськи, у нас це називається палачінти. За кожною командою був закріплений представник школи, який дивився за правилами техніки безпеки, слідкував за вогнем, за гострими предметами, які були на столах тощо.
Сам захід ми проводили у селі Невицьке. Цих дітей прийшли підтримати їхні батьки, родичі, знайомі, а також мешканці територіальної громади, які зацікавилися кулінарним видовищем. Враження у присутніх були дуже добрі. Була дегустація — дітки презентували свої страви — враження були ще кращі”.
“Це перші дитячі кулінарні змагання в Оноківській ОТГ, шість команд дітей по шість людей змагаються в приготуванні традиційних закарпатських страв. Дуже важко — негода, але діти повинні зготувати бограч, лечо і палачінти з різними начинками. Будемо привчати дітей любити кухню, вміти експериментувати, і той, хто не боїться, той зробить класну страву”, — коментував Першому інформаційному каналу голова правління ГО “Європейська Школа” Борис Чернявський.
Переможцями конкурсу визначено команду “Королеви кулінарії”.
“Врешті, фідбеки були від педагогів-організаторів, директорів шкіл про те, що потрібно запускати факультатив в школах саме з приготування їжі, бо це доречно. А діти раді були дізнатися, як правильно готувати ці страви. Під час самого гастрономічного змагання відбувалися й інші події, зокрема виступи місцевих колективів, співи, танці — дітки презентували свою творчість”, — розповідає Ладислав Помпель.
Діти тепер спільно проводять час
“Ми постійно контактуємо і збираємо такі фідбеки, тобто зворотній зв’язок — говорить Ладислав. — І як знаємо з розповідей працівників шкіл, що дійсно — діти тепер спільно проводять час. Ми таким чином інтегрували дітей, вони між собою подружились. Бо є сім’ї, які приїхали в територіальну громаду після повномасштабного вторгнення, а є сім’ї, які приїхали в громаду після підриву Каховської ГЕС і ще не були наскільки інтегровані, тобто друга хвиля внутрішньо переміщених.
За цим проектом ми також роздрукували матеріали у вигляді брошури “ГастроІнтеграція. Закарпаття”. Це така маленька методичка із кулінарними рецептами закарпатської кухні. Це меню, ці рецепти складали самі діти”.
Організатори проекту переконані — такі заходи, такі проекти потрібно не лише продовжувати, а й масштабувати.
“Так, продовжувати інтегрувати дітей-ВПО саме через гастроінтеграцію потрібно, — вважає Ладислав Помпель. — Але потрібно продовжувати у вигляді масштабування. Тобто у нас ще є багато інших територіальних громад, куди приїхало дуже багато внутрішньо переміщених осіб. Тому можливо це масштабувати, брати не одну територіальну громаду, а декілька одразу і вже в майбутньому розширювати цей проект. Наприклад, спочатку будуть відбуватися певні навчання, а вже загальні змагання будуть не всередині однієї громади, а між громадами”.
Організатори вважають, що якісними результатами подібних проектів є те, що внутрішньо переміщені особи у складі учасників таких гастрономічних змагань на території місцевої громади інтегруються в культуру Закарпаття, а місцева влада долучається до проведення заходів з інтегрування ВПО в життя краю.
“Треба віддати належне і подякувати всім фондам, які допомагають зараз Україні, допомагають внутрішньо переміщеним особам, — говорить Ладислав Помпель. — Проте часом деякі фонди “гасять пожежу” шляхом надання продуктових наборів для внутрішньо переміщених, або надання певних речей — це все зрозуміло, це добре. Але потрібно також робити проекти з аспектом на сталість.
Ми аналізуємо ситуацію і після завершення проектів робимо, так би мовити, свою організаційну рефлексію серед організаторів і також збираємо фідбеки саме від учасників, які беруть участь в наших заходах. Тому на даний час я вже можу сказати, що цей проект варто масштабувати і продовжувати.
…………………..
Фото: Оноківська об’єднана територіальна громада