Юлія Соловйова: мотивацією має бути бажання жити під синьо-жовтим стягом

Громадський Простір

 “Ти ж юристка, не підкажеш, які доки потрібні для виїзду за кордон?”, “А не скажеш, чи треба дозвіл від батька на виїзд з дитиною?”, “Скажи, будь ласка, які документи брати з собою в ТЦК та СП, щоб мобілізуватись?” — приблизно такі питання від друзів та друзів друзів з’являлись з самого початку повномасштабного вторгнення”, — згадує засновниця ЮрШтабу Юлія Соловйова. Уже невдовзі вона звернеться до своїх колег з усієї країни — юристів та адвокатів — з пропозицією об’єднати зусилля для надання безплатної юридичної допомоги тисячам українцям. Так і виникла відома нам ініціатива ЮрШтаб.

Спершу для поширення інформації про ініціативу зверталися до інфлюенсерів, і це спрацювало: люди дізнавалися про таку можливість. За два роки діяльності надано більше 21 тисячі консультацій. Нині запити з юридичних питань від аудиторії змінилися, але ініціатива не втрачає своєї актуальності. Ба більше — організація допомагає тим, хто допомагає іншим, консультуючи волонтерів, громадські організації та благодійні фонди про важливості у правових питаннях, які допоможуть уникнути помилок та полегшать діяльність. Про все це і не тільки Громадський Простір поспілкувався з Юлією Соловйовою — в час, коли ініціатива відзначала свою другу річницю. 

Як для вас почалася велика війна?

Уже напередодні, 23 лютого, ми говорили з близькими і зрозуміли, що щось почнеться. Домовилися про те, що може виїдемо на пару місяців на Захід України, що можливо щось почнеться і треба перестрахуватися. Це була середа, а наступний день — четвер, 24 лютого, ми зрозуміли, що трошки не встигли. І зустріли, власне, повномасштабне вторгнення в Києві. 

Чесно кажучи, я проспала, сон був міцний, хоч сирена волала. Десь о сьомій прокинулася, було 25 пропущених викликів, повідомили, що почалося… Дивлюся по картах, одразу заходжу в гугл-мепс — Київ бордовий, чую сирени, бачу з вікна, що люди скуповують все в магазинах, виїжджають: хтось на заправку, а хтось уже з речами. Не знаю — можливо, я до того готувалася морально або просто не усвідомила, що почалося, тому кажу: “Вже почалося, вже нікуди не поїдемо, давайте ще годинку спимо, хоча б до восьмої. Війна війною, хочу ще поспати”. Мені кажуть: “Яке поспати? Треба прокидатися і збиратися”. Відразу почала всіх обдзвонювати та пропонувати виїхати, бо ще було місце в машині. З тими, хто погодився виїхати, ми розподілили обов’язки, хто що бере — хтось бере воду, хтось бере мінімально якісь продукти, хтось ще щось. Словом, були чіткі дії, спокійні, зважені. 

Відчували, що буде війна?

Так, хоч і не хотілось в то вірити.  23-го особливо було тривожно весь день, відчувала, що щось може початися. Тож в той же вечір вирішила пошукати житло в оренду на Заході України. Однак, ті варіанти, що були доступні ввечері, на ранок були відсутні…

Ми пробули на Заході України, власне, два місяці. Але ці перші дні згадую так, наче то був сон.  Коли ми виїжджали з Києва, з Київської області, винищувачі літали над головою і ми не розуміли — це наші чи не наші, а їхати треба. На дорозі були люди, які їхали по зустрічці, на узбіччі стояли люди, у яких не було власного авто в надії, що їх хтось підвезе. Було страшно, особливо незнання того, на скільки війна затягнеться. І хоча розмови про “дв- три тижні” почались досить рано, я ловила себе на думці, що уже можу не повернутись в Київ.  Однак, моніторинг новин та накручування себе на найгірші сценарії — це не вихід. І якраз в той момент люди почали звертатися  до мене з різними юридичними питаннями. 

Ви маєте юридичну освіту?

Так, з юридичної сфери, але я не надто практикувала до початку повномасштабного вторгнення, мені завжди більше подобалось менеджерити процеси. Пропрацювавши в юридичній сфері 4,5 року, я вирішила піти, однак, у долі були інші плани.. Пів рочку відпочила від юридичної сфери і от, власне, почалася повномасштабна війна і вона внесла свої корективи…

Про що запитували у перші дні? Це були запити від друзів? 

Знайомі знайомих, друзі… Найбільш поширеними були питання, що стосувались перетину кордону, мобілізації  та військової служби. Тоді кожен і кожна приймали для себе рішення: їхати чи залишатися. Воювати чи волонтерити. Люди, які виїздили за кордон вперше, мали особливо багато питань, часто звертались до нас, перебуваючи  безпосередньо на кордоні, коли кожна хвилина на вагу золота. В стресі не всі розуміли, що ввели воєнний стан, оголосили загальну мобілізацію та що це означає.

Тобто питань було багато?

Звісно. Дуже багато. 

В який момент зародилася ідея ЮрШтабу? Коли почалося підключення до розв’язання цих питань своїх друзів?

Насправді, 28 лютого, дуже швидко. Тому що мені постійно, активно писали. І тут я дивлюся, що дійсно — питань багато, абсолютно різних, і я, напевне, всі не осилю. І розумію, що в моїх колег, у юристів, може бути така сама історія, коли звертаються: “Ой, ти ж юрист, я запитаю зараз…”. А деякі юристи не в усьому розібралися. Неможливо в усьому розбиратися, особливо, коли ти, наприклад, займаєшся тільки бізнесом чи ще якоюсь специфічною сферою і можеш забувати якісь інші речі, займаючись виключно своєю галуззю. Тож я подумала про те, що, напевно, варто все-таки створити хоча б якийсь чатик в Телеграмі, щоб люди могли звертатись, і не тільки мої знайомі. Я розумію, що якщо в моїх знайомих є така потреба, то, мабуть, ця потреба є в багатьох.

Я тоді написала своєму колишньому керівнику з пропозицією. Кажу: “Я розумію, що в тебе, напевне, теж завал… (в нього своя юридична компанія), але давай щось зробимо корисне для людей”. І так потім зорганізувалися з різними колегами, долучилися і айтівці, і PR-спеціаліст, який допомагав з поширенням інформації. Таким чином заснували таку ініціативу.

Фото з зустрічі команди ЮрШтабу у Львові

Скільки вас є в команді?

Зараз нас 78. У нас є багато волонтерів, які волонтерять з самого початку повномасштабки. Наприклад, одна з найбільш активних волонтерок, Вікторія Кшуташвілі, волонтерить два роки, при цьому вона долучається щодня… 

Звідки ці люди?

Це люди зі всієї України. Це Київ, Харків, Дніпро, переселенці, ті, хто переїхав з Луганська, Донецька в інші, більш безпечні міста ще з 2014-го року. Також є з Одеси, з Заходу України, є з Хмельницького, Вінниці тощо. Також це наші юристи, які проживали довгий час за кордоном. Умовно кажучи, вони навчалися там міжнародному праву. Наприклад, у нас є одна дівчина з Італії, вона там вивчилась, уже 20 років живе, працює, і ось коли почалася повномасштабка, то вона, звісно, захотіла допомагати. З часом вона долучилася до нас, бо розуміє, що може допомагати віддалено і в тому, в чому вона профі, надавати якусь користь.

З 78 людей не всі юристи, адвокати, є ще студенти, помічники, які не всі консультують (є невелика частина студентів, які консультують), деякі допомагають просто з адміністративними завданнями — написати якийсь допис тощо. Це також айті-спеціалісти, які займаються розробкою ботів у Телеграмі, у Вайбері. Зараз розроблюємо свою веб-платформу. 

З волонтерками ЮрШтабу у Львові під час форуму

Днями ви святкували 2 річницю ініціативи… А коли вирішили зареєструвати громадську організацію?

Як громадська організація ми зареєструвалися уже в жовтні 2022-го року, на чергову дату від початку нашої роботи. Від 4 жовтня 2022-го року ми є громадською організацією, а з 4 березня ’22-го ми почали працювати просто як ініціатива — до жовтня ми не реєструвалися. Зрозуміло, що ми юристи і, в першу чергу, мали би подумати про реєстрацію якоїсь юрособи абощо, але, якщо чесно, було не до того в перші місяці.

По-перше, були зайняті іншими питаннями. По-друге, не було ціллю зробити якийсь масштабний проєкт. Ціллю було допомогти людям, а далі вже як вийде. Зрозуміло, що ми бачили перспективу, що можна завдяки цим інструментам допомагати людям, впливати тощо. Але ми навіть не очікували таких результатів, ми не очікували, що настільки багато всього буде і що настільки в нас вийде це все зробити. 

Ясно, що якби це не мало попиту в людей, ми би цим не займалися. Ми бачимо, наскільки наша робота відгукується. Ще й досі у нас щодня є нові запити на консультації — немає такого, щоб не було жодного запиту. 

З неформальної зустрічі команди ЮрШтабу в Києві

Як змінилися запити від початку великої війни? Напевне, зараз це інші питання?

Так, якщо тоді мова йшла про виїзд за кордон, щось на кшталт такого, якщо ми беремо жінку з дітьми — як влаштуватися, де отримати допомогу, то зараз питання можуть стосуватися повернення до України або ж ведення бізнесу, реєстрації  ФОПу в Україні, коли ти проживаєш за кордоном, тобто питання подвійного оподаткування.  

Також поширеною практикою для нас є повторні звернення від людей. Наприклад, візьмемо військового, який пішов служити в травні 2022-го, писав нам та радився щодо мобілізації, пізніше звернувся з питанням відпустки, потім, на жаль, отримав поранення, тому питав щодо виплат та лікування.  Тобто такі запити є  життєвими і такі запити, які йдуть в ногу з часом. 

Усе, що стосується змін законодавства — власне, зараз дуже актуальні питання щодо виплат ВПО. Якщо спочатку питали, наприклад, як зареєструватися, що це за статус, навіщо він потрібен, тому що люди могли просто не знати, навіщо їм ця довідка і чи цю довідку можна не носити фізично, а лише мати в Дії, то зараз запити більше спрямовані на певні соціальні послуги для ВПО, пільги тощо. Власне, з новими змінами для ВПО постають дуже гострі питання щодо того, кому продовжать виплати, кому ні, тому що їх значно поріжуть. 

Коли влітку 2022-го року відбулися зміни в трудовому праві, було дуже багато запитів щодо цього. До нас навіть зверталася профспілка Нової пошти, ми працювали з ними теж на благодійних засадах, надавали консультації з трудового права. Тобто ми реагуємо на виклики, які нам диктує час, війна.

Наразі запити трансформуються.  Напевно, можна сказати, що на початку повномасштабки запити були простіші. На них можна було зробити певні узагальнення, бо багато людей питали про те саме: перелік документів, якийсь алгоритм тощо. Зараз же питання більш складні та персоналізовані, які потребують детального вивчення та включення.

Маєте якусь приблизну цифру за два роки щодо кількості консультацій? 

Наразі ми закрили понад 21 тисячу запитів — стільки надано консультацій. 

Як убезпечуєтеся від вигорання, адже війна — це вже сам по собі стрес, а тут ще й допомога багатьом людям, які мають свій стрес і клопіт… 

Для багатьох саме таке волонтерство і є допомогою, тим, що “тримає менталочку”. Тому що, наприклад, беремо якусь масовану ракетну атаку, люди спускаються в сховище. Є те, на що ми не впливаємо. Ми не можемо збивати ракети своїми руками, але можемо руками взяти телефон, умовно, зайти в наш бот і тут допомагати людям, надавати консультації. І відчуваєш, що допомагаєш просто зі сховища. Робиш свій внесок. 

Сказати, щоб у нас були якісь програми з підтримки ментального здоров’я для команди — на жаль, не можу. Тому що у нас немає ресурсів на цей напрямок, у нас немає постійних спонсорів.

Фото з неформальної зустрічі ЮрШтабу в Києві

Чи працювали вже з фондами для підтримки своєї роботи?

Ми брали гранти лише цілеспрямовано на певні проєкти. Зараз один з них впроваджується. Найбільш серйозний у нас грант до 20 тисяч євро на розробку технічних рішень — не тих, що зараз є, а вже нових. 

Щодо боротьби зі стресом, то ми використовуємо всі інші можливі ресурси. Наприклад, минулого року був волонтерський ретрит Української Волонтерської Служби, на який зі мною потрапила наша найбільш активна волонтерка та ми провели 5 днів в Карпатах, відновились та зарядились енергією на нові починання.  

Інколи важко — як, напевне, й будь-якій людині. Мені здається, що всім буває важко. Загалом складно відповідати на питання про те, що тримає, бо таке відчуття, що тримає тільки хребет (посміхається — прим. авт.). Буває різне, але я сама по собі сильна людина і подекуди просто змінити якусь картину перед очима, поїхати кудись навіть в робочих питаннях, але в інше місто — це трошки допомагає, коли розвіюєшся, коли займаєшся своїми справами, робиш те, що тобі подобається. Наприклад, я просто люблю подивитися серіал від початку до кінця або якийсь добрий мультик, щось таке. І після того я переключаюся, стає краще. 

Які наразі маєте ключові напрямки, проєкти?

Перш за все, у нас залишаються безкоштовні юридичні консультації для широкого загалу — для військових, членів їхніх родин, внутрішньо переміщених осіб, з трудових питань, для бізнесу в умовах війни, щодо перетину кордону, щодо українців за кордоном, сімейні питання (одруження, розлучення, спадки тощо). Це основний напрямок. Люди можуть звертатися до нас в боти в Телеграмі або у Вайбері і в живому часі спілкуватися з юристом, з адвокатом і отримувати консультацію. Це перший напрямок. 

Другий напрямок — це адвокація прав волонтерів. В межах нього ми маємо декілька таких підпроєктів. Перший — у співпраці з Українською Волонтерською Службою надаємо юридичні консультації для волонтерів також через наші боти. А також проводимо активності з онлайн-консультацій — у форматі лекцій, вебінарів, або просто групових консультацій, такі навчання. Також я долучаюся як тренерка до навчальних програм Української Волонтерської Служби, трохи підвищую правову свідомість наших волонтерів і представників громадського сектору. 

У нас також є ресурс Юридичний навігатор волонтера, який ми зробили у партнерстві з “Інститутом міста” Львова. Власне, там ми теж зібрали корисні інструкції, статті, роз’яснення простою, зрозумілою, людською мовою щодо питань, які можуть виникати у волонтерів та у громадських організацій, благодійних фондів. Умовно кажучи, про те, як пригнати машину для ЗСУ, як зареєструвати фонд, шаблони-документи для реєстрації фонду, коли звітувати і що взагалі для того потрібно. І додатково ми долучаємося до змін у законодавстві на запрошення Центру демократії та верховенства права й УНЦПД. Власне, ми постійно долучаємося до їхніх адвокаційних заходів. Наприклад, з останнього — ми долучалися до Державної програми волонтерства на 2025-30 роки: вносили правки в  концепцію, яку підготувала Нацсоцслужба. І постійно долучаємося до подібних заходів, розуміємо, що це — супер важливо. Підтримувати тих, хто підтримує інших — це наша маленька місія. Ми б хотіли допомагати тим, хто допомагає іншим. 

Додатково ми рік працювали з проєктом, який займався відбудовою міста Ірпінь. Тобто окремим напрямком для себе ми бачимо відбудову, наш внесок в цей процес. Це Irpin Reconstruction Summit, ми співпрацювали з ним протягом року. Вони напрацьовували проєкти для відновлення міста, деякі вже навіть реалізовані. Вони, власне, на День незалежності у 2023 році передали місту свої напрацювання. У нас залишився меморандум з міською радою. Зараз можуть бути точкові запити на те, щоб допомогти зареєструвати кооператив, щоб благодійний фонд передав мешканцям цих будинків будматеріали абощо.

Також плануємо робити проєкт, який буде допомагати безпосередньо людям, які втратили житло, вирішувати їхні юридичні питання — власне, все, що пов’язане з відновленням їхнього житла, з отриманням допомоги від держави по єВідновленню (це або 200 тис. на ремонт, або сертифікат на нове житло). Хочемо долучатися до цього, тому що бачимо, що насправді людям дуже то болить, і то для них дуже важко. В нестандартних випадках люди можуть стикнутись зі складними  бюрократичними процесами, з якими самотужки розібратись не вийде, але не всі мають змогу оплатити послуги юриста, адвоката. Якщо ми беремо невеличкі громади, невеличкі села, то тим паче. Безумовно, є центри надання безплатної вторинної правової допомоги від держави, але їх на всіх не вистачить. Тому ми розуміємо, що тут можемо підсилити та спільно допомагати. 

Також зараз ми активно працюємо над новими технічними рішеннями… Наявні зараз Телеграм-бот і Вайбер-бот були розроблені нашими айтівцями з нуля. Це не якесь готове рішення, яке ми взяли і користуємось. Юристи з айтівцями продумували кожну функцію, радились щодо того, щоб це було зручно для всіх. 

Далі ми зрозуміли, що не всі користуються Вайбером і Телеграмом, наприклад. І ми б хотіли взагалі мати трошки більший функціонал, більші можливості, ніж вони є в тих месенджерах і хотіли би написати свою веб-версію нашого інтерфейсу, зробити свою платформу, через яку люди також могли б отримувати безплатні юридичні консультації. І — що важливо — щоб наші юристи могли працювати через цю платформу. Для цього має бути більш широкий функціонал: щоб можна було брати декілька запитів паралельно, умовно, декілька чатів, те, що не дає робити Телеграм. У мене зараз теоретично може виникати така проблема, що якщо один юрист консультує одну людину, то він у цьому чаті обмежений, він не може вийти і піти консультувати паралельно іншу людину. І тому для того, щоб підвищити нашу ефективність, ми вирішили розробити це технічне рішення.

Плюс наразі оновлюємо сайт. Власне, це буде як комплексна історія. На це ми й залучили кошти. Ми брали участь в Акселераційній програмі Act to Support проєкту “Фенікс”, що виконується Фондом Східна Європа коштом Європейського Союзу. І, власне, зараз втілюємо ці технічні рішення. Вже цієї весни буде такий класний публічний реліз — будемо представляти це все людям. Впевнені, що воно посприяє допомозі більшій кількості людей, розширить нашу аудиторію і дасть нам змогу більш ефективно працювати й допомагати українцям. 

Раді передати ваші меседжі наснаження колегам, активним людям та інституціям… Перемога буде… А ще?

Дуже відгукується те, що перефразовував Святослав Вакарчук з “Океану Ельзи”, про те, що не треба питати себе, коли це все закінчиться, варто питати, що ви зробили для Перемоги. Дуже суголосно, дуже це підтримую. 

Мотивацією має бути, мені здається, для кожного і для кожної бажання жити під синьо-жовтим стягом. Так чи інакше, просто кожна людина має себе запитати, в якій країні вона хоче жити і який стяг бачити над своєю головою. Я колись написала такі рядки: щоб додому не прийшла окупація, підтримуй війська мотивацію! 

Кожен і кожна мають розуміти, що для того, щоби жити у вільній, незалежній, сильній країні, всі мають щось робити. І закінчиться воно, напевно, тоді, коли ми докладемо максимум зусиль. Всі. 

Мені здається, що дуже важко зараз про це говорити. У мене не вкладається в голові, як для когось може не існувати війни, але це мої відчуття…  Як, наприклад, хтось може не розуміти, чому важливо донатити… Мені здається, що це супер прості речі, але я розумію, що є люди, для яких контекст цей зовсім інший, що коли потім воно приходить безпосередньо до них додому, наприклад, коли мобілізують чоловіка, сина, тата, ще когось, то люди починають уже більш активно бути в контексті. Може це й нормально? Але, мені здається, що війна вже в кожній хаті, що просто немає родини, якої би вона не торкнулася.

Кожен просто має для себе вирішити, що він хоче і ким він хоче бути, про це і Зеленський згадував… Я за те, щоб бути громадянином. Тому працюймо — і все у нас буде добре.  

………………………………………………………………………………

Розмову вела Любов Єремічева
Фото з архіву ЮрШтабу