Жанна Кобилінська – дарує Україні “Добрі новини”

Любов Єремічева

Жанна Кобилінська, головна редакторка інформаційного порталу “Добрі новини з України” – непересічна особистість, яка за короткий час створила попит на справді позитивні новини України. Жанна – патріотка, з чітко визначеною громадянською позицією, вона допомогає активіст(к)ам у просуванні їхніх починів. Про те, як народилася її ініціатива з культивації добрих новин, вона розповіла Громадському Простору.

Жанно, кілька слів про себе. Як долучилась до громадської медійної роботи?

Народилася у Києві, закінчила Національну Академію СБУ, спеціалізація «перекладач-референт англійської й французької мов». 5 років пропрацювала в інформаційно-аналітичній службі. Звільнилася у 2008 році через відсутність можливостей розвиватися як у професійному, так і особистісному плані.

У 2009 році почала займатися громадською діяльністю, пізнавати внутрішню «кухню» медіа-сфери. Ще через рік колеги з Херсону запросили працювати волонтеркою на Сайт з розвитку туризму в Україні. Вичитувала перекладені англійською мовою тексти, потім почала виконувати функції редакторки сайту, спеціалістки із зовнішніх комунікацій. У лютому 2012 року працювала піар-менеджеркою сайту.

Саме період з 2009 по 2013 роки стали для мене найпродуктивнішими з точки зору розвитку як особистості: відвідувала різні тренінги, семінари (медіа, піар, написання проектів, ефективні комунікації), стажування (Польща); спілкувалася з різними людьми й відпрацьовувала мистецтво комунікації, займалася саморозвитком – тобто усім тим, що було для мене новим, але цікавим.

Та рушійною силою до усіх перерахованих активностей було досягнення мети (маленькі чи глобальні). Так сформувалося кредо мого життя: «Щастя людини не у меті, а шляху її досягнення». Найбільше в людях ціную – надійність, щирість, відповідальність.

Чи траплялося тобі переживати якісь труднощі в житті, з яких виносились позитивні і глибокі уроки?

Безперечно. Коли я з першого разу не вступила до Академії, бо понадіялася на своє відмінне знання англійської і не готувалася до складення двох інших іспитів. Провалила – бо склала не на «відмінно». Самовпевненність – це добре, але вона має бути здоровою та підживлена працею. Важко перенесла смерть мами, я тоді щойно вступила до Академії. З нею у мене були дуже близькі стосунки. Саме тоді, у 18 років, як це не дивно може прозвучати, я стала набагато дорослішою, адже попереду було навчання у військовому вузі. Думаю, що тоді почав формуватися мій характер, віра, в першу чергу, у свої сили та відчуття на собі відповідальності за своє майбутнє.

Розкажи про ідею порталу Добрих новин? Як вона виникла?

Сама ідея почала народжуватися під час роботи на туристичному порталі – спочатку розміщувалися новини зі сфери туризму, потім ми розширили спектр й додали культуру, спорт, освіту тощо. Тоді я побачила, ЯКА наша Україна, ЯКІ люди в ній живуть.

Коли у березні 2012 року (якраз напередодні ЄВРО), співзасновники сайту позбавили права вести сайт, я вирішила «перекинути» ідею й назву порталу у Фейсбук (на той момент у мене був нульовий досвід роботи з цим ноу-хау). Але, з часом, збагнула, що туризм – надто вузька сфера.

Зокрема, у березні 2012 року народилася група «Відкрий Україну через позитив» – майданчик, на якому збиралися лише добрі, корисні та цікаві новини про Україну та українців.

Перші півроку (!) я була єдиним дописувачем у спільноті – так важко було зрушити впевненість українців у тому, що в Україні інфоприводом є лише смерть, підпали, корупція, скандал, поразки тощо.

Як приклад: «Подивилася вечірній випуск новин. Краматорськ, Маріуполь, Надя Савченко, похорони 36-річного добровольця-героя з Київщини, куплені-підроблені суддями-прокурорами посвідчення учасників АТО, на Волині загинуло двоє неповнолітніх…»

Яка нормальна людина зможе це все перетравити й не впасти у депресію?! Одна журналістка з провідного телеканалу сказала: «Ми не робимо «чорнуху», наші новини – це віддзеркалення реалій в Україні». Але ж, чому віддзеркалювати лише ТАКЕ, коли паралельно відбувається чимало позитивних подій. Навіть зараз, коли Україна воює.

Щоб «присадити» аудиторію на позитивні новини, потрібно було створити попит на них і запропонувати джерело їх отримання. Тож рік тому (кінець лютого) ФБ-спільнота отримала ЗМІ «обличчя» у вигляді Інформаційного порталу «Добрі новини з України» (нам сайт безкоштовно зробила компанія МАРАТ як внесок у просування ідеї у широкі маси).

Якщо за 3 роки існування групи назбиралося 2249 дописувачів, то лише за 1 рік ФБ-сторінка порталу налічує 3250. Про що це говорить? Люди хочуть читати, ділитися й надихатися хорошими новинами. Регулярно, а не лише під свята чи настрій журналістів. Це бажання прослідковується не лише у кількості репостів чи лайках, але й змісту коментарів та відгуків, які приходять від читачів.

Який у вас колектив?

Власне портал тримається на трьох китах: контент-наповнення (я), переклад англійською мовою (дівчина, яка зараз мешкає у Мексиці) та хлопець, який забезпечує технічну підтримку. Єдність, відповідальність та розуміння важливості ідеї – те, що об’єднує нас попри відстань та різну сферу діяльності.

Хто вас читає? Чи цікавляться добрими новинами закордоном? Чи хтось републікує?

Аудиторія дуже різноманітна (70% – жінки, 30% – чоловіки). Якщо брати по містах (областях) України, у п’ятірці – Київ, Львівська, Одеська, Івано-Франківська та Дніпропетровська області.

У ТОП-5 країн, які читають сторінку – Україна, США, Канада, Німеччина, Італія (не лише українська діаспора, але й іноземці).
Новини регулярно репостять Посольства України в США, Перу, Японії (ФБ та твіттер), Німецько-український культурний центр, спільноти українців за кордоном, громадські організації різної тематики, а також окремі громадяни.

У потоці негативу, агресії та поганих новин, чи є запит на добру інформацію?

Так. Я навіть скажу більше, коли було гаряче на Майдані чи Сході, я додавала до групи до 25 осіб на день (!), тоді як у відносно спокійні дні було 2-4 запити на день.

Що, на твою думку, ми маємо усвідомити, переосмислити у ситуації, яка склалась в Україні, у ціннісному вимірі?

По-перше, стереотипи руйнуються лише у процесі живого спілкування. Комунікація – ефективний спосіб відчути, пізнати людину, а також сформувати щодо неї ту чи іншу думку (не варто всіх скидати в одну купу – бо люди є різні скрізь і географія на них НЕ впливає). Якби це спілкування існувало між українцями західних та східних областей, НІКОМУ не вдалося б розхитати країну й довести її до такого стану.

По-друге, вітчизняним ЗМІ потрібно уникати мови ворожнечі у своїх матеріалах (зараз і у майбутньому) – цим лише посилюється поляризація регіонів й збільшується накал пристрастей. А нам, читачам, не варто поширювати все, що трапляється на очі, а фільтрувати й думати трохи далі – до чого це може врешті-решт призвести? (як, наприклад, мультфільм Ірени Карпи, який «залайкали» у соц.мережах – хто від того виграв?!).

І, по-третє, лише любов, бажання слухати та внутрішня потреба об’єднатися проти внутрішніх та зовнішніх ворогів України може нас згуртувати. І цю відповідальність не варто переносити на когось іншого.

Чи маєш якийсь особливий, актуальний меседж?

Майбутнє України залежить не від Кремля, не ЄС, не США (у кожної країни – своє і їм не до нас). Доля країни, її добробут і процвітання – в руках щирих патріотів (не популістів), відповідальних за свою землю господарів, готових працювати на благо країни, берегти та примножувати її багатства (внутрішні ресурси), шанувати культуру, традиції та звичаї рідного краю.

Сила України – в її різнобарв’ї!