Жити і діяти по-АХАЛАРівськи
Прийняти рішення, обрати і відкрити своє вікно можливостей, нарешті наважитись працювати над тим, що ти вважаєш важливим та сродним тобі – буває непросто. Навіть коли є відчуття готовності. Можна ...
Додано:
Prostir.Ua
Прийняти рішення, обрати і відкрити своє вікно можливостей, нарешті наважитись працювати над тим, що ти вважаєш важливим та сродним тобі – буває непросто. Навіть коли є відчуття готовності. Можна прочитати 10 прес-анонсів, посерфити сайти і соцмережі – а рішення досі лишається неприйнятим. Для багатьох вирішальним моментом є відчути енергію простору, людей – з якими плануєш пов’язати свій, навіть невеличкий, життєвий етап. Ні репутація, ні хороші відгуки друзів не спрацьовують так чітко – як особисте живе спілкування та занурення до атмосфери. Наприклад, тієї, що панує в Центрі гуманістичних технологій АХАЛАР – організації, яка відома третьому сектору не лише оригінальною назвою…
А власне чим ще – Громадський Простір поцікавився в Юрія ТРОФИМЕНКА, керівника АХАЛАР, та Вікторії СОЛОНІЦИНОЇ, заступника директора Центру та тренера, – і вони вже понад 20 років розробляють цікаві ідеї, навчають технологіям саморозвитку, допомагають створювати ініціативні групи, об’єднують навколо себе соціально-активних лідерів – аніматорів.
Хтось АХАЛАР знає як ресурсний центр, інші – як центр волонтерів, або як благодійну організацію. І не дивно, бо за чималу історію життя (не існування) цієї ГО, її команді вдалось спробувати багато напрямів та амплуа, і всі вони були затребувані місцевою громадою. Найбільш успішні проекти організація оформила в кейси – і наразі вони стали складовими навчальних програм, зокрема, наймасштабнішої – Територія Розвитку.
- У громадському секторі з’являються і досить швидко вичерпують себе різні ініціативи. Успішними вважаються ті, що піднімають цікаві теми, розробляють онлайн і оффлайн майданчики активностей: люди зустрічаються, обговорюють, об’єднуються, вчаться і/або створюють свою «додану вартість».. Якщо говорити про АХАЛАР, все ніби з перерахованого включено. А що ще Територію розвитку робить унікальною?
Вікторія: «Територія Розвитку» – довгострокова програма і має стратегію тривалої активної участі в ній тих, хто був відібраний експертною комісією на старті. Щороку вона поповнюється новими учасниками, але і “старички” можуть знайти собі справу: проводити свої майстер-класи, ділитися досвідом, бути в резерві для участі в “топових” заходах, а головне для багатьох – залишатися в коннекті з колегами, експертами, журналістами.
У програмі передбачено також консультації, виїзд експертів до учасників, міні-гранти, навчальні візити в НУО та ЗМІ у Польщі, Данії, а також супроводження їхніх ініціатив. Це дає можливість зростання. І дозволяє не відчувати себе самотнім у своїй роботі (часто до нас приходять люди початківці у сфері суспільної активності).
Юрій: Для нас головне поєднати внутрішні і зовнішні підходи, якщо говорити про активізацію громади, про її анімації (аніме від латинського: оживляти, одухотворяти). Ми вважаємо, що оживити інших може тільки той, хто сам такий. Хто транслює нову якість життя. Хто не словами передає свій досвід, а дією, розумінням, світоглядом. Самим життям. Живе по-новому. Тому ми на семінарах багато уваги приділяємо роботі з самою людиною. Спочатку треба розбудити і «оживити» його самого. Все інше: тренінги, допомога у створенні своїх сайтів і веб-платформ, наш постійний супровід ініціатив, міні-гранти, тісна робота з журналістами, виїзди – це все вторинне. Хоча не означає, що неважливе. Але цінна сама людина, її імпульс.
Юрій: Давайте говорити не тільки рамками проектів, треба говорити ширше. Міряти життям. Оскільки ми, перш за все, живемо. Життя первинне, а всі проекти – вторинні. І треба, як і в педагогіці, йти від загального до часткового. Не буде у людини відчуття цікавого, наповненого і натхненного життя, то й проекти такими не стануть. Адже людина робить проект, а не навпаки. І вона у свою роботу привносить всі свої якості. Як би просочує ними свої дії.
Ми в АХАЛАР самі постійно шукаємо. І головне в нашому пошуку – це люди, які мають сміливість і бачення знаходити нові рішення. Рішення, що допомагають зробити нові кроки, запустити в життя альтернативні моделі життєдіяльності. Адже, ми більш ніж упевнені, що час переглядати ставлення людей до того, як вони живуть і діють. Як будують своє життя. До чого прагнуть і чому саме до цього. Треба почати ставити сутнісні питання і знаходити сутнісні відповіді.
А знаєте, подібне притягує подібне. Нам хочеться знаходити і підтримувати тих людей, які дійсно не просто щось роблять заради вигоди або слави, а мають мотивації допомогти іншим. І такі люди зустрічаються. Їх відразу видно.
- Кажуть перемоги спочатку виграються або програються у свідомості, в головах, а вже потім у самому житті. Коли працюєш в такій програмі – це напевно спостерігаєш постійно..
Вікторія: Якщо говорити в цьому ключі, то перемога знаходить, насамперед, того, хто здатний змінюватися. Найчастіше, в програму приходять “новачки”. Для того, щоб домогтися, аби навіть вони щось запланували у своїх міні-проектах, потрібно багато чому навчитися: роботі в Інтернеті, управлінню проектом (навіть маленьким), комунікації з людьми, інформуванню громадськості (чому власне таке важливе місце в нашій програмі займає співпраця з журналістами), елементарній бухгалтерії і багатьом іншим речам. Не кажучи про те, що для багатьох людей з приходом в громадський сектор змінюється стиль життя, перемога над своєю замкнутістю, лінню, установками (так не вийде!). Вміння брати відповідальність на себе. Тому перемога точно гарантована, коли людина вирішила: “Так, я до цього готовий. Нічого, що буду робити помилки. Не помиляється тільки той, хто нічого не робить”.
Юрій: Перемагають настирні й наполегливі. Іноді буває складно відразу сказати, хто буде успішним. Як не дивно, але зазвичай дуже яскраві особистості на семінарі можуть насправді виявитися не такими вже й зірковими, успішними. А ті, хто налаштований на роботу і співпрацю – творять дива. У багатьох (70%) після першого семінару змінюється бачення проекту і свого місця в ньому. Оскільки нам не потрібні формальні, «мертві» проекти. У проекті повинна бути енергія як особиста, так і громадська. І рівень цієї енергії можна оцінити, для цього є показники.
Юрій: Буває по-різному. Іноді ідея буває зовсім «сира» і вимагає значного доопрацювання, але видно хороший потенціал автора. Для доопрацювання потрібен час і допомога – цьому і присвячено перший семінар. Рідше – відразу видно і потенціал людей, і хорошу ідею. Перший семінар теж не 100% показник. Тому, що працює фактор успіху – «Мене вибрали!». Найважливіше попереду – довга і копітка робота, щоб ідея перетворилася на реальність. Тому таку велику увагу ми приділяємо супроводу проекту, поки він не заживе своїм життям.
- Довелося спостерігати цікавий момент під час стажування в Польщі учасників Території розвитку. На зустрічі, де представлявся цікавий досвід польської ГО, яка працює з тематикою однієї з ваших випускниць (взаємодія поколінь), ви відразу на місці організували невелике обговорення, щоб озвучені ідеї були перенесені на територію її роботи в Україні. Тобто переживаєте за успіх чиєїсь ідеї як за свій, як «шефи» опікуєтеся… Це був такий показовий момент.
Вікторія: Для мене це, якраз, нормально. Я давно прийняла рішення не працювати для папірця. Нудно відпрацьовувати просто проект. Впевнена, що будь-хто з нашої команди скаже те ж саме. Всі учасники проекту і ми, експерти, тренери, працюємо на “Території розвитку”. Це не тільки назва проекту. Дуже цікаво працювати, коли у когось виходить краще, більше, ніж планувалося. Іноді, потрібно підказати, організувати загальний “мозковий штурм”. Ці всі методи – прості, але дуже ефективні.
Юрій: А ми постійно «варимося» в таких проектах та ідеях, знаходимо де вони перетинаються і можуть посилювати, доповнювати один одного. Це базові для «Території Розвитку» принципи: єднання, творчість, кооперація. У нас же АХАЛАР – це велика сім’я, загальний дух, коли хочеться разом зростити щось нове. Допомогти перейти ініціативі в нову якість. Коли я бачу, що наша допомога затребувана й ідея виходить на новий рівень, то радію, як за рідне дітище.
- Хто потрапляє на вашу Територію – вони вже там і залишаються? Як вибудовуються відносини після року комунікацій?
Вікторія: Ні, залишаються не всі. Відсотків 25-30? Життєві обставини у людей бувають різними, змінюються інтереси, місце проживання, приходить розуміння “не моє”. Але можливості є у всіх – бути активними, брати участь, нами продумуються пропозиції для “випускників”. Ми регулярно про це пишемо. Деякі виходять із зустрічними пропозиціями, наприклад, вести майстер-класи, бути експертами, наприклад, Юрій Антощук, Марина Говорухіна, Жанна Кобилінська та багато інших.
Юрій: Немає жодної програми, де б 100% людей залишалося. Це ж не армія і не примус. Це простір, який відкрито для співпраці та взаємного творчого прояву. Знову ж, ми всі живі люди – і з часом все може змінюватися. Наприклад, сам ступінь нашої співпраці. Можна почати з 5% і довести до 70%. А можна і навпаки. Тут вже людина обирає, наскільки глибоко хоче співпрацювати, використовувати той ресурс, який у нас є. Я маю на увазі інтелектуальний, особистісний і фінансовий ресурси.
Ми ж вибираємо на етапі відбору. У цьому наша відповідальність. Знаєте, є теорія, яка говорить, що людину змінити надзвичайно складно. Звичайно, можна, але складно. Треба багато зусиль і коштів докласти. І тому бажано більше часу витратити на відбір, тоді є шанси отримати на виході хороші результати. Тому час відбору для нас найголовніший, ми багато сил віддаємо співбесіді та зрозумінню, що стоїть за людиною.
Одна третина відразу відпадає, коли розуміє наш формат: працювати щиро, глибоко, спиратися на свою мотивацію, а не на придумані ментальні конструкції … Ну й грошей ми ж великих не обіцяємо. Тому ті, хто приходять за грошима і «потусити», вони відпадають.
- Які найбільш поширені виклики заважають розвиватися, коли люди полишають свої починання?
Вікторія: Я вже трохи говорила про це:
1. Неготовність до змін, перш за все. Навіть, якщо ми заведемо кошеня, наше життя зміниться, наші обов’язки стануть більшими. А що говорити про проект, роботу з людьми, коштами. Зовсім інший рівень відповідальності.
2. Теперішня складна ситуація в Україні. Наприклад, Олександр Алієв мав бути з групою на навчальному візиті до Польщі. Але він воював, був у полоні, зараз лікується. Слава Богу – живий. Деякі регіони, звідки учасники, знаходяться просто на лінії вогню.
3. Розчарування. Нежива ідея. Люди втомилися, грошей немає.
Це не означає, що «зона комфорту хороша», бо в ній все добре. Можливо, з боку, ваша зона здасться комусь убогою і непривабливою. Та головне, що там все знайоме і нема несподіванок. Наше завдання – допомогти зробити цей крок у невідоме.
- Певно є випадок, момент, коли у Вас з’явилось відчуття – ось, це те, що максимально виправдало нашу місію
Вікторія: Це відчуття в мені народжувалося не раз. Було кілька дуже успішних проектів, над якими ми закінчили роботу, але вони або були підхоплені кимось (що говорить про успішність і потрібність), або ж проявилися довгострокові результати. Ми в Чернігові були першим Ресурсним центром. Багато наших колег з організацій Апельсин, Аррата, Март, Ожина, Шанс починали свій шлях у нас на семінарах. Програма стипендіальна “Ренесанс милосердя”. Школа комунікації. Територія розвитку.
Юрій: У мене такі відчуття пов’язані з тим, що я відчуваю – людина починає вірити в свої сили, ставить зухвалі цілі, виходить з прокрустового ложа чиїхось очікувань. Стає рівновеликим зі своїм людським потенціалом.
І цей вимір внутрішній – не зовнішній. Хоча такі зміни відразу відображаються на тому, що робиться і як. Ось в останньому наборі Олексій Заярний з проектом «Урна» зробив багато кроків в потрібному напрямку.
- Чи є мрії, плани у АХАЛАР попрацювати над чимось новим для себе? що це ..
Вікторія: Так, все більше цікавить розвиток людини, психологія процесу як такого, і це наразі дуже популярно в Європі. У Польщі сильна група “процесників” – і вони активно взаємодіють з аніматорами та НУО. Адже в усьому, що ми робимо, головною дійовою особою є людина.
Коли ми стартували (а в жовтні нам вже буде 20 років), замислювалися над тим, що:
1. Для будь-якого результату важливі ефективні методи (технології), і нам було цікаво їх розробляти. Крім того, ефективні моделі є вже у колег і в Україні, і за кордоном (наприклад, у Польщі). Важливо про них знати і використовувати ті, які підходять.
2. У громадській діяльності дуже важлива наявність партнерів. Але це як з друзями – краще не багато, але ті, кому можеш довіряти і бачиш, що це партнерство побудовано на обопільному інтересі, обміні досвідом, знаннями. Дуже важливий у цьому аспекті людський фактор. Порядність і відкритість – нічим не заміниш.
Юрій: Так, я довго думав, що б я зараз хотів робити. І напередодні цього нового року таке розуміння прийшло. Ми командою розробили новий формат – п’ятиденні тренінг-майстерні «Сила невидимого». Ці майстерні поєднують західний менеджмент зі східними методиками розвитку людського потенціалу. Те, що нам завжди було цікаво.
Під час навчання ви проходите майстер-класи чотирьох тренерів, у кожного за плечима тисячі годин бізнес-консалтингу, роботи в третьому секторі, у сфері розвитку людини.
У червні ми провели перший семінар в Кам’янець-Подільському, пречудові місця… Це дуже допомагало в роботі. Природна краса сама вже має величезну гармонізуючу силу. Зараз закінчуємо фільм про цей семінар. Восени плануємо робити наступний тренінг. Друзі запрошують до Грузії, але життя покаже. Ми не беремо за роботу оплати, люди самі жертвують стільки, наскільки оцінюють значущість цієї роботи для себе.
Такий підхід дає багато поживи для роздумів. Нам, з одного боку, потрібно не збанкрутувати і покрити витрати, а людям – запустити свої внутрішні механізми в дію. А ми всі знаємо, що реально працює тільки те, що людина цінує. І ось ти сам повинен зробити вибір. І на шляху постає одна велика спокуса. Ось ми зараз і досліджуємо цей підхід.
Спілкувалася – Алла Прунь
____
Якщо Ви відчули, що готові зануритись в простір, про який так натхненно розповіли Юрій та Вікторія, різнобічно розвивати(ся) свої ідеї й творити зміни/змінюватися – маєте шанс заскочити на підніжку потягу змін – і податися на Територію Розвитку, 24 серпня закривається цьогорічний набір до програми. І, до речі, принагідно дізнаєтеся – що означає АХАЛАР…
