Громадський Простір

Війна, постійні конфлікти, економічна нестабільність — все це створює відчуття турбулентності, яке важко пережити. Особливо гостро це відчуває на собі громадський сектор, який щодня стикається з людським болем, втратами та проблемами. Як в таких умовах не втратити віру, зберегти емоційну стійкість та продовжувати допомагати іншим? Як громадські організації можуть підтримувати внутрішні комунікації й допомагати один одному у складних умовах? Як правильно комунікувати з громадськістю? Порадами ділиться психологиня Марта Пивоваренко. 

Марта Пивоваренко — керівниця департаменту забезпечення якості послуг з психічного здоровʼя та психосоціальної підтримки ГО «Спільноти самодопомоги»

Суперечки в громадянському суспільстві є нормальним станом для країни, де відбувається війна

Якщо ми розглянемо турбулентність, наприклад, яка відбувається просто зараз в громадянському суспільстві, то можемо сказати, причини були відомі ще торік. Просто прийняти факт незмінності — це було важко. Незмінності шляху американського народу в напрямку свого вибору. Цей процес є доволі постійним. Це, напевно, і є розвиток американської культури, держави та збереження лідируючої позиції в демократичному світі.

Сьогодні маємо наслідки, які пов’язані з вибором. Так склалось, що ці наслідки впливають нині на українське громадянське суспільство. Багато хто або бореться з цими наслідками, намагаючись компенсувати збитки, або відчуває настільки виснаження, що починає боротися з сусідніми, партнерськими чи конкурентними неурядовими організаціями. Спостерігаємо, на жаль, і риторику, спрямовану на зневажливість, наприклад, щодо того, хто звідки отримує фінансування, і як це впливає на загальну конфігурацію громадянського суспільства.

Агресія є природним способом вивільнення енергії, яка надто довго акумулювалася у вигляді незрозумілих емоцій. Війна — це той фактор, який впливає на емоційний стан кожної людини й організації зокрема, особливо тих, які намагаються допомогти фронту. Вони постійно в стані збору коштів, пошуку волонтерів, забезпечення логістики… Багато працюють в режимі 24/7, що збільшує виснаження, призводить до суперечки всередині організації, а також з іншими організаціями.

Виснаження від співчуття — це один із феноменів, які зараз досліджують у всьому світі. Воно відрізняється від виснаження, пов’язаного з перевантаженням, оскільки емоційна частина відіграє важливу роль. Симптоми виснаження від співчуття схожі на симптоми посттравматичного стресового розладу. Ми знаємо, як нереалізовані бажання людини можуть впливати на її потребу в тому, щоб її почули, щоб її підтримали, захистили, або принаймні визнали. А суперечки в громадянському суспільстві між різними організаціями є нормальним станом для країни, де відбувається війна.  

Турбота про себе — це перший рівень відновлення емоційного стану

Щоб не відчувати шкоди для власного здоров’я, під час перебування в такому середовищі, де багато конфліктів, треба дбати про себе.

Турбота про себе — це перший рівень відновлення власного емоційного стану, тому що емоції — це швидше бульбашки, які виходять на поверхню, коли людина усвідомлює свої потреби і починає їх реалізовувати. 

Отже, турботою про себе буде приділення більше часу для сну. Визнання того факту, що спати 7 годин на добу — це не є достатньо. Взимку і до 10 годин вважається нормально спати. Не приписувати собі якихось психологічних проблем, якщо ти спиш більше, ніж спав раніше, бо твій організм зараз потребує більше енергії. Соціально визнані межі того, скільки тобі треба спати, не є доказом того, що з тобою щось не так. Якщо в тебе немає інших проблем зі здоров’ям, то більше сну — це просто метод відновлення. 

Турбота про себе включає обов’язково рухову активність. Порухайтесь.

Якщо ви отримали негативний емоційний заряд, часом краща реакція — не одразу відписати або озвучити своє ставлення до цього негативу, а просто підніміться на дві ноги, розправте грудну клітку, плечі та підіть в протилежному напрямку. Походіть, опрацюйте цю інформацію, заземліться. Дайте відчуття опори своїм ногам і вертайтеся вже з обдуманим, окресленим відчуттям, що саме ви хочете донести, якщо ви стали учасником цього конфлікту.

Швидке реагування не завжди є хорошим методом, коли так багато турбулентних подій відбувається в суспільстві. Часом почути всіх і дати остаточне резюме — є більш впевненою позицією, тому дотримуйтеся таких принципів. І так ви виглядатимете більш зваженими, ваші рішення будуть обдумані й вам не доведеться за них потім відповідати. 

Один в полі не воїн. І українське суспільство чудово це довело

Обов’язково спілкуйтеся всередині команди. Один в полі не воїн. І українське суспільство чудово це довело. Якщо ваша організація стала, наприклад, об’єктом нападок з боку інших організацій, обговоріть це з вашими колегами. Нехай поділяться переживаннями, турботами, незадоволенням, щоб ваша команда відчувала, що рішення, публічні заяви є спільними і що це виважена позиція, де враховані думки кожного. Громадський сектор неможливий без оцього мережевого принципу, який якраз робить нас такими стійкими та сильними.

Підтримка близьких, друзів буде не зайвою. Поділіться своїми переживаннями, думками, планами із близькими. Зрозуміло, що в час війни здається, що вибухи — це значно важливіше, аніж проблеми фінансування, проблеми сварок в середовищі в громадському секторі, але підтримка близьких завжди дає вам опору. Ви розумієте, хто ви є. Окрім того, що ви “людина”, “мама”, “громадський активіст”, “професіонал”. Кожне з цих “я” є вагомим, це частина вас. Тому перший рівень — індивідуальний. Другий рівень — це внутрішні комунікації керівництва всередині організації й можливість обговорити свої емоції, переживання з членами команди.

І третій рівень — комунікація на загал. Це публічні заяви, це обрання нової стратегії, якщо це необхідно, зокрема, якщо фінансування зазнало таких великих втрат.

Прості речі, які складають нашу щоденну рутину, в цей час будуть дуже помічними.

Не бійтеся спілкуватися зі своєю спільнотою

Кожна неурядова організація, яка фінансово залежала від грантів федерального американського уряду, буде відчувати небезпеку щодо роботи конкретних проєктів, які могли робити великий вклад в збереження нашої культури, в підтримку нашої обороноздатності, в інформаційну політику України, в адвокатування України у світі. Тобто ті види діяльності, які залишаються фоном, коли пріоритетне фінансування акумулюється і направляється на потреби фронту.

Важко говорити про необхідність роботи інформаційного фронту, про інші потреби, коли фронт постійно потребує підтримки. Може скластися відчуття, що неурядові організації, які займалися збереженням культури, залучені на інших напрямках громадської діяльності, начебто їхні потреби неважливі зараз, і що про них можна забути. 

Важливо пам’ятати, що для тих, хто на фронті, є необхідність повертатися в наше суспільство і жити повноцінне життя. Для того ми маємо зберегти себе як нація. 

Наша об’єднаність є важливою. І ця об’єднаність передбачає, що ми підтримуємо один одного, громадський сектор, який працює на просування, розвиток України повинен триматися як одне ціле. Жоден пучок неможливо зламати, якщо він тримається купи.

Ця цілісність може виникнути внаслідок взаємної підтримки й підтримки суспільства.

Якщо ви звертаєтеся до ваших читачів, до членів організації, які платять членські внески, або ширше через медіа до суспільства, ви несете розуміння, що відбувається, зокрема в вашій організації, до кожного громадянина України. І даєте більше ясності щодо важливої роботи, яку ви робили до сьогодні та намагаєтесь продовжити. Тому звернення повинно відбутися. Питання коли — залежить від вашого рішення, від часу, який необхідний для того, щоб ви провели оцінку втрат, щоб ви провели інші дослідження, обрали нові стратегії реагування, можливо, порадилися на стратегічних сесіях, загальних зборах і спланували наступні кроки.

Наступний крок може бути дуже швидко, або він може зайняти більше часу. Але рух точно допоможе вам зберегти функціонування, розвиток вашої організації і піде вам на користь.

Первинні потреби завжди є базовими, і це нормально, якщо фінансування відіграє важливу роль в тому, чи будете ви робити конкретний проєкт або певний напрямок діяльності. Диверсифікуючи прибутки, які спрямовуються на реалізацію громадської діяльності, ви робите послугу суспільству і собі. Неурядові організації, які намагаються розвивати різні способи дофінансування проєктів, будуть більш стійкими в перспективі.

Таким чином, розвиток напрямків, як краудфандинг, комунікація з членами організації, оплата членських внесків, підтримка організації в напрямку конкретних проєктів будуть показувати суспільству, що воно може зробити великий вклад в розвиток конкретно вашої організації. Не соромтеся звертатися з запитами, досліджуйте і посилюйте свої спроможності через інші напрямки фінансування. 

Сьогодні Простір також потребує вашої підтримки!