Як НУО розповісти свою історію

Громадський Простір

Зараз часто на різних громадських заходах можна чути «розповідь історії» (англ. “storytelling”). Наприклад, «нам треба краще розповідати наші історії». ЩО ЦЕ? Звучить, ніби воно щось означає, ніби маємо інтуїтивно зрозуміти його суть, але, на жаль, не розуміємо. Взагалі, поняття «сторітелінг» вже стало модним слівцем, яке приносить гарні заробітки різним консультантам за проведення воркшопів та семінарів.

Директори НУО чують це слово і думають, що вони мають бути гарними «розповідачами історій», хоча насправді вони й гадки не мають, що воно таке. Сам термін не має змісту, особливо в контексті комунікацій НУО та благодійних фондів. Це поняття вже настільки замусолене консультантами, що тепер будь-що можна назвати «розповіддю історії». Ми в рамках Бази знань даємо одне із розумінь сторітелінга – саме в ракурсі нашої з вами роботи. 

Для цього нам стануть в нагоді «методики розповідання історій». Тобто кращі способи створення УСПІШНИХ комунікацій. Ці методики будуть корисні авторам текстів, особливо якщо вони пишуть для інших (директорів, менеджерів, фандрайзерів тощо), які мають брати участь в комунікації, проте не вважають себе гарними авторами.

Після ознайомлення та практики деяких наведених технік ваші комунікації відбуватимуться ЗНАЧНО легше. Ми підійдемо до концепції «сторітелінгу» таким чином, щоб вільно та продумано обирати відповідний механізм донесення історії перед проведенням комунікації. Використання методик реально розширить поле для вашої творчості, пропонуючи кілька альтернативних шляхів передачі вашого меседжу.

Повірте, всі професійні автори використовують формули та методики. Тільки-но буде обрано вірний механізм передачі меседжу, все інше відбуватиметься автоматично. Тож можете сприймати ці методики як схеми, шаблони, інструменти, рецепти або формули – так і є.

Вони формують структуру вашого меседжу, що полегшує вплив на поведінку людей так, як вам це потрібно: зробити внески, кинути палити чи підтримати вашу грантову заявку.

ОСЬ І ГОЛОВНА ТЕЗА. Ці методики чи формули схожі на рецепти, але вирішувати тільки ВАМ. Тобто по ходу роботи ви побачите, де можна імпровізувати, покращувати та змінювати ці формули. Можливо, ви створите текст, який майже не відрізнятиметься від обраного вами  шаблону. І це чудово! Бо основною ідеєю цих методик є саме швидкий старт.

 Підґрунтя і контекст

Будучи піарниками НУО, ви не є «розповідачами історій». Ви є виробниками ефективних комунікацій, які мають за мету змінити поведінку людей або ж долучити їх до дій.

Знову таки, це не стільки для досвідченого копірайтера, скільки для директора невеликої НУО, яка проводить комунікації самостійно, або/і з допомогою волонтерів і стажерів. Також цей параграф для заклопотаного директора з фандрайзингу, який зобов’язаний  «виносити меседж назовні» та зважати на інші аспекти, як-то маркетинг чи піар.

Отже, цей допис про «методи донесення історій громадських організацій». Коли ви стикаєтесь із завданням щодо комунікації, і відчуваєте проблеми з тим, як найкраще передати свій меседж, спершу подумайте про аудиторію та результат, який ви хочете отримати від цих людей. Тобто що ви хочете, аби вони дізналися або зробили в результаті вашої комунікації. Яких дій ви очікуєте від них?

До того, як ви почали щось писати – і це може стати в нагоді – оберіть ефективний «механізм» або «жанр розповіді». У нашій роботі  використовуватимемо термін «методика».

 Наприклад, якщо ви прагнете зменшити смертність дітей на дорогах через публічну просвітницьку кампанію, вам спершу варто провести дослідження, і тоді ви дізнаєтесь, що найкращою аудиторію в цьому випадку є батьки (і це правда). Також ваше дослідження покаже, що головний фактор безпеки – це кількість часу, який приділили батьки для розмов із ними щодо безпечного поводження на автошляхах. Отже, вашою метою є збільшення часу батьків на розмови з їхніми дітьми про тактику поведінки і можливі ситуації, з якими діти можуть зустрітися. Тобто практична дія, якої ви прагнете: розмови між батьками та дітьми.

Зараз, коли ви вже готові до комунікації, які «механізми» або «методики» зможуть якнайкраще передати ваші меседжі батькам? Чи це стаття, яка розповідає страшну історію? Чи може краще використати слова самих дітей? Або ж представник дорожньої патрульної поліції  спроможний краще донести ваш меседж? Чи буде аудіоролик на радіо більш ефективним, ніж соціальна реклама по ТБ? Бо ж звук– це один «механізм», а ТБ – зовсім інший. А може взагалі краще викласти все в ґрунтовній, аналітичній статті з графіками і статистикою?

Може гарним методом «донесення вашої історії» буде білборд на дорозі, по якій гасають діти-мажори…

Як ви бачите, існує купа комунікаційних «механізмів». Хоча деякі з них виглядають безпорадно щодо «розповідання історії». А перевантажена фактами і цифрами стаття хіба розкриває чиюсь «історію»? Тепер ви розумієте, чому термін «сторітелінг» трохи недоладний, бо він каже про «оповідання»…

Існує десятки способів комунікації, і лише кілька з них подаються у формі розповіді.

Сторітелінг виходить з його заяложення до такого стану, що вже нічого не означає, нічого не додає до навичок піарника НУО, ще й марно забирає купу часу та сил. Воркшопи зі сторітелінгу обертаються навколо таких речей як «головний герой» та «сюжетна лінія». Гадаємо, вам ці слова ще після шкільних творів з літератури трішки приїлись, тому зараз вони вам точно не знадобляться. Отже, одним словом: якщо ви обрали вірний механізм (методику) та вірний меседж, то спосіб «як розповісти історію» виникне автоматично.

Дуже корисно перед тим, як засісти за роботу, продивитися всі доступні комунікаційні інструменти та методи поширення меседжу. Такий мозковий процес може повести вас в унікальному напрямку, до якого ви б інакше й не додумалися. Саме це є справжньою креативністю.

Десять методик досягання успіху для піарників громадських організацій

Методика №1:  Вивчення окремих випадків (case-studies)

Для НУО є традиційним використання реальних історій людей, яким вони допомогли, аби показати результати своєї роботи. Це непогана ідея, хоча дослідження вказують, що ефективніше користуватися методом «кейс-стаді» (англ. «case-studies» –  аналіз конкретних ситуацій, що вже мали місце). В історіях дуже важливо розповідати про ПОТРІБНИХ людей. Бо часто, акцентуючи увагу на розповідях ваших клієнтів, ви маєте менший ефект, ніж якби ви розповідали про своїх співробітників, що змінили ситуацію на краще. Коли в хід іде реальна історія, то її метою не є просто показ якогось страждання. Вам треба показати себе і ваші дії щодо вирішення певної проблеми. Саме це зацікавить як донорів, так і громаду в цілому. У більшості випадків замість зосередження, скажімо, на жебраках чи наркоманах, краще розповідати про людей, що мають успішний досвід. Наприклад:

•  Власник компанії, що надає соціальний захист, перекваліфікацію та інші гарантії, а не працівники, які цим всім користуються. Потенційний донор, скоріш за все, порівняє вас із успішним бізнесменом та захоче скопіювати вашу поведінку. Тож така подача історії дійсно підштовхне до дії, на відміну від звичайної розповіді, яка лише сильніше засмутить працівників конкуруючих організацій з низькою зарплатнею та відсутністю таких соціальних гарантій.
•  Менеджер проектів, який намагається створити нові робочі місця, а не люди, що не мають роботи. Знов-таки, потенційний спонсор зможе порівняти вас зі старанним менеджером, тож такий ракурс позиціонуватиме вашу НУО в центрі вирішення проблеми, що є актуальною для всієї громади.
• Консультант з працевлаштування, а не його клієнти.

Детальні дослідження виявили, що споживачі набагато сприятливіше ставляться до історій про людей, що показують вирішення проблеми, а не до статей про чиїсь страждання. Коли готуєте кейс-стаді, головне не лише показати, як важко, у якому відчаї, а доцільніше зобразити себе в центрі вирішення згаданої проблеми. Для цього найкраще орієнтуватися на історії людей, що курують програми допомоги. Згідно з результатами досліджень, страждання викликають серед читачів та лідерів громадської думки лише симпатію чи антипатію, але ж не дію.  Усі – навіть критикани – розуміють, що суспільство має щось робити з матерями-наркоманками, з безпритульними дітьми й іншими групами ризику. А отже люди можуть розраховувати на професіоналів, які присвячують своє життя на створення систем, що стають вирішенням проблеми, спільної для всієї громади.

Ну і, звичайно, не забувайте про офіційну домовленість із героями ваших піар-матеріалів. Будьте впевнені, що після оприлюднення історії до вас не буде жодних юридичних претензій. Для цього краще проконсультуватися у досвідченого правника, бо кожна ситуація є унікальною, тож універсальних юридичних інструкцій просто не існує.

 Методика №2:  Ситуація. Наслідки. Рішення

 Ця формула спрацьовує майже завжди.

 Приклад:

В Україні кілька років тому для кермування скутером чи мопедом не потрібно було мати права (залежно від об`єму двигуна), здавати іспити, тому багато підлітків горе-водіїв створювали аварійні ситуації на автошляхах, або самі ставали жертвами. /Ситуація/. Щороку десятки підлітків гинуть на дорогах; майже всі випадки пов’язані з незнанням правил дорожнього руху /Наслідки/. Громадський тиск, медіа-увага  сприяли тому, що скутер та мопед – уже не велосипед. Легкі моторні засоби пересування тепер нарівні з іншими. На кермування ними тепер треба здавати на права – перед тим пройти навчання і скласти іспит. Усе це – у нових правилах дорожнього руху. /Рішення/

Формула «ситуація-наслідки-рішення» має вживатися вами якомога частіше. Бо вона фактично не залежить від натхнення автора тексту, бо в принципі дає все необхідне.

Методика №3: Формула С-П-О-Р

Якби ви мали можливість не припускатися серйозних помилок у своєму житті, завдяки безкоштовному рішенню, то ви би ним скористалися?

Багато лікарень попереджають численні летальні випадки та зайві травми через помилки. І їхнє рішення полягає не в збільшенні тренінгів для хірургів або ж в закупівлі найновішого обладнання. Рецепт є значно простішим: вони навчають людей розмовляти між собою чітко і зрозуміло. Погані комунікації в медичній практиці є однією з причин медичних помилок.  Насправді, 60 % летальних та травматичних наслідків є прямим результатом помилок в комунікації.

Найбільший ризик виникає під час  передачі пацієнта чи якогось завдання від однієї особи іншій. У підсумку, звичайне непорозуміння може призвести до того, що пацієнт отримає невірні ліки, або навіть до гірших наслідків.

А тепер подумайте про свою роботу та про свою родину. Як часто помилки викликано поганою комунікацією? Якщо проаналізувати, то можна побачити, що багато важливих життєвих помилок зазвичай ідуть від двох чи навіть більше осіб, які просто «не вміють комунікувати».

Тож одним з рішень може бути використання комунікаційної моделі С-П-О-Р.  Багато лікарів без проблем опановують цю легку техніку, яку вперше вигадали військові та пілоти, в роботі яких від швидких та чітких повідомлень може залежати життя не лише однієї людини, а й сотень або навіть тисяч осіб.

А ось і сама модель:

С

Ситуація. Опишіть проблему простим реченням

 П

Підґрунтя. Вгадайте питання вашого співбесідника щодо ситуації та надайте відповіді

 О

Оцінка. Підсумуйте свої враження від ситуації

 Р

Рекомендація. Надайте чітку рекомендацію для вирішення проблеми.

Ця формула примушує обох співбесідників розмовляти в передбачуваному, логічному руслі. Вона зумовлює певну ієрархію, водночас дозволяючи людям з різними стилями комунікації «розмовляти спільною мовою». І це додає розмові більшої важливості. Така форма змушує слухача більше реагувати на рекомендації спікера, а не просто пасивно сприймати інформацію. Також це заощаджує час, прибираючи зайві деталі, бо СПОР-повідомлення можна створити буквально за хвилину чи навіть менше.

А тепер найприємніша частина: формулу СПОР можна сміливо використовувати для написання листів, пам’яток та інших рутинних робочих документів. До речі, це гарна форма для презентацій перед вашим керівництвом, зокрема перед правлінням.

Ефективність цієї методики очевидна. Wall Street Journal фіксував досягнення великої лікарні в Іллінойсі, яка за перший рік запровадження СПОР-комунікації змогла зменшити випадки нанесення шкоди пацієнтам майже вдвічі.

Так само, як СПОР-формула допомагає лікарям та медсестрам уникнути летальних випадків, травм та звинувачень у непрофесіоналізмі, покращення міжособистісних комунікацій допоможе всім нам заощадити гроші, зміцнити стосунки та позбутися життєвих невдач.

Це класно працює для написання маркетингових планів та стратегічних звітів. Будь-який процес виробництва, організації чи надання послуг отримає величезну вигоду від такої комунікації. Спробуйте цю формулу у своїх розмовах і особливо під час написання чогось, де треба надати коротке повідомлення, стратегічний план, інструкцію-пам’ятку тощо. Щойно ви звикнете до схеми СПОР, вона стане для вас невід’ємною, а щоденна взаємодія з іншими людьми – особливо комунікація – буде набагато продуктивнішою.

 Методика №4: Формула Адміністрації Рейгана

Спочатку фото, потім заголовок, і наостанок вже сама історія.

Ось вам гарна підказка: перед написанням прес-релізу, статті для розсилки чи блогу поставте собі питання «Яка картинка могла би розповісти вашу історію»? Стаття з влучним фото цінується читачем набагато більше, ніж просто текст. Бо вдала фотографія насправді варта тисячі слів.

Більшість читачів не пропускають крізь себе кожне побачене слово. Більшість швиденько переглядає фото, підписи до них та заголовки. Тому 80% ваших зусиль має бути спрямовано саме на ці аспекти! Не смакуйте деталі історії; акцентуйте увагу на візуалізації та гарній назві.

•  Зі значним зменшенням команд ньюзрумів все частіше практикується використання фотографій, які зроблені самими ньюзмейкерами. Деякі видання й досі прагнуть робити власні знімки, проте ваше фото підкаже їм, що його варто додати до статті. Саме фотографія може перетворити вашу новину з маленької замітки в кінці сторінки на головну статтю, а може й на центральний матеріал номера 

Коли ви вже уявляєте фото, подумайте про заголовок. Медійники не використають вашу назву, проте вона покаже, чи важлива стаття для них, чи ні. І ось коли ви вже маєте фото і вигадали заголовок, тільки ТЕПЕР ви готові до написання чудового прес-релізу чи матеріалу для розсилки.

Чому власне назва «Метод Рейгана»? Бо ця формула була майстерно опанована його піарником Майклом Дівером (Michael Deaver). Леслі Стол, колишня урядова кореспондентка каналу CBS, розповідала про свій, як вона вважала, вбивчий репортаж про скорочення бюджету адміністрацією Рейгана. Наступного дня репортерка завітала до Білого дому в очікуванні нападок з боку піарників президента. Але замість цього вони її привітали подякою за її сюжет. Врешті Леслі побачила заступника Майкла Дівера, який і вніс ясність: «Ніхто не слухав ваші слова під час сюжету – всі дивились лише на картинки». А на картинках Рейган виглядав просто чудово. Якби ця історія транслювалася по радіо, то вона, можливо, і мала би ефект, на який очікувала його авторка. Проте, картинки мають багато більше впливу, ніж слова.

Отже, підсумуємо. Пам’ятайте цю формулу та завжди думайте про візуалізацію: відразу робіть акцент на фото, потім на заголовок, і вже В КІНЦІ – на сам текст.

 Методика №5: Подяки

Якщо ви скажете про себе, що ви гарна людина, то, мабуть, здивуєте співрозмовника. Але якщо це скаже про вас ваш  друг, у це повірять без жодних вагань! Метод, коли інші люди передають ваше повідомлення, є досить ефективним з таких причин:

1.  Довіра «третій стороні». Іноді ви можете отримати від лідера вашої громади певну подяку – і це є вкрай важливим під час написання вашої історії.
2.  Читачі більше довіряють людям, які наводять слова інших осіб, на відміну від позицій, донесених від імені організації чи установи.
3.  Читачі підтримують те, у що вони хочуть вірити.  

Люди можуть висловити досить емоційні речі щодо вашої НУО, які ви самі сказати не можете. «Школа для журналістів «…» від НУО ….. змінила моє життя! Її тренери просто майстри своєї справи». Це те, що про вас можуть сказати тільки ваші клієнти, бо вам краще взагалі не займатися самомилуванням.

Якщо є чудова людина, яка бажає поширити мій меседж за вас, і все, що ви для цього маєте зробити – це лише написати, що ця людина повинна сказати, то чому б ні!

Єдина заувага: з подяками можна перестаратися. Найбільш дієві включають в себе фотографію на ім’я особи, яка дякує (якщо потрібно, можна додати її посаду). Насправді ім’я особи не завжди можна назвати через низку причин, зокрема через конфіденційність вашого клієнта. Тому іноді можна наводити «замасковані» подяки.

Порада: збирайте подяки, коли вони лунають невимушено. Наприклад, коли люди відправляють вам вдячний коментар, відразу пишіть їм відповідь із взаємною подякою та просіть дозволу опублікувати їхні слова на своєму сайті або включити їх до своєї розсилки чи річного звіту. Зазвичай, вдячні клієнти дають свою згоду майже завжди.

Методика №6: Авторитетні особи/експерти

Люди з великим авторитетом є ефективними, коли ви прагнете звернути увагу своєї аудиторії не тільки до меседжу, а й до аури довіри, яку передає сам «меседжер».

Наприклад, багато виробів рекламуються лікарями, що дають певний меседж. Бо лікарів, зазвичай, долучають до авторитетних людей.

Методика №7: Не намагайтесь переконати чи мотивувати людей – краще навчайте вже вмотивованих

Про що це? По факту, логіка і аргументи просто не спрацьовують для переконування. «Існує багато доказів, що здебільшого нам потрібна не правдива інформація, а лише підтвердження наших власних переконань». Ця проблема погіршується через новинні сайти, які подають «новини та думки, які нас найбільше хвилюють». 

Що ж пропонується? Єдиний вихід – продовжувати інтелектуальні тренування зі спаринг-партнерами, чиї погляди ми не розділяємо. Такі тренування можна порівняти з фізичними вправами в спортзалі: якщо ви не спітніли від зусиль, то ефекту від них немає.

Але чи варто на це витрачати час та зусилля. Є інший спосіб вирішення цієї проблеми, який є значно кращим. Людей з логічним мисленням можна переконати логічними причинно-наслідковими зв’язками, тому мені подобається вивчати техніки переконування, виведення висновків, аргументування і тому подібне. Але питання в тому, що більшість з цих знань просто не можна застосувати, бо більшість людей є нелогічними. Тобто ви можете навести їм 10 аргументів, а вони з легкістю скажуть «все вірно, але я й досі вважаю так-то і так-то…».

Тож ПРАВИМ у наших комунікаціях можна бути дуже рідко (це стосується як особистісної, так і професійної сфери). Тому рекомендується комунікаційна стратегія, яка враховує це явище і ґрунтується на певних рішеннях. У більшості комунікаційних кампаніях не варто фокусуватися на людях, яких треба переконувати в чомусь. Натомість краще обрати той сегмент вашої аудиторії, який вже має хоча б МАЛЕНЬКУ мотивацію, і підтримувати його наданням корисної інформації. Отже, ефективне рішення може бути саме в такій сегментації аудиторії.  

Стратегія переконання може викликати багато перепон. Тому виділення окремого сегменту аудиторії, яка вже вмотивована, реально спрацьовує. Авжеж, це не завжди є універсальним рішенням, проте коли це дійсно підходить, то ця ефективна методика стає безперечно успішною.

Невеличкий вступ перед тим, як перейдемо до методик №8 та 9. Вони є зовсім різні, бо і наші читачі теж відрізняються один від одного. Тому, коли ви ознайомитесь із цими підходами, то прийміть їх як два різні інструменти. І врешті це ваше рішення, який з них обрати, виходячи з вашої аудиторії, ситуації та потрібного меседжу. Найкраще застосувати їх одночасно в парі, включивши до розсилки, грантової заявки чи річного звіту. Орієнтуйтесь на аудиторію!

Методика №8: Графіки і таблиці

Якщо ви зберете фокус-групу, що складається з людей, які читають річні звіти благодійних фондів, то ви помітите дві різні групи: одні люди читають лист від Голови правління та статті про підсумки роботи фонду. Такі люди явно полюбляють читати описові речі та роздивлятися фотографії. Але є й інші, які відразу переходять до фінансових таблиць та аудиторських підсумків – такі особи звертають увагу на холодні цифри. Багато з нас, хто створює комунікації, прагне влучити в першу групу – не дарма ж ми знаємося на піарі, а не на бухгалтерії! Проте, ми також маємо задовольняти потребу в підсумкових даних – діаграмах, графіках і таблицях, які можуть розповісти нашу історію. Половина нашої аудиторії звертає увагу на дещо інше. Тому коли готуєте звітні матеріали, подумайте, як представити інформацію таким чином, аби вона виглядала водночас і змістовно, і візуально привабливо.

Як ілюстрація може бути думка керівника однієї відомої фундації, який в грантовій заявці дивиться ТІЛЬКИ на фінансові показники. «Всі наші заявники втілюють чудові речі, аби наш світ став кращим: надають допомогу хворим на рак молочної залози, годують безхатченків, організовують дитячі притулки та хоспіси. Тому я не можу надавати грант, керуючись тим, чия «справа» більше варта уваги. Наприклад, невже боротьба із раком має меншу важливість, ніж допомога безпритульним? Таке рішення я прийняти просто не в змозі. Тому все, що мені потрібно – це чіткі фінансові дані, аби зрозуміти, чи ця НУО є достатньо компетентною для якнайбільш ефективного використання нашої грошової допомоги».

Методика №9: Заклик до емоцій

Той, хто керується виключно цифрами, має багато колег, які ОБОЖНЮЮТЬ емоційну складову гарно написаних грантових заявок. Такі читачі полюбляють картинки та реальні приклади, як грантові гроші змінили життя людей. Цей підхід не викликає труднощів для більшості НУО, бо вони використовують його досить часто.

Тобто багато громадських організацій вже вміють робити заклик до емоцій через фото, заголовки, кумедні історії, теплі слова від вдячних клієнтів. Тому новачкам в цій методиці варто подумати над таким питанням: «Що я можу зробити, аби мій читач ВІДЧУВ результат роботи моєї організації?»

Методика №10: Формула від Тостмастерс

Цей метод носить назву на честь міжнародної освітньої організації, метою якої є розвиток у її членів навичок спілкування, публічних виступів та лідерства. У цій школі практикують імпровізовані хвилинні промови на різні теми про «погоду» чи «природу». На підготовку промови дається кілька секунд, які тривають між оголошенням імені ведучим і дорогою до місця виступу. І саме там навчають такому прийому: 

• Скажіть аудиторії, що саме ви збираєтесь розповісти.
• Потім розкажіть це їй.
• І наостанок скажіть те, що ви щойно розповіли.

Ця формула зі структурою вбудованого повторення та посилення є ідеальною для більшості публічних виступів, а також для написання просвітницьких статей, тренінгових матеріалів та інших текстів, де головні тези мають запам’ятатися. Це ж більша частина роботи як піарників, вірно?

Можете похвалити себе за уважність, якщо помітили, що формула Тостмастерс має композицію, яку ви вчили ще в школі – «вступ; основна частина; висновок». Тож вона спрацьовує однаково добре як в письмових, так і в усних презентаціях.

Не дивно, що цей шаблон для створення промов став прямо мантрою досвідчених промовців: це лаконічно, яскраво та дійсно в тему!

Якщо піти трохи далі, то формулу від Тостмастерс можна легко перетворити на традиційну схему, схожу на ту, що вивчається в шкільній програмі (римські цифри виділяють головні ідеї, а пункти з великими літерами дають додаткові роз’яснення.

 Почніть з частини «Скажіть їм, що саме ви збираєтесь розповісти», яка в класичній схемі виступає як

 І.  Вступ. 

Далі перейдіть до пункту «розкажіть це їм», створюючи найбільшу порцію або…

 ІІ. Основну частину

 Коли ваші вступні слова вже привернули увагу аудиторії, час зосередитись на тому, що ви дійсно хочете сказати. Зробіть це, використовуючи

 А. Головні ідеї і тези, переконавшись, що кожна з них має підґрунтя

Б. Додатковий матеріал на кшталт статистики, цитат або іншої наукової інформації.

Врешті, маємо завершення «скажіть те, що ви їм щойно розповіли» як

 ІІІ. Висновок

Підсумуйте те, що ви щойно сказали, надаючи додатковий контекст чи наголошуючи, що аудиторія тепер знає більше про цю тему.

На додаток. Якщо більшість ваших комунікацій проходить через публічні виступи, забудьте про візуалізацію. Вам не варто покладатись на презентацію в PowerPoint чи на інші візуальні матеріали. Бо ніщо не має відволікати від промовця та історії. Багато з тих, хто робить публічні презентації, відразу сідають за PowerPoint та починають робити слайди.

Ваша презентація матиме набагато більший ефект, якщо ви не використовуватимете візуалізацію. Бо це лише змусить вас розповісти щось дійсно цікаве!

Ця порада має свої винятки. Якщо ви презентуєте купу складних цифр і даних з дослідження або ж описуєте свою моніторингову поїздку, то слайди будуть дуже доречними. У таких випадках спочатку напишіть свою презентацію так, ніби у вас не буде можливості скористатися програмою PowerPoint взагалі; а потім продивіться свій виступ і додайте лише найнеобхідніші слайди. 

Якщо ваші слайди мають технічну або специфічну інформацію, то рекомендується не виводити їх на проектор, а просто роздрукувати по 4 слайди на сторінку й роздати глядачам. Такий підхід може коштувати кілька десятків гривень на роздруківки, проте аудиторія буде вам вельми вдячна за роздатки, які можна взяти із собою.  

Знов таки, цей метод не спрацьовує, коли перед вами цілий натовп людей. Але для більшості заходів, які проводять громадські організації, такий підхід є найкращим способом розповісти свою історію.

Також така форма презентації звільняє вас від хвилювань за справність ноутбуків, проекторів, флешок та іншої техніки, що безумовно відволікатиме вас до і впродовж самої презентації!