Запобігти вигоранню. Поради громадським активістам/волонтерам

Громадський Простір

Сьогодні ми часто чуємо про проблему вигорання серед волонтерів, на це скаржаться і в професійному громадському секторі. Тому під час  Prostir Talks, тематичної зустрічі щодо актуальних  аспектів розвитку волонтерського руху України (яку днями організовував Громадський Простір) - ми запитали у Марти Пивоваренко, психолога,  голови правління ГО “DEVELOPMENT FOUNDATION”, про конкретні, практичні поради, як ми можемо розпізнавати та попереджати емоційне вигорання. Отже, подаємо ключові тези та більше детально у відео.

Психологічну травму можна асоціювати з отрутою, що отруює наш організм… Якщо ти себе постійно отруюєш, не проводиш супервізії, не ділишся з іншими волонтерами, в тебе не має кола спілкування, яке може дозволити опрацювати цей досвід, не маєш підтримки, якщо ти спиш по 2 години, не дбаєш про своє тіло, не проводиш прогресивну релаксацію, не приводиш себе до потрібного ступеня  самоорганізації, саморегуляції – то, по-перше, хто тобі повірить, що ти йому можеш допомогти, по- друге – ти його отруюєш тією отрутою, що з тебе не вийшла, ти ділишся, бо травмою люди діляться….

Людина, яка пережила гостру травму, і її не опрацювала, буде її опрацьовувати впродовж своєї волонтерської діяльності, ділитися своєю травмою – і це не достатньо екологічно щодо інших людей. З іншого боку, саме волонтерська діяльність дозволяє адаптуватись – і тут треба бачити межу між тим, що людина здатна до адаптації самостійно і тим, що вона перепроживає свою травму за допомогою волонтерства знову і знову. Така людина, яка перепроживає свою травму,  зазвичай матиме фіксовані стандартні вирази, які вона повторюватиме, переказуватиме слово в слово – наче завчила.. Це непережита травма, яка потребує психотерапевтичної допомоги. Такій людині не варто займатись волонтерською діяльністю – принаймні в тих межах, в яких є її історія.

Якщо мотивація є достатньою, якщо людина відстежує свій фізичний і психологічний стан, якщо вона відчуває, що не росте її реакційність, вона не стає гнівливою, їдкою, не ділиться своїм незадоволенням, якщо вона не псує свої стосунки з іншими людьми, почуває себе добре і фізично, нічого не болить – то такий рівень волонтерства їй є достатнім, гармонійним, він не шкодить її здоров`ю.

Коли людина починає реагувати на шум – бентежно, спізнюватися на зустрічі, просипати, від моменту, коли починає зривати злість на дітей, оточуючих, псувати стосунки – їй потрібно звернути увагу на те, що вона виснажена, можливо травмована..

Що допомагає

Потрібно відстежувати свої реакції, свою поведінку, те, як на тебе люди реагують, слухати своїх колег, волонтерити в парі

Пам`ятати: не завжди потрібно всі 12 годин безперервно працювати – доводити себе до виснаження

Дихальна техніка дозволяє наситити краще ті частини тіла, де збирається напруга, правильне черевне дихання, часом, це може нагадувати йогу

Якщо є можливість та простір, робити вправи на розтяжку. Розслаблення-напруження – поступово

Допомагає візуалізація, щоб впливати на своє тіло та стан

Фізіологічно є люди, яким краще розслаблятися на самоті, а іншим краще в компанії

Найкраще розслабляє зміна тенденцій руху. Якщо ти щодня займаєшся дуже точною роботою, потрібно постійно концентрувати увагу – то силові вправи будуть добре розряджати, і навпаки – рутина, тонка робота може допомогти у випадку силової/фізичної роботи

Щоб перезапустити організм, треба сильно напружити – і розслабити. Це виводить стрес,  м`язеву напругу.

Наприклад, якщо довго працюєте за комп`ютером (напруга збирається в плечовому поясі) , можна поставити будильник і раз на годину робити просту вправу – підняти/опустити плечі – знімається напруга.