8 фактів про пізнання, які має знати викладач

Каріна Кальник

“Дайте учням щось зробити, а не вивчити. І, якщо природа завдання така, що вимагає обмірковування, то це природньо призведе до навчання”, – Джон Дьюї, американський філософ, психолог та реформатор освіти, книга “Освіта і демократія” (1916 р.)

Фундаментальна різниця між пасивним і активним навчанням полягає в тому, наскільки залученими є студенти у процес навчання та які умови для засвоєння навчального досвіду створює для них викладач. Результати досліджень когнітивних здібностей людини за останні десятиліття дають змогу викладачам і всім, хто навчає, будувати свої навчальні програми таким чином, щоб вони мали максимальний ефект. Ось кілька ключових із них.

1. Активне навчання: запам’ятовування — це діалог між короткостроковою і довгостроковою пам’яттю

Людина запам’ятовує нову інформацію (що надходить у короткострокову пам’ять), “прив’язуючи” її до вже існуючої (тієї, що зберігається у довгостроковій пам’яті). Для того, щоб це відбулося, мають бути виконані дві мінімальні умови. Перша — студент має зосередити свою увагу на отриманні інформації; без цього він її почує, але в пам’яті вона не збережеться. Друга — студент має відрефлексувати над отриманою інформацією; без цього вона не затримається в пам’яті надовго. Можливість активно обмірковувати навчальний досвід (через обговорення, самостійну рефлексію, групові вправи тощо) — основа активного навчання.

2. Когнітивне навантаження: робоча пам’ять обмежена в часі і місці

Робоча пам’ять — це те місце, де в людини відбуваються процеси обробки інформації: її аналіз, оцінка, порівняння тощо. Іншими словами, це те місце, де відбувається діалог між короткостроковою пам’яттю і довгостроковою пам’яттю. Робоча пам’ять має обмеження в часі і місці. Якщо її перевантажити, виникає так зване “когнітивне перевантаження”, яке зменшує продуктивність мозку і не дає новому краще засвоюватися. Ви точно відчували таке в кінці складного робочого дня або ж навіть після півгодинної напруженої розумової активності. Заняття в ZOOM виснажують більше, ніж заняття офлайн? І це, в тому числі, тому, що, дивлячись у монітор, ваш мозок змушений одночасно обробробляти більше інформації, ніж зазвичай: слухати студентів, слідкувати за їхніми невербальними сигналами, переглядати чат, перемикати слайди, дивитися на годинник тощо. Викладач обов’язково має брати цю особливість людського організму до уваги у своєму викладанні і розумно підходити до того, яке когнітивне навантаження отримує студент і чи буде він здатен дійсно якісно обробити нову інформацію. Лектор, який демонструє слайд із текстом і паралельно щось розповідає, перевантажує аудиторію, оскільки змушує її розділити свою увагу на два фронти одночасно: слухати одне, читати — інше. Натомість, вдале зображення для ілюстрації озвученої тези дозволить знизити навантаження й інформація засвоїться краще.

3. Думати довше і глибше: чим більше ми обробляємо і обмірковуємо нову інформацію, тим міцнішими і довготривалішими стають спогади

Відповідно, тим більшою є ймовірність того, що в потрібний момент людина зможе скористатися інформацією, яка зберігається в її довгостроковій пам’яті. Що відбувається з класичним студентом на класичній лекції? Викладач говорить, говорить, говорить… А студент пише, пише, пише… Пише те, що озвучує викладач, не маючи змоги активно обробити нову інформацію. Це не означає, що такий студент не запам’ятає нічого, але він і не запам’ятає багато. Для того, щоб інформація засвоїлася краще, її треба активно обробити. Наприклад, у випадку з лекцією: студенту — проаналізувати, виділити і занотувати головне, а викладачу — створити студенту для цього можливість (як мінімум, дати трішки більше часу на занотовування). EdEra підготувала прекрасні рекомендації про те, як вести конспект ефективно — можете поділитися ними зі своїми студентами!

4. Бажані труднощі: глибоке навчання — складне і вимагає зусиль

Це частково пов’язано з переднім пунктом. Пригадування старого, критичне осмислення нового, побудова взаємозв’язків і висновків, роблення помилок, їх усвідомлення і виправлення — складні процеси, які вимагають більших зусиль. Тому глибоке навчання — складне. Проте не всяке складне навчання автоматично означає глибоке навчання, адже, наприклад, когнітивне перевантаження також може викликати труднощі в навчанні, проте це не означатиме, що навчання студентів буде глибоким. Викладач, плануючи навчальний досвід студентів, робить вибір на користь того чи іншого. Вчені-когнітивісти Роберт і Елізабет Бйорки описали це явище “бажаними труднощами”. Бажані труднощі — це створений викладачем “складний” навчальний досвід для студентів, який задіює мисленнєві процеси вищого рівня і стимулює глибинне навчання студентів. Цю особливість пізнавальної діяльності також використовують у створенні відео (або інших) ігор, де кожен наступний рівень — трохи складніший за попередній, але не настільки, що гравець не зможе його пройти.

5. Пригадування зміцнює спогади

Цю особливість, наприклад, часто застосовують у вивченні іноземної мови, коли людині потрібно пригадати, як перекладається те чи інше слово. Чим частіше відбуватиметься пригадування, тим міцніше переклад запам’ятається. Розуміння цього явища і викладачем, і студентами може сприяти навчанню. Викладач, зі свого боку, може будувати навчальний досвід студентів таким чином, щоб в них з’являлася можливість “витягти” з пам’яті певну вивчену інформацію. Наприклад, вивчаючи нову тему, можна попросити студентів подумати над тим, як вона співвідноситься з іншою, вже вивченою темою. Або ж, пройшовши певну тему, провести короткий тест про вивчене (не для оцінки, а для кращого закріплення матеріалу). Студенти ж можуть використовувати це при підготовці, наприклад, до іспитів: замість того, щоб перечитувати і заучувати якусь інформацію, вони можуть створити набір карток із тематичними запитаннями і відповідати на них, пригадуючи інформацію, і тільки потім — щось дочитувати і доповнювати те, що вже існує в їхній пам’яті. Ще кращим ефект буде, якщо повторювати таку практику систематично. Завдяки цьому інформація закріпиться в пам’яті надовше і не зникне одразу після здачі іспиту. Багато вчених досліджували це явище; наприклад, у 2006 р. американські психологи Генрі Родіґер і Джефрі Капріке провели такий експеримент. Вони дали трьом групам студентів прочитати фрагмент тексту. Після цього кожна група працювала з текстом у трьох варіаціях: студенти першої групи (SSSS) прочитали текст ще три рази, другої (SSST) — прочитали ще два рази і один раз протестували свою пам’ять, занотувавши все, що змогли пригадати з тексту, третьої (STTT) — не перечитували текст, а тричі тестували пам’ять і пригадували факти з тексту. Після цього всі три групи пройшли два фінальні тести на пригадування фактів з тексту: перший — через 5 хвилин після закінчення його опрацювання, другий — через тиждень після цього. Результати тестувань зображені на малюнку. Результати першого фінального тесту показали, що студенти першої групи запам’ятали найбільше інформації, друга група посіла друге місце і третя, відповідно, третє. Проте результати тесту через тиждень продемонстрували зворотній ефект: студенти першої групи змогли пригадати найменше інформації з трьох груп, а студенти третьої групи — найбільше.

Mary A. Pyc, Pooja K. Agarwal, & Henry L. Roediger, III. Test-enhanced Learning. In V.A. Benassi, C.E. Overson, & C.M. Hakala (Eds.). Applying science of learning in education: Infusing psychological science into the curriculum. Retrieved from the Society for the Teaching of Psychology web site: http://teachpsych.org/ebooks/asle2014/index.php

6. Організація інформації допомагає пригадуванню

Запам’ятовувати нову інформацію людині допомагають вкладення її в якусь свою систему, побудова взаємозв’язків з уже існуючими знаннями тощо. Чим більше в студента буде можливостей для організації нової інформації в своїй системі, тим потім йому легше буде її пригадати.

7. Ефективне пригадування потребує часу

Студент має докласти зусиль, щоб щось пригадати, особливо коли це щось — не базові факти, якими він оперує чи не щодня. Наприклад, якщо запитати студента-юриста про основний закон держави, знаходження відповіді не потребуватиме багато часу, оскільки для нього це — базовий факт. Проте, якщо його запитати, які зміни вносилися у Конституцію України у 2004 році або ж якими були наслідки цих змін для суспільства, то відповідь на такі запитання потребуватиме більше часу. Даючи студенту 1–2 хв. подумати над відповіддю, ви допомагаєте йому спокійно зануритися у свою пам’ять і пригадати необхідну інформацію. Таким чином він і зміцнить свою пам’ять, і когнітивне навантаження також знизиться, оскільки він не відчуватиме стресу від того, що ви очікуєте від нього відповіді одразу після озвучення запитання.

8. Навіщо: розуміння мети робить запам’ятовування і пригадування легшим

Коли студент розуміє, для чого щось вивчає, це допомагає йому правильно сфокусуватися, налаштуватися на усвідомлене навчання і запам’ятовування нової інформації. Найкращою ілюстрацією цього є кожен із нас: пригадайте, що ви відчуваєте і про що думаєте, коли не розумієте, про що йде мова і навіщо це вам? А навпаки? Крім позитивного впливу на запам’ятовування і пригадування, розуміння мети також сприяє мотивації студента до навчання. Досить часто від викладачів існує запит на “підвищення мотивації студентів”, а у студентів — на розуміння того, для чого вони щось вивчають. Мета — це те місце, де ці два запити можуть зустрітися.

Запитання, наведені нижче, допоможуть вам проаналізувати заплановані активності для студентів і визначити, що ще можна зробити для покращення навчального досвіду студентів, враховуючи ці когнітивні особливості людини.

• Якою інформацією, яка б допомогла студентам вивчити цю тему, вони вже володіють?
• Який обсяг нової інформації я планую їм дати? Як вона пов’язана з тим, що вони вже знають?
• Завдяки чому форма презентації мною нового матеріалу сприятиме його засвоєнню студентами?
• Які приклади для ілюстрації ключових ідей теми я можу навести?
• Яким чином студенти матимуть змогу обміркувати новий матеріал?
• Чи заплановані в моєму занятті питання, дискусії, групові завдання та інші методи активного навчання?
• Яким чином заплановані мною навчальні активності сприятимуть застосуванню студентами навичок мислення вищого рівня?
• Скільки часу знадобиться студентам для глибокого опрацювання нового матеріалу? Як це враховано у моїй програмі?
• Чому студентам важливо вивчити цю тему? Як я їм про це повідомлю (або як я можу допомогти їм це зрозуміти)?
• Як ще я можу допомогти студентам засвоїти новий матеріал? (ця стаття про фідбек від студентів може стати у нагоді).