Електронне голосування

Дорожко Єлизавета

Електронне голосування – термін, який використовують для різних типів голосування, охоплюючи ним як процес здійснення голосування за допомогою електронних засобів, так і процес автоматичного підрахунку голосів за допомогою електронних пристроїв та спеціального програмного забезпечення. Електронне голосування є неодмінною складовою впровадження політики електронної демократії (е-democracy) в Україні. Впровадження останньої включає у себе, окрім голосування, отримання громадянами повного комплексу відкритої інформації, надання адміністративних послуг у мережі Інтернет і контроль за виконанням прийнятих рішень.

Вибір саме електронного голосування перед традиційним обумовлений кількома важливими причинами. По-перше, це сприяє зменшенню видатків державного бюджету, які прямо чи опосередковано пов’язані з виборчим процесом. Гроші, збережені у результаті використання електронного голосування, держава має змогу використати на інші необхідні потреби – наприклад, на розвиток освіти та охорону здоров’я. По-друге, мінімізується можливість фізичного тиску на волевиявлення громадян, а такі явища як підробка паперових бюлетенів є фізично неможливим. По-третє, нівелюється кількість помилок у ході виборчого процесу, що спричинені суто людським фактором. Суттєвим фактором стає розширення можливостей голосування для людей з обмеженими фізичними можливостями.

Перевагами електронного голосування є наявність плюралізму форм (електронні скриньки, дистанційне за допомогою мережі Інтернет, спеціальне обладнання на дільницях), впровадження яких у державі мусить враховувати особливості виборчої системи, місцеві традиції демократії та рівень технічного розвитку. Наприклад, шляхом дистанційного волевиявлення громадянин має змогу зекономити час і виконати свій громадянський обов’язок, знаходячись у будь-якій точці світу, знаючи, що його голос буде врахованим та важливим.

Надзвичайно цінний досвід застосування електронного голосування мають десятки країн світу, які вже успішно впровадили систему, дослідити який постає вирішальним завданням для України. Наприклад, в Естонії діє паперово-електронний спосіб голосування за допомогою конвертів, у які громадяни вміщують бюлетень, на якому позначають свій незалежний вибір. Листи надсилаються до ЦВК, що за допомогою електронних інструментів зчитує і підводить підсумки голосування. У США на виборчих дільницях влаштовані електронні машини, на тач-скрінах яких виборці залишають свій голос. Підсумовує результати виборів у кінці дня адміністратор, який друкує на машині фінальний чек, на якому миттєво з’являються результати виборів. Критики цього способу вказують на слабкість системи перед хакерськими атаками, одначе жодного факту подібного втручання не було виявлено. Досить цікавою концепцією постає паперово-електронна система голосування Д.Бісмарка. Згідно з нею порядковий номер кандидатів у бюлетені кожного виборця різний, що забезпечує анонімність та безпечність виборчого процесу, проте ця система нині є лише перспективним проектом.

Питання впровадження електронного голосування в Україні є досить дискусійним протягом останніх років. Існують окремі причини не впроваджувати цю систему у державі, однак успіхи електронної демократії слугує беззаперечним аргументом на її користь. Перша зареєстрована електронна заява, перший прийнятий позов до суду та перший офіційний «електронний суд» в Україні стали черговими маркерами вдалого процесу входження держави у контекст найновіших демократичних перетворень.

Сфери застосування систем електронного голосування є різноманітними, охоплюючи всі рівні державно-політичного устрою. Вибори, відкриті конкурси, бюджет участі, референдуми та публічне обговорення різних дискусійних положень покликані на те, аби перевести виборчий процес у систему координат новітніх електронно-комунікаційних технологій. Найбільш прогресивною сферою, що отримала велику популярність в Україні в останні роки, стала система петицій, звернення громадян яких, набираючи необхідний поріг підписів, розглядаються в обов’язковому порядку державними установами та навіть самим президентом України.

Неодмінно варто зважати на ризики, які пов’язані з електронним голосуванням. Головним ризиком, безумовно, є хакерські втручання у роботу виборів і маніпулювання результатами через недостатній рівень захисту даних. Рівень суспільної обізнаності у громадськості щодо наявних онлайн інструментів має мати високі показники, аби уникнути тієї ситуації, яка полягає у своєрідному цифровому поділі суспільства на тих, хто володіє достатнім обсягом інформації, і тих, хто ним не володіє, а внаслідок цього обмежений у своїх правах.

Електронні вибори та електронне голосування – це не майбутнє, а прогресивна існуюча система. В умовах аполітичних настроїв у суспільстві електронні вибори можуть стати тим поштовхом, який поверне зацікавленість людей, стане фундаментом для активного включення у суспільно-політичне життя заради кращого завтра держави, регіону та міста.

Статтю підготовлено в рамках реалізації проекту «Громадянська освіта та електронна демократія», який реалізується Академією навичок (http://skillsacademy.com.ua/), Асоціацією інноваційної та цифрової освіти, Українською Студентською Спілкою, за підтримки партнерів: Програма EGAP, Фонд Східна Європа, Швейцарська Конфедерація, Міністерство освіти і науки України, Інститут модернізації змісту освіти МОН.