Про загрози євроінтеграції “на різних швидкостях”

powerreform

Цей короткий матеріал спонукала новина опублікована УНІАН 28.06.24: “Металурги назвали редакцію законопроєкту “Про інтегроване запобігання та контроль промислового забруднення” неприйнятною”[1] https://www.unian.ua/economics/other/metalurgi-nazvali-redakciyu-zakonoproyektu-pro-integrovane-zapobigannya-ta-kontrol-promislovogo-zabrudnennya-nepriynyatnoyu-12680148.html

Не реагувати на заяву металургів напевне не можна, оскільки металургія не тільки значна частина українського експорту, а й визначальна складова нашого оборонно-промислового комплексу та майбутньої відбудови після війни. Тому нам потрібно віднайти золоту середину: як запроваджувати найкращі європейські стандарти щодо довкілля і водночас не знищити цілі галузі української промисловості, які через війну знаходяться у дуже вразливому стані.

Якщо ми говоримо про ухвалення згаданого закону, можна констатувати, що  Україна уже приймає зобов’язання за екологічним законодавством ЄС, що загалом відповідає нашим зобов`язанням з гармонізації українського та європейського законодавства і це правильний крок на шляху до екологічно чистої промисловості. Проте, для українських підприємств таке рішення тягне за собою значні фінансові витрати на екологічну модернізацію та впровадження нових технологій, яких у підприємств через війну та обмеження експортних можливостей просто не має.. На жаль, безповоротні кошти з яких можна підтримати таку модернізацію будуть доступні Україні лише після вступу до ЄС, і це стає серйозною перешкодою для нашої промисловості.

В той час як ЄС досягав своїх екологічних цілей десятки років за допомогою багатомільярдного безповоротного фінансування на екологічну модернізацію, відповідно до статті 28 законопроекту, наші підприємства мають це робити за рахунок власних коштів і все це умовах війни, яка несе загрозу фізичного знищення виробництва.
Мало того, автори законопроекту посилаються на важливість дотримання закону «Про державну допомогу суб`єктам господарювання» при фінансуванні заходів з екологічної модернізації, що практично перекриває доступ до державної підтримки цих заходів, як юридично, так і фактично – в України нема коштів на такі заходи.
Таку модернізацію напевно можна профінансувати з ресурсів Ukraine Facility, але поки немає порядку використання коштів на такі цілі та й швидше за все подібні проекти можуть бути профінансовані за рахунок кредитів (не грантів) в рамках Напряму ІІ Ukraine Facility.

Європейська політика згуртованості підтримує реалізацію екологічних цілей Європейського Союзу. Щоб Україна могла одразу після вступу в ЄС розпочати використання Європейських структурних та інвестиційних фондів зокрема й на таку екологічну модернізацію, нам потрібно якнайшвидше адаптувати європейське законодавство про політику згуртованості і вже зараз розпочати створювати систему спільного управління (shared management) її коштами.

В цьому контексті, зволікання зі створенням окремого міністерства регіонального розвитку точно не сприяє синхронізації швидкостей євроінтеграції та уповільнює формування повноцінної політики згуртованості ЄС в Україні з усіма наслідками для української економіки. Враховуючи початок переговорів про вступ в ЄС, відсутність міністерства є неприйнятною – це підриває здатність України виконувати свої зобов’язання в рамках переговорного процесу. 

Щоб уникнути розривів через різні швидкості інтеграції українського та європейського законодавства, Україна має діяти максимально скоординовано під час переговорів з ЄС за всіма розділами acquis communautaire. Важливо погоджувати такі терміни і умови інтеграції, які враховують поточний стан економіки та промисловості. Потрібно також передбачити перехідні періоди і фінансову підтримку для модернізації підприємств, що дозволить зробити процес інтеграції більш збалансованим і менш болючим для економіки.

[1] blob: https://itd.rada.gov.ua/f935d7eb-c87c-4ecc-a207-20af9efa196d