Професійна освіта в сучасних умовах. Погляд збоку. Частина 2

powerreform

Якими мають бути підходи до реформування професійної освіти?

В першій частині цієї статті ми уже ідентифікували ключові проблеми, що породжують кризу регіональних та загальноукраїнського ринку праці:

1. Старіння населення, а відтак скорочення кількості кваліфікованих робітників через їх вихід на пенсію.
2. Відсутність кваліфікованих робітників певних категорій, через відсутність системи їх підготовки.
3. Неспроможність нинішньої системи професійної освіти заповнити вакуум потреб у кваліфікованих робітниках.
4. Неадекватна потребам роль регіональних органів влади та роботодавців у процесі планування та підготовки кваліфікованих працівників.

Відтак для програмування змін у системі підготовки професійних кадрів варто враховувати ці ідентифіковані проблеми.

По суті ми сьогодні маємо певну вилку: кількість молоді, що вступає у вік працездатності, є значно нижчою, ніж кількість тих, хто виходить на пенсію. До цього додається ще один факт, кількість учнів професійно-технічних училищ також скорочується і не тільки тому, що скорочується кількість випускників шкіл, а й через те, що більшість випускників шкіл вступає до ВНЗ, або у заклади так званої «передвищої» освіти. І це при постійній нестачі кваліфікованих кадрів на регіональних ринках праці.

Отож, найбільш нагальним завданням на найближчий період для забезпечення регіональних ринків праці є збільшення кількості здобувачів професійної освіти, як серед учнівської молоді, так і дорослих, яких зміна економічної структури регіональних економік вивільнила з попередніх місць праці.

Якщо ми аналізуємо причини погіршення ситуації з отримання професійної освіти у закладах професійно-технічної освіти, то тут можна виділити такі:

• Скорочення кількості випускників шкіл
• Низький поріг для доступності вищої освіти
• Небажання дітей та їх батьків йти в ПТУ за отриманням робітничих професій
• Непрестижність навчання у ПТУ
• Зношеність та застарілість обладнання у ПТУ
• Низька вмотивованість викладачів закладів
• Зарегульованість та недостатня автономність ПТУ
• Неефективне управління закладами,
• Невикористання закладами можливостей для надання платних послуг та налагодження виробництва на обладнанні закладу
• Слабка комунікація із батьками, учнями, працедавцями
• Не розуміння обласними органами влади місця і ролі профтехосвіти у розвитку області

Якщо ж розглянути причини досить низької частки перекваліфікованих дорослих, то тут також є певні ключові причини:

• Традиційна низька мобільність дорослого населення
• Відсутня система інформування дорослого населення щодо можливостей перекваліфікації відповідно до потреб регіональних ринків праці
• Відсутність можливостей отримання часткових кваліфікацій, необхідних для працевлаштування, у тому числі самостійно, з підтвердженням нових кваліфікацій
• Слабка залученість до створення системи професійної освіти дорослих різних суб’єктів – державних та регіональних органів влади, місцевого самоврядування, роботодавців
• Відсутність координації між різними суб’єктами, що надають послуги з отримання професійної освіти та єдиних підходів до системи фінансування професійної освіти дорослих.

Як бачимо, вирішення проблем, що склались у системі професійної освіти в Україні, потребує ряд законодавчих, організаційних та комунікаційних заходів.

В цьому матеріалі ми розглянемо передусім законодавчі аспекти вирішення проблеми.

Сьогодні професійна освіта регулюється Законом «Про професійну (професійно-технічну) освіту», який був ухвалений ще в 1998 році.

По суті, то є закон більше про заклади професійно-технічної освіти, ніж про професійну освіту. За час дії цього закону процес занепаду професійної освіти не було подолано, а паралельно із зафіксованою цим законом системою професійної освіти почали розвиватись інші форми професійної освіти, особливо, коли це стосується освіти для дорослих.

Останніми роками законодавство про освіту почало суттєво змінюватись. Ухвалено закони «Про освіту», «Про фахову передвищу освіту», «Про вищу освіту», «Про повну середню освіту» і це ще більше ускладнює застосування чинного закону «Про професійну (професійно-технічну) освіту».

12 червня 2019 року Урядом було затверджено Концепцію реалізації державної політики у сфері професійної (професійно-технічної) освіти «Сучасна професійна (професійно-технічна) освіта» на період до 2027 року. Як на сучасний погляд, дана Концепція не враховує викликів, про які ми говорили в частині 1 цієї статті і не охоплює всіх завдань, які мають бути вирішеними реформою професійної освіти.

Так «Метою Концепції є проведення реформи професійної (професійно-технічної) освіти, що забезпечить виконання таких трьох базових завдань: децентралізацію управління та фінансування у сфері професійної (професійно-технічної) освіти; формування показників регіонального замовлення на підставі даних аналізу стану ринку праці; забезпечення якості професійної (професійно-технічної) освіти».

Тому виглядає, що реальна реформа має орієнтуватись, але не обмежуватись цією Концепцією.

Завдання, які має вирішити нове законодавство про професійну освіту

На основі аналізу ситуації з ринком праці та в системі професійної освіти, припущень щодо демографії та завершення децентралізації в Україні, новий Закон «Про професійну освіту» мав би вирішити такі питання:

1. Визначити місце професійної освіти в системі освіти України.
2. Визначити систему професійної освіти, яка спрямовується на молодь і на дорослих.
3. Визначити структуру власності закладів профосвіти.
4. Визначити загальні підходи до управління в системі профосвіти, виходячи із врахування державних, регіональних та місцевих інтересів та власників закладів.
5. Визначити основні підходи до фінансування профосвіти – закладів та/чи учнів/слухачів, можливості застосування принципу фінансування на основі «здобувача освіти», а не закладу.
6. Встановити принципи та межі автономії закладів профосвіти.
7. Визначити можливості надання платних послуг закладами профосвіти без втрати ознак неприбутковості.
8. Встановити принципи взаємодії закладів профосвіти із іншими закладами освіти, можливості створення певних форматів співробітництва між такими закладами.
9. Посилити вмотивованість викладачів професійної освіти до власного самовдосконалення, започаткування спеціальних надбавок, відзнак, тощо.
10. Посилити вмотивованість роботодавців за їх включення в систему професійної освіти.

Якими б могли бути новели у новому законодавстві про професійну освіту?

Загалом нові підходи у правовому регулюванні професійної освіти мали б зафіксувати такі ключові новели:

1. Закон про професійну освіту поширюється на всі суб’єкти, види, форми професійної освіти.
2. Встановлюється, що професійну освіту можна здобувати протягом усього життя.
3. Здобуття професійної освіти може відбуватись у державних, комунальних, приватних закладах професійної освіти, а також у інших суб’єктах господарювання, які надають послуги з освіти у встановленому порядку.
4. Заклади професійної освіти можуть бути двох типів – професійний коледж та центр професійного розвитку працівників.
5. У закладах професійної освіти встановлюється здобуття різних рівнів кваліфікації від робітник до фахівець, що по суті покриває теперішню «передвищу» освіту і тому закон «Про фахову передвищу освіту» скасовується.
6. Встановлюється, що професійна освіта, за окремими винятками, є відповідальністю регіонального рівня управління, який наділяється необхідними для цього повноваженнями.
7. Визначається три типи документів про професійну освіту: сертифікат, свідоцтво та диплом і встановлюється єдиний порядок їх отримання та реєстрації.
8. Запроваджується досить широка автономія закладів професійної освіти щодо програм, самоуправління, набору персоналу, обрання керівництва і т.п.
9. Вводяться нові поняття для розрізнення різних категорій здобувачів професійної освіти: курсанти, студенти, слухачі, стажери.
10. Вводиться можливість в закладах професійної освіти мати науково-педагогічних працівників.
11. Встановлюється, що фінансування здобуття професійної освіти здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджету, та за інші кошти, отримання яких не заборонено законом.
12. Встановлюється порядок отримання закладами професійної освіти коштів за послуги, що надаються закладом і пов’язані з його основною діяльністю, спрощені процедури встановлення переліку таких послуг та визначення рівня оплати за них.
13. Визначається, що Кабінетом Міністрів України встановлюється мінімальний перелік типів обладнання, яке має бути у закладах професійної освіти, що готують працівників для певних видів економічної діяльності.
14. Закон з одного боку досить детально регулює питання загального характеру, а з іншого надає право Кабінету Міністрів України ухвалювати підзаконні акти, що випливають з цього закону, аби зробити систему професійної освіти більш гнучкою і такою, що досить оперативно реагує на потреби регіональних ринків праці.

Звичайно, у новому законодавстві для професійної освіти буде ще низка інших новацій, які випливають із системи законодавства про освіту, проте наведені вище новації є фундаментальними, які варто врахувати при підготовці проектів необхідних нормативно-правових актів.

Проміжний висновок 2.

1. Професійна освіта сьогодні точно знаходиться не в кращому стані. Але катастрофічна нехватка кваліфікованих робітничих кадрів на регіональних ринках праці створює шанс для звернення уваги на професійну освіту.
2. Сьогодні, впринципі, уже є розуміння різних суб’єктів державного та регіонального рівнів управління, а також роботодавців, у необхідності системної реформи професійної освіти в інтересах людини, яка має мати можливість отримати необхідну кваліфікацію, яка є затребуваною на ринку праці, так і в інтересах підприємців, зростання яких обмежується відсутністю працівників необхідних кваліфікацій.
3. Підходи до нового законодавства в сфері професійної освіти також є зрозумілими, тому необхідні законопроекти підготувати зараз не є проблемою, так само, як і ухвалити в умовах однопартійної більшості.
4. Правда реформа – це не тільки новий закон та низка підзаконних актів. Це і зрозуміле та прогнозоване фінансування, це створення умов для підприємців інвестувати у професійну освіту, це і переоснащення закладів професійної освіти новітньою технікою, для чого потрібне ухвалення відповідної бюджетної програми.
5. Правда уже сьогодні регіони можуть суттєво змінювати стан професійної освіти через реалізацію проектів регіонального розвитку за рахунок коштів Державного фонду регіонального розвитку, але така практика поки що є дуже незначною.

Анатолій Ткачук, директор з питань науки та розвитку Інституту громадянського суспільства 

11.03.20