Реформа в сфері державного управління. Порядок денний Асоціації між Україною та ЄС
До Вашої уваги аналітичний звіт щодо ходу виконання Порядку денного Асоціації між Україною та ЄС, підготовлений ГО “Ініціатива та Розвиток”. Частина 5 – Реформа в сфері державного управління. ...
Додано:
ngo.indev
До Вашої уваги аналітичний звіт щодо ходу виконання Порядку денного Асоціації між Україною та ЄС, підготовлений ГО “Ініціатива та Розвиток”. Частина 5 – Реформа в сфері державного управління.
РЕФОРМА В СФЕРІ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
Порядок денний Асоціації між Україною та ЄС
Розпочати комплексне реформування системи державного управління та, зокрема, державної служби й служби в органах місцевого самоврядування на основі європейських принципів державного управління, в тому числі шляхом доопрацювання та прийняття проекту закону про реформу державної служби.
Хід виконання ПДА
Реформа в сфері державного управління характеризується єдиним Законом України “Про державну службу”, який було прийнято Верховною Радою 10 грудня 2015 року, та який набрав чинності з 1 травня 2016 року. Тому дію цього закону можно буде відчути в повну силу вже у 2017 році. Саме в цей період й стане зрозумілим ефект від новел у сфері державного управління в Україні.
Станом на кінець 2016 року деякі державні секретарі міністерств вже призначені та затверджені Кабінетом Міністрів України. Проте в цьому питанні значну увагу слід приділити непублічним, неафішованим у загальних ЗМІ конкурсам на заняття посад державних секретарів. Але все по порядку.
Хронологія розгляду в Верховній Раді
В наведеній нижче таблиці можна побачити хронологію проходження законопроекту у ВРУ:
| Дата | Стан |
| 30.03.2015 | Одержавно Верховною Радою України за реєстраційним номером 2490 |
| 30.03.2015 | Передано на розгляд керівництву |
| 30.03.2015 | Направлено на розгляд Комітету |
| 31.03.2015 | Надано для ознайомлення |
| 07.04.2015 | Включено до порядку денного |
| 23.04.2015 | Вручено подання Комітету про розгляд |
| 23.04.2015 | Прийнято в першому читанні |
| 05.11.2015 | Вручено таблицю поправок-2 |
| 26.11.2015 | Розгляд перенесено |
| 10.12.2015 | Закон прийнято |
| 18.12.2015 | Закон підписано Головою ВРУ |
| 18.12.2015 | Закон направлено на пілпис Президенту |
| 31.12.2015 | Повернуто з підписом від Президента |
Характеристика Закону
Закон України «Про державну службу» розроблено Нацдержслужбою на виконання розпоряджень Кабінету Міністрів України від 7 травня 2014 року № 452 «Про підписання Угоди про фінансування (Контракт для України з розбудови держави)» та від 17 вересня 2014 року № 847 «Про імплементацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони», а також відповідно до Програми діяльності Уряду.
Крім того, Закон України передбачений Угодою про фінансування Контракту для України з розбудови держави, підписаною 13 травня 2014 року у м. Брюссель, відповідно до якої здійснюється підтримка реформ Уряду, зокрема по напрямку реформування системи державного управління.
Закон враховує прогресивні вітчизняні напрацювання та успішний досвід реформ у європейських країнах, насамперед Республіці Польща, а також рекомендації та концептуальні засади професійної державної служби, визначені експертами програми SIGMA/ОЕСР за підсумками проведених експертних місій і отриманого за їх результатами листа від 24 грудня 2014 року № Ares (2014) 4356107 Звіту з оцінки проекту Закону, відповідно до якого проект Закону визнано таким, що узгоджується з Європейськими принципами державного управління.
Необхідність прийняття Закону обумовлена також принциповими новаціями, якими є: розмежування політичних та адміністративних посад, врегулювання статусу державного службовця, конкурсних процедур добору на державну службу, в тому числі на посади вищого корпусу державної служби, гарантування рівного доступу до державної служби, поєднання системи винагород з оцінкою роботи, надання пріоритету кар’єрній службі, посилення персональної відповідальності за виконання обов’язків, створення умов прозорої діяльності державних органів та гідної оплати праці державних службовців на основі обґрунтованої моделі з мінімальним впливом суб’єктивізму та проходження служби виключно на основі особистих якостей та досягнень (заслуг).
Впровадження вищенаведених новацій матиме наслідком централізацію державної служби, посилення ролі спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань державної служби, а також його територіальних органів з метою реалізації єдиної державної політики та контролю за дотриманням нового законодавства у сфері державної служби на усій території України, що узгоджено з представниками програми SIGMA/ОЕСР та відповідає міжнародним нормативно-правовим актам.
Зміст Закону
Закон містить ряд принципових новел, головними серед яких є: поділ посад державної служби на категорії “А” (вищий корпус державної служби), “Б” (керівники підрозділів), “В” (інші посади державної служби, не віднесені до категорій “А” та “Б”); вимоги до політичної неупередженості державних службовців; запровадження посади державного секретаря міністерства; створення Комісії з питань вищого корпусу державної служби; запровадження інституту наставництва державного службовця; закріплення вимоги до рівня професійної компетентності особи, яка претендує на зайняття посади державної служби; норми про професійне навчання державного службовця, оплату його праці, преміювання та заохочення, а також дисциплінарну та матеріальну відповідальність.
Розглянемо кожне нововведення більш детально.
Категорії та ранги державних службовців
Законом вводиться поділ державних службовців на три категорії: “А”, “Б” та “В”. До категорії “А” включаються наступні посади:
– державного секретаря Кабінету Міністрів України та його заступників, державних секретарів міністерств;
– керівників центральних органів виконавчої влади, які не є членами Кабінету Міністрів України, та їх заступників;
– керівників апаратів Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів та їх заступників;
– голів місцевих державних адміністрацій;
– керівників державної служби в інших державних органах, юрисдикція яких поширюється на всю території України.
Категорія “Б” включає такі посади:
– керівників структурних підрозділів Секретаріату Кабінету Міністрів України та їх заступників;
– керівників структурних підрозділів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та інших державних органів, їх заступників, керівників територіальних органів цих державних органів та їх структурних підрозділів, їх заступників;
– заступників голів місцевих державних адміністрацій;
– керівників апаратів апеляційних та місцевих судів, керівників структурних підрозділів апаратів судів, їх заступників;
– заступників керівників державної служби в інших державних органах, юрисдикція яких поширюється на всю територію України.
До категорії “В” відносяться всі інші посади державних службовців, які не увійшли до категорій “А” та “Б”. Також варто зазначити, що кількість посад державної служби категорій “А” і “Б” в державному органі повинна становити не більше третини його штатної чисельності.
Встановлюється дев’ять рангів державних службовців. Порядок присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями визначаються Кабінетом Міністрів України.
Присвоюються такі ранги:
– державним службовцям, які займають посади державної служби категорії “А”, – 1, 2, 3 ранг;
– державним службовцям, які займають посади державної служби категорії “Б”, – 3, 4, 5, 6 ранг;
– державним службовцям, які займають посади державної служби категорії “В”, – 6, 7, 8, 9 ранг.
Черговий ранг у межах відповідної категорії посад присвоюється державному службовцю через кожні три роки з урахуванням результатів оцінювання його службової діяльності. За особливі досягнення або за виконання особливо відповідальних завдань державному службовцю може бути достроково присвоєно черговий ранг. Дострокове присвоєння чергового рангу може здійснюватися не раніше ніж через один рік після присвоєння попереднього рангу.
Політична неупередженість державного службовця
Законом “Про державну службу” передбачаються деякі обмеження для державних службовців під час виконання їх обов’язків. Державний службовець не має права:
– бути членом політичної партії, якщо такий державний службовець займає посаду державної служби категорії “А”. На час державної служби на посаді категорії “А” особа зупиняє своє членство в політичній партії;
– обіймати посади в керівних органах політичної партії;
– суміщати державну службу із статусом депутата місцевої ради, якщо такий державний службовець займає посаду державної служби категорії “А”;
– залучати, використовуючи своє службове становище, державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування, працівників бюджетної сфери, інших осіб до участі у передвиборній агітації, акціях та заходах, що організовуються політичними партіями;
– у будь-який інший спосіб використовувати своє службове становище в політичних цілях.
У разі реєстрації державного службовця кандидатом у депутати Центральною виборчою комісією, виборчими комісіями, сформованими (утвореними) в установленому порядку, він зобов’язаний в одноденний строк письмово повідомити про це керівника державної служби. Державному службовцю за його заявою надається відпустка без збереження заробітної плати на час участі у виборчому процесі. Зазначена відпустка надається за рішенням керівника державної служби з дня його повідомлення про участь у виборчому процесі і до дня його завершення відповідно до виборчого законодавства.
Державні секретарі міністерств
Державний секретар міністерства є вищою посадовою особою з числа державних службовців міністерства. Державний секретар підзвітний і підконтрольний міністру. Державний секретар міністерства призначається на посаду Кабінетом Міністрів України за поданням Комісії з питань вищого корпусу державної служби строком на п’ять років з правом повторного призначення.
Відбір кандидатури на посаду державного секретаря міністерства здійснюється за результатами конкурсу, що проводиться відповідно до законодавства про державну службу. Кандидатом на посаду державного секретаря міністерства може бути громадянин України, який має вищу освіту, загальний стаж роботи не менше семи років, включаючи досвід управлінської роботи не менше трьох років, і відповідає іншим вимогам, визначеним законом.
Основними завданнями державного секретаря міністерства є забезпечення діяльності міністерства, стабільності та наступності у його роботі, організація поточної роботи, пов’язаної із здійсненням повноважень міністерства. Державний секретар міністерства відповідно до покладених на нього завдань:
– організовує роботу апарату міністерства;
– забезпечує підготовку пропозицій щодо виконання завдань міністерства та подає їх на розгляд міністру;
– організовує та контролює виконання апаратом міністерства Конституції та законів України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, наказів міністерства та доручень міністра, його першого заступника та заступників, звітує про їх виконання;
– готує та подає міністру для затвердження плани роботи міністерства, звітує про їх виконання;
– забезпечує реалізацію державної політики стосовно державної таємниці, контроль за її збереженням в апараті міністерства;
– у межах своїх повноважень запитує та одержує в установленому порядку від державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій в Україні та за її межами безоплатно інформацію, документи і матеріали, а від органів державної статистики – статистичну інформацію, необхідну для виконання покладених на міністерство завдань;
– за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики, затверджує штатний розпис та кошторис міністерства;
– призначає на посади та звільняє з посад у порядку, передбаченому законодавством про державну службу, державних службовців апарату міністерства, присвоює їм ранги державних службовців, приймає рішення щодо їх заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності;
– приймає на роботу та звільняє з роботи у порядку, передбаченому законодавством про працю, працівників апарату міністерства, приймає рішення щодо їх заохочення, притягнення до дисциплінарної відповідальності;
– призначає на посади керівників територіальних органів міністерства та їх заступників і звільняє їх з посад;
– погоджує у передбачених законом випадках призначення на посади та звільнення з посад керівників відповідних структурних підрозділів обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій;
– призначає на посаду та звільняє з посади керівників підприємств, установ, організацій, що належать до сфери управління міністерства;
– притягує до дисциплінарної відповідальності керівників державних підприємств, установ, організацій, що належать до сфери управління відповідного міністерства;
– забезпечує в установленому порядку організацію підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців та інших працівників міністерства;
– представляє міністерство як юридичну особу в цивільно-правових відносинах;
– у межах повноважень, передбачених законом, дає обов’язкові для виконання державними службовцями та іншими працівниками міністерства доручення;
– з питань, що належать до його повноважень, видає накази організаційно-розпорядчого характеру та контролює їх виконання;
– вносить подання щодо представлення в установленому порядку державних службовців та інших працівників апарату міністерства, його територіальних органів до відзначення державними нагородами України.
На час відсутності державного секретаря міністерства чи неможливості здійснення ним своїх повноважень з інших причин його обов’язки виконує один із керівників самостійних структурних підрозділів апарату міністерства відповідно до наказу державного секретаря міністерства.
Комісія з питань вищого корпусу державної служби
Комісія з питань вищого корпусу державної служби є постійно діючим колегіальним органом і працює на громадських засадах. До складу Комісії входять:
1) представник, визначений Верховною Радою України за поданням комітету Верховної Ради України, до предмета відання якого належать питання державної служби, з числа осіб, які займають посади вищого корпусу державної служби;
2) представник, визначений Президентом України;
3) представник, визначений Кабінетом Міністрів України з числа осіб, які займають посади вищого корпусу державної служби;
4) керівник центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби (за посадою);
5) керівник Національного агентства з питань запобігання корупції (за посадою);
6) представник Державної судової адміністрації України;
7) по одному представнику від спільного представницького органу репрезентативних всеукраїнських об’єднань профспілок на національному рівні та спільного представницького органу репрезентативних всеукраїнських об’єднань організацій роботодавців на національному рівні;
8) чотири представники – громадських об’єднань, наукових установ, навчальних закладів, експертів відповідної кваліфікації, обрані відповідно до порядку, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
Комісія утворюється Кабінетом Міністрів України, який затверджує її персональний склад. Пропозиції щодо утворення комісії та затвердження її складу Кабінету Міністрів України вносяться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.
Строк повноважень члена Комісії становить чотири роки, крім осіб, вищезазначених у пунктах 1-3, строк повноважень яких визначається строком повноважень суб’єкта, представником якого є особа у складі Комісії.
Членом Комісії може бути громадянин України з вищою освітою та досвідом діяльності або фаховими знаннями у сфері державної служби або у сфері управління людськими ресурсами, здатний представляти інтереси суспільства та забезпечувати політично неупереджену і професійну роботу Комісії.
Комісія з питань вищого корпусу державної служби:
– погоджує розроблені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби, типові вимоги до професійної компетентності державних службовців, які займають посади державної служби категорії “А”;
– проводить конкурс на зайняття вакантних посад державної служби категорії “А” та вносить суб’єкту призначення пропозиції щодо переможця конкурсу та другого за результатами конкурсу кандидата на вакантну посаду;
– розглядає пропозиції та надає згоду на дострокове звільнення з посади за ініціативою суб’єкта призначення державних службовців, які займають посади державної служби категорії “А”, та повідомляє про своє рішення суб’єкта призначення і центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби;
– вносить пропозиції суб’єкту призначення щодо переведення державних службовців, які займають посади державної служби категорії “А”, на рівнозначну або нижчу посаду до іншого державного органу;
– здійснює дисциплінарні провадження щодо державних службовців, які займають посади державної служби категорії “А”, та вносить суб’єкту призначення пропозиції за наслідками дисциплінарного провадження;
– затверджує перелік посад державної служби, патронатної служби та посад працівників, які виконують функції з обслуговування, а також встановлює категорії посад державної служби за поданням керівника державної служби в апаратах допоміжних органів, утворених Президентом України.
Комісія здійснює діяльність відповідно до Положення про Комісію з питань вищого корпусу державної служби, яке затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.
Члени Комісії здійснюють свої повноваження на громадських засадах. За членами Комісії на період участі у роботі Комісії зберігаються місце роботи (посада) і середня заробітна плата. Засідання Комісії проводяться прозоро, оголошення про їх проведення, порядок денний, протоколи таких засідань та висновки Комісії оприлюднюються на офіційному веб-сайті Кабінету Міністрів України.
Засідання Комісії є правомочним, якщо в ньому бере участь не менше двох третин від загального складу Комісії. Члени Комісії обирають головуючого на засіданні Комісії відкритим голосуванням більшістю голосів присутніх на засіданні членів Комісії.
Комісія у межах наданих повноважень приймає рішення більшістю голосів присутніх на засіданні членів Комісії. Рішення Комісії оформляються протоколами, до яких додаються висновки Комісії у випадках, визначених цим Законом. На своєму засіданні Комісія приймає рішення про утворення комітету з відбору кандидатів на відповідну посаду та комітету з дисциплінарних проваджень з розгляду відповідних питань, а також визначає осіб із числа членів Комісії, які до них входять.
Комітети Комісії для вирішення питань, що належать до їх повноважень, можуть залучати з правом дорадчого голосу представників центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби, які мають вищу юридичну освіту не нижче другого (магістерського) рівня, інших державних органів, профільних наукових установ та навчальних закладів, інститутів громадянського суспільства та міжнародних організацій з належною фаховою підготовкою та досвідом роботи у відповідних галузях.
Патронатна служба
До посад патронатної служби належать посади радників, помічників, уповноважених та прес-секретаря Президента України, працівників секретаріатів Голови Верховної Ради України, його Першого заступника та заступника, працівників патронатних служб Прем’єр-міністра України та інших членів Кабінету Міністрів України, помічників-консультантів народних депутатів України, помічників та наукових консультантів суддів Конституційного Суду України, помічників суддів, а також посади патронатних служб в інших державних органах.
Працівник патронатної служби призначається на посаду на строк повноважень особи, працівником патронатної служби якої він призначений. Трудові відносини з працівником патронатної служби припиняються в день припинення повноважень особи, працівником патронатної служби якої він призначений. Акт про звільнення приймається керівником державної служби.
Працівник патронатної служби може бути достроково звільнений з посади за ініціативою особи, працівником патронатної служби якої він призначений, або керівника патронатної служби. Час роботи на посадах патронатної служби зараховується до стажу державної служби та враховується при присвоєнні державному службовцю рангу в межах відповідної категорії посад, якщо до призначення на посаду патронатної служби він перебував на державній службі та після звільнення з посади патронатної служби повернувся на державну службу.
Кваліфікаційні вимоги до кандидатів на посаду державного службовця
Право на державну службу мають повнолітні громадяни України, які вільно володіють державною мовою та яким присвоєно ступінь вищої освіти не нижче:
1) магістра – для посад категорій “А” і “Б”;
2) бакалавра, молодшого бакалавра – для посад категорії “В”.
На державну службу не може вступити особа, яка:
– досягла шістдесятип’ятирічного віку;
– в установленому законом порядку визнана недієздатною або дієздатність якої обмежена;
– має судимість за вчинення умисного злочину, якщо така судимість не погашена або не знята в установленому законом порядку;
– відповідно до рішення суду позбавлена права займатися діяльністю, пов’язаною з виконанням функцій держави, або займати відповідні посади;
– піддавалася адміністративному стягненню за корупційне або пов’язане з корупцією правопорушення – протягом трьох років з дня набрання відповідним рішенням суду законної сили;
– має громадянство іншої держави;
– не пройшла спеціальну перевірку або не надала згоду на її проведення;
– підпадає під заборону, встановлену Законом України “Про очищення влади”.
Під час реалізації громадянами права на державну службу не допускаються будь-які форми дискримінації, визначені законодавством.
Вимогами до осіб, які претендують на вступ на державну службу, є вимоги до їхньої професійної компетентності, які складаються із загальних та спеціальних вимог. Особа, яка претендує на зайняття посади державної служби, повинна відповідати таким загальним вимогам:
1) для посад категорії “А” – загальний стаж роботи не менше семи років; досвід роботи на посадах державної служби категорій “А” чи “Б” або на посадах не нижче керівників структурних підрозділів в органах місцевого самоврядування, або досвід роботи на керівних посадах у відповідній сфері не менш як три роки; вільне володіння державною мовою, володіння іноземною мовою, яка є однією з офіційних мов Ради Європи;
2) для посад категорії “Б” у державному органі, юрисдикція якого поширюється на всю територію України, та його апараті – досвід роботи на посадах державної служби категорій “Б” чи “В” або досвід служби в органах місцевого самоврядування, або досвід роботи на керівних посадах підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності не менше двох років, вільне володіння державною мовою;
3) для посад категорії “Б” у державному органі, юрисдикція якого поширюється на територію однієї або кількох областей, міста Києва або Севастополя, та його апараті – досвід роботи на посадах державної служби категорій “Б” чи “В” або досвід служби в органах місцевого самоврядування, або досвід роботи на керівних посадах підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності не менше двох років, вільне володіння державною мовою;
4) для посад категорії “Б” в іншому державному органі, крім тих, що зазначені у пунктах 2 і 3 цієї частини, – досвід роботи на посадах державної служби категорій “Б” чи “В” або досвід служби в органах місцевого самоврядування, або досвід роботи на керівних посадах підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності не менше одного року, вільне володіння державною мовою;
5) для посад категорії “В” – наявність вищої освіти ступеня молодшого бакалавра або бакалавра, вільне володіння державною мовою.
Спеціальні вимоги до осіб, які претендують на зайняття посад державної служби категорій “Б” і “В”, визначаються суб’єктом призначення з урахуванням вимог спеціальних законів, що регулюють діяльність відповідного державного органу, в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.
Особи, які претендують на зайняття посад державної служби категорії “А”, мають відповідати типовим вимогам (включаючи спеціальні), затвердженим Кабінетом Міністрів України.
Норми оплати, преміювання та заохочення
Заробітна плата державного службовця складається з:
1) посадового окладу;
2) надбавки за вислугу років;
3) надбавки за ранг державного службовця;
4) виплати за додаткове навантаження у зв’язку з виконанням обов’язків тимчасово відсутнього державного службовця у розмірі 50 відсотків посадового окладу тимчасово відсутнього державного службовця;
5) виплати за додаткове навантаження у зв’язку з виконанням обов’язків за вакантною посадою державної служби за рахунок економії фонду посадового окладу за відповідною посадою;
6) премії (у разі встановлення).
За результатами роботи та щорічного оцінювання службової діяльності державним службовцям можуть встановлюватися премії. До премій державного службовця належать:
1) премія за результатами щорічного оцінювання службової діяльності;
2) місячна або квартальна премія відповідно до особистого внеску державного службовця в загальний результат роботи державного органу.
При цьому загальний розмір премій, передбачених пунктом 2, які може отримати державний службовець за рік, не може перевищувати 30 відсотків фонду його посадового окладу за рік.
Джерелом формування фонду оплати праці державних службовців є державний бюджет. Фонд оплати праці державних службовців формується за рахунок коштів державного бюджету, а також коштів, які надходять до державного бюджету в рамках програм допомоги Європейського Союзу, урядів іноземних держав, міжнародних організацій, донорських установ. Порядок використання таких коштів, які надходять до державного бюджету, затверджується Кабінетом Міністрів України.
Скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення посадових окладів та надбавок до них.
Посади державної служби з метою встановлення розмірів посадових окладів поділяються на такі групи оплати праці:
– до групи 1 належать посади керівників державних органів і прирівняні до них посади;
– до групи 2 належать посади перших заступників керівників державних органів і прирівняні до них посади;
– до групи 3 належать посади заступників керівників державних органів і прирівняні до них посади;
– до групи 4 належать посади керівників самостійних структурних підрозділів державних органів і прирівняні до них посади;
– до групи 5 належать посади заступників керівників самостійних структурних підрозділів державних органів і прирівняні до них посади;
– до групи 6 належать посади керівників підрозділів у складі самостійних структурних підрозділів державних органів, їх заступників і прирівняні до них посади;
– до групи 7 належать посади головних спеціалістів державних органів і прирівняні до них посади;
– до групи 8 належать посади провідних спеціалістів державних органів і прирівняні до них посади;
– до групи 9 належать посади спеціалістів державних органів і прирівняні до них посади.
Прирівняння посад державної служби проводиться Кабінетом Міністрів України під час затвердження схеми посадових окладів на посадах державної служби за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері трудових відносин, погодженим із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.
Надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу.
Розмір надбавки за ранг державного службовця визначається Кабінетом Міністрів України під час затвердження схеми посадових окладів на посадах державної служби.
Виплата за додаткове навантаження у зв’язку з виконанням обов’язків тимчасово відсутнього державного службовця встановлюється керівником державної служби державному службовцю за поданням його безпосереднього керівника у розмірі 50 відсотків посадового окладу тимчасово відсутнього державного службовця.
Виплата за додаткове навантаження у зв’язку з виконанням обов’язків за вакантною посадою державної служби встановлюється керівником державної служби за поданням безпосереднього керівника державним службовцям, між якими здійснено розподіл обов’язків за вакантною посадою, пропорційно додатковому навантаженню за рахунок економії фонду посадового окладу за відповідною посадою.
Премії виплачуються в межах фонду преміювання залежно від особистого внеску державного службовця в загальний результат роботи державного органу.
Фонд преміювання державного органу встановлюється у розмірі 20 відсотків загального фонду посадових окладів за рік та економії фонду оплати праці.
Премія за результатами оцінювання службової діяльності та місячна або квартальна премія державним службовцям, які займають посади державної служби категорії “А”, встановлюються суб’єктом призначення відповідно до цієї статті.
За бездоганну та ефективну державну службу, за особливі заслуги до державних службовців застосовують такі види заохочень:
1) оголошення подяки;
2) нагородження грамотою, почесною грамотою, іншими відомчими відзнаками державного органу;
3) дострокове присвоєння рангу в порядку, визначеному цим Законом;
4) представлення до нагородження урядовими відзнаками та відзначення урядовою нагородою (вітальний лист, подяка, почесна грамота);
5) представлення до відзначення державними нагородами.
Виконання Порядку денного Асоціації між Україною та ЄС
З точки зору законодавчої бази Україна виконала свою програму дій в рамках ПДА. Закон України “Про державну службу”, який привносить новаторські елементи та інструменти державної служби, було ухвалено. Проте, як і в багатьох інших сферах суспільного життя, сприятливе законодавство не є гарантією вирішення всіх проблем. Тому успішність зміни сутності державної служби можна буде оцінити лише з часом.
Дещо тривожним сигналом вже є проведення конкурсів на посади державних секретарів різних міністерств та призначення кандидатур, які викликають невдоволення як з боку суспільства, так і самих міністрів. Сподіваємося, що лише перший млинець вийшов глевким, і надалі реалізації такої актуальної та необхідної реформи буде приділено більше уваги насамперед з боку представників влади.
