Рецензія на книгу “Майдан. Погляд зсередини.”

Музей Гідності у Львові

Майдан. Погляд зсередини.
Автор-упорядник Олег Трайдакало.
Видавництво Book Express
Видавець: Марко Мельник, Київ, 2018р, 320с.

Серед багатьох книг, які написані про Революцію Гідності, ця вирізняється. Це не просто погляд на Майдан зсередини з точки зору побуту, протистояння з беркутівцями чи політичних перипетій. Так, тут читач знайде багато подробиць майданівського життя, своєрідної внутрішньої «кухні». Дізнається, як вдалося захистити Майдан під час першої спроби зачистки 10 грудня, про бої на Грушевського і про трагедію 20 лютого 2014року.

Але головним у книзі Олега Трайдакала все ж таки є образи і характери людей. Живі, рельєфні, багатогранні. Саме ті люди, які творили живий океан Майдану, формували його незламний дух. Також тут багато авторських думок, оцінок, достатньо гумору та цікавих подробиць.

Книга складається із двох частин. Передусім, це розповідь одного із активних учасників майдану – львів’янина Олега Трайдакала. Разом із побратимами Олег був оборонцем знаменитої барикади “Львівська брама”, яка знаходилась під мостом на Інститутській. Комендантом цього форпосту оборони Майдану був Герой Небесної Сотні Роман Точин. Саме про Ромчика, як він його лагідно називав, про їхню зворушливу і справжню дружбу, Олег пише найбільше. З величезною повагою, захопленням та любов’ю. І разом з тим із невгамовним сумом та болем. Іноді, навіть, видається, що автор винуватить себе, що того чорного дня 20 лютого вони з Романом загубили один одного. Олег піднявся пагорбом догори до Жовтневого, а Точин кинувся вперед на Інститутську.

Також з теплотою у книзі розповідається ще про одного побратима і Героя Небесної Сотні – Володимира Жеребного. Автор змальовує перед читачем портрет молодого патріота, іронічного та інтелігентного викладача коледжу з Львівщини, із яким вони неодноразово разом несли варту на «Брамі».

Перед читачем розкривається цілий мінівсесвіт майданівського братства, тієї особливої атмосфери близькості і взаємодовіри між людьми, які ще вчора були незнайомцями, а сьогодні готові кинутися під беркутівські кийки, захищаючи побратима. Тієї самої атмосфери, про яку з ностальгією і захопленням згадує чи не кожен учасник Майдану.

Олег Трайдакало також виступив упорядником інших спогадів, які наведені у другій частині цієї книги.
Це розповідь бойових побратимів Ігоря Корнійчука і Романа Тітика, який був поранений 20 лютого на Інститутській, на тому ж місці, де загинув його земляк Роман Точин. Спогади Ганни Тер-Арутюнянц – однієї з киянок, які прихистили майданівців у себе вдома, бойової посестри Марічки Рожко, рідних Героя Небесної Сотні Анатолія Жаловаги, фотографа Володимира Луця, який часто приходив на барикаду і зробив багато світлин її оборонців.

Проте це й не розповідь про ідеальний майдан, адже таким він, при усьому бажанні, бути не міг. Коли через обмежений простір за короткий час проходить безліч людей, то на поверхню спливає й різне шумовиння. Тому автор показує нам різних людей і різні характери. Перед читачем відкривається ціла палітра людських почуттів та якостей. Від фанатичної готовності до самопожертви, розсудливості, щирості і до банального бажання самоствердитися, похизуватися, а навіть всюдисущої підлості…

Історія захисників Львівської брами – це одна із багатьох цеглинок, що складали основу Майдану. Це один із тих гвинтиків, що злагоджено і дуже ефективно діяв у гігантському механізмі. Це, зрештою, чергове свідчення здатності українського народу до самоорганізації, взаємодопомоги та самопожертви. Бо розуміння добра і зла є одним із маркерів, що виокремило нас в процесі еволюції, і дало потужний поштовх майбутньому розвитку Homo Sapiens. А прагнення до справедливості і захисту власної гідності завжди визначало існування цивілізованої людини і, зрештою, покликало українців на Майдан Незалежності пізньої осені 2013 року.

Слава Героям Майдану!

Підготувала Олена Чебелюк, наукова співробітниця Музею Гідності у Львові.