Юрій Петрушенко: “Люди потребують культури”

Юлія Голоднікова

Мистецтво та громадянська освіта  —  чи можуть вони посилювати одне одного? Голова правління ГО “Рада молодих вчених” Юрій Петрушенко вважає, що соціальний капітал міста формується саме поєднанням цих напрямів та різноманітних практичних дій, що їх супроводжують.

Юрій Петрушенко

Ваша організація 2016 року відкрила Центр освіти дорослих на базі наукової бібліотеки Сумського державного університету і мешканці міста дуже швидко зацікавились ним. Як це сталось?

Ми пропонуємо жителям міста декілька можливостей для розвитку. Перше  — це проект публічних відкритих лекцій науковців нашого міста, який називається Public Science. Це коли люди, які мають наукові здобутки, простими словами пояснюють містянам щось важливе, що може знадобитись їм у житті. Друге  —  це театральні студії для дорослих. Там люди, які хотіли, але не мали раніше можливості розвинути в собі акторські здібності, можуть прийти і спробувати себе на сцені. Третій проект, який у нас був, це робота з працівниками бібліотек та музеїв. Він називався “Мистецтво та анімація в публічному просторі”, його учасники — працівники цих установ — навчались проводити різні культурні заходи, вивчали сучасні практики роботи з відвідувачами.

Чим відрізняються курси, які пропонує Центр освіти дорослих,  від тих, які є в розкладах  вишів?

У  вишах  викладають предмети за заздалегідь затвердженими планами, а в нас освіта неформальна. Ми більше орієнтуємось на потреби дорослих і реагуємо на зміни в освітніх потребах людей набагато швидше, ніж вищі навчальні заклади.

Як саме Ви відстежуєте  ці зміни?

Перед тим, як започаткувати Центр освіти дорослих, ми проводили дослідження освітніх потреб дорослих. Ми працювали з фокус-групами, які сформували з пенсіонерів, дорослих, які працюють, людей, які тільки закінчили університети саме для того, щоб визначити, чого б саме вони хотіли навчитись.

Знаєте, що здивувало найбільше? —  Питання: «Чому Ви хочете продовжити навчання?»

Фокусні групи  реагували по-різному, але в одному векторі:  соціалізація, саморозвиток і здійснення мрії.  А 53% опитаних  відповіли, що  хотіли б продовжити навчання, щоб поглибити  і розширити свої знання, заради самовдосконалення, 40% — для розширення спектру  зацікавлень і кола знайомих, і тільки 7%  відповіли, що освіта потрібна їм для нової професії. Звичайно, в кожному випадку є свої мотиви.  Але досвід нашої роботи  свідчить:  ті, хто приходить на освітні програми  для спілкування, ознайомлюються з новими технологіями і навичками, а згодом можуть змінити і  свою діяльність, розпочати щось зовсім  нове.

Що Центр освіти дорослих може запропонувати вчорашнім студентам?

Як це не дивно, але до нас часто приходять навіть не випускники вищих навчальних закладів, а ті, хто навчається на старших курсах. Адже те, що ми пропонуємо —  цікаві лекції та дискусії, —  в умовах формального навчання вони, на жаль, досить часто не одержують.

Які культурні ініціативи були реалізовані завдяки цьому проектові, і як вони можуть послужити для громади міста чи регіону?

Ми ставили собі метою поменшити  байдужість  людей, активізувати їх, повернувши їх до освіти. Ми навіть не хотіли зробити якийсь переворот у їхньому мисленні чи громадянській позиції, але воно виходило само собою. Результати наших артпроектів,  а це і арт-буки, і живі бібліотеки, і театральна постановка,  пов’язані саме з життям у нашій міській громаді. Наприклад, підсумкова театральна постановка  нашої студії називається “Я цілую місто, місто цілує мене”,  побудована на історіях, які розповідали учасники нашої театральної студії.

Вистава “Я цілую місто, місто цілує мене”

Ми готували бібліотекарів і музейних працівників, які мали організувати якусь свою культурну подію. Та й проект ще не закінчено, тому ми сподіваємось в найближчому майбутньому побачити, що підготують для нас люди після навчання. Сьогодні вже є виставка робіт,  які виготовили  учасники майстер-класу з арт-буку.

Ви працюєте на межі культури та освіти. Що вам допомагало в роботі, а що навпаки   — заважало?

Виявилось, що людям бракує культури, проте вистачає проблем на роботі та вдома. І культура  —  це саме те, що дає змогу збалансувати життя. Тому не скажу, що нам було важко  — навпаки, було приємно, що стільки людей цим цікавиться, що навколо стільки талантів.

Про який освітній курс для дорослих Ви мрієте?

Думаю, це мав би бути курс критичного мислення, який би дозволив містянам  обирати достойних людей до  міської ради та в  інші органи влади.  Як на мене, це дуже важливо. Люди не дуже відповідально ставляться до цієї справи, а потім влада, яку ми обираємо, не дає можливості нам швидко й ефективно розвиватись.

Цикл кейсів публікується з метою промоції цінностей освіти протягом життя в рамках проекту «Замінимо мури відчиненимивікнами», профінансованого Міністерством закордонних справ Німеччини. Проект реалізувала громадська організація«Інформаційно-дослідний центр «Інтеграція та розвиток» у партнерстві з Представництвом DVV International в Україні.

Інтерв’ю записала Тетяна Павліченко